Правосуддя, що бачить дитину, і запровадження спеціалізації суддів у справах щодо сім’ї та дітей: судді ВС поділилися думками на регіональному форумі

Про принцип найкращих інтересів дитини, досвід Сінгапуру щодо застосування альтернативних способів вирішення сімейних конфліктів, захист прав дітей при застосуванні Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей (Гаазька конвенція 1980 року) і реалізацію пілотного проєкту щодо запровадження в Україні спеціалізації суддів у справах сім’ї та дітей розповіли судді Верховного Суду у Касаційному цивільному суді Ольга Ступак, Євген Синельников, Олена Білоконь і Павло Пархоменко на регіональному  форумі у м. Луцьку «Правосуддя, що бачить дитину: розгортання спеціалізації суддів у справах сім’ї та дітей».

Захід був присвячений проміжним підсумкам пілотного проєкту із запровадження спеціалізації суддів у справах сім’ї та дітей, а також актуалізації питання про розгортання спеціалізації в західному регіоні України.

Нагадаємо, пілотний проєкт реалізується за ініціативи КЦС ВС та Міжвідомчої координаційної ради з питань правосуддя щодо неповнолітніх за підтримки Представництва ЮНІСЕФ в Україні та ГО «ВГЦ "Волонтер"» (https://supreme.court.gov.ua/supreme/pres-centr/news/1710562/). 

Ольга Ступак виступила з доповіддю на тему «Реалізація принципу найкращих інтересів дитини в цивільному судочинстві». Вона наголосила, що всі дії стосовно дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, які займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, повинні приділяти першочергову увагу забезпеченню якнайкращих інтересів дитини. До того ж сімейні спори – найактуальніша категорія цивільних справ.

Доповідачка проаналізувала практику Європейського суду з прав людини щодо обговорюваного питання. Так, у рішенні у справі «Вишняков проти України» ЄСПЛ зазначив, що у справах, пов’язаних з питаннями опіки, інтереси дітей мають надзвичайне значення. Найкращим інтересам дитини повинна приділятися першочергова увага, і вони, залежно від свого характеру та серйозності, можуть перевищувати інтереси батьків.

А в рішенні у справі «Мамчур проти України» ЄСПЛ вказав, що при визначенні основних інтересів дитини в кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови:

• у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв’язків із сім’єю, крім випадків, коли сім’я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною;
• у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку в безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

Ольга Ступак розповіла про постанову Великої Палати ВС від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц, якою спростована презумпція «на користь матері» у справах про визначення місця проживання дитини. ВП ВС зазначила, що законодавство України не містить норм, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

У постанові КЦС ВС від 4 серпня 2021 року у справі № 654/4307/19 наведено тлумачення змісту «якнайкращих інтересів дитини». В цій справі суд зауважив, що судовий розгляд сімейних спорів, у яких зачіпаються інтереси дитини, є особливо складним, оскільки в його процесі вирішуються не просто спірні питання між батьками та іншими особами, а визначається доля дитини, а тому результат судового розгляду повинен бути спрямований на захист найкращих інтересів дитини.

Загальні принципи, що стосуються розгляду спорів, пов’язаних із захистом прав дитини, визначені в постанові КЦС ВС від 14 березня 2025 року у справі № 527/955/24. Зокрема, суд вказав на необхідність при розгляді спорів, пов’язаних із захистом прав дитини, в судовому рішенні наводити мотиви врахування (неврахування), які стосуються того, як враховувались якнайкращі інтереси дитини, які елементи, залежно від специфіки спору, бралися до уваги для визначення їх змісту; того, чи враховано думку дитини або чи наведено підстави її неврахування; оцінки висновку органу опіки та піклування або причин, що зумовили неможливість отримання такого висновку; відповіді на твердження про застосування домашнього насильства; залежно від обставин конкретної справи рівня розвитку дитини, соціально-психологічних рис дитини, умов її проживання та навчання, безпеки, ситуації в сім`ї і взаємовідносин з дорослими тощо. Актуальність і пріоритетність кожного з таких елементів буде залежати від обставин конкретної справи.

Також доповідачка звернула увагу на постанову КЦС ВС від 16 грудня 2020 року у справі № 466/5767/18, у якій обґрунтовано, що найкращі інтереси дитини можуть перевищувати інтереси батьків; постанову КЦС ВС від 23 грудня 2020 року у справі № 712/11527/17 щодо обов’язкової наявності висновку органу опіки і піклування; постанову ВП ВС від 11 вересня 2024 року у справі № 201/5972/22 про встановлення факту одноосібного виховання дитини та ін.

Презентація Ольги Ступак – https://court.gov.ua/storage/portal/supreme/prezentacii_2025/Prezent_naikr_interesu_dutunu.pdf.

