Судді ВС долучилися до обговорення питань щодо стану суддівської незалежності в контексті євроінтеграції

Суддя Верховного Суду у Касаційному адміністративному суді Мирослава Білак і суддя Верховного Суду у Касаційному господарському суді Олена Кібенко взяли участь у роботі круглого столу «Стан суддівської незалежності в контексті європейської інтеграції України», у межах якого було презентовано результати щорічного опитування Європейської мережі рад правосуддя щодо стану незалежності судової влади в країнах Європи, а також обговорено ключові внутрішні та зовнішні фактори впливу на суддівську незалежність.

Говорячи про навантаження справами, Мирослава Білак наголосила, що, незважаючи на умови воєнного стану, кадровий голод та інші складнощі, судді всіх інстанцій докладають максимум зусиль для дотримання процесуальних строків. Водночас кількість справ, які надходять до суду, продовжує зростати. Вона поінформувала, що станом на жовтень 2025 року у КАС ВС на розгляді перебуває 43 тис. справ і матеріалів, це понад 900 справ на суддю.

За словами доповідачки, важливий інструмент, який зараз набирає обертів, – це забезпечення єдності судової практики. Мирослава Білак акцентувала, що Верховний Суд регулярно публікує тематичні й періодичні дайджести та огляди, які є корисними для правничої спільноти. Також незмінно важливим джерелом залишається Єдиний державний реєстр судових рішень, що став допоміжним інструментом для пошуку релевантної практики. Крім того, попри колосальне навантаження, судді демонструють високий рівень залученості, плідно співпрацюючи з правничою спільнотою. Вони беруть активну участь у круглих столах, дискусіях і конференціях, де обмінюються практикою та працюють над уніфікацією правових позицій.

Суддя нагадала про інститут зразкової справи. В адміністративній юстиції цей інститут застосовується, проте не достатньо активно. Доповідачка зауважила, що зараз аналізуються причини низької активності судів у його застосуванні й триває робота над удосконаленням цього механізму. Працюють і над тим, щоб розширити застосування інституту письмового провадження, який на сьогодні ще відсутній у кримінальному і господарському судочинстві. У перспективі також удосконалення інституту заочного кримінального провадження (in absentia).

До того ж потребує вдосконалення механізм виконання судових рішень. Доповідачка пояснила, що невиконання рішень суб'єктами владних повноважень, часто внаслідок кадрового голоду та інших проблем, створює додаткове навантаження на суди і знижує інституційну ефективність. Очікується, що органи влади вдосконалять процедури, особливо у сферах публічної служби та притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Потребує вдосконалення й інститут судового збору. За словами судді, судовий збір, навіть на рівні касаційної інстанції, повертається у разі, якщо касаційна скарга, зокрема, підлягає поверненню або відмові у відкритті. Такий механізм,  сказала Мирослава Білак, певною мірою знижує відповідальність сторін.

Спікерка також звернула увагу на вдосконалення механізму досудового врегулювання та захисту прав. За її словами, впровадження Закону України «Про адміністративну процедуру» має стати каталізатором для підвищення правової культури суб’єктів владних повноважень і зниження кількості спорів.

Насамкінець Мирослава Білак зазначила, що Верховний Суд вже створив потужну базу для забезпечення єдності судової практики й поширення правових позицій. «Наша місія – забезпечити єдність правового порядку та правового простору, знаходячи баланс між воєнною необхідністю і захистом прав людини», – акцентувала суддя. Втім, додала спікерка, екстраординарні механізми ще не запроваджені повноцінно на всіх рівнях. Це зумовлено як нестачею кадрового потенціалу, так і недостатньою ефективністю згаданих інструментів.

Водночас ВС відіграє важливу роль, оперативно реагуючи на суспільно значущі проблеми, зумовлені новими правовідносинами й швидкими змінами в законодавстві. Це забезпечує чіткий посил щодо застосування норм права як для судів першої та апеляційної інстанцій, так і для суб’єктів владних повноважень.

Олена Кібенко розповіла про інформаційні атаки на суддів, а також поділилася міркуваннями про те, де проходить межа між свободою слова і тиском на суд, та чи може суддя або суд захиститися від таких атак.

Штучний інтелект визначає інформаційні атаки на суддів як «спроби дискредитації, тиску або маніпулювання їхньою репутацією чи професійною діяльністю через поширення неправдивої, викривленої інформації».

Інформаційні атаки можуть мати різну мету:

• тиск на суддю в конкретній справі (спроба вплинути на прийняття рішень у конкретних справах, збурення громадської думки навколо конкретних справ як підґрунтя для їх вирішення в інтересах однієї зі сторін);
• дискредитація судді (часто як елемент тиску у конкретній справі або у зв’язку з виборами);
• дискредитація певної судової інституції (суду, ВККС, ВРП тощо);
• дискредитація судової системи в цілому (підрив довіри суспільства до суддів та судової влади).

Доповідачка звернула увагу на стандарти журналістики, які допомагають відрізнити звичайну публікацію чи відеорепортаж від маніпуляції суспільною думкою. Для цього достатньо відповісти на такі запитання:

• чи представлені позиції обох сторін спору чи, навпаки, одна зі сторін апріорі вважається такою, що має програти в суді;
• чи представлена позиція суду (чи отримав журналіст коментар від судді-спікера, прес-служби суду);
• чи спеціалізується журналіст на цій тематиці (однією з ознак атаки є те, що перша публікація часто вкидається в інформаційний простір від імені доволі невідомої особи, яка раніше на цю тему ніколи не писала і судами не цікавилися);
• чи наявна в статті чи сюжеті позиція незалежних експертів, які неупереджено та фахово можуть прокоментувати процес або окреме судове рішення;
• чи робить журналіст самостійні висновки з правових питань і чи може він вважатися експертом;
• чи наявні докази та аргументи щодо негативних висновків у статті чи сюжеті.

Олена Кібенко назвала ключові ознаки атаки, серед яких: емоційне забарвлення, категоричність висновків, негативна оцінка особистих якостей судді, ігнорування колегіального складу суду тощо.

Спікерка наголосила, що ця проблема не є суто українською, судді різних країн стикаються з подібними ризиками. На жаль, юридичний механізм захисту суддів від таких атак наразі обмежений або відсутній.

Єдиний дієвий захист полягає в гідному, виваженому сприйнятті самим суддею таких атак (тоді певною мірою втрачається їх сенс) і формуванні в суспільстві культури, що не підтримує та не поширює безпідставні звинувачення, чутки.

Захід організувала Вища рада правосуддя спільно з проєктом ЄС «Право-Justice III».