Стягнення необґрунтованих активів: суддя ВС роз’яснив деякі аспекти застосування нового інституту

Суддя Верховного Суду в Касаційному цивільному суді Євген Петров висвітлив проблематику визнання активів необґрунтованими та стягнення їх у дохід держави на XII Конференції з кримінального права та процесу, організованій Асоціацією правників України.

Він зауважив, що інститут визнання активів необґрунтованими новий для України, і поки що немає значних напрацювань щодо його застосування. До того ж регулюванню цього інституту присвячено лише три статті ЦПК України.

Цей інститут,  зазначив доповідач, застосовується в деяких країнах, тож доцільно використовувати їхній досвід, у тому числі слід враховувати такий досвід під час рекодифікації ЦК України.

Суддя повідомив, що на сьогодні на розгляді КЦС ВС перебуває 16 справ щодо  стягнення необґрунтованих активів. У шести вже розглянутих справах касаційний суд залишив рішення Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду без змін, два рішення змінив. Зміни стосувалися солідарної відповідальності та розміру необґрунтованих активів. Були випадки відмови у відкритті провадження у справі через необґрунтованість касаційної скарги та повернення скарг через їхні процесуальні вади. 

Євген Петров звернув увагу на проблемні питання правозастосування щодо необґрунтованих активів. Одна з них – покладання на відповідача обов’язку доводити свою невинуватість (правомірне набуття активів) і звільнення позивача від обов’язку доводити незаконність їх набуття. Навіть висловлюються позиції про презумпцію необґрунтованості активів.

Доповідач не погодився з такою думкою. Він сказав, що презумпція необґрунтованості активів не може спотворювати презумпцію права власності. Відповідно, не можна покладати тільки на відповідача обов’язок довести законність набуття активів. Орган державної влади, який наділений спеціальними повноваженнями, повинен зібрати достатні докази того, особа набула певні активи незаконним шляхом.

Євген Петров зауважив, що судова практика допомагає законодавцям вдосконалювати регулювання нового інституту. Однак залишається ще багато невирішених питань. При цьому фрагментарне внесення законодавчих змін не вирішує проблему.

Він розповів, що судді ВС зустрічаються з колегами з ВАКС на конференціях, круглих столах, обговорюють певні точки зору щодо інституту необґрунтованих активів: засобів доказування, способів захисту, залучення певних осіб співвідповідачами або третіми особами тощо. Також судді ретельно вивчають позиції адвокатів, наведені у відзивах на позовні заяви щодо визнання активів необґрунтованими та стягнення їх у дохід держави.

У зазначеній категорії справ судді застосовують практику ЄСПЛ щодо цивільної конфіскації. Існує позиція, що відповідні рішення Суду не є релевантними для справ про стягнення необґрунтованих активів в Україні. Однак Євген Петров із нею не згоден. Він зауважив, що деякі рішення ЄСПЛ чітко вказують, що стягнення необґрунтованих активів не порушує ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. 

Суддя торкнувся й питання збору доказів шляхом проведення моніторингу способу життя осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Адвокати у відзивах вказують, що позивач не навів правових підстав для проведення такого моніторингу, тому докази незаконні, й посилаються на правило «плодів отруйного дерева». Однак у цивільному процесі інший процес доказування, ніж у кримінальному. Цивільне законодавство не містить якихось певних підстав для ініціювання процесу виявлення необґрунтованих активів.

Крім того, йшлося про використання в цивільному процесі матеріалів НCРД. Євген Петров звернув увагу, що матеріали НСРД не можуть бути застосовані як прямі докази в таких справах, тому що всі матеріали НСРД повинні бути перевірені на повноту, достовірність тощо саме в кримінальному провадженні. А цивільний суд не наділений повноваженнями такої перевірки.  

Також постає питання про втручання в особисте життя під час збору доказів щодо необґрунтованих активів. Однак доповідач зауважив, що в цьому випадку йдеться про моніторинг способу життя спеціального суб’єкта, прямо визначеного законом. На такого суб’єкта покладаються додаткові обов’язки, зокрема, щодо декларування доходів.

Відповідаючи на запитання учасників конференції, Євген Петров сказав, що, на його думку, моніторинг способу життя може проводитися лише щодо спеціального суб’єкта, а не іншої особи, на яку, наприклад, оформлене певне майно. До того ж є висновок КЦС ВС про те, що в такій категорії справ не застосовується солідарна відповідальність, необхідно визначати частку кожного учасника справи.