Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Розгляд земельних спорів з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, процесуальні питання стосовно розгляду земельних спорів та спорів щодо права власності, розвиток земельного законодавства, ефективний судовий захист і виконуваність судових рішень – ці й інші теми обговорили під час науково-практичної конференції «Актуальні проблеми правозастосування під час розгляду справ щодо земельних відносин та права власності: практика Верховного Суду, стандарти Європейського суду з прав людини та розвиток законодавства». Конференція, організована Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду спільно зі Східним апеляційним господарським судом і ГО «Міжрегіональний експертний центр "Про Джастіс"» з нагоди 35-ї річниці з часу утворення господарських (арбітражних) судів України, відбулася 8 травня 2026 року в м. Харкові.
Під час відкриття конференції з вітальними промовами виступили голова КГС ВС Лариса Рогач, голова Східного апеляційного господарського суду Олексій Крестьянінов, начальник Харківської обласної військової адміністрації Олег Синєгубов, голова Харківської обласної ради Тетяна Єгорова-Луценко, Харківський міський голова Ігор Терехов, ректор Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого Анатолій Гетьман, керівник Харківської обласної прокуратури Юрій Папуша, секретар судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності КГС ВС Юрій Чумак і голова правління ГО «Міжрегіональний експертний центр "Про Джастіс"» Роман Чумак. Детальніше про вітальну частину конференції можна прочитати за посиланням.
Робота науково-практичної конференції продовжилася у форматі тематичних сесій, модератором яких був секретар судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності КГС ВС Юрій Чумак. Під його модерацією учасники обговорили актуальні питання розгляду земельних спорів з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, процесуальні аспекти розгляду спорів щодо земельних відносин і права власності, окремі питання представництва, проблематику ефективності судового захисту, забезпечення єдності судової практики та виконуваності судових рішень, а також окремі аспекти вирішення спорів у сфері земельних відносин і права власності.
.jpg)
Відкриваючи першу сесію «Актуальні питання розгляду земельних спорів з урахуванням практики Європейського суду з прав людини», очільниця КГС ВС Лариса Рогач акцентувала, що Україна нині перебуває у фазі глибинної трансформації правової системи в контексті руху до європейської інтеграції, а принцип верховенства права перестає бути декларативним і набуває прикладного значення. Вона нагадала, що в доповіді «Верховенство права», схваленій на 86-му пленарному засіданні Європейської комісії «За демократію через право» (Венеційська комісія), серед складників критеріїв оцінювання наявності чи відсутності верховенства права визначено законність, правову визначеність (юридичну передбачуваність), заборону свавілля, доступ до правосуддя, ефективний судовий захист і рівність перед законом.
Ці елементи включені й до Дорожньої карти з питань верховенства права, затвердженої у травні 2023 року в межах переговорного процесу щодо вступу України до ЄС. За словами Лариси Рогач, у переговорному розділі 23 «Судова влада та основоположні права» йдеться про забезпечення незалежності суддів, підвищення якості судових рішень, єдність судової практики, розумні строки розгляду справ та ефективне виконання судових рішень. Саме ці принципи мають стати базою, на якій повинна ґрунтуватися подальша робота судової системи.
Крім того, Лариса Рогач окреслила коло питань, які, на її переконання, мають ключове значення для розвитку правової системи України. Першим із них голова КГС ВС назвала необхідність забезпечення незалежності суддів в умовах тривалого процесу трансформації судової системи. Друге питання – специфіка участі держави у приватноправових відносинах. Третім важливим питанням є реформування процесуального права та зміна ролі суду в сучасному процесі. Доповідачка звернула увагу на перехід від підходу, за якого суд мав установити «об’єктивну істину», до змагального процесу, у якому кожна зі сторін доводить ті обставини, на які посилається. У цьому контексті Лариса Рогач порушила питання ролі суду: має він бути пасивним спостерігачем чи повинен адмініструвати судовий процес і визначати напрям розвитку судового розгляду.
На її переконання, завдання суду полягає не у формальному задоволенні заявленої вимоги, а в реальному вирішенні спору та недопущенні випадків, коли сторони звертаються до суду для створення преюдиції, отримання доказу чи з метою поставити під сумнів остаточність уже ухваленого рішення.
