Судді ВС долучилися до обговорення ролі національних судів у формуванні проарбітражного клімату в Україні

Суддя-спікер Великої Палати Верховного Суду Костянтин Пільков, суддя ВС у Касаційному цивільному суді Дмитро Гудима і суддя ВС у Касаційному господарському суді Олена Кібенко взяли участь у ХІІ Міжнародних арбітражних читаннях пам’яті академіка І. Г. Побірченка «Україна як місце арбітражу. Сучасний вимір ефективності».

Метою заходу було обговорення ролі національних судів у підтримці арбітражної інфраструктури та формуванні проарбітражного середовища в Україні. У дискусіях взяли участь судді, народні депутати, представники наукової спільноти, адвокатури та міжнародні експерти. Перша сесія заходу стосувалася теми «Made in Ukraine: арбітражна юрисдикція нового покоління» – ішлося про вибір юрисдикції, сучасні тенденції та перспективи України як місця арбітражу.

Друга сесія, яка пройшла під модеруванням Костянтина Пількова, була присвячена темі «Проарбітражний клімат в дії: роль національних судів у підтримці арбітражної інфраструктури в Україні». Відкриваючи сесію, суддя насамперед зазначив, що обговорення об’єднало суддів цивільної та господарської юрисдикцій, арбітрів, науковців і адвокатів для аналізу сучасного стану практики сприяння арбітражу з боку національних судів.

Костянтин Пільков наголосив, що в українській судовій практиці дедалі виразніше утверджується підхід невтручання в діяльність арбітражу та поваги до його рішень. За його словами, саме узгодженість підходів між цивільною та господарською юрисдикціями, які по-різному стикаються з арбітражем: перша при виконанні й скасуванні рішень, друга – при визнанні арбітражних угод, є важливою умовою подальшого розвитку проарбітражного клімату в Україні.

Суддя також зауважив, що така взаємодія між судами й арбітражем не лише зміцнює міжнародну довіру до України як до місця арбітражу, а й формує зрілу правову культуру, у якій національні суди стають надійними партнерами арбітражних інституцій у забезпеченні ефективного вирішення спорів.

У межах цієї сесії про відповідні висновки Верховного Суду розповів Дмитро Гудима. Він повідомив, що вже напрацьована практика ВС у справах, у яких підсанкційні кредитори отримують на свою користь рішення МКАС і намагаються його виконати.

Суддя звернув увагу на постанову КЦС ВС від 18 грудня 2024 року у справі № 824/107/23. Суд зробив висновок, що учасники цивільного обороту доволі часто намагаються використовувати правомірний цивільно-правовий інструментарій (заяву про визнання та надання дозволу на виконання арбітражного рішення) з неправомірною метою, тобто не для забезпечення визначеності в приватних відносинах, захисту прав та інтересів. Очевидно, що такий інструментарій вони не мають використовувати з метою створення передумов для виведення активів із-під санкцій та для їх «обходу».

Також у цій постанові є висновки про те, що:

– прокурор має право оскаржувати ухвалу про визнання та надання дозволу на виконання арбітражного рішення, якщо ця процедура використовується для виведення активів з-під санкцій;

– якщо після ухвалення арбітражного рішення, але до визнання та надання дозволу на його виконання до кредитора були вжиті санкції, не можна визнавати це рішення і надавати відповідний дозвіл;

– зміна підсанкційного стягувача на його непідсанкційного правонаступника не впливає на неможливість визнання та виконання арбітражного рішення.

Розглядаючи питання про те, чи можна видати дублікат виконавчого листа на примусове виконання рішення МКАС, якщо оригінал цього листа вилучений у кримінальному провадженні, доповідач звернув увагу на постанову КЦС ВС від 15 лютого 2024 року у справі № 824/9/22.

Верховний Суд виснував, що спроба стягувача за правилами цивільного судочинства отримати дублікати виконавчих листів, які не є втраченими (загубленими, викраденими, знищеними чи істотно пошкодженими, що унеможливлює їх виконання), а мають статус тимчасового вилученого (арештованого) майна чи речового доказу у кримінальному провадженні, не спрямована на виконання завдання цивільного судочинства, а є намаганням уникнути застосування приписів КПК України, що чітко регламентують поводження з таким майном і доказами. У такому разі стягувач може використати визначені КПК України процедури повернення тимчасово вилученого майна, скасування його арешту та повернення речових доказів.

