Диджиталізація правосуддя і дискусійні аспекти забезпечення єдності судової практики: підсумки першого дня XIV Судового форуму

Україна – унікальна держава, яка, перебуваючи в надскладних умовах війни, зосереджується не лише на тому, щоб утримати стабільність ситуації, а й на своєму євроінтеграційному поступі. Безперечно, реалізація заходів, передбачених Дорожньою картою, потребуватиме додаткових зусиль. Втім, судова система готова й до цього виклику, і за умови координації дій усіх учасників євроінтеграційного процесу Україна впорається з поставленими перед нею завданнями й неодмінно досягне цієї мети.

На цьому наголосив Голова Верховного Суду Станіслав Кравченко під час відкриття XIV Судового форуму, організованого Асоціацією правників України.

Цей захід, що зібрав суддів, адвокатів, науковців та інших представників юридичної спільноти, є насамперед майданчиком для обговорення актуальних проблем, ключових здобутків і шляхів покращення наявних механізмів забезпечення належної організації роботи судової влади.

Станіслав Кравченко зауважив, що триваюча важка війна змінила наше життя і, безперечно, наклала відбиток на всі його сфери. Утім, можна з упевненістю констатувати, що судова система впоралася з викликами, що перед нею постали, та зуміла забезпечити стабільність своєї роботи.

Українські суди щодня виконують покладений на них обов’язок — забезпечують захист прав людини, підтримують стабільність правопорядку і формують правові орієнтири, необхідні для функціонування держави під час війни та майбутньої відбудови. До того ж національні суди, зокрема Верховний Суд, роблять значний внесок у розвиток міжнародного права, формуючи практику у справах, повʼязаних з війною.

Насамкінець Голова Верховного Суду висловив вдячність організаторам та учасникам форуму за відданість розвитку правосуддя, а також побажав плідних дискусій, нових рішень і натхнення в спільній роботі заради справедливості й верховенства права.

Перший заступник керівника Апарату Верховного Суду Расім Бабанли окреслив ключові підходи та практичні результати, яких досяг Верховний Суд у сфері використання штучного інтелекту, а також визначив реалістичні напрями подальшої інтеграції ШІ-інструментів у судову діяльність.

Він нагадав, що Верховний Суд почав працювати з технологіями штучного інтелекту ще у 2021 році під час створення Бази правових позицій ВС. Саме цей досвід дає підстави сьогодні впевнено говорити про реальні можливості ШІ у правосудді.

Першим і найбільш очевидним напрямом є автоматизований підбір релевантної інформації до документів, з якими працює юрист, суддя: позовної заяви, проєкту судового рішення або будь-якого іншого процесуального документа. «Будьмо відвертими: перше, що робить юрист, коли стикається з новою правовою проблемою, – шукає практику Верховного Суду. Проте пошук у ЄДРСР, введення великої кількості ключових слів, перевірка масиву знайдених рішень займають час і не гарантують, що знайдено все необхідне», – зауважив спікер. Саме тут штучний інтелект, який ефективно працює з текстами та масивами даних, може стати інструментом, що підвищить якість і швидкість правозастосування.

Другим напрямом Расім Бабанли визначив генерацію текстів та автоматичне перенесення даних. Він наголосив, що в судах значний обсяг часу займає рутинна робота секретарів і помічників суддів — перенесення даних із друкованих чи електронних документів у шаблони судових рішень і процесуальних документів. Це не лише уповільнює роботу, а й створює ризики технічних помилок, зокрема тих, які трапляються через незмінені фрагменти тексту або недбалість при ручному введенні. На його переконання, штучний інтелект уже сьогодні дає змогу повністю усувати такі помилки, підвищуючи точність та ефективність документообігу.

У квітні 2025 року Верховний Суд представив оновлену версію Бази правових позицій, де реалізовано можливість генерації висновків ВС безпосередньо з повного тексту постанови. Працівник суду може завантажити документ, обрати режим роботи чат-бота, натиснути кнопку і вже за 5–10 секунд отримати сформований висновок. Під час тестування ця функція продемонструвала високу точність: найефективніша модель отримала оцінку 9 із 10.

Цей функціонал суттєво полегшує роботу з великими обсягами правової інформації та є лише одним з перехідних етапів на шляху до ширшого застосування штучного інтелекту. До того ж переговорним розділом 23 «Судова влада та основоположні права» передбачено, що після запуску ЄСІТС її модулі будуть інтегровані з Базою правових позицій. Це забезпечить можливість автоматичного отримання релевантної практики Верховного Суду безпосередньо в системі «Електронний суд» як для учасників процесу, так і для суддів, що працюватимуть в електронному кабінеті.

Під час третьої сесії форуму «Забезпечення Верховним Судом єдності судової практики: дискусійні аспекти та точки напруги» Секретар Великої Палати Верховного Суду Віталій Уркевич і голова Касаційного господарського суду у складі ВС Лариса Рогач узяли участь в обговоренні питань, пов’язаних із забезпеченням сталості судової практики, доцільності перегляду касаційних фільтрів, критеріїв визначення виключної правової проблеми тощо.

