Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
У межах підготовки для підтримання кваліфікації суддів місцевих загальних судів, організованої Львівським регіональним відділенням Національної школи суддів України, заступник голови Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду Наталія Антонюк, судді ВС у ККС Наталія Марчук і Світлана Яковлєва та судді ВС у Касаційному цивільному суді Василь Крат і Ірина Литвиненко прочитали лекції, присвячені, зокрема, доказам і доказуванню в кримінальному судочинстві, ключовим позиціям ККС ВС щодо процедури затримання особи, застосуванню норм процесуального права, проблемним питанням, що виникають при призначенні покарання, актуальній практиці ВС у трудових спорах в умовах воєнного стану тощо.
Про докази та доказування у кримінальному судочинстві на прикладі практики Верховного Суду розповіла суддя ВС у ККС Світлана Яковлєва. Вона нагадала, що за ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані в передбаченому КПК України порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження (показання, речові докази, документи, висновки експертиз).
Суддя акцентувала на оцінюванні доказів, яке має здійснюватися за такими правилами:
Говорячи про підстави для визнання доказів недопустимими, лекторка навела правовий висновок ККС ВС у справі № 455/844/16-к. У постанові ККС ВС вказано, що, вирішуючи на підставі ч. 1 ст. 87 КПК України питання щодо допустимості доказу, який отриманий з істотним порушенням фундаментальних прав чи свобод людини, суд має обґрунтувати, яке саме фундаментальне право чи свобода особи були порушені, в чому саме полягає істотність такого порушення тією мірою, що обумовлює недопустимість доказу, та за відповідності ситуації переліку критеріїв, наведених у ч. 2 ст. 87 Кодексу, послатися на конкретний пункт цієї норми.
Нагадала Світлана Яковлєва і про висновок об’єднаної палати ККС ВС від 15 січня 2024 року у справі № 683/694/20 про розбіжності у викладі фактичних обставин кримінального правопорушення в повідомленні про підозру та в обвинувальному акті. ОП ККС ВС виснувала, що за умови, що такий їх виклад в обвинувальному акті дає повне розуміння кожного з елементів складу кримінального правопорушення для юридично-правової оцінки діяння за відповідною кримінально-правовою нормою, то такі розбіжності не є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Суддя зауважила, що проникнення до житла чи іншого володіння особи, огляд та обшук – це процесуальні дії, які потребують попереднього дозволу суду. У цьому контексті вона розглянула практику ВС з таких питань:
Детальніше – у презентації Світлани Яковлєвої: https://court.gov.ua/storage/portal/supreme/prezentacii_2025/Prezent_Dokazu_dokazyvannya.pdf
Ще одна лекція Світлани Яковлєвої стосувалася проблемних питань, що виникають при призначенні покарання, та аналізу відповідної практики Верховного Суду. Вона передусім розповіла про засади призначення покарання, закріплені в ст. 65 КК України, і критерії, що мають бути враховані при призначенні покарання (постанова ККС ВС у справі № 344/8485/18).
Важливо розуміти, акцентувала доповідачка, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Покарання в жодному разі не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
Щодо обставин, які пом’якшують покарання, суддя зауважила, що їх перелік не є вичерпним і суд може самостійно їх встановлювати, а також навела практику ВС щодо аналізу таких обставин, як щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину тощо.
Аналізуючи обставини, що обтяжують покарання, лекторка, серед іншого, зазначила про таку обставину, як вчинення злочину з використанням умов воєнного або надзвичайного стану, інших надзвичайних подій. Це питання порушувалося в постановах ККС ВС від 27 квітня 2023 року у справі № 725/2953/22, від 24 січня 2024 року у справі № 346/1286/23 і в постанові ОП ККС ВС від 15 січня 2024 року у справі № 722/594/22.
Розповіла Світлана Яковлєва і про особливості деяких з основних (наприклад, пробаційний нагляд, арешт, штраф, виправні роботи) і додаткових видів покарання (позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу; конфіскація майна), передбачених ст. 52 КК України. Крім того, вона звернула увагу на випадки призначення більш м’якого покарання, ніж передбачено законом, специфіку призначення покарання неповнолітнім, за сукупністю злочинів і вироків, звільнення від відбування покарання з випробуванням вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох / семи років, підстави для звільнення від кримінальної відповідальності та ін.
Презентація Світлани Яковлєвої – https://court.gov.ua/storage/portal/supreme/prezentacii_2025/Prezent_Pruznach_pokarannya.pdf
Василь Крат прочитав лекцію на тему «Актуальна практика Касаційного цивільного суду». Він звернув увагу на постанову ВП ВС від 16 квітня 2025 року у справі № 924/971/23, в якій зроблено висновок щодо початку перебігу позовної давності за вимогами про застосування наслідків нікчемного правочину. Також у цій постанові суд дійшов висновку про нікчемність правочину політичної партії, який порушує публічний порядок.