Євген Синельников розповів про міжнародний досвід застосування альтернативних способів вирішення сімейних конфліктів на прикладі Сінгапуру. Він зазначив, що Сінгапур – відносно молода держава (здобула незалежність у 1965 році), тож цікаво провести певні паралелі з Україною щодо розвитку державних інституцій, становлення економіки, громадянського суспільства і, в тому числі, формування сімейної юстиції.

Доповідач розповів, що Суд у сімейних справах Республіки Сінгапур створено в жовтні 2014 року. З огляду на емоційну складність спорів цієї категорії сімейна юстиція розробила схеми, які стосуються не лише правових, але й психологічних та соціальних аспектів таких спорів.

У сімейній юстиції Сінгапуру застосовується міждисциплінарний підхід, за якого сімейні конфлікти вирішують фахівці у галузі соціальних наук та психологічного здоров’я (судові спеціалісти із сімейних справ, або CFS) і судді-медіатори відділу вирішення сімейних спорів (FDR).

Особливостями мультидисциплінарного підходу є те, що:

• ця модель поєднує використання судового та правового досвіду, навичок суддів-медіаторів зі спеціальними знаннями, експертів у сфері соціальних та психологічних наук;
• судді-медіатори викликають відчуття суспільної довіри й поваги, зокрема у процесі медіації, це високо цінують сторони, особливо в Сінгапурі та в Азії загалом;
• керований суддею процес передбачає баланс між конкуруючими бажаннями та інтересами сторін у межах конкретної справи;
• якщо сторони досягнуть угоди за допомогою судової медіації щодо розлучення, інших сімейних спорів, судді-медіатори можуть перейти до своєї основної ролі у здійсненні правосуддя та перетворити укладену угоду на судове рішення, яке є обов'язковим для виконання.

Доповідач поінформував, що в Сінгапурі з вересня 2011 року почала діяти обов'язкова схема консультування та медіації для розлучення сторін, які мають принаймні одну неповнолітню дитину віком до 8 років. З  липня 2013 року схема була поширена на сторони, що мають неповнолітню дитину віком до 14 років, а з жовтня 2014 року – на сторони, які мають дитину віком до 21 року.

Євген Синельников зазначив, що в країні впроваджуються спеціальні програми з метою врегулювання суперечок щодо опіки над дітьми і покращення стосунків між батьками та дітьми.

Порушуючи питання щодо з’ясування думки дитини, він зауважив, що хоча судді-медіатори мають можливість спілкуватися з дітьми безпосередньо, більш поширеною практикою є зустріч спеціалістів з дітьми протягом однієї або кількох сесій та надання судді-медіатору письмового звіту.

Також суддя розповів про чотири етапи програми досудового вирішення сімейного конфлікту: конференція, прийом та оцінювання, консультування, медіація або спільна медіація. Як він зазначив, у середньому батьки неповнолітніх дітей, які розлучаються, відвідують від однієї до трьох медіаційних сесій із суддею-медіатором. Якщо подружжя не має дітей та/або подружнє майно не є суттєвим, а питання складними, може знадобитися лише одна медіаційна сесія.

Судді-медіатори приділяють час тому, щоб пояснити сторонам основні концепції батьківської опіки, догляду й контролю, доступу до дітей та їх утримання, включаючи судову практику, щоб запобігти помилковим уявленням і нереалістичним вимогам. Пом'якшуючи очікування обох сторін, під час медіації суд сприяє створенню ситуації, в якій сторони з більшою ймовірністю будуть готові досягти компромісу щодо виховання дітей.

Суд може призначити на певний час координатора з питань батьківства одночасно з ухваленням судового рішення щодо батьківства з метою допомагати батькам у виконанні судового рішення.

Презентація Євгена Синельникова – https://court.gov.ua/storage/portal/supreme/prezentacii_2025/Prezent_mign_dosvid_Singapyr.pdf. 

Олена Білоконь підготувала доповідь на тему «Захист прав дитини при розгляді справ на підставі Гаазької конвенції 1980 року».

Під час виступу вона зазначила, що відповідно до ст. 11 Конвенції про права дитини Держави-учасниці вживають заходів для боротьби з незаконним переміщенням і неповерненням дітей із-за кордону. З цією метою вони сприяють укладанню двосторонніх або багатосторонніх угод чи приєднуються до чинних угод.

11 січня 2006 року Україна приєдналася до Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей, до якої залучено понад 80 Держав-учасниць. Ця Конвенція створює міжнародно-правовий механізм мирного та впорядкованого повернення дітей, яких незаконно перемістили та/або  утримують на території іншої держави. Її мета – гарантувати зростання дитини у безпечному середовищі  зі збереженням нормальних родинних стосунків.