Як приклад практичного застосування цього підходу голова КГС ВС навела справу, передану на розгляд об’єднаної палати КГС ВС, у якій постачальник просив зобов’язати покупця прийняти товар. Під час розгляду суд дійшов висновку, що фактично позивач прагнув отримати оплату за товар, а тому належним способом захисту в такому випадку є вимога про стягнення коштів, а не примусове прийняття поставки. За словами Лариси Рогач, такий підхід дає змогу уникнути множинності процесів та забезпечити реальне вирішення спору.
Завершуючи виступ, Лариса Рогач наголосила, що питання полягає в тому, як самі судді сприймають свою роль у здійсненні правосуддя, та закликала з повагою ставитися до процесу, судових рішень і судової системи загалом.
Завідувач кафедри земельного та аграрного права Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого Тетяна Курман звернула увагу на багатовекторність спорів за участю суб’єктів агробізнесу, наголосивши, що саме земельні спори у сфері сільськогосподарського землекористування сьогодні залишаються одними з найактуальніших і найскладніших у судовій практиці.
Тетяна Курман акцентувала, що однією з головних причин складності земельних спорів є між’юрисдикційний характер таких правовідносин. Вона нагадала про напрацьовані Верховним Судом критерії розмежування юрисдикції земельних спорів, а також про законопроєкт 2020 року стосовно внесення змін до ГПК України щодо концентрації всіх земельних спорів у господарських судах незалежно від суб’єктного складу, який, на її думку, мав би позитивний вплив, однак так і не був прийнятий. На переконання доповідачки, додаткові труднощі створює й недосконалість земельного законодавства: наявність прогалин, колізій і постійних змін до ЗК України. Як приклад спікерка навела еволюцію ст. 33 Закону України «Про оренду землі», редакції якої по-різному визначали механізм поновлення договорів оренди землі, що безпосередньо вплинуло на формування судової практики.
Доповідачка розглянула також питання стабільності та єдності судової практики. Вона звернула увагу на значну кількість складних запитів, з якими судді ВС звертаються до членів Науково-консультативної ради при Верховному Суді, зокрема щодо поновлення договорів оренди, права постійного землекористування, державної реєстрації прав на землю, нормативно-грошової оцінки земель і спорів у сфері аквакультури й рибництва.
Окремо Тетяна Курман зупинилася на правовій природі фермерських господарств. Вона підтримала сформовану Великою Палатою Верховного Суду позицію про те, що трудова участь членів фермерського господарства є обов’язковим елементом членства, а саме фермерське господарство не може бути ототожнене з товариством корпоративного типу. Водночас спікерка висловила занепокоєння тенденцією до корпоратизації фермерських господарств у новітній судовій практиці, наголосивши, що право членства у фермерському господарстві має особистий і невід’ємний характер та не залежить від розміру майнового внеску.
Підсумовуючи, вона зазначила, що своєчасне й фахове вирішення спорів у сфері сільськогосподарського землекористування має ключове значення для забезпечення стабільності земельних відносин, належного захисту прав держави та аграрних товаровиробників, а також для соціально-економічного розвитку держави.
Голова Господарського суду Харківської області Наталія Новікова присвятила свій виступ застосуванню практики Європейського суду з прав людини при розгляді земельних спорів.
Вона нагадала, що нормативною основою застосування практики ЄСПЛ національними судами є ст. 9 Конституції України, Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» і відповідні положення процесуальних кодексів. Вона звернула увагу, що суди застосовують Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права, а за відсутності офіційного перекладу рішення мають використовувати його оригінальний текст. У цьому контексті доповідачка підкреслила: у системі джерел національного земельного права значення має практика ЄСПЛ незалежно від того, щодо якої держави – члена Ради Європи ухвалено відповідне рішення.
Аналізуючи практику ЄСПЛ у земельних спорах проти України, Наталія Новікова виокремила п’ять ключових підходів, які мають перебувати в полі постійної уваги національних судів: принцип належного урядування, тест пропорційності та справедливого балансу, доктрина якості закону й передбачуваності, принцип справедливого балансу між суспільним інтересом і правами власника, а також принцип ефективної компенсації. На прикладі справ «Шмакова проти України» та «“Будівельно-інвестиційна група 1” проти України» вона показала, що формальне посилання на помилки органів публічної влади або наявність суспільного інтересу не звільняє національний суд від обов’язку перевірити добросовісність набувача, характер і тривалість володіння, актуальність публічного інтересу та наявність дієвого компенсаційного механізму. Підсумовуючи, Наталія Новікова наголосила, що перевірка кожного земельного спору крізь призму цих підходів дає змогу оцінити національну правову позицію на відповідність конвенційним стандартам і мінімізувати ризики подальших звернень проти України до ЄСПЛ.
