Практичні аспекти вирішення правових колізій у застосуванні фундаментальних прав і свобод на національному та міжнародному рівнях обговорили на Міжнародній науково-практичній конференції

Концепція правових доктрин у ЄС щодо дотримання фундаментальних прав, застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини адміністративними судами,  штучний інтелект для раціональних рішень – ці та інші питання розглянули під час ІІІ Міжнародної науково-практичної конференції «Правові колізії у застосуванні фундаментальних прав та свобод: практичні аспекти», організованої Верховним Судом у співпраці з проєктом «Підвищення якості правосуддя шляхом посилення ролі Верховного Суду у забезпеченні прозорого, підзвітного та інклюзивного правосуддя» Програми підтримки ОБСЄ для України, Всеукраїнською асоціацією адміністративних суддів і Восьмим апеляційним адміністративним судом.

Модерували конференцію суддя Верховного Суду у Касаційному адміністративному суді Наталія Блажівська та суддя Восьмого апеляційного адміністративного суду Олег Заверуха.

З вітальним словом до учасників першої сесії конференції звернулася секретар судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов’язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Раїса Ханова. Вона зазначила, що створення адміністративної юстиції – це одне з найбільших надбань незалежної України. Адже лише вільна, незалежна та смілива держава може дозволити собі такий інститут. Підготовка фахового судді адміністративної юстиції – це стратегічний здобуток країни, і всі, хто залучений до кадрових та дисциплінарних процедур, мають пам’ятати про відповідальність цієї роботи.

За словами доповідачки, сьогодні судді застосовують надзвичайно широкий спектр нормативної бази: від національного законодавства до європейських і міжнародних стандартів. Така багатошаровість спричиняє колізії, що вимагають фахового тлумачення та формування чіткої судової доктрини. На її переконання, українські судді гідно долають ці виклики.

Секретар палати зауважила, що судова доктрина має вагоме значення, адже на шляху до євроінтеграції важливо не лише ухвалити належні закони, а й втілити їх у життя. «Від того, наскільки успішно ми це зробимо, залежатиме довіра не лише до судової влади, а й до держави загалом. Це фундамент, який дозволить іноземному бізнесу заходити в Україну, працювати чесно та почуватися захищеним», – сказала суддя.

Голова Верховного адміністративного суду Чеської Республіки Карел Шимка розкрив концепцію багаторівневого правосуддя в європейських демократіях через кілька ключових дилем. Зокрема, спікер розглянув ключові аспекти створення законодавства. Йшлося про природу його виникнення (закон є продуктом свідомого наміру чи спонтанним результатом еволюції) і рівень гравців (хто домінує в законотворчості – національні чи наднаціональні гравці). Також важливими є питання, наскільки потужну роль відіграють інституції і чи справді парламент залишається найпотужнішим інститутом у сучасній системі права?

Про застосування рішень ЄСПЛ в судовій практиці крізь призму національних правових порядків розповіла віцепрезидент Асоціації європейських адміністративних суддів, суддя Федерального адміністративного суду Республіки Австрія Єва Вендлер. Вона зазначила, що судді змушені постійно балансувати між різними рівнями захисту прав: національними конституціями, Конвенцією, європейським законодавством і стандартами. Ці пласти не завжди ідеально гармонізовані між собою. Відповідну динаміку спікерка проілюструвала на прикладі конституційних систем Швейцарії та Італії.

Доповідачка зауважила, що, хоча Конвенція є обов’язковою для всіх держав-членів, її статус у національних правопорядках суттєво різниться. Саме ці відмінності визначають, як суди вирішують колізії норм. Зокрема, Швейцарія та Нідерланди використовують моністичний підхід, вирішуючи суперечності через техніку судової інтерпретації. Натомість Італія демонструє дуалістичну модель, де норми Конвенції набувають конституційної ваги через доктрину «проміжної норми» і розгляд у Конституційному суді.

