Протидія незаконному збагаченню та застосування інституту цивільної конфіскації з урахуванням дотримання прав людини: у ВС триває конференція, присвячена механізмам і перспективам стягнення необґрунтованих активів у дохід держави

Тема цивільної конфіскації завжди викликає жваві дискусії. По суті, йдеться про відповідь на фундаментальне запитання, як демократична держава може протидіяти незаконному збагаченню, не порушуючи базових гарантій Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Про це зазначив Голова Верховного Суду Станіслав Кравченко під час конференції «Стягнення необґрунтованих активів у дохід держави», організованої Верховним Судом спільно з Вищим антикорупційним судом за підтримки Уряду Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії через Міністерство закордонних справ у справах Співдружності та розвитку Великої Британії (Foreign, Commonwealth and Development Office, FCDO).

За словами Станіслава Кравченка, ідея цивільної конфіскації не нова для європейської правової традиції. Водночас вирішальним є не момент її появи, а правова логіка, у межах якої цей інститут було визнано сумісним зі стандартами захисту права власності.

У практиці Європейського суду з прав людини сформувався підхід, за яким втручання держави у право власності у формі стягнення активів без обвинувального вироку оцінюється не з позиції кримінального покарання, а крізь призму контролю за користуванням майном — за умови наявності належної правової основи та ефективних процесуальних гарантій.

Зокрема, у справах проти Італії, Великої Британії, Литви, а також у знаковому рішенні «Гогітідзе та інші проти Грузії» Суд чітко розмежував кримінальну відповідальність, що передбачає встановлення вини особи, та процедуру in rem (проти речі), спрямовану не проти особи, а проти майна, походження якого не може бути пояснене законними доходами.

Голова Верховного Суду акцентував, що за цією логікою цивільна конфіскація розглядається не як форма кримінального покарання, а як специфічний механізм державного контролю за використанням майна. Саме тому ЄСПЛ виходить із того, що позбавлення майна без обвинувального вироку саме по собі не становить порушення Конвенції – за умови дотримання вимог законності, легітимної мети та пропорційності. Цей підхід є принциповим для розуміння допустимих меж застосування інституту цивільної конфіскації.

Очевидно, що українська модель визнання активів необґрунтованими, запроваджена у 2019 році, не була випадковою або тимчасовою конструкцією. Зараз можна констатувати, що вона стала окремим правовим інструментом, який функціонує поза межами кримінального провадження та відповідає на цілком практичний виклик: що робити державі в ситуаціях, коли кримінальне переслідування неможливе або неефективне, обвинувальний вирок відсутній або дисбаланс між доходами й активами є очевидним і суспільно неприйнятним.

Судова практика вже дала відповіді на ці та інші питання — у рішеннях Вищого антикорупційного суду, Апеляційної палати ВАКС і Верховного Суду напрацьовано критерії оцінки законності доходів, стандарти доказування, алгоритми встановлення необґрунтованості активів і підходи до забезпечення пропорційності втручання у право власності. Ці напрацювання формують своєрідну судову дорожню карту, яка дозволяє сторонам прогнозувати підходи суду та вибудовувати правову позицію у спосіб, сумісний із принципами верховенства права.

Підсумовуючи, Голова Верховного Суду наголосив, що цивільна конфіскація стала одним із ключових інструментів антикорупційної політики сучасної держави. Водночас сила цього інституту полягає не в кількості або швидкості стягнутих активів, а передусім у якості судових рішень, їхній мотивованості та здатності витримувати перевірку як на національному, так і на конвенційному рівні.

Звертаючись до учасників конференції з вітальним словом, голова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Марина Червинська зауважила, що справи щодо конфіскації і реквізиції завжди розглядалися в порядку цивільного судочинства. Ці два поняття були передбачені ще в Цивільному кодексі Української РСР 1963 року. Конфіскація та реквізиція закріплені й у чинному ЦК України.

Нині законодавець започаткував як різновид конфіскації визнання активів необґрунтованими. Таким чином він вніс зміни в деякі норми ЦК України, зокрема стосовно самого поняття необґрунтованості активів, строку позовної давності, його початку. У ЦПК України введено новели щодо порядку розгляду таких справ, доказування в цій категорії справ тощо. Це, відповідно, привело до появи численних правових питань.

«На сьогодні КЦС ВС розглянув понад десять справ щодо стягнення необґрунтованих активів у дохід держави, і такі справи продовжують надходити. Спільне обговорення всіх проблемних питань дасть змогу сприяти єдності та сталості судової практики в цій новій складній категорії справ, пов’язаних з обмеженням права власності», – запевнила Марина Червинська.

Заступник Генерального прокурора – керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Олександр Клименко наголосив, що стягнення необґрунтованих активів у дохід держави – один із чутливих і водночас перспективних інструментів антикорупційної політики. Цивільна конфіскація необґрунтованих активів є відносно новим інструментом для української правової системи, та за кілька років він уже став практичним механізмом, що реально працює і має відчутні результати для держави.

За словами Олександра Клименка, цивільна конфіскація – це важливий самостійний напрям роботи САП, чітко врегульований законом і відмежований від притягнення до кримінальної відповідальності за незаконне збагачення. Перший позов про цивільну конфіскацію був поданий до САП у травні 2021 року: він стосувався стягнення необґрунтованого активу в понад 1,2 млн грн за передачу в оренду нерухомого майна. Це був перший успішний кейс цивільної конфіскації, і саме з нього розпочалася українська практика цивільної конфіскації.