.jpg)
Другу сесію науково-практичної конференції «Процесуальні питання під час розгляду земельних спорів та спорів щодо права власності. Окремі питання представництва» розпочав суддя ВС у КГС Віталій Зуєв, який присвятив свій виступ темі «Особливості представництва прокурором інтересів держави та територіальної громади в суді. Виключні випадки».
Віталій Зуєв зазначив, що питання участі прокурора залишається одним із найскладніших для господарської юрисдикції. Він нагадав, що значна кількість справ у КГС ВС була пов’язана саме з проблематикою представництва прокурором інтересів держави, а відповідні питання неодноразово передавалися на розгляд Великої Палати ВС. За словами судді, судова практика у цій сфері постійно балансує між двома підходами: з одного боку, участь прокурора має бути винятковою, а з другого – саме прокурор нерідко порушує перед господарськими судами суспільно важливі питання, які потребують судового захисту.
Доповідач навів приклади справ, у яких участь прокурора є виправданою, зокрема коли йдеться про захист майна закладів освіти, земель історико-культурного призначення, природоохоронних територій, земель водного фонду чи інших об’єктів, що мають значний публічний інтерес. Водночас він звернув увагу на протилежні ситуації, коли прокурор фактично підміняє юридичний відділ органу місцевого самоврядування, звертаючись до суду у спорах незначної майнової вартості або в питаннях, які сам орган мав би вирішувати самостійно. Саме тому, на його переконання, критерій «виключного випадку» потребує уважного й змістовного застосування, а не формального відтворення в судових рішеннях.
Окремо Віталій Зуєв зупинився на співвідношенні національної практики та підходів ЄСПЛ, зокрема у спорах щодо втручання держави в земельні права особи. Він зауважив, що принцип належного урядування не означає автоматичного збереження за особою майна, набутого внаслідок незаконних дій органів влади, якщо така особа об’єктивно не могла набути відповідне право. У таких випадках, на думку судді, слід розмежовувати питання повернення майна, яке має суспільне чи державне значення, та питання належної компенсації. Водночас він наголосив, що дії органів місцевого самоврядування в земельній сфері нерідко не відповідають стандартам належного урядування, навіть якщо зовні виглядають формально законними.
Підсумовуючи, суддя звернув увагу на ризики розпорошення земельних спорів між різними юрисдикціями після змін, пов’язаних із законодавством про адміністративну процедуру. Він наголосив, що спори щодо землі та власності здебільшого залишаються спорами про право, а тому спроби переводити їх у площину адміністративного судочинства можуть порушити процесуальну єдність і ускладнити ефективний захист прав. Віталій Зуєв підкреслив важливість збереження послідовної позиції господарської юрисдикції щодо належного способу захисту в земельних спорах, зокрема у випадках, коли оскарження рішення ради саме по собі не є ефективним способом захисту порушеного права.
Начальник управління представництва інтересів держави в суді Харківської обласної прокуратури Ольга Петрова виступила з доповіддю на тему «Представництво інтересів держави органами прокуратури у земельній сфері, у сфері захисту державної та комунальної власності в аспекті рішення Конституційного Суду України від 03.12.2025 № 6-р/2025, з урахуванням актуальної правозастосовної практики Верховного Суду та
новел у законодавстві». Спікерка окреслила практичний погляд органів прокуратури на участь прокурора в земельних спорах та справах щодо захисту державної і комунальної власності.
Окрему увагу Ольга Петрова приділила Рішенню Конституційного Суду України щодо представницької функції прокуратури. Вона наголосила, що прокуратуру не можна розглядати як орган універсального представництва, а підстави для звернення прокурора до суду мають бути чіткими й конкретизованими. Водночас, за її словами, у справах, де відсутній орган, здатний захистити інтереси держави, або коли такий орган сам є порушником чи бездіє, наявні ознаки саме того «виключного випадку», який обґрунтовує представництво прокурором інтересів держави.