Cуддя Адміністративного суду Відня (Республіка Австрія), президент Асоціації європейських адміністративних суддів (2014–2023) Едіт Целлер розкрила концепцію правових доктрин ЄС у сфері захисту основоположних прав, зосередивши увагу на практиці Суду справедливості ЄС. Спікерка окреслила ключові принципи застосування права ЄС. Вона наголосила на його автономності як самостійного правопорядку, а також відзначила пріоритет верховенства права ЄС над національним законодавством і можливість безпосереднього застосування норм ЄС у національних правопорядках.

Едіт Целлер зауважила, що національні судді підтримують постійний діалог із Судом справедливості ЄС задля розв'язання колізій та подальшого розвитку європейського права. Особливу роль у цьому процесі відіграють неписані принципи права та еволюція захисту прав людини в межах загальноєвропейського простору. «Українські колеги зараз перебувають на шляху до вступу в ЄС. Наше спільне завдання – гарантувати захист фундаментальних прав, адже всі європейські судді поділяють єдині цінності», – наголосила суддя.

Під час виступу з доповіддю «Хартія ЄС про основоположні права: виклики для України в контексті набуття членства в ЄС» завідувач кафедри права Європейського Союзу Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого Тетяна Комарова зауважила, що національні суди та судді відіграють провідну роль у застосуванні права ЄС. Тоді як міжнародне право зазвичай реалізується на рівні урядів, норми ЄС застосовуються приватними особами нарівні з національним законодавством. Українські судді будуть першими, хто впроваджуватиме право ЄС у національну юридичну практику.

Говорячи про цінність Хартії основоположних прав ЄС, спікерка наголосила, що цей документ покладає пряме зобов’язання щодо дотримання прав людини безпосередньо на інституції Європейського Союзу. Головна «додана вартість» Хартії полягає в тому, що вона є універсальним стандартом захисту прав людини в усіх сферах, де діє законодавство ЄС. З огляду на євроінтеграційний курс України українські судді мають бути готові стати повноцінними партнерами Суду ЄС. Попри значне навантаження такий перехід ознаменує вихід національного правосуддя на якісно новий рівень.

Суддя, очільник Суду з питань планування та довкілля Високого суду Ірландії Річард Хамфріз розповів про колізію норм щодо застосування фундаментальних прав в Ірландії. Зокрема, він порушив питання пріоритетності у випадках, коли положення національної Конституції суперечать праву ЄС. Згідно з основним законом Ірландії її норми не застосовуються, якщо вони вступають у конфлікт із правом ЄС. Конституція прямо зазначає, що жодне її положення не позбавляє юридичної сили акти, ухвалені на виконання зобов’язань у межах ЄС. Водночас щодо Конвенції ситуація інша, національних засобів правового захисту в разі невідповідності не передбачено, тому такі спори підлягають розгляду виключно в ЄСПЛ.

Продовжуючи тематику міжнародного елементу у вирішенні колізій, т. в. о. керівника Апарату Верховного Суду Расім Бабанли зауважив, що будь-який міжнародний правопорядок базується на двох засадничих елементах. По-перше, це існування загальновизнаних стандартів. Держави, що прагнуть бути частиною спільноти, повинні імплементувати їх та неухильно дотримуватися. Такі норми мають пріоритет навіть у разі конфлікту з національною Конституцією. По-друге, важливою передумовою є національна ідентичність. Попри глобалізацію держави зберігають унікальність, що зумовлює потребу в певній правовій автономії.

Сьогодні ключовим викликом є гармонізація міжнародних стандартів із національним контекстом. Це потребує глибинного розуміння законодавства, зокрема практики ЄСПЛ та Суду ЄС. За словами спікера, Україна вже має вагомі здобутки на цьому шляху: суди тривалий час успішно застосовують практику ЄСПЛ і поступово опановують право ЄС.

Расім Бабанли зазначив, що суди об’єктивно будуть першими, хто застосовуватиме право ЄС. «У міру імплементації європейського законодавства постає об’єктивна потреба в тлумаченні цінностей ЄС через призму судових рішень. Якщо певний кейс у ЄС має вирішення, нам варто керуватися цим досвідом уже сьогодні. Проте діалог із міжнародними правопорядками може бути й більш практичним. Йдеться про Протокол № 16 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У 2025 році Верховний Суд уперше – і одразу двічі – скористався цим механізмом, звернувшись до ЄСПЛ із запитами про надання консультативних висновків», – сказав доповідач.

