Арбітражне застереження є автономною угодою і не припиняється у зв’язку з розірванням основного договору – КГС ВС

Арбітражне застереження, включене до договору, є окремою (автономною) угодою процесуального характеру, дійсність та виконуваність якої не залежать від дійсності чи припинення основного договору.

Такий висновок зробила колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Державне підприємство звернулося з позовом до ТОВ про стягнення основного боргу за договором про надання послуг, штрафу, інфляційних втрат, 3 % річних і пені у зв’язку з неналежним виконанням грошових зобов’язань.

Ухвалою господарського суду, залишеною без змін постановою апеляційного господарського суду, позов залишено без розгляду на підставі п. 7 ч. 1 ст. 226 ГПК України. Суди встановили, що п. 8.1 договору містить арбітражне застереження про передачу всіх спорів на розгляд арбітражу м. Стокгольма (Швеція) згідно з Регламентом Арбітражного інституту Торгової палати м. Стокгольма, а відповідач у встановлений строк подав заперечення проти розгляду спору в господарському суді.

Не погодившись із такими рішеннями, ДП подало касаційну скаргу, посилаючись, зокрема, на те, що договір припинив дію внаслідок односторонньої відмови позивача, а тому арбітражна угода є нечинною; також скаржник стверджував про відсутність підстав для розгляду спору міжнародним комерційним арбітражем.

Переглядаючи справу, КГС ВС, серед іншого, зазначив, що принцип автономності (separability) означає, що арбітражне застереження є окремою угодою і не припиняється автоматично у зв’язку з припиненням або оспорюванням основного договору.

КГС ВС підкреслив, що розірвання договору не впливає на дійсність арбітражного застереження.

Водночас КГС ВС зазначив, що апеляційний суд помилково надав оцінку обставинам розірвання договору при вирішенні питання про застосування п. 7 ч. 1 ст. 226 ГПК України, оскільки це виходить за межі перевірки чинності та виконуваності арбітражної угоди.

Крім того, Верховний Суд звернув увагу, що відповідач є підприємством з іноземними інвестиціями, а тому передача спору до міжнародного комерційного арбітражу відповідає вимогам Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж».

За результатами касаційного перегляду КГС ВС дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги і постановив постанову апеляційного суду змінити в мотивувальній частині, виклавши її в редакції постанови Верховного Суду, а в решті судові рішення залишити без змін.

Постанова КГС ВС від 12 лютого 2026 року у справі № 911/2618/25 – https://reyestr.court.gov.ua/Review/134265576.

Із цим та іншими правовими висновками Верховного Суду можна ознайомитися в Базі правових позицій Верховного Суду – https://lpd.court.gov.ua.