Спікерка також звернула увагу на значення практики ЄСПЛ для оцінки пропорційності втручання у право власності. Вона навела приклади, коли витребування майна без компенсації може бути виправданим, якщо набувач не проявив розумної обачності або мав знати про порушення при набутті майна. У цьому контексті Ольга Петрова підкреслила, що прокуратура враховує питання добросовісності набувача, балансу інтересів держави та приватного власника, пропорційності втручання, а також наявності ефективних компенсаторних механізмів.
У практичній частині виступу Ольга Петрова порушила низку питань, які виникають у прокурорській діяльності після зміни або уточнення правових позицій Верховного Суду. Зокрема, йшлося про належний спосіб захисту у спорах щодо споруд цивільного захисту, земель археології, земель водного та природно-заповідного фонду, а також про співвідношення негаторних і віндикаційних позовів. Вона наголосила, що зміна правозастосовної практики іноді потребує оперативного коригування правових підстав і позовних вимог, а обговорення таких питань із суддями сприяє формуванню єдиної практики та підвищенню ефективності розгляду справ за позовами прокурора.
Продовжуючи дискусію, суддя Господарського суду Полтавської області Ігор Кльопов зосередився на стратегії господарської юстиції в умовах конституційної трансформації прокурорського представництва та захисту публічного інтересу, зокрема на процесуальних і практичних викликах участі прокурора в господарських спорах після ухвалення Другим сенатом Конституційного Суду України Рішення від 3 грудня 2025 року № 6-р(ІІ)/2025 у справі за скаргою ТОВ «Рейнір Бізнес Груп» щодо меж втручання прокуратури, яким визнано неконституційними окремі положення щодо представництва прокурором інтересів держави в суді.
Він наголосив, що правнича спільнота вже зараз має формувати нову доктрину представництва прокурором інтересів держави, оскільки стара модель автоматичного звернення до суду після формального листування з органом влади більше не відповідає конституційним стандартам. За словами спікера, прокурор має діяти лише у випадках, коли публічний інтерес дійсно залишається незахищеним.
Ігор Кльопов виокремив шість ключових проблем вступу прокурора в господарські справи: можливе зловживання процесуальними правами й затягування розгляду; конфлікт між позицією прокурора та органу, в інтересах якого подано позов; маніпуляція строками позовної давності; відсутність ефективного механізму оскарження рішення прокурора про вступ у справу; використання матеріалів кримінального провадження як готових доказів, а також ризик так званого вакууму позивачів після 1 січня 2027 року.
Як можливі шляхи реагування суддя запропонував низку процесуальних стандартів, які, на його думку, господарські суди можуть застосовувати вже зараз без очікування законодавчих змін. Ідеться, зокрема, про перевірку реальної бездіяльності органу влади, застосування принципу субсидіарності участі прокурора, судовий фільтр на стадії відкриття провадження та обчислення строків позовної давності з моменту, коли про порушення дізнався відповідний орган влади, а не прокуратура.
Підсумовуючи, доповідач підкреслив, що участь прокурора в господарському процесі має трансформуватися від моделі адміністративного контролю до моделі процесуального адвоката громади. На його переконання, саме від послідовності судової практики залежатиме, чи вдасться після 2027 року одночасно забезпечити захист державного ресурсу, права суб’єктів господарювання та принцип правової визначеності в земельних відносинах.
.jpg)
На сесії «Ефективність судового захисту у спорах щодо земельних відносин та права власності. Єдність судової практики. Виконуваність судових рішень» секретар судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності КГС ВС Юрій Чумак виступив із доповіддю на тему «Захист прав добросовісних набувачів у практиці Верховного Суду та Європейського суду з прав людини (у справах щодо України)».
Доповідач звернув увагу на постанову КГС ВС від 18 вересня 2025 року у справі № 922/82/20, в якій сформульовано висновки щодо добросовісності:
У постанові від 18 січня 2023 року у справі № 488/2807/17 ВП ВС зазначила, що перелік підстав, за яких власник може витребувати майно з володіння добросовісного набувача, який придбав його за відплатним договором в особи, що не мала права його відчужувати, є вичерпним. Витребування можливе, якщо майно:
У постанові у справі № 922/82/20 КГС ВС також указав, що майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане в порядку, встановленому для виконання судових рішень. Суд зауважив, що учасник прилюдних торгів діє в умовах довіри до законності дій держави в особі виконавчої служби і не зобов'язаний здійснювати ревізію виконавчого провадження.