Спікер зауважив, що запит повинен відповідати трьом критеріям: справа має перебувати на розгляді Верховного Суду, мати фундаментальне значення для захисту прав людини, а відповідне питання ще не має бути вирішене у практиці ЄСПЛ. Через такі запити Європейський суд з прав людини розширює свою практику, формуючи правові орієнтири для інших держав – членів Ради Європи. Окрім того, консультативні висновки ЄСПЛ мають вагоме значення і для Суду справедливості Європейського Союзу.

Підсумовуючи, Расім Бабанли зазначив, що самовдосконалення безпосередньо зміцнює міжнародний порядок. Він має ґрунтуватися саме на синергії права, економіки та безпеки. Така система здатна ефективно запобігати катастрофічним явищам, свідками яких ми є сьогодні.

Під час другої сесії з вітальним словом виступила секретар судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Жанна Мельник-Томенко. Вона наголосила, що єдність практики є ключовим чинником подолання правових колізій у реалізації фундаментальних прав і свобод. Особливо важливо забезпечувати єдність правових підходів у періоди надзвичайних викликів. Проблема правових колізій виходить за межі суто теоретичної дискусії, вона має виразний практичний вимір. Саме тому вироблення механізмів подолання правових колізій – важлива передумова забезпечення стабільності правопорядку та передбачуваності правозастосування. Зрештою, це безпосередньо зміцнює довіру до державних інституцій та утверджує верховенство права як фундамент демократії.

В умовах правового режиму воєнного стану держава має діяти з підвищеною відповідальністю та оперативністю, ухвалюючи виважені рішення задля гарантування національної безпеки, обороноздатності та збереження державності. Водночас такі рішення нерідко пов'язані з обмеженням або звуженням окремих прав і свобод, що потребує особливої обґрунтованості, юридичної визначеності й чіткого дотримання конституційних меж. Суспільство, яке щодня проходить крізь випробування війною, водночас прагне відновлення повноцінних гарантій прав людини.

Ключову роль у цьому складному процесі, безумовно, відіграє правосуддя. Суд сьогодні – це не просто арбітр, а інституція, покликана знайти належний баланс між верховенством права, вимогами національної безпеки та очікуваннями суспільства. Саме суд визначає ту тонку межу між допустимим обмеженням і непропорційним втручанням у права людини, зокрема у сфері післявоєнного правосуддя.

Спікерка висловила впевненість, що діалог із провідними експертами дозволить напрацювати дієві підходи для подолання суперечностей у правозастосуванні.

Заступник Голови Верховного адміністративного суду Чеської Республіки Барбара Порізкова виступила на тему «Застосування Конвенції та практики ЄСПЛ адміністративними судами». Вона розповіла, як адміністративний суд Чехії розглядає конфлікти між національним законодавством та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Зауважила, що чеські судді застосовують Конвенцію шляхом тлумачення. Обов’язок судді – тлумачити Конвенцію і застосовувати національну практику.

Доповідачка навела приклад справи, розглянутої Верховним адміністративним судом Чеської Республіки в грудні минулого року. У цій справі постало питання, чи застосовувати висновок, зроблений у рішенні ЄСПЛ, який не відповідав давній національній доктрині, закріпленій у законодавстві Чеської Республіки. У підсумку суд дотримався висновку ЄСПЛ, але змінив його наслідки відповідно до національного законодавства.

Барбара Порізкова наголосила, що суд намагався віднайти баланс між захистом прав людини і національною доктриною, включеною до законодавства. Спікерка зауважила, що, на її думку, відповідно до Конвенції, судді мають також звертати увагу на конституційну ідентичність, конституційні обмеження, соціально-правовий контекст. Має бути простір для діалогу між національними судами та ЄСПЛ. 

Про застосування практики ЄСПЛ та Суду справедливості ЄС у рішеннях Конституційного Суду України розповіла суддя КСУ Оксана Грищук.