У постанові КЦС ВС від 21 травня 2025 року у справі № 725/2625/23 ідеться про фраудаторний правочин, передбачений у ст. 9 Закону України «Про виконавче провадження». Суд зазначив, що на підставі цієї статті можлива кваліфікація як фраудаторного, в тому числі, договору про задоволення вимог іпотекодержателя, якщо він призвів до неможливості задовольнити вимоги стягувача за рахунок іпотечного майна.
Питання щодо відсутності потреби залучення до участі у справі про стягнення грошової компенсації моральної шкоди Верховної Ради України та/або Державної податкової служби України розглянуто в постанові КЦС ВС від 21 травня 2025 року у справі № 235/3143/24.
У постанові від 28 травня 2025 року у справі № 331/727/24 КЦС ВС зробив висновок, що обов’язок відшкодовувати витрати на поховання спадкодавця включається до складу спадщини.
Постанова КЦС ВС від 21 травня 2025 року у справі № 947/26793/21 стосується «конкуренції» заповітів. Суд зазначив, що складення нового заповіту, яким зменшено обсяг спадкової маси порівняно з попереднім, але не змінено спадкодавця, скасовує попередній заповіт у відповідній частині, оскільки спадкодавець визначив спадкоємця тільки щодо частини спадщини.
Також Василь Крат проаналізував практику Об’єднаної палати КЦС ВС щодо: того, чи потрібно особі, вказаній у розпорядженні банку (фінансовій установі), прийняти спадщину, щоб успадкувати право на вклад; початку перебігу позовної давності за вимогою сторони правочину (її правонаступника) про застосування будь-яких наслідків недійсності нікчемного правочину; того, чи є в ЦК України переважне право викупу, та ін.
Крім того, лектор звернув увагу на постанови КЦС ВС про «віндикаційний імунітет»; обов'язок поручителя і звільнення від боргів у процедурі банкрутства; договір банківського вкладу; можливості кваліфікації договору іпотеки як фраудаторного; те, чи є вимога зобов’язати орган опіки та піклування повторно розглянути питання про призначення позивача опікуном дитини належним способом захисту його інтересу; те, чи застосовуються статті 1281 і 1282 ЦК України в разі смерті іпотекодавця, який не був боржником за основним зобов’язанням; правовий режим земельної ділянки у межах прикордонної смуги тощо.
Презентація Василя Крата – https://court.gov.ua/storage/portal/supreme/prezentacii_2025/Prezent_Prakt_KCS_VS.pdf
Питання дотримання процедури, визначеної кримінальним процесуальним законодавством України, під час затримання особи висвітлила заступник голови ККС ВС Наталія Антонюк. Вона навела ключові правові позиції ККС ВС, які стосуються окремих аспектів затримання особи. Серед проблемних питань, на які звернула увагу лекторка, – визначення «уповноважених службових осіб» на затримання особи за ст. 208 КПК України; затримання та особистий обшук особи до внесення відомостей у ЄРДР; час фактичного затримання особи та складання протоколу затримання; відсутність протоколу затримання; затримання особи за відсутності захисника; допустимість доказів, отриманих під час затримання.
Зокрема, доповідачка вказала на висновки, викладені в постанові ККС ВС від 15 червня 2021 року у справі № 204/6541/16-к. У цій справі постало питання щодо того, чи є сама собою відсутність протоколу затримання, спізніле його складання або зазначення неправильного часу затримання у такому протоколі в разі фактичного затримання особи достатньою підставою для визнання недопустимими доказів, отриманих у ході особистого обшуку фактично затриманої особи, якщо факт і обставини затримання доведені іншими доказами. Верховний Суд дійшов висновку, що факт затримання особи може встановлюватися не лише протоколом затримання, але й іншими доказами, а відомості, зазначені у протоколі, можуть бути спростовані або, навпаки, підтверджені іншими доказами.
Стосовно допустимості доказів, отриманих під час затримання, Наталія Антонюк навела постанову ККС ВС від 9 липня 2024 року у справі № 678/428/23. У ній Верховний Суд констатував, що сам факт відсутності протоколу про затримання особи в матеріалах кримінального провадження жодним чином не свідчить про недопустимість усіх отриманих пізніше доказів у цьому провадженні або ж про недопустимість слідчих дій.
Детальніше – у презентації Наталії Антонюк: https://court.gov.ua/storage/portal/supreme/prezentacii_2025/Prezent_Zatrumannya_osobu.pdf
Ірина Литвиненко розглянула актуальні питання щодо застосування норм процесуального права за практикою Верховного Суду.
Вона навела постанову ОП КЦС ВС від 20 січня 2025 року № 296/12456/23, у якій Об’єднана палата погодилася з висновками судів попередніх інстанцій про відмову у відкритті провадження у справі, оскільки нормами законодавства не передбачено такого способу захисту, як звернення із позовною заявою з вимогами про відшкодування моральної шкоди, завданої поданням апеляційної скарги в іншій справі. Також ОП КЦС ВС звернула увагу на те, що право на доступ до суду не є абсолютним. Воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов, за яких суд повноважний розглядати позовну заяву.