Юрій Чумак наголосив, що справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа – добросовісний набувач – унаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв'язку з позбавленням права на майно (постанова ВП ВС від 20 червня 2023 року у справі № 633/408/18).
Доповідач також звернув увагу на постанову КГС ВС від 11 березня 2025 року у справі № 922/647/22, в якій суд визначив, що добросовісний набувач:
Окрему увагу було приділено рішенням ЄСПЛ у справах проти України щодо добросовісних набувачів, у яких закріплено такі принципи: належного урядування; належного відшкодування (компенсації) колишньому добросовісному власникові; законності втручання в мирне володіння майном; пропорційності такого втручання; відповідності втручання загальним інтересам суспільства.
Суддя Східного апеляційного господарського суду Михайло Слободін виступив на тему «Впровадження концепції "Stare decisis" та її вплив на цивільний оборот в Україні». Він звернув увагу на виклики, пов'язані із застосуванням судових прецедентів у цивільному обороті, та окреслив питання, які потребують подальшого осмислення і вдосконалення.
Доповідач зазначив, що учасники обороту застосовують судові прецеденти не лише в судах, а й у повсякденній господарській діяльності, тому передбачуваність і доступність правових позицій є критично важливими для стабільності правовідносин.
Суддя виокремив два рівні викликів. Іманентні виклики – об'єктивна складність визначення повного масиву правових позицій Верховного Суду та їхній подекуди неочевидний характер для пересічного учасника обороту. Виклики, характерні для України – недостатність ресурсів для створення повноцінних систем індексування та систематизації прецедентів, а також необхідність формування культури їх коректного застосування.
В економічному вимірі доповідач звернув увагу на ситуації, у яких застосування правових позицій потребує особливої виваженості. Також він закликав до більш системного й передбачуваного застосування судового прецеденту, яке б органічно поєднувалося зі статутним регулюванням і слугувало інтересам сталого економічного розвитку країни.
Суддя Східного апеляційного господарського суду Денис Попков виступив із доповіддю «Ефективність судового захисту VS обмеження позивача у шляхах досягнення бажаного відновлення прав».
Доповідач розмежував два поняття: належний спосіб захисту та ефективний. Зазначив, що належний спосіб захисту – це той, що передбачений законом або договором. Ефективний – той, що реально відновлює порушене право. Це різні категорії, і змішування їх породжує серйозні практичні проблеми.
Суддя акцентував, що саме позивач, а не суд, має визначати, який спосіб захисту є для нього прийнятним. Відмова в позові через неефективність обраного способу фактично означає, що суд привласнює собі право вимірювати ступінь задоволеності позивача від майбутнього рішення, що суперечить принципу диспозитивності та ст. 19 Конституції України.
Також доповідач звернув увагу на практику відмов у визнанні договору недійсним без одночасної вимоги про реституцію. Такий підхід, задекларований як турбота про позивача, насправді заганяє його в пастку: на другому колі позов також приречений на відмову через тотожність предмета і підстав. Тобто особа фактично позбавляється захисту взагалі.
Підсумовуючи, суддя зазначив, що чинна концепція відмови в позові через неефективність обраного способу захисту потребує переосмислення.
Про проблематику виконання деяких рішень суду в земельних спорах, стороною в яких є Харківська обласна державна (військова) адміністрація, розповіла заступник начальника управління з вирішення судових спорів та правового забезпечення земельних питань Юридичного департаменту Харківської обласної державної адміністрації – начальник відділу судової роботи Надія Скубак.
Вона розглянула проблемне питання: суди зобов'язують повернути державі частину земельної ділянки в межах координат поворотних точок, однак чинне законодавство не містить механізму виконання таких рішень.
Так, ВП ВС у справах за позовами Укрзалізниці та обласної прокуратури щодо земель історико-культурного призначення сформувала підхід: якщо земельна ділянка лише частково накладається на охоронювану зону, витребовувати слід не всю ділянку, а лише ту частину, що перетинається. Логіка зрозуміла – пропорційність втручання у право власності. Однак реалізувати таке рішення виявляється неможливо.