Конституція України визначає європейський вектор розвитку нашої країни, і членство України в ЄС – лише питання часу. Тому вже зараз КСУ у своїх рішеннях використовує законодавство ЄС. За словами Оксани Грищук, практика ЄСПЛ і законодавство ЄС – це засоби аргументації, розвитку положень Основного Закону, на сторожі якого стоїть КСУ. Доповідачка розповіла, що на сьогодні є два рішення Великої палати КСУ і близько десяти рішень сенатів Суду, в яких наведена аргументація із посиланням на законодавство ЄС.

Підсумовуючи, Оксана Грищук зазначила, що, по-перше, КСУ активно використовує право ЄСПЛ як джерело тлумачення конституційних принципів, особливо принципу пропорційності, який є одним із фундаментальних у праві ЄС. По-друге, КСУ визнає важливість гармонізації законодавства України з правом ЄС, однак наголошує, що така гармонізація не може суперечити Конституції України. І по-третє, практика Суду демонструє прагнення забезпечити баланс між міжнародними зобов'язаннями держави та збереженням її конституційної ідентичності.

Суддя ВС у КАС Мирослава Білак виступила з доповіддю на тему «Усунення колізій у правових позиціях Верховного Суду задля єдності судової практики». Тема усунення колізії в правових позиціях ВС, зауважила суддя, не нова, вона характерна й для інших країн.

Дотримання єдності судової практики КАС ВС у сьогоднішніх умовах воєнного стану, коли законодавство має дуже динамічний характер, а роль держави в усіх сферах суспільного життя суттєво зростає, є нелегким завданням. Суддя зауважила, що тільки за минулий рік до КАС ВС надійшло 57 тис. матеріалів і справ, це впливає на ефективність їх розгляду. В таких умовах суд не застрахований від виникнення колізій у правових позиціях.

Доповідачка розповіла, що в 2024 році вона разом із колегами брала участь від імені ВС у зустрічі з представниками Європейської комісії в рамках переговорів щодо вступу України до ЄС. Серед іншого, українська делегація ознайомила Єврокомісію з національним інструментом забезпечення єдності судової практики: розглядом справ палатою, об’єднаною палатою касаційного суду та ВП ВС в разі виявлення правових колізій у правових позиціях. Такий механізм узгоджується з європейською практикою. Мирослава Білак зауважила, що доктрина єдності – це не просто про однаковість практики. Вона забезпечує практичний ефект при усуненні колізій у правових позиціях та підсилює нормативну роль прецеденту в нашій непрецедентній системі. У такий спосіб ми забезпечуємо впливовість рішень на національному рівні та єднаємо українську правову систему з європейською, спираючись на принципи свободи і природної справедливості.

«Наша мета – наповнювати діяльність суб'єктів владних повноважень у процесі прийняття рішень європейськими цінностями, бо наші рішення мають системне значення. Саме наші рішення закладають принципи людиноцентричності, балансу інтересів і природної справедливості. Ігнорування цих принципів не тільки суб'єктами владних повноважень й самим Верховним Судом може призвести до поступової втрати публічної довіри та легітимності», – сказала суддя.

Суддя ВС у КАС Альберт Єзеров висвітлив тему «Процесуальні способи вирішення правових колізій: практика Верховного Суду» і наголосив, що вирішення колізії судом має ґрунтуватися на принципі, що спрямовує суддю на пошук найбільш справедливого та системного змісту норми.

Спікер проаналізував одну зі зразкових справ, яку КАС ВС розглядав як суд першої інстанції, а ВП ВС переглядав в апеляційному порядку. У ній ішлося про колізію, спричинену тим, що у ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» було підвищено пільговий пенсійний вік з 50 до 55 років. КСУ визнав таке підвищення неконституційним. Але норми Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», до якого також були внесені відповідні зміни, на предмет конституційності не перевірялися.

КАС ВС дійшов висновку, що ідентична правова норма, яка міститься в іншому законі, теж суперечить Конституції України, а тому не підлягає застосуванню. ВП ВС змінила резолютивну частину попереднього рішення, зробила висновок, що формально закон про пенсійне страхування залишився чинним, проте виникла ситуація, коли два закони по-різному регулюють ті самі відносини, що робить законодавство непередбачуваним. Водночас у цій справі застосуванню підлягають саме норми закону про пенсійне забезпечення з урахуванням рішення Конституційного Суду України. При цьому ВП ВС зауважила, що суд не може надавати оцінку положенням закону про пенсійне страхування щодо їх відповідності чи невідповідності Конституції в межах цієї справи.