У постанові від 2 червня 2025 року у справі № 943/242/22 ОП КЦС ВС зазначила, що відсутні правові підстави для зупинення провадження в цивільній справі на підставі п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України до набрання законної сили судовим рішенням у кримінальному провадженні, яке перебуває на стадії досудового розслідування.
Питання, чи можна вважати безумовною підставою для залишення позову без розгляду ухилення позивача від надання відповідей на запитання інших учасників справи чи неподання витребуваних судом доказів, розглянуто в постанові Касаційного господарського суду у складі ВС від 3 вересня 2025 року у справі № 910/14122/24.
Також лекторка проаналізувала судову практику щодо: розміщення підпису як елемента належного оформлення процесуального документа; обставин, за яких зупинення провадження у справі у зв'язку з перебуванням сторони у справі у складі ЗСУ є обґрунтованим (правомірним); юрисдикції спорів про стягнення коштів, переданих на підставі угоди про реалізацію спільного проєкту (співробітництва) з метою створення товариства; дій суду, якщо після відкриття провадження у справі встановлено, що позивач не усунув недоліків позовної заяви в установлений строк; дій суду, коли під час розгляду справи про розірвання шлюбу з’ясовано, що цей спір вже розглядається в іноземному суді, та ін.
Презентація Ірини Литвиненко – https://court.gov.ua/storage/portal/supreme/prezentacii_2025/Prezent_Zastos_norm_proces_prava.pdf
Крім того, Ірина Литвиненко прочитала лекцію «Трудові спори за практикою Верховного Суду в умовах воєнного стану». Вона проаналізувала правове регулювання трудових відносин в умовах воєнного стану, розповіла про обмеження, яких зазнають працівники під час дії воєнного стану.
Лекторка звернула увагу на обставини, за яких ВС погодився з висновками судів про наявність підстав для призупинення дії трудового договору (постанови КЦС ВС від 14 вересня 2023 року у справі № 754/5488/22, від 6 березня 2024 року у справі № 243/442/23, від 18 жовтня 2023 року у справі № 303/7508/22) та про відсутність таких підстав (постанови КЦС ВС від 15 вересня 2023 року у справі № 161/7449/22, від 21 червня 2023 року у справі № 149/1089/22, від 31 січня 2024 року у справі № 161/8196/22).
Також суддя проаналізувала практику ВС щодо того, чи може зменшення обсягів господарської діяльності бути обставиною, яка надає роботодавцю право призупиняти трудові договори; чи є абсолютним право роботодавця тимчасово призупинити дію трудового договору в разі неможливості забезпечити працівника роботою та ін.
Презентація Ірини Литвиненко – https://court.gov.ua/storage/portal/supreme/prezentacii_2025/Prezent_Trydovi_sporu_viina.pdf
Суддя ВС у ККС Наталія Марчук розповіла про роль підготовчого провадження в забезпеченні ефективного та якісного розгляду кримінальної справи. У форматі «запитання – відповідь» доповідачка розглянула разом зі слухачами особливості проведення підготовчого провадження за різних обставин.
Як пояснила суддя, процедурі проведення підготовчого провадження присвячено в КПК Україні небагато статей, однак це не означає, що ця дія є неважливою в питанні роботи суду над організацією розгляду справи в судовому засіданні. Тому вкрай необхідно розумітися на цьому питанні, швидко орієнтуватися в ньому і знати, як організувати підготовче провадження, для того щоб вирішити ключові питання, необхідні для подальшого судового розгляду.
Крім того, підготовче провадження є обов’язковим після скасування вироку, адже це дасть змогу організувати розгляд справи по суті заново. А от призначати підготовче судове засідання за клопотаннями прокурорам про закриття провадження у зв'язку з невстановленням особи, яка вчинила правопорушення, та закінченням строків давності не потрібно. Треба просто розглядати клопотання в судовому засіданні.
Також під час підготовчого засідання можна вирішити питання, пов'язані із затвердженням угоди, із закриттям провадження з різних підстав, з поверненням обвинувального акта та визначенням підсудності.
Щодо строків проведення підготовчого провадження суддя вказала, що за загальним правилом таких строків немає, але суддям потрібно враховувати розумні строки. Зазначила Наталія Марчук і про алгоритм підготовки до судового розгляду, визначений у ст. 315 КПК України.
На питання про те, чи призначається під час підготовчого засідання експертиза, суддя відповіла, що таке призначення може мати сенс, якщо йдеться про експертизу для визначення осудності особи, що напряму вплине на подальший розгляд справи, решта ж експертиз стосуються питання доказовості.
Також, на думку лекторки, прокурор може вручити стороні захисту обвинувальний акт у підготовчому засіданні, щоб уможливити подальший рух справи та її розгляд. А вирішення питання про початок розгляду справи спочатку або зі стадії підготовчого чи судового засідання після заміни члена колегії на стадії судового розгляду справи новим складом залежить від того, на яких умовах була здійснена така заміна.
До того ж у підготовчому провадженні, яке є важливою частиною змагального процесу, обов’язковою є участь сторін для того, щоб вони могли реалізувати свої повноваження і спланувати розгляд їхнього кримінального провадження.
_03_03.png)