Крім того, Дмитро Гудима розглянув, зокрема, такі питання: чи можна відстрочити виконання рішення МКАС (постанова КЦС ВС від 16 січня 2025 року у справі № 824/109/22); чи можна скасувати рішення МКАС, якщо продавець (боржник), продаючи товар, керувався наданою покупцем недостовірною інформацією від третьої особи про якість товару продавця (постанова КЦС ВС від 7 жовтня 2024 року у справі № 824/17/24); чи є преюдиційною оцінка судом вилучення виконавчого листа як його втрати (постанова КЦС ВС від 15 лютого 2024 року у справі № 824/9/22) та ін.

Олена Кібенко висвітлила тему «Розмежування юрисдикції судів та арбітражу: практика господарських судів та шляхи розвитку». Вона зупинилася на дилемі, з якою стикаються господарські суди у випадках, коли сторони посилаються на арбітражні угоди: обмежити доступ до державного суду і передати спір на розгляд арбітражу чи, навпаки, розглянути спір, ризикуючи тим, що суд вищої інстанції або ЄСПЛ визнає, що в такому разі це не був суд, встановлений законом (тобто спір мав розглядати арбітраж).

На прикладі позицій двох справ об’єднаної палати КГС ВС, які розглядалися у 2021 та 2024 роках,  суддя порівняла, як формувався підхід, за яким арбітражна угода не може бути самостійним предметом позову. Такий підхід, за її словами, закладає основу для розвитку сталої судової практики, що визнає арбітраж як повноцінний суд, проявляє повагу до такого механізму вирішення спорів, що сприяє становленню України як юрисдикції, дружньої до арбітражу.

Олена Кібенко зазначила, що становлення проарбітражного підходу є відображенням еволюції правничої освіти та культури мислення суддів – нове покоління суддів, яке вивчало міжнародне приватне право й комерційний арбітраж як базові правові дисципліни, вже не потребує додаткових пояснень, що таке принцип «компетенції компетенції» чи автономність арбітражного застереження.

Суддя звернула увагу присутніх, що арбітрабельність спорів визначена в ст. 22 ГПК України, тоді як поширеною помилкою є застосування при вирішенні цього питання ст. 77 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж», яка розмежовує юрисдикцію державних судів різних країн (постанова ВС від 14 червня 2023 року у справі № 914/2039/18).   

Вона навела низку прикладів із практики ВС, які демонструють послідовне формування проарбітражного підходу в справах, де суд потенційно міг зайняти протилежну позицію.

Так, у постановах від 3 травня 2023 року у справі № 924/497/22 і від 20 серпня 2025 року у справі № 910/10001/24 ВС визнав арбітрабельними спори щодо часток у статутному капіталі товариств, підкресливши, що арбітражні застереження в таких правовідносинах є чинними та підлягають виконанню (відмежував такі спори від корпоративних спорів, які в силу приписів ст. 22 ГПК України не є арбітрабельними).

Суддя звернулася й до питань співвідношення арбітражних угод і процедур банкрутства, зауваживши, що цей аспект взагалі не врегульований законодавством України. Вона поділилася досвідом участі в міжнародній робочій групі SIFoCC, де судді з різних країн обговорювали колізію між арбітрабельністю спорів і принципом концентрації кредиторських вимог. Як зазначила суддя, українська практика рухається в напрямі, коли спори по суті, що стосуються боржника, але підпадають під дію арбітражної угоди, визнаються такими, що підлягають розгляду саме арбітражем. Такий підхід, за її словами, посилює довіру до України як проарбітражної юрисдикції. Зокрема, суддя звернула увагу на справи № 911/2977/21 (911/3687/21) та № 914/597/23, у яких ВС провів межу між проарбітражним і прокредиторським підходами.

Із презентаціями суддів можна ознайомитися за посиланнями:

презентація Дмитра Гудими – https://court.gov.ua/storage/portal/supreme/prezentacii_2025/Prezent_Vusnov_VS_proarbutr.pdf;

презентація Олени Кібенко – https://court.gov.ua/storage/portal/supreme/prezentacii_2025/Prezent_Gosp_syd_mighnar_arbitr.pdf.

Захід організовано Міжнародним комерційним арбітражним судом при Торгово-промисловій палаті України (ICAC) спільно з партнерами.

Фото надали організатори.

Відеозапис заходу можна переглянути за посиланням – https://www.youtube.com/live/tmMDkMx5hKI.