Ключові правові висновки Верховного Суду у 2025 році: у ВС відбулася ІІ Щорічна судово-практична конференція, присвячена єдності судової практики

Зміни до законодавства, внесені у 2017 році, запровадили нові механізми забезпечення єдності судової практики й дали можливість досить оперативно реагувати на динамічний розвиток багатогранних суспільних правовідносин, що є значною перевагою порівняно з тими механізмами, що існували раніше.

На це звернув увагу Голова Верховного Суду Станіслав Кравченко під час ІІ Щорічної судово-практичної конференції «Єдність судової практики: ключові правові висновки Верховного Суду у 2025 році», організованої Верховним Судом спільно з Програмою підтримки ОБСЄ для України.

Вже вдруге Верховний Суд запрошує представників правничої спільноти на судово-практичну конференцію, на якій судді Верховного Суду – представники усіх судових юрисдикцій – діляться своїми думками щодо найбільш знакових позицій, ухвалених Судом цього року. Планується продовжувати цю традицію і в наступні роки. За словами Голови ВС, мета цього заходу – не лише висвітлити практику Верховного Суду, а і сформувати спільне розуміння актуальних тенденцій у судовій практиці та передумов їх виникнення.

У межах спеціальної доповіді Станіслав Кравченко зазначив, що війна суттєво вплинула не лише на спектр категорій справ, що надходять на розгляд судів, а і на обсяг навантаження. Так, у першому півріччі 2025 року на розгляді судів усіх інстанцій та юрисдикцій перебувало понад 3,3 млн справ – це на 8 % більше, ніж в аналогічному періоді минулого року, а розглянуто було 2,2 млн справ.

При цьому при розгляді цього обсягу справ перед судами поставала не лише давно відома проблематика, а й нові питання, повʼязані, зокрема, з війною, тож окремі висновки, сформульовані в результаті розгляду таких справ, без перебільшення мають вплив не лише на формування національної судової практики, а і на розвиток міжнародного права.

Крім того, Голова ВС зауважив, що навіть за умови наявності якісного й чіткого законодавства, окремі питання все ж можна врегулювати виключно судовою практикою, адже охопити весь спектр правовідносин законодавчими актами обʼєктивно неможливо з огляду на їх динамічність. Водночас подекуди несистемні зміни до законодавства розбалансовують усталену судову практику, що спричиняє зміну раніше сформованих підходів.

За таких умов важливу роль відіграє донесення актуальних правових позицій до правничої спільноти та суспільства загалом. У цьому контексті Станіслав Кравченко поінформував, що цього року Верховний Суд суттєво модернізував Базу правових позицій ВС, яка дає змогу за лічені хвилини знайти релевантні правові висновки з використанням різних пошукових фільтрів.

Крім того, Верховний Суд та Європейський суд з прав людини реалізували спільний проєкт – запуск українськомовної версії Платформи обміну знаннями ЄСПЛ. Це зручний інструмент, що дає змогу більш поглиблено вивчати підходи ЄСПЛ до вирішення тих чи інших питань, що своєю чергою сприяє належному забезпеченню імплементації європейських стандартів правосуддя національною правовою системою. Значущість цього проєкту, на переконання Голови ВС, полягає в тому, що суміщення знань практики національних судів та підходів ЄСПЛ дасть змогу досягти більш якісного результату в роботі національної судової системи.

Окремо Станіслав Кравченко звернув увагу на проблемні аспекти функціонування судів в умовах війни, що повʼязані із забезпеченням безпеки учасників процесу, матеріальним забезпеченням судів та нестачею суддівських кадрів.

Водночас Голова ВС акцентував, що навіть за таких складних обставин, зумовлених війною, Україна невпинно продовжує свій поступ у межах євроінтеграційного процесу. Судова система відіграє в ньому дуже важливу роль. Зокрема, Верховний Суд є виконавцем 16 заходів Дорожньої карти з питань верховенства права, для реалізації яких у ВС було створено відповідну робочу групу, яка вже провела своє перше засідання за участю Віцепремʼєр-міністра з питань європейської та євроатлантичної інтеграції.

Разом із тим, поруч з удосконаленням окремих аспектів своєї діяльності базовим обовʼязком судової системи залишається забезпечення безперервного й ефективного відправлення правосуддя, і з цим завданням суди справляються, демонструючи всьому світові свою стійкість перед усіма викликами.

Резюмуючи, Станіслав Кравченко зазначив, що ця конференція є унікальною можливістю не лише почути доповіді щодо ключових висновків ВС у всіх чотирьох юрисдикціях, а і у фаховому колі в межах відкритого діалогу обговорити її проблемні аспекти для того, щоб сформувати спільне бачення шляхів вирішення дискусійних питань.

