Суддя ВС у КЦС проаналізував особливості розгляду справ щодо визнання активів необґрунтованими та їх стягнення в дохід держави

Суддя Верховного Суду у Касаційному цивільному суді Євген Петров виступив на сесії «Перевірки НАЗК та цивільна конфіскація» в межах III Legal Anti-Corruption Forum із доповіддю «Необґрунтовані активи: судова практика КЦС ВС».

Він висвітлив найцікавіші питання, що постали перед касаційним судом під час розгляду справ щодо такого нового інституту (з’явився в законодавстві лише в 2019 році), як цивільна конфіскація. Поінформував, що на сьогодні КЦС ВС уже розглянув дев’ять справ про стягнення в дохід держави необґрунтованих активів і одну – щодо забезпечення позову в таких справах. В суді перебуває ще три справи цієї категорії, під час розгляду яких можуть бути сформовані нові правові висновки.  

Євген Петров розповів, що захисники в таких справах часто посилаються на відсутність підстав для ініціювання процесу виявлення необґрунтованих активів та початку збору відповідних доказів уповноваженими органами, і звернув увагу, що закон не передбачає необхідності встановлення таких підстав. Суддя зауважив, що збір доказів у такому випадку не можна ототожнювати з НСРД. Крім того, законодавство не передбачає необхідності затвердження документів щодо призначення детективів, які збирають докази у справах про необґрунтовані активи, процесу збору таких доказів, їх зберігання тощо. Тож відсутність таких документів не може бути підставою для визнання доказів недопустимими.

Також доповідач зазначив, що необхідно встановлювати реальну (фактичну), а не умовну фінансову спроможність відповідача на придбання активу. Активи мають бути «набуті за рахунок законних доходів» (ст. 291 ЦПК України), а не просто «могли бути набуті». Крім того, задекларовані доходи різних періодів не можуть додаватися між собою для перевірки обґрунтованості активу за вартісним критерієм. Доходи різних років або трансформуються в активи, які декларуються в наступному періоді, або витрачаються на дорогі покупки.

«Тобто не можна сказати, що у 2019 році дохід особи був 2 млн грн, у 2020 році – 2 млн грн і в 2021 році – 3 млн грн, тож у сукупності вона мала в розпорядженні 7 млн грн. В кожному наступному році невитрачені доходи мають бути відображені як активи», – сказав Євген Петров.

Суддя звернув увагу на правовий висновок КЦС ВС про те, що визнання активів необґрунтованими не тягне визнання недійсними договорів щодо них. Суд вказав, що законодавець не здійснює конструювання правового режиму необґрунтованих активів через використання конструкції недійсності. Враховуючи сутність та призначення недійсності правочину, ця конструкція не розрахована на її використання при визнанні необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави. У цьому разі достатньо спростувати презумпцію правомірності набуття права власності (ч. 2 ст. 328 ЦК України).

Доповідач навів постанову КЦС ВС від 20 червня 2024 року у справі № 991/5169/23. У ній суд зазначив, що якщо звертається стягнення безпосередньо на необґрунтований актив, у резолютивній частині судового рішення не потрібно зазначати його вартість або визначати певну суму грошових коштів, в межах якої має бути звернено стягнення на майно. Вартість набуття такого активу має значення для кваліфікації активу як необґрунтованого, а не для звернення стягнення його в дохід держави.

Крім того, Євген Петров акцентував на таких особливостях зазначеної категорії справ:

• знижений стандарт доказування — «перевага доказів» (ч. 4 ст. 89 ЦПК України);
• специфіка доказування (спростування) фактів (версій) сторін, яка часто стосується дослідження тривалої історії накопичення активів, що виходить за межі загальних строків давності. Це може бути пов’язано з втратою, псуванням або відсутністю документів, а також зниженням достовірності спогадів свідків;
• характер доказів часто передбачає розкриття особистої інформації — сімейні, дружні, інші тісні відносини, стиль життя, витрати тощо. Це означає втручання у приватне життя відповідачів та інших осіб (родичів, близьких, друзів);
• вагомість наслідків для відповідача: як цивільно-правових (припинення права власності, стягнення коштів), так і дисциплінарних та інших (звільнення з посади, внесення до Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні правопорушення — абз. 3 ч. 2 ст. 65-1, ст. 59 Закону України «Про запобігання корупції»);
• ЦПК України обмежує можливість пред’явити позов щодо активу, який набутий до 28 листопада 2019 року, проте жодних таких обмежень щодо дати набуття грошових коштів, які використані для набуття такого активу, Закон не містить та ін.

Також доповідач відзначив дискусійність твердження щодо презумпції необґрунтованості активів. За його словами, найбільш неоднозначними є питання:

• покладення на відповідача обов’язку доводити свою невинуватість, тобто обґрунтованість набуття активів, та звільнення позивача від обов’язку доводити незаконність набуття майна, щодо якого заявлені позовні вимоги;
• застосування такої конфіскації до суб’єктів, які не скоювали публічних правопорушень, — у контексті пропозицій розширити перелік підстав для такої конфіскації.

III Legal Anti-Corruption Forum організований видавництвом «Юридична практика» спільно з Асоціацією українських корпоративних радників.

Фото надали організатори.