flag Судова влада України
| Українська | English |

Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел

Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46

Суддя ВС у КЦС розповів про фраудаторні правочини на Всеукраїнській школі з договірного права

24 грудня 2025, 09:10

Суддя Верховного Суду у Касаційному цивільному суді Василь Крат виступив з лекцією «Вступ до фраудаторності правочину» на VIII Всеукраїнській школі з договірного права, організованій Лігою студентів Асоціації правників України. Лекція відбувалася 13 грудня 2025 року в Києві.

В рамках лекції суддя розглянув такі питання:

  • історичний ракурс;
  • інші правопорядки;
  • термінологічні аспекти;
  • позаконкурсне оспорювання;
  • наслідки позаконкурсного оспорювання;
  • інші фраудаторні конструкції.

Василь Крат навів цитати римського філософа-стоїка (I століття н. е.) Гая male enim nostro iure uti non debemus (ми не маємо погано користуватися своїм правом).

Розповів, що Fraus creditorum (з лат. –  на шкоду кредиторам) – це вчинення боржником правочинів, спрямованих на зменшення його майна з метою приховати його від звернення стягнення кредиторів.  Fraus creditorum був сконструйований у преторському праві. Це стало можливим після того, як примусове виконання судових рішень стало відбуватися шляхом звернення стягнення на майно боржника.

В різні періоди розвитку цієї конструкції кредитори могли вимагати застосування таких заходів, як: interdictum fraudatorium, actio Pauliana, restitutio in integrum ob fraudem. В часи Юстиніана оспорювання правочинів на шкоду кредиторів стало відбуватися за допомогою actio Pauliana.  Метою цього позову було відновлення такого стану речей, який би настав за відсутності фраудаторних дій боржника.

Лектор ознайомив слухачів із застосуванням відповідної конструкції в інших правопорядках, зокрема Франції, Італії, Іспанії, Великої Британії.

Зазначив, що в українському законодавстві термін «фраудаторний правочин» з’явився лише з 1 січня 2025 року, після набрання чинності змінами до Кодексу України з питань банкрутства. Зокрема, його використано в ст. 1 «Визначення термінів» Кодексу.

Однак ще у 2017 році Василь Крат вперше використав цей термін у судовому рішенні. З того часу напрацьована значна практика щодо визнання фраудаторними правочинів, інших конструкцій.

Лектор розповів про деякі такі судові рішення. Зокрема, звернув увагу на постанову КЦС ВС від 26 березня 2025 року у справі № 544/1116/22, в якій зроблено висновок, що конструкція фраудаторного правочину (actio Pauliana) спрямована на захист прав та інтересів кредитора, на шкоду якому вчинений правочин. Цю конструкцію під час позаконкурсного оспорювання правочину не можна застосувати тоді, коли особа сама вчинила відповідний правочин для уникнення чи унеможливлення виконання її обов’язку (сплатити кошти, повернути майно, відшкодувати збитки тощо), зокрема на виконання судового рішення, що набрало законної сили, а згодом вона (чи її правонаступник) намагається оспорити такий правочин на тій підставі, що він був фраудаторним. Таке оспорення суперечить конструкції фраудаторного правочину та за змістом є зловживанням правом.

Василь Крат зазначив, що існує «добра» і «погана» недійсність. Перша – це, наприклад, коли вчиняється фраудаторний правочин. Визнання такого правочину недійсним допомагає задовольнити вимоги кредитора. Другу учасники обороту намагаються використовувати для незастосування умов договору, наприклад коли хочуть визнати недійсним третейське / арбітражне застереження, щоб не було компетенції у третейського суду чи арбітражу.  

Суддя пояснив відмінність між конкурсним і позаконкурсним оспоренням. Зауважив, що мета позаконкурсного оспорювання – повернути «активи» боржнику для звернення на них стягнення, тобто щоб кредитор опинився в тому становищі, яке він мав до вчинення фраудаторного правочину. Лектор звернув увагу на висновок у постанові КЦС ВС від 5 квітня 2023 року у справі № 523/17429/20. Суд вказав, що недійсність фраудаторного правочину в позаконкурсному оспорюванні має гарантувати інтереси кредитора (кредиторів) «через можливість доступу до майна боржника», навіть того, що знаходиться в інших осіб.

Також із посиланням на судову практику лектор розповів, які договори можуть визнаватися фраудаторними. Зокрема, це договори дарування,  купівлі-продажу, шлюбний договір, договори іпотеки, про задоволення вимог іпотекодержателя та ін. Звернув увагу Василь Крат і на те, хто може оспорювати фраудаторний правочин, в інтересах кого виконавець оспорює фраудаторний правочин, тощо.