На сьогодні Вищий антикорупційний суд розглянув уже 30 позовів на загальну суму понад 115 млн грн, поінформував спікер. Ще більша кількість справ перебуває на розгляді. Так, протягом 2025 року подано 45 позовів на загальну суму 250 млн грн. «Усе це кошти, які можуть працювати на державу. Тим паче, у період повномасштабної війни росії проти України це ресурс, який держава може акумулювати всередині для зміцнення національної безпеки і оборони, а надалі – спрямувати його на післявоєнне відновлення країни», – зауважив Олександр Клименко.

Він додав, що цивільна конфіскація – це результат спільної роботи і прокурорів, і НАЗК, і НАБУ, і ДБР та Національної поліції України. Окрема роль належить журналістським розслідуванням, адже саме ці матеріали досить часто стають підставою для моніторингу способу життя публічних осіб і, відповідно, виявлення необґрунтованих активів. Подальший розвиток застосування інструменту цивільної конфіскації неможливий без єдності підходів, передбачуваної та сталої судової практики, а також постійного професійного діалогу між усіма учасниками процесу, узагальнив Олександр Клименко.

Голова Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду Ігор Панаід зауважив, що ще донедавна тема стягнення необґрунтованих активів у дохід держави була лише питанням теорії, але сьогодні це наша щоденна практика, яку первинно формує Вищий антикорупційний суд на рівні першої та апеляційної інстанцій. Конфіскація необґрунтованих активів – це відповідь держави на наявні корупційні виклики. І  відповідні судові рішення дають змогу оперативно, з мінімальним втручанням у права людини, забезпечити розуміння на рівні держави, на рівні громадян, яким чином забезпечуються і виконуються принципи, декларовані демократичною державою.

На думку голови Апеляційної палати ВАКС, правове регулювання в цій сфері не завжди є достатнім. Норми, які є в цивільному процесуальному законодавстві, не дають відповіді на всі запитання, що виникають, а матеріали, які надходять на розгляд судів у такій категорії справ, постійно ускладнюються. Тож на суддів покладається завдання ухвалювати мотивовані, зрозумілі, передбачувані судові рішення, які мають узгоджуватися з принципами європейської системи цінностей і міжнародними стандартами судочинства.

Як акцентував Директор Національного антикорупційного бюро України Семен Кривонос, НАБУ приділяє особливу увагу інституту стягнення необґрунтованих активів у дохід держави. Зокрема, на початку 2025 року був проведений міжнародний аудит НАБУ. За його результатами міжнародні аудитори надали рекомендації щодо посилення роботи Бюро в напрямах запобігання незаконному збагаченню та стягнення необґрунтованих активів у дохід держави.

«Цивільна конфіскація – надзвичайно ефективний захід для того, щоб повернути незаконний актив до державного бюджету, а також, що важливо, звільнити відповідну особу з публічної служби. Водночас під час роботи ми виявляємо низку законодавчих прогалин», – зазначив доповідач. Ці прогалини стосуються, серед іншого, проблеми неможливості застосувати механізм цивільної конфіскації після закриття кримінального провадження, що розслідується за фактом незаконного збагачення; необхідності розширення кола суб'єктів, щодо яких може застосовуватися цей механізм, включно з  керівниками державних компаній і державних підприємств; порядку застосування механізму цивільної конфіскації після звільнення особи з посади тощо.

Семен Кривонос наголосив, що є багато реальних проблем, які потребують спільного фахового обговорення і пошуку шляхів подальшого вдосконалення цього механізму. Це сприятиме ефективному та оперативному стягненню активів до державного бюджету, очищенню публічної служби й буде яскравим прикладом справедливості для суспільства.

Заступник Голови Національного агентства з питань запобігання корупції Сергій Гупяк зазначив, що інститут стягнення необґрунтованих активів у дохід держави надзвичайно важливий як для запобігання корупції, так і для боротьби з нею. Він акцентував на трьох аспектах у цій сфері: місці й значенні цього інституту; ролі НАЗК у цьому напрямі; очікуваннях і перспективах подальшого розвитку інституту.

Щодо першого аспекту спікер зауважив, що один із дієвих інструментів запобігання корупції – її економічна невигідність. Це підтверджує досвід Румунії та Італії. І в цьому контексті для запобігання корупції є важливим інститут стягнення необґрунтованих активів, тому що саме він робить корупцію економічно не вигідною.

До того ж у світлі боротьби з корупцією інститут цивільної конфіскації – доволі швидкий інструмент встановлення справедливості й забезпечення невідворотності покарання поза межами кримінального процесу.

Також, зауважив Сергій Гупяк, НАЗК бере активну участь у зборі матеріалів для САП. Наприклад, за 2025 рік Агентство зібрало матеріали для 33 позовів на суму 207 млн грн (минулого року 14 позовів було задоволено й ухвалено рішення на суму 65 млн грн).

Стосовно перспектив розвитку інституту стягнення необґрунтованих активів заступник Голови НАЗК акцентував на потребі в масштабуванні цього механізму, зокрема завдяки розвитку правоохоронних органів на місцях щодо питань, пов’язаних із визнанням активів необґрунтованими, збором відповідних матеріалів тощо. Так само, на переконання Сергія Гупяка, необхідно розширювати штатну чисельність і працівників САП, і суддів, які розглядатимуть відповідні категорії справ, оскільки навантаження в цій сфері надалі лише зростатиме.

Про всі виступи спікерів конференції «Стягнення необґрунтованих активів у дохід держави» читайте згодом на комунікаційних ресурсах Верховного Суду.