Суддя ВС розповів на міжнародному форумі про особливості вирішення спорів щодо прав на торговельну марку

Про належний спосіб захисту у справах щодо оспорення документів і реєстрації прав на торговельну марку, значення доброї совісті та застосування позовної давності в таких спорах говорив суддя Верховного Суду у Касаційному цивільному Суді Василь Крат на ІІ Міжнародному форумі «IP-практика 2025», організованому Національною асоціацією патентних повірених України.

Василь Крат взяв участь у першій сесії заходу «Батл між способами вирішення спорів», у межах якої обговорювалися різні варіанти вирішення спорів щодо недійсності свідоцтва на торговельну марку (медіація, апеляційна палата УКРНОІВІ, суд).

Під час виступу суддя, зокрема, зазначив, що колізія цивільних прав є характерною для випадків, коли колізуючі права виникли правомірно. Як наслідок, колізія не може виникати при порушенні того чи іншого цивільного права. Тобто недопустима колізія, коли певне право однієї особи виникає пізніше, ніж право іншої, і порушує право цієї особи.

У контексті проблематики співвідношення конструкції недійсності прав і недійсності свідоцтва на торговельну марку доповідач звернув увагу, що в кн. 4 ЦК України законодавець запровадив конструкцію «недійсність прав інтелектуальної власності» (наприклад, ст. 499 ЦК України). Натомість на рівні закону передбачається визнання свідоцтва недійсним (ст. 19 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг»).

Також Василь Крат зазначив, що найвідповіднішою правовою конструкцією для оспорення прав на торговельну марку в судовому порядку є визнання недійсною реєстрації торговельної марки. Це обґрунтовується тим, що саме реєстрація торговельної марки (національна чи міжнародна) є правоутворюючим фактом, з яким пов’язується набуття особою виключних прав на торговельну марку.

Суддя навів висновки з постанови КЦС ВС від 16 червня 2021 року у справі № 760/20855/16-ц. Суд вказав, що застосування недійсності реєстрації у сфері інтелектуальної власності як способу захисту ефективне для тих випадків, за яких для набуття виключного права застосовується реєстраційна система набуття прав, а в інших випадках такий спосіб не присікає порушення цивільних прав та інтересів і не відновлює їх.

А в постанові від 17 листопада 2021 року у справі № 757/30424/18-ц КЦС ВС зазначив, що на здійснення права на оспорення реєстрації (свідоцтва) поширюються вимоги доброї совісті та недопустимості зловживання правом (статті 3, 13 ЦК України). Очевидно, що особа, яка заявляє вимогу про визнання недійсним свідоцтва України на знак для товарів і послуг, сама має діяти добросовісно, не допускати зловживання правом, зокрема й на реєстрацію певного позначення як знака для товарів та послуг не з метою їх індивідуалізації, а з метою перешкоджання іншому суб’єкту у використанні певного позначення.

Крім того, Василь Крат порушив питання щодо застосування позовної давності у відповідних спорах. Навів висновок ВС про те, що в цивільному законодавстві закріплено об’єктивні межі застосування позовної давності. Об’єктивні межі застосування позовної давності встановлюються: а) прямо (ст. 268 ЦК України: серед переліку вимог, на які позовна давність не поширюється, відсутня вимога про визнання недійсною реєстрації торговельної марки (недійсним свідоцтва на реєстрацію торговельної марки); б) опосередковано (з урахуванням сутності заявленої вимоги). Сутність вимоги про визнання недійсною реєстрації торговельної марки (недійсним свідоцтва на реєстрацію торговельної марки) не виключає застосування до неї позовної давності. Початок перебігу позовної давності має визначатися з урахуванням правил, встановлених у ч. 1 ст. 261 ЦК України.