Темі «Колізійний вимір визначення адміністративних спорів» був присвячений виступ судді ВС у КАС Ігоря Олендера. На його переконання, податкові спори потрібно розглядати крізь призму порушення права на вільне і мирне володіння майном, гарантоване ст. 1 Першого протоколу до Конвенції. Доповідач зауважив, що дотримання норм стосовно визначення юрисдикції адміністративних судів щодо податкових спорів є ключовим елементом забезпечення ефективності правосуддя.

Суддя звернув увагу на постанову КАС ВС від 28 травня 2024 року у справі № 320/12137/20. Зокрема, в ній ідеться, що спір про стягнення пені за невідшкодування ПДВ має публічно-правовий характер, тому положення ст. 625 ЦК України про відповідальність за порушення грошового зобов'язання не можуть бути застосовані до спірних правовідносин. Також у цій постанові зроблено висновок, що при конкуренції між матеріально-правовими строками ПК України та процесуальними строками КАС України перевагу мають саме процесуальні строки. Це рішення суттєво вплинуло на правозастосовну практику у відповідній категорії справ.

Крім того, спікер зупинився на питанні визначення юрисдикції справ щодо оскарження контролюючими органами правочинів як фіктивних. ВП ВС зробила висновок, що такі спори мають публічно-правовий характер, оскільки податкові органи реалізують владні управлінські функції. При цьому втручання у приватно-правові відносини є допустимим лише тоді, коли правочини порушують публічний порядок у сфері оподаткування.

Окремо Ігор Олендер розглянув питання механізму отримання консультативних висновків від ЄСПЛ.  Така можливість, на думку доповідача, сприяє гармонізації національної судової практики з міжнародними стандартами прав людини.

«Верховний Суд послідовно утверджує пріоритет публічно-правової природи податкових відносин, розмежовує матеріальні та процесуальні строки, закріплює принцип добросовісності платника і визначає допустимі межі державного втручання у приватну сферу. Ці правові позиції мають важливе методологічне значення для всієї правозастосовної практики, оскільки знижують рівень правової невизначеності та підвищують ефективність судового захисту», – узагальнив він.

Доповідь судді ВС у КАС Олесі Радишевської мала назву «Право на належне адміністрування як фундаментальне суб'єктивне публічне право особи: від ідей європейського правового простору до колізійності реалізації в Україні».

Суддя зазначила, що права людини – це визнані світовим співтовариством блага, яких може домагатися особа від публічної влади і суспільства. ЄС було створено як економічне співтовариство, але сьогодні він є одним з основних осередків захисту прав людини.

За словами Олесі Радишевської, нове право на належне адміністрування вважається правом третього покоління. Сьогодні виникають запитання: яка роль адміністративних судів щодо захисту прав третього і четвертого покоління загалом та як і коли право на належне адміністрування можна буде реалізувати в Україні, знайти його судовий захист. Тривають дискусії щодо можливості активного захисту прав приватних осіб на належне адміністрування як окремого суб'єктивного права. Доповідачка зауважила, що українська правова система функціонує саме в межах концепції належного врядування і належної адміністрації. Цінність належного адміністрування згадується у практиці Суду справедливості ЄС поряд з рівністю, доступністю, відкритістю.

Яскравим прикладом слідування згадуваній концепції є ухвалення у 2022 році Закону України «Про адміністративну процедуру». Це фундаментальний закон, який визначає правила гри між державою і людиною, яких суб'єкти владних повноважень повинні дотримуватися, тим більше тоді, коли ми набудемо статусу члена ЄС.

Із доповіддю «Юрисдикційні колізії: реєстраційні спори» виступив суддя ВС у КАС Володимир Кравчук. Він розглянув, як прийняття Закону України «Про адміністративну процедуру» змінило усталену практику оскарження наказів Міністерства юстиції України. Зокрема, ще у 2018 році ВП ВС сформувала правову позицію, що оскарження наказу Мін’юсту стосовно зміни реєстраційного запису про право власності мають приватноправовий характер і, відповідно, належать до загальної юрисдикції. Однак законодавець вніс зміни до Закону України «Про центральні органи виконавчої влади», якими прямо передбачив оскарження наказів Міністерства юстиції саме до адміністративного суду. 

