Залагодити, а не просто відшкодувати: суддя ВС у КЦС розповів про філософське та практичне підґрунтя компенсації

Про це суддя Верховного Суду у Касаційному цивільному суді Василь Крат говорив на XXІV Науково-практичній конференції, організованій  кафедрою цивільного права Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого і присвяченій 104-й річниці з дня народження ректора (1962–1987 роки) на той час Харківського юридичного інституту професора Василя Маслова, на тему «Цивільно-правова проблематика відновлення становища постраждалої особи».

Василь Крат виступив із доповіддю «Компенсація в сучасній судовій практиці».

Він запропонував поговорити про різні види компенсації в приватному і публічному праві. За його словами, останнім часом спостерігається тренд на перехід регулювання певних відносин з публічного права в приватне й навпаки. Не є винятком і компенсація. Доповідач зазначив, що значна увага приділяється компенсації в СК України, є відповідні норми і в ЦК України, містяться згадки про неї й у процесуальному законодавстві.

Суддя вказав, що в деяких правопорядках принципи компенсації покладені в основу деліктного права. Він згадав ідеї американського філософа, одного з ідеологів сучасного лібертаріанства Роберта Нозіка, які стали фундаментом для певних правових концепцій (зокрема, у деліктному праві США). Роберт Нозік зауважув, що «принцип компенсації» (рrinciple of сompensation): якщо діяльність людини обмежується задля захисту прав інших, їй має бути компенсоване несприятливе становище, спричинене цим обмеженням. Отже, сам факт втручання держави вимагає вирівнювання (коригування) позицій, що робить компенсацію фундаментальним інструментом справедливості. Василь Крат зауважив, що в нашому інтелектуальному просторі вказані ідеї не стали дуже популярними.

Також він звернув увагу, що термін «компенсація» походить від латинського compensare («врівноважувати»). «Тобто коли відбувається втрата (майнова чи немайнова), за допомогою такого правового засобу, як компенсація, можливо досягнути справедливого врівноваження», – сказав Василь Крат. І додав, що йому подобається термін, який використовував видатний український цивіліст  професор Станіслав Дністрянський. У своїх працях, зокрема в контексті зобов’язального та деліктного права, він використовував термін «залагодити» (або «залагодження») як питомий відповідник латинському compensatio та німецькому ersatz. На думку доповідача, коректніше було б говорити про те, що певну майнову або немайнову втрату можна саме залагодити (а не компенсувати).

По своїй суті компенсація спрямована на забезпечення відновлення певного порушеного балансу або хоча б наближення до статус-кво. Тобто це правовий засіб, який дозволяє створювати механізм, завдяки якому можна залагодити ті чи інші втрати майнового чи немайнового характеру.

При цьому компенсація є і в приватному, і в публічному праві. Доповідач запропонував розглянути, що є характерним в праві приватному, а що в праві публічному.

В першому випадку, зазначив він, компенсація – родова конструкція, до неї входять відшкодування збитків, відшкодування шкоди і власне компенсація.

Василь Крат звернув увагу, що у 2019 році ВС сформував правову позицію, що стосовно моральної шкоди треба застосовувати саме її компенсацію, а не відшкодування. «Тому що відшкодувати таку шкоду неможливо: немає змоги осягнути глибину тих страждань, які отримала людина, особливо коли йдеться про сучасні реалії повномасштабної війни», – сказав суддя. Можна спробувати оцінити страждання і за допомогою загального еквівалента – грошей – визначити розмір компенсації.

Згодом цей підхід неодноразово застосовувався в практиці ВС. Для прикладу Василь Крат навів постанову КЦС ВС від 19 березня 2025 року у справі № 757/25182/23-ц. В ній позивач просив суд компенсувати шкоду після того, як він виграв справу в Конституційному Суді України. Йшлося про відшкодування шкоди на підставі ст. 152 Конституції України за відсутності спеціального закону. КЦС ВС зробив висновок, що згадана стаття Основного Закону є нормою прямої дії, а за відсутності спеціального порядку суди мають застосовувати загальні засади цивільного законодавства про відшкодування шкоди державою. Суддя зазначив, що це перша справа про відшкодування компенсації в подібній ситуації. При цьому суд взяв до уваги, що саме за конституційною скаргою позивача рішенням КСУ визнано неконституційними положення закону, застосованого до нього.

Також у практиці касаційного суду компенсація застосовується у справах щодо відновлення втраченого інтересу, зокрема у справах про захист прав територіальних громад у спорах щодо відумерлої спадщини. Василь Крат звернув увагу на постанову Великої Палати ВС від 14 грудня 2022 року у справі № 477/2330/14-ц. ВП ВС зазначила, що якщо майно вже було перепродане кілька разів і потрапило до добросовісного набувача, держава або громада не мають права просто відібрати це майно. Натомість вони мають застосувати інший правовий засіб – стягнення грошової компенсації вартості відповідного майна за порушення втраченого інтересу.

Також доповідач звернув увагу на ще одну сферу застосування відповідного механізму – компенсація за припинення суб’єктивного цивільного права. Вона найбільш характерна для справ, що стосуються поділу майна подружжя. Йдеться про те, що при такому поділі припиняється право одного з подружжя на частку, наприклад, земельної ділянки. Суддя розповів, що зараз на розгляді об’єднаної палати КЦС ВС перебуває справа щодо питання про те, чи допустимо в такій ситуації застосовувати припинення суб’єктивного цивільного права без застосування компенсації.  

Щодо конструкції компенсації в публічному праві Василь Крат навів як приклад компенсацію судових витрат. 

Окрім того, він зауважив, що сьогодні в Україні незаслужено не звертається увага на правило de minimis non curat praetor (мінімально допустимої шкоди). Сказав, що часто в ЗМІ можна прочитати інформацію про стягнення збитків або грошової компенсації моральної шкоди в розмірі однієї гривні. Суддя звернув увагу, що навіть DCFR (Модельні правила європейського приватного права) давно передбачають необхідність застосування цієї конструкції. Там закладено принцип, що не будь-яке мінімальне втручання в права особи дає право на компенсацію. Для того щоб виникло право на позов, шкода має бути достатньо значущою.