Роз’ясненню підлягають ті судові рішення, які прийняті за результатами судового провадження в судовому засіданні та якими вирішено питання, що становило предмет його розгляду – ОП ККС ВС

Заяви про роз’яснення таких рішень суд повинен розглянути в окремому судовому засіданні після повідомлення особи, яка звернулася з такою заявою, й учасників судового провадження та за результатами судового розгляду постановити ухвалу про роз’яснення судового рішення або відмову в його роз’ясненні.

Якщо ж заявник просить роз’яснити судове рішення, яке не було результатом судового провадження і не становило предмет його розгляду, то суд за результатами розгляду такої заяви повинен постановити ухвалу про роз’яснення судового рішення або відмову в його роз’ясненні без призначення судового засідання.

Питання про те, чи є судове рішення таким, що прийняте за результатами судового провадження, тобто чи становило воно предмет розгляду, суд вирішує з урахуванням підстав відкриття та здійснення конкретного провадження.

Якщо заявник просив роз’яснити судове рішення, яке не є самостійним предметом роз’яснення за процедурою, визначеною ст. 380 КПК України, оскільки воно не є результатом судового розгляду, то суд апеляційної інстанції вправі відмовити у відкритті провадження або закрити апеляційне провадження в разі, якщо воно було відкрите за апеляційною скаргою на ухвалу місцевого суду за підсумком розгляду такої заяви.

Таких висновків дійшла об’єднана палата Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду за результатами розгляду справи № 766/2466/24.

За обставинами кримінального провадження місцевий суд, не виходячи до нарадчої кімнати, постановив ухвалу, занесену до журналу судового засідання, якою відмовив у роз’ясненні ухвали цього ж суду про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого. Не погоджуючись із такою ухвалою суду, обвинувачений подав апеляційну скаргу. Апеляційний суд закрив апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою, посилаючись на те, що вона подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню. У касаційній скарзі обвинувачений стверджував, що апеляційний суд не врахував приписів ст. 380 КПК України, якими передбачено право на апеляційне оскарження такої категорії судових рішень, чим допустив істотне порушення вимог КПК України.

Оцінюючи зазначені касаційні вимоги, об’єднана палата ККС ВС вказала, що в цьому провадженні заявник просив суд роз’яснити ухвалу місцевого суду щодо тримання особи під вартою, яка була постановлена судом під час розгляду провадження по суті. Тобто предметом розгляду суду було питання про винуватість або невинуватість особи з врахуванням супутніх питань (як-от строки давності, строки досудового розслідування тощо) і результатом такого розгляду є постановлення судом вироку або ухвали, якою завершується розгляд провадження в суді першої інстанції. Тому ухвала суду про продовження строку тримання під вартою, постановлена під час судового розгляду, не є в цьому провадженні тим процесуальним рішенням, яке становило предмет розгляду суду й постановлене за результатами такого розгляду.

Постанова ОП ККС ВС від 2 лютого 2026 року у справі № 766/2466/24 (провадження № 51-107кмо25) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/133909925.

Із цим та іншими правовими висновками Верховного Суду можна ознайомитися в Базі правових позицій Верховного Суду – https://lpd.court.gov.ua.