Суддя ВП ВС навів приклади застосування практики Суду справедливості Європейського Суду в діяльності Верховного Суду

Практика Суду справедливості Європейського Союзу є важливим орієнтиром для українських судів під час тлумачення національного законодавства у процесі євроінтеграції України та подальшого застосування положень права ЄС. На цьому акцентував суддя Великої Палати Верховного Суду Віталій Уркевич під час заняття, присвяченого використанню рішень Суду справедливості ЄС у практиці Верховного Суду, проведеного в межах сертифікатної освітньої програми Invisible University for Ukraine, створеної навесні 2022 року на базі Центральноєвропейського університету.

Віталій Уркевич нагадав, що Україна офіційно отримала статус кандидата на членство в Європейському Союзі 23 червня 2022 року, а в грудні 2023 року Європейська рада ухвалила рішення про початок офіційних переговорів щодо вступу України до ЄС. Суддя зазначив, що ще у 2014 році між Україною та ЄС була укладена Угода про асоціацію, яка передбачає механізм поступового наближення українського законодавства до права ЄС (acquis communautaire).

За словами доповідача, Угода про асоціацію не лише декларує співпрацю між Україною та Європейським Союзом, а й встановлює юридичні зобов’язання щодо ефективного впровадження та застосування європейських стандартів у національному праві. Особливу увагу він звернув на те, що в окремих сферах положення Угоди прямо передбачають необхідність тлумачення норм відповідно до практики Суду справедливості ЄС.

Як приклад такого підходу Віталій Уркевич навів постанову у справі № 910/9627/20 щодо неправомірності нарахування плати за послуги з передачі електричної енергії при здійсненні її експорту. Велика Палата Верховного Суду врахувала положення Договору про заснування Енергетичного Співтовариства, а також рішення Суду справедливості ЄС у справі FENS v Slovak Republic, у якому Суд наголосив, що будь-які платежі, пов’язані з перетином товаром кордону, можуть створювати перешкоди для вільного руху товарів. У результаті ВП ВС дійшла висновку про невідповідність спірного тарифу положенням ст. 41 Договору про заснування Енергетичного Співтовариства.

Також суддя звернувся до практики ВП ВС у спорах щодо захисту прав інтелектуальної власності. Зокрема, у постанові у справі № 910/13988/20 про визнання торговельної марки добре відомою та недійсність свідоцтва на знак для товарів і послуг Верховний Суд послався на рішення Суду справедливості ЄС у справі Budějovický Budvar v Anheuser-Busch щодо тлумачення доктрини мовчазної згоди (acquiescence). Віталій Уркевич зазначив, що хоча ця доктрина не закріплена в законодавстві України, практика Суду справедливості ЄС демонструє підхід, за якого тривале добросовісне співіснування двох торговельних марок може бути допустимим.

Ще одним прикладом стала постанова у справі № 910/8781/23 щодо дострокового припинення дії свідоцтва на торговельну марку через її невикористання. ВП ВС врахувала положення Регламенту ЄС № 2017/1001 та практику Суду справедливості ЄС у справі Markus Schneider v European Union Intellectual Property Office, відповідно до якої до п’ятирічного строку використання торговельної марки зараховується її використання всіма власниками, а не лише останнім правовласником.

Підсумовуючи, Віталій Уркевич зазначив, що Верховний Суд акцентує, що рішення Суду справедливості ЄС дають змогу встановити зміст положень актів законодавства ЄС, а принципи, сформульовані в цих рішеннях, можуть враховуватися українськими судами під час вирішення подібних правових питань навіть у випадках, коли вони стосуються інших держав.

Презентація Віталія Уркевича (англійською мовою) – за посиланням: https://court.gov.ua/storage/portal/supreme/prezent2026/Judgements_of_the_Court_of_Justice_of_the_EU_13_05_2026.pdf