Війна і довкілля: судді ВС виступили на щорічній конференції Форуму суддів ЄС з питань довкілля

Охорона та відновлення природи – саме цій темі була присвячена щорічна конференція Форуму суддів ЄС з питань довкілля (EUFJE), яка нещодавно відбулася в м. Копенгаген (Данія) у приміщенні Копенгагенського університету. Під час конференції експерти з усієї Європи говорили про останні зміни в екологічній політиці та праві Європейського Союзу, прецедентне право ЄС щодо збереження природних середовищ існування та біологічного різноманіття, практику Європейського суду з прав людини у сфері охорони природи, європейське законодавство про відновлення природи й інструменти компенсації шкоди, завданої природі (зокрема, BIOVAL).

Крім того, представники європейських держав розповіли про судові кейси Іспанії, Франції, Нідерландів, Швеції, Данії, Латвії, Греції у сфері охорони довкілля. Досвідом України про охорону та відновлення природи в часи повномасштабної війни, розв’язаної рф проти України, поділилися Секретар Великої Палати Верховного Суду Віталій Уркевич і суддя ВС у Касаційному господарському суді Ганна Вронська.

У межах форуму з доповіддю на тему «War and the Environment: How Ukraine Shapes Its Response to Ecocide» («Війна та довкілля: як Україна формує свою реакцію на екоцид») виступила Ганна Вронська. Вона розповіла про поняття екоциду й міжнародно-правові засади його кваліфікації. Спікерка зазначила, що екоцид – це масштабне руйнування навколишнього середовища, яке завдає серйозної і тривалої шкоди природним екосистемам, підриває основи людського життя та загрожує майбутнім поколінням. Суддя нагадала, що цей термін виник у 1970-х роках у зв’язку з екологічними злочинами під час війни у В’єтнамі, а в 2021 році експертна група фонду Stop Ecocide запропонувала його сучасне юридичне визначення.

Ганна Вронська навела норми міжнародного гуманітарного та кримінального права, які забороняють дії, що завдають широкомасштабної, довгострокової чи серйозної шкоди довкіллю. Зокрема, звернула увагу на положення статей 35 і 55 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I), ст. 8(2)(b)(iv) Римського статуту Міжнародного кримінального суду та ст. 441 КК України, що встановлює відповідальність за екоцид. Окрему увагу суддя приділила підзаконним актам, методикам і процедурам, які визначають порядок документування, оцінки та розрахунку екологічної шкоди, створюючи доказову базу для майбутніх позовів у національних і міжнародних юрисдикціях.

У доповіді також було розкрито класифікацію видів шкоди, що завдається під час війни: пряму, непряму та кумулятивну, а також коротко-, середньо- і довгострокову, локальну, регіональну чи транскордонну. Суддя окреслила ключові принципи компенсації за шкоду довкіллю: «забруднювач платить», запобігання, відновлення, справедливості між поколіннями та наукової обґрунтованості.

Наприкінці виступу Ганна Вронська зосередила увагу європейських колег на підриві Каховської ГЕС 6 червня 2023 року як одного із символів екологічної катастрофи, спричиненої війною рф проти Україні. Суддя наголосила, що компенсація збитків, завданих екоцидом, є не лише правовим інструментом, а й моральним імперативом, який потребує системної та довгострокової реакції держави, суспільства і юридичної спільноти.

Презентація Ганни Вронської (англійською мовою) доступна за посиланням – https://court.gov.ua/storage/portal/supreme/prezentacii_2025/GannaVronskaPresentation.pdf.

Віталій Уркевич навів приклади масштабної екологічної шкоди, завданої російською агресією проти України, унаслідок якої довкілля катастрофічно постраждало.

Так, унаслідок влучання російської ракети в будівлю Інституту рослинництва ім. В. Я. Юр’єва НААН України в м. Харкові знищено один з найбільших у Європі генетичних банків насіння. Більша частина колекції, у тому числі унікальні зразки рослин, втрачена й не підлягає відновленню. Так само через російські численні ракетні обстріли території Харківського фізико-технічного інституту, у якому розташована ядерна установка «Джерело нейтронів», пошкоджено будівлі інституту та знищено унікальне обладнання. За словами експертів, це могло призвести до пошкодження або руйнування основних елементів установки, викиду радіоактивних частинок у повітря та, як наслідок, екологічної катастрофи.

Крім того, триваючі бойові дії і замінування територій російськими військами, зокрема в зоні Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника, призводять до лісових пожеж і скорочення видового різноманіття. Як ще один випадок злочину проти довкілля можна розглядати масову загибель дельфінів у Чорному морі внаслідок збройної агресії росії проти України. Ймовірною причиною їхньої загибелі є використання гідролокатора на підводних човнах і надводних суднах держави-агресора, який генерує інтенсивні звуки, що негативно впливають на здоров'я тварин.

Найтрагічнішим прикладом злочину, який має ознаки екоциду, акцентував Віталій Уркевич, є підрив російськими окупаційними військами Каховської ГЕС, що спричинило значні людські жертви, загибель флори й фауни, забруднення водних ресурсів і ґрунтів. За попередніми оцінками, для відновлення екосистеми регіону знадобиться щонайменше 30 років.