Доповідачка навела конкретні правові перешкоди. Земельна ділянка є цілісним об'єктом цивільних прав і існує виключно з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Частина ділянки не є самостійним об'єктом, і скасувати державну реєстрацію частини ділянки технічно неможливо.
Щоб виконати таке рішення, зауважила доповідачка, потрібно здійснити поділ земельної ділянки, розробити землевпорядну документацію та сформувати новий об'єкт з новим кадастровим номером. Але при поділі первісна ділянка припиняє існування, і об'єкт, щодо якого ухвалено рішення, зникає юридично. Тож коло замикається.
Наприкінці Надія Скубак зазначила, що витребування частини земельної ділянки без її попереднього формування як самостійного об'єкта права не є ефективним способом захисту, оскільки таке рішення є фактично невиконуваним. Ситуація потребує не судових, а законодавчих рішень.
Під час сесії «Вирішення спорів у справах щодо земельних відносин та права власності. Окремі аспекти» завідувач сектору земельно-технічних досліджень та оцінки нерухомості лабораторії будівельно-технічних досліджень Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса» Міністерства юстиції України Анна Штерндок виступила з доповіддю щодо актуальних питань зміни цільового призначення земельних ділянок та співвідношення цільового і функціонального призначення земель.
Доповідачка звернула увагу, що після реформування системи просторового планування та внесення змін до земельного законодавства змінилися підходи до встановлення й зміни цільового призначення земельних ділянок. Водночас на практиці залишаються проблеми, пов’язані з оновленням містобудівної документації, внесенням функціональних зон до Державного земельного кадастру та наявністю застарілих кодів цільового призначення земельних ділянок.
Анна Штерндок наголосила, що цільове призначення земельної ділянки безпосередньо впливає на її правовий режим, нормативну грошову оцінку, розмір земельного податку та орендної плати. Вона також окреслила особливості порядку зміни цільового призначення земельних ділянок, взаємозв’язок містобудівної документації та Державного земельного кадастру, а також практичні аспекти застосування функціонального зонування територій.
Спікерка зазначила, що сучасна система зміни цільового призначення земельних ділянок потребує подальшого вдосконалення, насамперед у частині повноцінної інтеграції містобудівної документації та кадастрових систем.
Голова Господарського суду Донецької області Максим Лейба висвітлив питання про застосування ст. 1212 ЦК України в земельних правовідносинах. Спікер зосередив увагу на сформованих Верховним Судом підходах до вирішення спорів, пов’язаних із фактичним користуванням земельними ділянками без належної правової підстави.
Доповідач зазначив, що в таких правовідносинах застосовується конструкція безпідставного збагачення у вигляді безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою. Він наголосив, що ключове значення для формування єдиної практики мають правові позиції Великої Палати Верховного Суду, відповідно до яких фактичне користування землею без оформленого права не звільняє особу від обов’язку сплачувати кошти за таке користування.
Спікер звернув увагу на необхідність розмежування договірних, деліктних і кондикційних зобов’язань, зазначивши, що в разі відсутності договору підлягають застосуванню саме положення ст. 1212 ЦК України.
Максим Лейба зупинився і на питаннях визначення розміру безпідставно збережених коштів, зазначивши, що судова практика виходить із застосування об’єктивних критеріїв, зокрема нормативної грошової оцінки земельної ділянки та ставок орендної плати. Голова Господарського суду Донецької області наголосив, що практика Верховного Суду сформувала послідовний та ефективний механізм захисту прав власників земельних ділянок і територіальних громад у спорах щодо фактичного користування землею без належної правової підстави.
Виступ голови Господарського суду Луганської області, співзасновниці ГО «Міжрегіональний експертний центр "Про Джастіс"» Олени Фонової був присвячений примусовому відчуженню або вилученню майна в умовах воєнного стану.
Спікерка розповіла про види відчуження майна під час воєнного стану, серед яких:
– передача майна для потреб ЗСУ та решти підрозділів для виконання їхніх обов’язків.
Доповідачка зазначила, що закон визначає чіткий механізм примусового відчуження та вилучення майна в умовах правового режиму воєнного стану. Примусовому відчуженню підлягає майно, що перебуває у приватній та комунальній власності. Ключовим етапом є проведення оцінки майна. Оскільки військові частини зазвичай не мають бюджетних асигнувань на послуги професійних оцінювачів, оцінку зазвичай проводить орган, який ініціює відчуження. За результатами проведеної оцінки передбачено два механізми розрахунку: попередня оплата та подальше відшкодування.