Забезпечення однакового застосування судами норм права – одне із завдань діяльності Великої Палати Верховного Суду, закріплене в Законі України «Про судоустрій і статус суддів». Ключові правові висновки, сформульовані Великою Палатою Верховного Суду у 2025 році, висвітлив Секретар Великої Палати ВС Віталій Уркевич.

Утворення у складі Верховного Суду Великої Палати, наголосив спікер, повністю відповідає європейським стандартам організації здійснення правосуддя верховними судами. Так, Консультативна рада європейських суддів у Висновку № 20 (2017) «Про роль судів у забезпеченні єдності застосування закону» зауважила, що наявність інструментів щодо забезпечення єдності практики в одному суді особливо актуальна для верховних судів. Тому існування в межах верховного суду механізмів, здатних виправляти непослідовність практики цього суду, має першорядне значення. «ВП ВС наділена по суті унікальними повноваженнями – вирішення особливих (виключних) проблем правозастосування, здійснення функції забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики в цивільних, господарських, адміністративних та кримінальних справах усіх судів України», – пояснив Віталій Уркевич.

Щодо підстав, з яких касаційні суди передавали справи на розгляд Великої Палати ВС у першому півріччі 2025 року, Секретар ВП ВС повідомив, що серед них переважає необхідність відступу від правових висновків іншого касаційного суду (40 %). З підстав наявності виключної правової проблеми суди зверталися до ВП ВС у 30 % справ, щодо відступу від правових висновків ВП ВС – у 25 %, щодо порушення правил предметної чи суб’єктної юрисдикції – у 5 %.

Віталій Уркевич навів ключові правові висновки ВП ВС, сформульовані у 2025 році, які є фундаментальними у світлі забезпечення єдності судової практики.

Низка правових позицій Великої Палати ВС у 2025 році стосується земельних правовідносин. Зокрема, у постанові від  22  січня 2025 року  у  справі № 446/478/19 ВП ВС виснувала, що в разі часткового накладення земельної ділянки, яка перебуває у власності фізичної особи, на смугу відведення залізниці належним способом захисту права є витребування тієї частини земельної ділянки, яка накладається. Також, за висновком ВП ВС, додаткова угода до договору оренди землі, підписана сторонами до 1 січня 2013 року, набирає чинності не раніше здійснення її державної реєстрації (постанова від 5 лютого 2025 року у справі № 925/457/23). У постанові від 16 липня 2025 року у справі № 910/2389/23 Велика Палата ВС визначила належний спосіб захисту прав орендодавця в разі неповернення орендарем земельної ділянки після закінчення строку договору оренди. Цим способом є зобов’язання повернути таку земельну ділянку. Крім того, ВП ВС констатувала, що землі прикордонної смуги вздовж державного кордону України, які використовуються для облаштування інженерно-технічних споруд, можуть перебувати лише в державній власності (постанова від 2 липня 2025 року у справі № 902/122/24).

У спорах щодо майнових прав Велика Палата Верховного Суду сформулювала такі ключові висновки:

• у разі поділу майна кожному співвласнику виділяється майно в натурі і право спільної власності припиняється, тоді як при виділі частки зі спільної власності таке право припиняється лише для тієї особи, якій частка виділяється в натурі (постанова ВП ВС від 23 квітня 2025 року у справі № 357/3145/20);
• розпорядження майном політичної партії не для здійснення статутних завдань і діяльності політичної партії, що завдає шкоди державній безпеці, порушує публічний порядок (постанова ВП ВС від 16 квітня 2025 року у справі № 924/971/23);
• суд не може зменшити мінімальний розмір трьох процентів річних, передбачений ч. 2 ст. 625 ЦК України (постанова ВП ВС від 2 липня 2025 року у справі № 903/602/24);
• звернення стягнення на іпотечне майно після смерті майнового поручителя здійснюється на підставі Закону України «Про іпотеку» без необхідності пред’явлення кредитором вимог до спадкоємців у порядку статей 1281, 1282 ЦК України (постанова ВП ВС від 25 червня 2025 року у справі № 761/382/21);
• перебіг п’ятирічного строку безперервного невикористання торговельної марки як підстави для дострокового припинення дії свідоцтва на таку марку не залежить від зміни її власника (постанова ВП ВС від 5 березня 2025 року у справі № 910/8781/23). У цій справі Велика Палата ВС звернулася до практики Суду справедливості Європейського Союзу.

Так само актуальним є висновок ВП ВС щодо відшкодування шкоди, наведений у постанові від 22 січня 2025 року у справі № 335/6977/22. Так, відшкодування шкоди, завданої складенням патрульним поліцейським протоколу про адміністративне правопорушення, у разі подальшого закриття справи у зв’язку з відсутністю складу правопорушення, можливе, якщо закриття справи відбулося через очевидну невідповідність протоколу вимогам закону або внаслідок інших протиправних дій працівників патрульної поліції під час оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення чи дій, які мають ознаки свавільності.