Доповідачка звернула увагу на рішення ЄСПЛ у справі «Сатановська та Роджерс проти України», яким зобов’язано держави належним чином обґрунтувати рішення про повернення дитини чи відмову в такому поверненні. У рішенні у справі «Віленчик проти України» ЄСПЛ вказав на необхідність найшвидшого розгляду такої категорії справ. Справа «Хабровські проти України» стосувалася виконання ухваленого національним судом рішення. А в рішенні у справі «Нерівня проти України» ЄСПЛ сказав про необхідність усвідомлювати, де завершуються компетенція та відповідальність однієї країни і починається відповідальність іншої.

Олена Білоконь акцентувала на необхідності забезпечення якнайкращих інтересів дитини в усіх діях щодо дітей. У Гаазькій конвенції 1980 року також закладено цей принцип. Про це йдеться і в постанові Великої Палати ВС від 13 квітня 2021 року у справі № 2-37/12. Також Олена Білоконь звернула увагу на постанову ВС від 24 вересня 2025 року у справі № 718/1867/23, в якій вказано, що інтереси дітей можуть переважати інтереси батьків; постанову ВС від 4 серпня 2021 року у справі № 654/4307/19, у якій зазначено, що при визначенні найкращих інтересів дитини враховуються захист і безпека дитини, вразливе положення,  її вік, стан здоров’я, право на освіту, індивідуальність дитини та її погляди.

Доповідачка акцентувала, що один зі способів визначення найкращих інтересів дитини при вирішенні питання про її повернення в країну постійного місця проживання – з'ясування думки дитини. Стаття 12 Конвенції про права дитини гарантує право дитини, здатної сформулювати власні погляди, вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що її стосуються. У постанові ВС від 19 травня 2021 року у справі № 766/7657/20 зазначено, що саме на суди України як суди вирішення справи по суті покладається обов'язок щодо заслуховування думки дитини та надання їй мотивованої правової оцінки.

Також Олена Білоконь проаналізувала судову практику ВС щодо: застосування ст. 13 Гаазької конвенції 1980 року щодо відмови у поверненні дитини в країну звичайного місця проживання; з’ясування думки дитини стосовно повернення в країну постійного проживання та ін.

Презентація Олени Білоконь – https://court.gov.ua/storage/portal/supreme/prezentacii_2025/Prezent_zahust_prav_dutunu_Konven.pdf. 

Павло Пархоменко, який також був одним із модераторів заходу, розповів про досвід пілотного проєкту щодо запровадження спеціалізації суддів у справах сім’ї та дітей.

Він зазначив, що мета проєкту – впровадження в Україні такого елементу правосуддя, дружнього до дитини, як спеціалізація суддів на розгляді справ сім’ї та дітей, що забезпечить імплементацію міжнародних стандартів, рекомендацій Комітету ООН з прав дитини, пріоритетів Ради Європи та Європейського Союзу.

До участі в пілотному проєкті залучені 11 місцевих судів з різних регіонів України. Нині розглядається питання про поширення проєкту й на інші регіони, зокрема м. Дніпро.

Реалізація проєкту розпочалася з проведення установчого семінару 28 листопада 2024 року в приміщенні Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду. Наступним етапом стало розроблення впродовж січня – лютого цього року спеціалізованої програми навчання для суддів і мультидисциплінарних команд, а також навчання фахівців, залучених до пілотного проєкту в період з березня по липень 2025 року.

Павло Пархоменко поінформував, що на сьогодні у пілотних судах рішенням зборів суддів загалом визначено 58 суддів, за якими закріплено спеціалізацію з питань сім’ї та дітей. 

З метою вивчення можливостей облаштування судових залів для розгляду справ за участю дитини впродовж лютого – вересня 2025 року відбулися візити до 9 пілотних судів і були проведені робочі зустрічі, в ході яких узгоджувалися питання про облаштування відповідного приміщення. На сьогодні вже облаштовано судові зали для розгляду справ за участю дитини у чотирьох судах: Холодногірському районному суді м. Харкова, Дарницькому районному суді м. Києва, Луцькому міськрайонному суді Волинської області,  Сихівському районному суді м. Львова. Крім того, тривають роботи з облаштування таких приміщень ще в п’яти судах.

Також для подальшого впровадження спеціалізації суддів розроблено відповідні рекомендації для судів, у яких узагальнено досвід пілотного проєкту та напрацьовану практику. Проведено низку досліджень, узагальнень судової практики і вироблено методичні рекомендації щодо питань, пов’язаних із розглядом справ щодо дітей. До вивчення проблематики залучено фахівців різних сфер, які переймаються правами дитини.