Судді ВС взяли участь у X Форумі з конкурсного права

Про особливості відкриття та закриття проваджень у справах про банкрутство, неплатоспроможність фізичних осіб, дію мораторію на виконавчі дії, концентрацію спорів у межах однієї справи і визначення юрисдикції під час оскарження дій виконавців крізь призму практики Верховного Суду розповіли секретар судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Олег Васьковський і суддя Великої Палати Верховного Суду Олександр Банасько під час X Форуму з конкурсного права.

Традиційно захід став професійним майданчиком для обміну досвідом між провідними фахівцями у сфері банкрутства, арбітражними керуючими, приватними виконавцями, суддями, адвокатами, представниками державного сектору та банківської спільноти, а також представниками міжнародної експертної спільноти. Учасники обговорили актуальні виклики, законодавчі зміни і практичні рішення у сфері конкурсного права.

Олег Васьковський виступив у межах сесії «Судова практика банкрутства: за лаштунками рішень». У своїй доповіді на тему «Відкриття та закриття провадження у справі про банкрутство у практиці Верховного Суду» він окреслив ключові умови, які визначають законність і доцільність відкриття справи про банкрутство. Секретар профільної судової палати КГС ВС нагадав, що провадження у справі про банкрутство має дві цілі — відновлення платоспроможності боржника та максимальне задоволення вимог кредиторів.

Доповідач детально зупинився на правових підставах для відкриття справи: наявності простроченого грошового зобов’язання, відсутності спору про право та незадоволенні вимог кредитора до підготовчого засідання. Він розмежував поняття спору про право в розумінні ч. 6 ст. 39 КУзПБ і питання відкриття провадження, наголосивши, що це різні форми судочинства з відмінними строками й процесуальними діями. Як приклад суддя навів постанову КГС ВС від 25 березня 2025 року у справі № 907/600/24, у якій суд уточнив критерії для відмови у відкритті справи, коли вимоги кредитора є спірними.

Виступаючи, суддя також звернув увагу на спеціальні підстави для відмови у відкритті провадження, визначені пунктами 1-6, 1-8, 1-9 розд. «Прикінцеві та перехідні положення» КУзПБ, які стосуються як статусу боржника, так і характеру грошових вимог. Він нагадав, що з 2025 року діє оновлена редакція (йдеться про п. 1-7 цих положень та абз. 3 ч. 6 ст. 39 КУзПБ).

Посилаючись на рішення ЄСПЛ у справі «Фесенко проти України», суддя наголосив, що надмірна тривалість розгляду справ про банкрутство порушує право на розумний строк судового розгляду за п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Це рішення, на його думку, є певним орієнтиром, індикатором того, що процедури повинні все-таки забезпечувати свій зміст, ту ідею, ті завдання, які закладені в них. «Або ми відновлюємо платоспроможність боржника, або погашаємо вимоги кредиторів», – акцентував Олег Васьковський.

Також секретар профільної судової палати КГС ВС навів практику ВС щодо закриття «покинутих» чи «мертвих» справ, зокрема провадження № 5/104б про банкрутство МПП «Регіон-Донбас» і справу № 5006/27/116б/2012 щодо ПП «РІА "Гольфстрим"», які тривали понад десять років через відсутність ліквідатора й пасивність кредиторів. Суддя підкреслив, що такі провадження не досягають мети Кодексу і потребують судового активізму для їх припинення.

Підсумовуючи, Олег Васьковський зазначив, що ефективність процедури банкрутства полягає у здатності суду забезпечити досягнення її основної мети — погашення вимог кредиторів або відновлення платоспроможності боржника. Суддя наголосив, що суд повинен активно застосовувати процесуальні інструменти для запобігання формальному веденню справ і забезпечення реального функціонування засад КУзПБ.

Олександр Банасько в межах сесії «Виконавче провадження та банкрутство фізичних осіб» представив актуальну практику ВС щодо неплатоспроможності фізичних осіб і розповів про взаємозв’язок процедур банкрутства й виконавчого провадження. Суддя висвітлив судову практику, що стосується  юрисдикційності розгляду скарг на органи ДВС, за якою такі скарги, з урахуванням принципів конкурсного імунітету та концентрації судових спорів, стороною яких є боржник, підлягають розгляду в межах справи про його банкрутство.

Доповідач навів висновок ВП ВС щодо юрисдикційності оскарження дій державних і приватних виконавців за наявності відкритої стосовно боржника справи про банкрутство та зведеного виконавчого провадження, що містять виконавчі документи судів різних юрисдикцій. ВП ВС дійшла висновку, що такі скарги мають розглядатися саме господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство боржника, а не за правилами адміністративного судочинства.

Також суддя звернув увагу на питання щодо дії мораторію на виконавчі дії. Він зазначив, що зміни до ст. 41 КУзПБ та ухвалення Закону України від 19 вересня 2024 року № 3985-IX «Про внесення змін до Кодексу України з процедур банкрутства та деяких інших законодавчих актів України щодо імплементації Директиви Європейського парламенту та Ради Європейського Союзу 2019/1023 та запровадження процедур превентивної реструктуризації» розширили випадки, коли мораторій не застосовується, зокрема щодо перебування майна боржника, яке є предметом забезпечення, на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі виконання рішень у немайнових спорах. У цьому контексті суддя проаналізував і актуальну судову практику про автоматичне припинення дії мораторію після спливу 170 календарних днів з дня введення процедури розпорядження майном, наголосивши, що звернення забезпеченим кредитором на предмет забезпечення, у тому числі поза межами справи про банкрутство, унеможливлюється, зокрема, у випадку продовження господарським судом ухвалою строку дії мораторію щодо задоволення забезпечених вимог кредиторів.

Доповідач акцентував і на усталеності підходів Верховного Суду стосовно необхідності зупинення виконавчих дій після відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) боржника та визначення того, що стадія продажу майна розпочинається з моменту оприлюднення інформації про продаж (внесення в систему інформаційного повідомлення про електронні торги) на відповідному етапі торгів.

Крім того, Олександр Банасько зупинився на позиції ВС у справах про визнання грошовим зобов’язанням у розумінні ст. 1 КУзПБ основної винагороди приватного виконавця, зазначивши, що таке визнання обумовлюється фактичним стягненням з боржника суми, що підлягає стягненню за виконавчим документом і виникає у пропорційній сумі до фактично стягнутої в разі відсутності у боржника коштів на сплату основної винагороди приватного виконавця в межах виконавчого провадження.

У підсумку суддя наголосив, що єдність судової практики ВС в питаннях юрисдикції та судового контролю щодо окресленої тематики забезпечує узгодженість правозастосування. Він також відзначив позитивну роль у цьому систематично оновлюваних інформаційних ресурсів ВС (Бази правових позицій, Supreme LAB, Supreme Observer), українськомовної версії платформи обміну знаннями ЄСПЛ (ECHR-KS) і дайджестів та оглядів судової практики, підготовлених ВС, які сприяють поширенню актуальної судової практики серед професійної спільноти.

Із презентаціями суддів можна ознайомитися за посиланнями:

презентація Олега Васьковського – https://court.gov.ua/storage/portal/supreme/prezentacii_2025/Prezent_Vidkrut_zakrut_sprava_bankr.pdf ;

презентація Олександра Банаська – https://court.gov.ua/storage/portal/supreme/prezentacii_2025/Prezent_Prakt_VS_neplatospromoghist_FO.pdf.

Захід організувала Асоціація правників України за підтримки проєкту ЄС «Право-Justice».
Фото надали організатори.