Під час виступу Олена Фонова також приділила увагу проблемним аспектам судової практики. Вона зауважила, що позовні вимоги зазвичай стосуються визнання протиправними та скасування наказів (розпоряджень) про примусове відчуження майна, визнання недійсними відповідних актів, а також зобов’язання повернути або витребувати майно. Зокрема, спікерка проаналізувала позицію ОП КГС ВС у справі № 910/10009/22, а також розглянула висновки КГС ВС у справі № 910/5506/23, у якій предметом спору була незгода з оцінкою відчуженого майна.
.jpg)
Суддя-спікер Господарського суду Донецької області Діна Огороднік детально зупинилася на особливостях оренди державного та комунального майна, розташованого на територіях, які включені до відповідного Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією.
Доповідачка проаналізувала норми постанови КМУ від 27 травня 2022 року № 634 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану». Вона зазначила, що згідно з цією постановою на період воєнного стану і протягом трьох місяців після його припинення чи скасування, але в будь-якому разі до 31 грудня 2022 року, за договором оренди державного і комунального майна, чинним станом на 24 лютого 2022 року або укладеним після цієї дати за результатами аукціонів, що відбулися 24 лютого 2022 року або раніше, звільняються від орендної плати орендарі державного і комунального майна. Звільнення стосується орендарів, які використовують майно, розташоване в адміністративно-територіальних одиницях, в межах яких припиняється доступ користувачів до єдиних та державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції, в умовах воєнного стану.
Спікерка зауважила, що питання про визначення часових меж цієї пільги є проблемним. Хоча з 1 січня 2024 року зазначена норма втратила чинність, спори щодо її застосування розглядаються в господарських судах. Це питання залишається дискусійним як для орендарів, так і для орендодавців, оскільки кожна сторона намагається інтерпретувати законодавчі конструкції на власну користь.
Також суддя розглянула питання щодо визначення територій, які звільнені від орендної плати.
.jpg)
У підсумковій частині заходу суддя ВС у КГС Володимир Погребняк зазначив, що обговорювані питання є важливими для всього механізму суспільного, економічного та правового життя. Хоча питання власності ще не розв’язане остаточно, зміна законодавчих підходів та судової практики свідчить про те, що відповідний процес рухається в правильному напрямку.
Підбиваючи підсумки обговорень, голова КГС ВС Лариса Рогач подякувала організаторам та учасникам за ґрунтовні думки й активну позицію щодо економічних процесів у країні.
Вона зауважила, що закон сам по собі – лише прогноз, реальний зміст норми розкривається через судове рішення. Саме тому правові висновки ВС є фундаментальними для формування єдиної практики тлумачення законодавства. Водночас постає складне питання: як уніфікувати підходи, якщо кожен суддя може мати власне обґрунтоване бачення. Головне завдання, як зазначила спікерка, – визначити єдиний стандарт застосування закону, що базується на принципах верховенства права та пропорційності.
Також вкрай важливо утвердити правопорядок, за якого держава несе відповідальність за свої дії. Якщо держава порушила порядок відчуження майна, наслідки має нести вона, а не добросовісний набувач. Саме такою логікою керується ВС, ухвалюючи рішення. Нам важливо дійти спільного висновку і зрозуміти, які фундаментальні цінності лежать у його основі, підкреслила доповідачка.
Голова Східного апеляційного господарського суду Олексій Крестьянінов у підсумковому слові подякував усім за участь і зауважив, що захід об’єднав суддів усіх трьох інстанцій, представників прокуратури, адвокатури, а також профільних фахівців та експертів. Обмін думками в такому форматі став надзвичайно плідним, адже створив простір для діалогу між суддями та іншими учасниками процесу.
З презентаціями спікерів заходу можна ознайомитися за посиланням – https://supreme.court.gov.ua/supreme/pokazniki-diyalnosti/konferencii/naukovopraktychna_konferentsiya_zem_vidnosunu_prava_vlasnosn.
Відеозапис конференції доступний на ютуб-каналі ВС – https://www.youtube.com/watch?v=f5juJJr4IBM .
_03_03.png)