Також доповідач звернув увагу на недоцільність тлумачення норми проти її буквального змісту, посилаючись на рішення ЄСПЛ у справі «ТОВ “Укркава” проти України».

Крім того, доповідач звернув увагу на постанову ВП ВС від 3 вересня 2025 року у справі № 910/2546/22, в якій зроблено висновок, що не можна в загальному суді пред’являти позов лише до Міністерства юстиції України, тому що спірні відносини не є матеріально-правовими. Також такі вимоги не можуть бути основними у спорі.

Є висновки ВП ВС про те, що наказ Мін’юсту може оскаржуватись як похідна вимога разом з основною в господарському суді. Але лишається питання можливості оскарження такого наказу без будь-якої іншої вимоги. Володимир Кравчук зауважив, що незалежно від того, в якому суді оскаржується наказ, він не міняє своєї правової природи. Тому якщо адміністративним актом порушується інтерес учасника адміністративної процедури, то він має право оскаржити цей акт, незалежно від того, майнові чи немайнові його наслідки. І таке оскарження повинне відбуватися в адміністративному суді.

Наприкінці сесії своїми думками щодо сказаного поділився суддя ВС у КАС Семен Стеценко. Передусім він зазначив, що застосування норм Конституції як норм прямої дії не є простим завданням. Суддя, який застосовує конституційну норму безпосередньо, зобов'язаний мати рівень правосвідомості і правової культури щонайменше не нижчий, ніж той, що був притаманний законодавцю, котрий ухвалював відповідний закон. Це серйозна відповідальність, яку не варто недооцінювати.

Говорячи про співвідношення стабільності та динамізму судової практики, суддя зауважив, що єдність судової практики  – це передбачуваність. Передбачуваність – це елемент верховенства права, елемент стабільності. А стабільність – це елемент комфортного проживання людини і громадянина в державі, наслідком чого є повага особи до держави. Однак не потрібно абсолютизувати стабільність судової практики: вона має бути правилом, тоді як динамічне тлумачення норм і, як логічне його продовження, зміна судової практики – обґрунтованим і аргументованим винятком.  

Щодо права на належне адміністрування як фундаментального суб’єктивного публічного права особи Семен Стеценко зауважив, що наявність дискусій про правову природу належного адміністрування (принцип діяльності суб’єкта владних повноважень чи суб'єктивне право особи) закономірна, адже концептуально під правом на належне урядування розуміють «право бути керованим належним чином» – а це, на переконання доповідача, не класичне право особи, її можливості та  свобода, а дещо відмінна за своєю суттю правова категорія.

Підсумовуючи сесію загалом, він висловив думку, що ідеї, озвучені в межах дискусій, можуть і повинні бути враховані при подальших наукових пошуках та у процесі правозастосування, а також при розробці стратегії розвитку Національної академії правових наук України на 2026–2030 роки.

У межах третьої, завершальної, сесії конференції з вітальним словом виступив секретар судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав КАС ВС Андрій Рибачук.

Він наголосив на актуальності тематики правових колізій для різних правових систем і підкреслив значення міжнародного фахового діалогу. «Правова колізія в сучасних умовах уже не може розглядатися виключно як техніко-юридичний дефект нормотворення: вона безпосередньо впливає на реалізацію фундаментальних прав особи», – зазначив він. Доповідач звернув увагу на зростання нормативної фрагментації та складності регулювання, а також на значення Закону України «Про правотворчу діяльність», який уперше системно врегулював механізми подолання колізій. Водночас ключова роль у їх вирішенні, за його словами, і надалі належить судам.

Член Вищої ради правосуддя Сергій Бурлаков порушив питання дотримання принципу презумпції невинуватості у дисциплінарних провадженнях щодо суддів. Він запропонував ширший підхід до цього принципу як такого, що має застосовуватися не лише в кримінальному, а й у дисциплінарному процесі з огляду на практику ЄСПЛ.