Так, Віталій Уркевич нагадав, що є різні підстави, з яких справи передаються касаційними судами на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Перша з них – це необхідність визначення юрисдикційності спору, адже ВП ВС діє як між’юрисдикційний орган. Водночас на сьогодні кількість між’юрисдикційних спорів мінімальна, оскільки колосальна робота з вирішення цих питань була проведена у 2018–2019 роках.

Друга підстава – необхідність відступу від попередніх висновків Верховного Суду, висловлених як різними касаційними судами, так і Великою Палатою ВС, а також Верховного Суду України. Переважна більшість таких відступів, зроблених ВП ВС, стосується зміни попередніх висновків касаційних судів у складі Верховного Суду. Як зауважив спікер, таким чином ВП ВС виконує свою основну функцію, налагоджує практику в межах касаційних судів у складі Верховного Суду, і відповідні правові позиції надалі враховують суди першої та апеляційної інстанції при розгляді подібних справ. Важливо, що, ухвалюючи рішення про необхідність відступу від попереднього висновку, ВП ВС зважує всі нюанси правової ситуації у справі.

Щодо третьої підстави – наявність у справі виключної правової проблеми – Секретар ВП ВС зауважив, що законодавство не регулює питання, у чому ж полягає виключність правової проблеми.

Однак з практикою Велика Палата ВС напрацювала два критерії визначення наявності виключної правової проблеми: кількісний і якісний. Перший критерій полягає в кількості справ, яких стосується вирішення певного питання. Утім, цей критерій не є визначальним. Більш глибоким є якісний критерій, пов’язаний, зокрема, з появою нових правовідносин, наявністю системних неузгодженостей у судовій практиці, відсутністю відповідного законодавства тощо. До того ж зараз ВП ВС керується і тим, що така виключна правова проблема повинна мати між’юрисдикційний характер.

«Питання щодо єдності судової практики, вдосконалення касаційних фільтрів, покращення організації роботи Верховного Суду, зокрема і ВП ВС, є надважливими. Вони передбачені Дорожньою картою з питань верховенства права, яка була затверджена Кабінетом Міністрів України в травні 2025 року. І ми всі розуміємо, що без виконання цих заходів й істотного прогресу в сфері верховенства права, поступ у євроінтеграційному процесі не буде можливим», – узагальнив Віталій Уркевич.

Лариса Рогач наголосила на тому, що забезпечення єдності судової практики не є самоціллю. Відповідно до Висновку КРЄС № 20 (2017) «Роль судів у забезпеченні єдності застосування закону» єдине застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя. Тобто єдність практики є не власне метою, а інструментом для досягнення верховенства права та довіри суспільства до суду. І необхідно розуміти, які є механізми для усунення розбіжностей у судовій практиці, що перешкоджають забезпеченню правової визначеності, рівності перед законом і суспільної довіри до судової системи.

Водночас єдність судової практики не має призводити до обмеження розвитку права та загрози суддівській незалежності. Отже, у цьому питанні має бути баланс між правовою визначеністю і суддівською незалежністю.

Лариса Рогач навела статистичні дані щодо роботи Верховного Суду з грудня 2017 року до 26 листопада 2025 року: за весь період діяльності ВС ухвалив близько 266 тис. постанов, а загалом ухвалено 1 541 597 судових рішень. За приблизно порівнюваний період (2009–2017 роки) Верховний Суд України ухвалив 6 718 постанов (загалом 81 600 судових рішень). Така колосальна різниця в кількості ухвалених судових рішень зумовлена тим, що ВСУ виконував функції саме з урівнювання судової практики та визначення єдиних правозастосовних підходів, тобто виконував ту функцію, яка зараз покладена на Велику Палату ВС.

Крім того, голова КГС ВС повідомила, що щоденне навантаження на одного суддю ВС у КГС – 9 процесуальних звернень. Лариса Рогач висловила думку, що зменшити кількість справ, які надходять до Верховного Суду, що, відповідно, сприятиме оперативному та якісному здійсненню правосуддя, можна завдяки запровадженню більш суворого підходу до прийняття касаційних скарг, який має фокусуватися саме на тих скаргах, що стосуються правових питань. Такий підхід, поширений і в більшості розвинених країн, орієнтується саме на волевиявлення судді й не потребує додаткового правового регулювання та визначення процесуальних фільтрів.

Зауважила голова КГС ВС і про доцільність розмежування між різним застосуванням норм матеріального і процесуального права та власне відступом від попереднього правового висновку. Відступ має бути результатом свідомого аналізу ситуації та законодавства, порівняння однієї позиції з іншою. Він повинен бути чітко мотивованим, виписаним у судовому рішенні й супроводжуватися поясненням, чому попередня правова позиція була хибною.