Верховний Суд опублікував огляд актуальної судової практики КЦС ВС за грудень 2025 року

До вашої уваги пропонуємо черговий щомісячний огляд актуальної судової практики Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду – за грудень 2025 року: https://court.gov.ua/storage/portal/supreme/ogliady/Oglyad_KCS_12_2025_1.pdf. 

В огляді відображено найважливіші правові висновки, які матимуть значення для формування єдності судової практики. Серед цих висновків, згрупованих за різними категоріями справ, містяться, зокрема, такі:

– у справах про захист честі, гідності і ділової репутації звернено увагу на те, що публічні фігури (особи, які обіймають державні посади, користуються державними ресурсами або відіграють певну роль у суспільному житті) підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної критики в медіа. Вирішивши апелювати до довіри громадськості, вони неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їхніх слів та вчинків. Журналістська свобода охоплює можливе використання певної міри перебільшення або навіть провокації, а покарання журналіста за участь у поширенні висловлювань інших осіб буде суттєво заважає пресі сприяти обговоренню питань суспільного значення;

– у спорах, що виникають із земельних правовідносин, зауважено, що:

• передача у приватну власність земельних ділянок, які повністю або частково знаходяться в межах розвіданих родовищ корисних копалин, що обліковані в Державному фонді родовищ корисних копалин, без отримання спеціального дозволу на користування надрами чи гірничого відводу є незаконною;
• землі водного фонду, зокрема земельні ділянки, що розташовані в межах прибережної захисної смуги водних об'єктів загальнодержавного значення, не можуть передаватись у приватну власність громадян. Розпорядження органів державної влади про передачу таких земельних ділянок у приватну власність та видані на їх підставі державні акти на право власності на земельні ділянки суперечать вимогам земельного та водного законодавства, а тому є недійсними. У разі встановлення факту, що земельні ділянки належать до земель водного фонду, вони підлягають витребуванню на користь держави з незаконного володіння приватних осіб;

– у спорах, що виникають із трудових правовідносин, зазначено, що роботодавець під час воєнного стану має право відмовити в наданні відпустки без збереження заробітної плати працівнику, який набув статусу внутрішньо переміщеної особи, якщо такий працівник залучений до робіт на об’єктах критичної інфраструктури або до виконання мобілізаційного завдання. Невихід працівника на роботу після отримання обґрунтованої відмови роботодавця в наданні такої відпустки є прогулом без поважних причин, що може бути підставою для звільнення відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України;

– у спорах, що виникають із спадкових правовідносин, констатовано, що якщо об'єкт самочинного будівництва фактично є прибудовою до квартири спадкодавця, зареєстрованою іншою особою на підставі недостовірних документів після смерті власника, спадкоємець має право на витребування цього об'єкта з незаконного володіння. Подальше відчуження такого майна не перешкоджає його витребуванню від добросовісного набувача;

–  у спорах, пов’язаних з відшкодуванням шкоди, звернено увагу, що грошове забезпечення військовослужбовця, що виплачувалося під час його перебування в полоні законному представнику неповнолітньої дитини, після повернення військовослужбовця підлягає поверненню в тій частині, що не була використана на утримання спільної дитини. При цьому враховується, що аліменти, які належним чином стягувалися з такого грошового забезпечення, не можуть бути предметом повернення;

– у справах окремого провадження констатовано, що суд вправі відмовити в наданні особі, яка досягла шістнадцяти років, права на шлюб з повнолітньою особою виключно за умови встановлення, що укладення такого шлюбу суперечить інтересам заявника. Неоскарження відмови самим заявником не перешкоджає апеляційному чи касаційному перегляду судових рішень, якщо скаргу подано заінтересованою особою та заявник визнав такі скарги;

– щодо застосування норм процесуального права зауважено, що:

• вимога ч. 5 ст. 390 ЦК України щодо попереднього внесення вартості майна на депозитний рахунок суду підлягає застосуванню виключно у справах про витребування майна в добросовісного набувача. У разі заявлення позову до недобросовісного набувача зазначена норма не застосовується. Оцінка добросовісності або недобросовісності набувача здійснюється судом за результатами дослідження доказів при ухваленні рішення по суті;
• стягнення з позивача понесених відповідачем судових витрат у разі залишення позову без розгляду можливе лише в разі встановлення необґрунтованості дій позивача. Подання заяви про залишення позову без розгляду є диспозитивним правом позивача, передбаченим ЦПК України, і саме по собі не є необґрунтованою дією. Для компенсації витрат відповідачу необхідно довести, які саме необґрунтовані дії вчинив позивач;

– у спорах щодо розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи ДВС звернено увагу, що:

• збереження арешту, накладеного державним виконавцем з метою виконання судового рішення, за відсутності відкритих виконавчих проваджень та можливості продовження примусового виконання судового рішення, є невиправданим втручанням у право на мирне володіння майном боржника, оскільки необґрунтовано обмежує його право користування та розпорядження належним на праві власності майном;
• обов’язок щодо вилучення майна у боржника та його передачі стягувачу є виключною процесуальною компетенцією державного виконавця як суб’єкта примусового виконання судового рішення. Неможливість ідентифікації майна не звільняє державного виконавця від обов’язку вжити всіх передбачених законом заходів для виконання судового рішення, а покладення на стягувача обов’язків із залучення спеціалізованих підприємств і техніки є неправомірним, оскільки означає перекладання повноважень виконавця.