Доповідач наголосив на необхідності обережності у формулюваннях рішень, щоб не створювати враження про винуватість особи до остаточного вироку суду.

Член Вищої кваліфікаційної комісії суддів України Віталій Гацелюк акцентував на важливості активної участі суддівської спільноти в нових процедурах добору суддів за участю міжнародних експертів. Йшлося про діяльність Етичної ради, Громадської ради міжнародних експертів при доборі до Вищого антикорупційного суду та перспективу застосування подібних моделей у майбутніх конкурсах до Верховного Суду.

«Суддівська спільнота має продовжувати брати активну участь у цих процедурах, адже формується нова модель врядування», – акцентував він.

Суддя Великої Палати Верховного  Суду Лев Кишакевич присвятив виступ етичним маркерам як інструменту забезпечення безперервності роботи Вищої ради правосуддя. «Безперервність роботи Вищої ради правосуддя – це завдання, яке має бути гарантоване завчасною організацією конкурсів», – зазначив він.

Спікер наголосив на необхідності завчасного оголошення конкурсів та дотримання чітких критеріїв доброчесності: незалежності, чесності, неупередженості, відповідності способу життя задекларованим доходам. За його словами, саме системне застосування цих маркерів сприяє формуванню доброчесного складу органів суддівського врядування та зміцненню незалежності судової влади.

Спеціальним гостем конференції стала президент Другої палати Суду справедливості Європейського Союзу Ніна Полторак. Вона подякувала організаторам за запрошення та наголосила на символічності проведення правничої конференції у Львові в умовах воєнних викликів.

«Організація правничої конференції в такий непростий час є потужною заявою про стійкість верховенства права та силу юридичної спільноти», – зазначила Ніна Полторак. У виступі вона акцентувала на зростаючій ролі прав людини в праві ЄС, обов’язковій силі Хартії основоположних прав ЄС та значенні принципу effet utile (принцип корисного ефекту). Практика Суду справедливості ЄС, за її словами, формує стандарти вирішення нормативних конфліктів з урахуванням фундаментальних прав, а національні суди зобов’язані забезпечувати їх повну ефективність.

Із доповіддю про колізійний вимір дискреції у сфері публічних фінансів виступила науковий консультант управління забезпечення роботи судової палати з розгляду справ щодо податків‚ зборів та інших обов’язкових платежів КАС ВС Анна Барікова.

Спікерка зосередилася на прикладних аспектах дискреційного правозастосування в умовах нормативних колізій, наголосивши на формуванні інтеграційного правопорядку як поєднанні національних і наднаціональних механізмів. У цьому контексті вона звернула увагу на значення положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики їх застосування для забезпечення права на мирне володіння майном і ефективний судовий захист у податкових спорах. «Дискреційний вимір права публічних фінансів є конкретизованим міжнародним і конституційним правом та потребує балансування між живим правом і формалізованими процедурами», – відзначила доповідачка.

Суддя Податкового апеляційного суду Лісабона (Португальська Республіка) Філіпе Дуарте Невеш представив португальський досвід використання штучного інтелекту в судовій діяльності. Йдеться про пілотний проєкт, у межах якого ШІ застосовується як допоміжний інструмент для аналізу матеріалів справи, узагальнення позицій сторін та оптимізації робочого часу судді.

«Прийняття судових рішень залишається виключною відповідальністю судді. Жодна система штучного інтелекту не може підміняти цей конституційний обов’язок», – наголосив він. Доповідач окреслив основні ризики застосування ШІ: можливу упередженість даних, непрозорість алгоритмів і загрозу надмірної залежності судді від технологій. Португальська модель передбачає роботу системи виключно з матеріалами, завантаженими самим суддею, що мінімізує ризики та забезпечує збереження принципу суддівської незалежності.

До учасників звернулася і віцепрезидентка з питань міжнародної співпраці та верховенства права Окружного суду Амстердама (Королівство Нідерланди) Естер де Рой із доповіддю «Лідерство та етика». Вона наголосила, що незалежність, неупередженість і доброчесність мають бути не декларативними цінностями, а повсякденною практикою.

