Судді Верховного Суду взяли участь у навчальному візиті до Міжнародної академії Нюрнберзьких принципів, присвяченому питанням переслідування та розгляду справ про злочин агресії

Суддя Великої Палати Верховного Суду Микола Мазур і суддя Верховного Суду у Касаційному кримінальному суді Світлана Яковлєва взяли участь у заході, що відбувся 16–20 березня 2026 року в Міжнародній академії Нюрнберзьких принципів (м. Нюрнберг, Німеччина).

Візит був організований для групи українських суддів і прокурорів та передбачав серію експертних сесій, обговорень і практичних занять, присвячених сучасним підходам до кваліфікації, розслідування та судового розгляду злочину агресії.

Одну із сесій провели суддя Міжнародного кримінального суду Джоана Корнер і суддя Великої Палати Верховного Суду Микола Мазур.

Під час свого виступу Джоана Корнер представила підходи МКС до стандартів доказування у справах про міжнародні злочини, звернувши увагу на поетапність їх застосування – від стандарту «обґрунтованих підстав вважати, що особа вчинила злочин» на стадії видачі ордера на арешт до стандарту «поза розумним сумнівом» при ухваленні вироку. Вона наголосила на збереженні обов’язку обвинувачення довести вину особи, важливості комплексної оцінки доказів у їх сукупності, а також на допустимості використання як прямих, так і непрямих доказів, за умови, що їх сукупність дозволяє зробити єдиний обґрунтований висновок щодо винуватості особи.

Микола Мазур представив підхід Великої Палати Верховного Суду до тлумачення складу злочину агресії та пояснив мотиви відповідного рішення. Він звернув увагу, що у ст. 437 КК України немає прямої вказівки на субʼєкта цього злочину, але висновок Великої Палати про «лідерський» характер злочину агресії ґрунтується на аналізі його об’єктивної сторони (адже зміст і характер передбачених у цій статті дій непрямо вказує на те, хто може їх вчинити) та обʼєкта посягання (адже не кожна особа в силу своїх можливостей здатна завдати шкоди миру як складовій міжнародного правопорядку).

За висновком Великої Палати Верховного Суду, злочин агресії здатні вчиняти особи, які з огляду на службові повноваження або фактичне суспільне становище спроможні здійснювати ефективний контроль за політичними чи воєнними діями або керувати ними й/або істотно впливати на політичні, військові, економічні, фінансові, інформаційні та інші процеси у власній державі чи за її межами, та/або керувати конкретними напрямами політичних або воєнних дій.

Доповідач зауважив, що це визначення охоплює дещо ширше коло осіб, ніж передбачено у ст. 8bis Статуту Міжнародного кримінального суду, але ця відмінність не є суперечністю: по-перше, держави мають власне суверенне право формувати своє кримінальне законодавство; по-друге, визначення злочину агресії, наведене у ст. 8bis «для цілей цього Статуту»; по-третє, тлумачення, сформульоване Великою Палатою, не суперечить загальновизнаному в міжнародному праві розумінню злочину агресії як «лідерського» злочину і тим підходам, які були започатковані після Другої світової війни у Нюрнберзі.

Таким чином, висновок Великої Палати Верховного Суду став логічним розвитком Нюрнберзьких принципів.

Зустріч сприятиме формуванню правильної, узгодженої з міжнародним правом судової практики щодо злочину агресії. Захід також мав символічне значення, оскільки проходив у будівлі, де в 1946 році Міжнародний воєнний трибунал засудив злочинців нацистського режиму, у тому числі за вчинення злочину проти миру.