Виконавець не зобов’язаний здійснювати перевірку виконання боржником рішення, що підлягає примусовому виконанню, перед прийняттям постанови про арешт майна – ВП ВС

Проведення перевірки виконавцем під час здійснення виконавчого провадження виконання боржниками рішення суду не має імперативного характеру, а є дискреційним повноваженням виконавця і, відповідно, не є обов’язковою процесуальною дією в кожному випадку.

Законодавець не пов’язує прийняття постанови про арешт майна (коштів) з проведенням перевірки виконавцем стану виконання боржником рішення, яке підлягає примусовому виконанню.

Таких висновків дійшла Велика Палата ВС у справі за адміністративним позовом ПАТ про визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця щодо накладення арешту на грошові кошти його відокремленого структурного підрозділу.

Позивач стверджував, що спірна постанова є протиправною, оскільки загальна сума заборгованості позивача у зведеному виконавчому провадженні менша, ніж вказана в постанові, через сплату ним частини заборгованості в добровільному порядку.

Суди попередній інстанцій задовольнили позов, оскільки під час здійснення виконавчого провадження виконавець зобов'язаний проводити перевірку виконання боржниками рішень і накладати арешт лише на ту суму коштів, що відповідає сумі стягнення, задля забезпечення реального виконання рішення.

Проаналізувавши норми Закону України «Про виконавче провадження», Велика Палата ВС звернула увагу, що згідно з п. 1 ч. 3 ст. 18 Закону в межах здійснення виконавчого провадження законодавець наділяє виконавця повноваженням здійснювати перевірку виконання боржниками рішень, які підлягають примусовому виконанню відповідно до цього Закону.

Здійснення такої перевірки є правом виконавця, реалізація якого залежить від його розсуду, а не імперативно обов’язковою дією у кожному виконавчому провадженні чи перед кожною процесуальною виконавчою дією.

Окрім того, Закон установлює чіткі та стислі строки для прийняття виконавцем постанови про арешт майна (коштів) боржника. За цих умов арешт майна (коштів) боржника є процесуальною дією, що має забезпечувальний характер, і вчиняється виконавцем автоматично, без попередньої перевірки стану виконання рішення боржником у розумінні п. 1 ч. 3 ст. 18 Закону, оскільки застосування цього заходу безпосередньо пов’язане з настанням визначеного юридичного факту (відкриття виконавчого провадження чи виявлення майна).

Відсутність такої перевірки сама собою не свідчить про порушення виконавцем принципів неупередженості, ефективності, своєчасності і повноти вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні.

Також Велика Палата ВС звернула увагу, що законодавець визначив механізм отримання виконавцем актуальної інформації щодо стану виконання боржниками рішень, які підлягають виконанню, у разі їх добровільного повного чи часткового виконання боржниками: оперативне інформування виконавця покладається на сторони виконавчого провадження шляхом обов’язкового повідомлення про вказані обставини.

Отже, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку щодо обов’язку виконавця проводити перевірку виконання боржниками рішень перед накладанням арешту і не встановили факту подання боржником документів на підтвердження сплати частини боргу до ухвалення постанови про арешт.

Постанова ВП ВС від 18 грудня 2025 року у справі № 580/3888/24 – https://reyestr.court.gov.ua/Review/132746774.

Із цим та іншими правовими висновками Верховного Суду можна ознайомитися в Базі правових позицій Верховного Суду – https://lpd.court.gov.ua.