«Лідерство у судовій системі фундаментально пов’язане з доброчесністю, адже суди покладаються на громадську довіру», – зазначила вона. Серед ключових елементів судового лідерства спікерка виокремила захист незалежності від зовнішнього тиску, прозорість і підзвітність управління, формування етичної культури та готовність ухвалювати складні й непопулярні рішення задля збереження верховенства права.

Підсумувала дискусію в межах третьої сесії суддя Верховного Суду у Касаційному адміністративному суді Ірина Желтобрюх. Для початку вона акцентувала на розширеному розумінні обраної для конференції теми колізії фундаментальних прав не лише як конфлікту чинних правових норм, а і як зіткнення фундаментальних принципів, повноважень, прав та інтересів у практичному правозастосуванні, зокрема в кадрових суддівських процедурах, що стали центральною темою цієї сесії.

Як зазначила доповідачка, зараз Україна є світовим лідером у сфері судової реформи, у тому числі в питаннях відкритості, прозорості й цифровізації, а також  за кількістю і якістю кадрових процедур.

Оновлене законодавство передбачає шість типів кадрових комісій та ще більше кадрових процедур. Попри їх ретельну розробку ці процедури залишаються тривалими та складними. Трапляються випадки розбіжностей в оцінках одних і тих самих осіб чи обставин як одним, так і декількома органами. І це природно, адже критерієм оцінки закон визначає внутрішнє переконання членів таких комісій.

Оцінюючи правові наслідки таких розбіжностей щодо діючих суддів, спікерка нагадала позицію Великої Палати Верховного Суду, яка констатувала єдність кваліфікаційних процедур підтвердження здатності здійснювати правосуддя та перевірки відповідності займаній посаді, що цілком узгоджується з доктриною єдиного статусу суддів. Отже, наслідки таких процедур можуть визначати подальшу професійну кар’єру судді, що опосередковано підтверджується п. 10 Єдиних показників для оцінки доброчесності та професійної етики судді (кандидата на посаду судді).

Саме тому, наголосила суддя, здійснення оцінювання суддів має відбуватися з дотриманням трьох основних принципів: каузальності, експертності та поваги до судової незалежності. Кожна причина висновку має бути названа, а зв’язок між нею і наслідком — очевидним для всіх, кого це стосується, та сторонніх спостерігачів,  підкреслила доповідачка. Крім того, ніхто не може бути експертом у всіх сферах життєдіяльності, на чому ґрунтується компетенційний принцип поділу влади в державі. Незалежність правосуддя є безумовним пріоритетом навіть у питаннях кадрових процедур.

Коментуючи виступи учасників дискусії, Ірина Желтобрюх також зазначила, що принцип презумпції невинуватості як універсальна категорія неодноразово досліджувався Конституційним Судом України та ЄСПЛ. Цей принцип закріплений на рівні Основного Закону та має фундаментальне значення, оскільки охоплює всі сфери правовідносин у державі, що зумовлює універсальне застосування принципу презумпції невинуватості.

На завершення, закликаючи колег до активнішої участі в суддівському самоврядуванні, спікерка наголосила, що всі механізми суддівського урядування мають служити зміцненню авторитету й незалежності судової влади.

Завершальне слово під час конференції виголосив голова Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Ігор Дашутін, який подякував учасникам за змістовні доповіді та конструктивний діалог.  

«Результати наших напрацювань знайдуть практичне втілення в судовій практиці, наукових працях і законодавчих ініціативах», – зазначив він. Конференція стала платформою для глибокого професійного обміну досвідом між українськими та іноземними суддями й науковцями і підтвердила спільну відданість принципам верховенства права та розвитку адміністративної юстиції в європейському правовому просторі.

На завершення суддя ВС у КАС Наталія Блажівська зазначила, що захід став майданчиком для фахового діалогу між українськими та іноземними суддями й науковцями. Це стало можливим завдяки стратегічній меті – об’єднати експертну спільноту для обговорення ключових проблемних питань сьогодення та синхронізації руху з нашими європейськими партнерами.

Вона також подякувала партнерам за підтримку та можливість висвітлити надзвичайно важливі питання. «Ми прагнемо, щоб аналіз правових колізій у сфері фундаментальних прав і свобод і надалі залишався темою щорічних фахових дискусій», – підсумувала спікерка.