У сфері податкових відносин ВП ВС зробила висновок, що строк звернення до суду з позовом про оскарження податкових повідомлень-рішень після процедури їх адміністративного оскарження становить один місяць (постанова ВП ВС від 16 липня 2025 року у справі № 500/2276/24).

Щодо розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного (приватного) виконавця Віталій Уркевич навів висновок ВП ВС у справі № 2/1522/11652/11: повернення виконавчого документа стягувачу не є підставою для зняття арешту з майна боржника.

Сформулювала Велика Палата ВС і висновок з процесуального питання стосовно можливості зупинення апеляційним судом провадження у справі у випадку перегляду судового рішення в подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку (п. 7 ч. 1 ст. 228 ГПК України) (постанова від 5 березня 2025 року у справі № 910/13175/23).

Стосовно юрисдикційності ВП ВС зробила висновок, що справи за позовами контролюючого органу про визнання недійсними правочинів, укладених підприємствами, які не здійснювали господарської діяльності, що встановлено вироком суду, та застосування визначених законом наслідків їх недійсності підлягають розгляду адміністративними судами за правилами КАС України (постанова від 8 травня 2025 року у справі № 420/12471/22).

Як узагальнив Віталій Уркевич, правові висновки ВП ВС, сформульовані протягом 2025 року, використовуються судами всіх інстанцій та юрисдикцій нашої країни з метою забезпечення єдності судової практики. А досягнення цієї єдності є ключовим завданням Дорожньої карти з питань верховенства права на шляху України до ЄС.

Першу панель конференції «Ключові правові висновки в цивільному судочинстві» модерував суддя ВП ВС Олег Ткачук. Він зазначив, що єдність і сталість судової практики – необхідні умови ефективного функціонування правової системи. Вони забезпечують передбачуваність правозастосування, належний правопорядок у державі, формують довіру суспільства до суду й підсилюють авторитет правосуддя. Досягнення таких результатів напряму впливає на реалізацію конституційних гарантій щодо захисту прав, свобод та інтересів і є свідченням ефективного виконання Верховним Судом своїх повноважень у процесуальній діяльності.

Суддя ВП ВС Сергій Погрібний розповів про роль Великої Палати ВС в забезпеченні єдності судової практики, формуванні правових висновків і розвитку цивільного процесуального законодавства України. Доповідач зауважив, що ВС є судом квазіпрецедентного права. Часто трапляються ситуації, коли на певному етапі застосування правової норми з'являється кілька варіантів її тлумачення, порушується питання про її співвідношення із загальними принципами права або виникає потреба заповнити прогалину у правовому регулюванні. У таких випадках ВС формує відповідні правові висновки, які є обов'язковими для суддів нижчих інстанцій. Проте суди першої та апеляційної інстанцій мають враховувати висновки ВС, релевантні до обставин конкретної справи. Це є механізмом забезпечення стабільності правозастосування, що запобігає довільному тлумаченню правових норм.

Сергій Погрібний зазначив, що ВС не позбавлений права відступити від своїх правових висновків, проте лише за наявності для цього належної підстави. ВП ВС може повністю відмовитися від певного висновку на користь іншого або конкретизувати попередні висновки, застосувавши відповідні способи тлумачення норм.

З метою забезпечення єдності та сталості судової практики причинами для відступу від висловленого раніше висновку можуть бути вади попереднього рішення, його неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість або помилковість. Так само мають значення зміни суспільного контексту, через який застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку суспільних відносин або їх правового регулювання.

Доповідач назвав ВС ключовим гравцем в еволюції права як такого. Зазначив, що він віднаходить за допомогою способів тлумачення норми права певне правило поведінки, яке підлягає застосуванню до певних фактичних обставин. Також суддя проаналізував, як квазіпрецедент застосовується до конкретних обставин справи, і дав визначення поняття «правовий висновок», який розуміють як певний умовивід щодо тлумачення правової норми для справедливого вирішення спору, а не оцінку фактів, яка може варіюватися.

Доповідь секретаря Другої судової палати, судді Об’єднаної палати КЦС ВС Марини Червинської була присвячена питанням, які розглядає ОП КЦС ВС. Вона зазначила, що палата складається із семи суддів: голова КЦС ВС і по два судді від кожної з трьох палат (у складі яких по дві колегії з п’яти суддів).

Доповідачка поінформувала, що в 2019 році Об’єднана палата розглянула аж 59 справ. У наступні роки відповідний середній показник становив 30 справ.

За її словами, питання, які вирішує ОП КЦС ВС, пов’язані зі змінами законодавства, розвитком суспільних відносин, необхідністю зміни правової позиції. 

Що стосується першої підстави, то Марина Червинська звернула увагу на законодавчі зміни щодо організації трудових відносин в умовах воєнного стану, якими, зокрема, введено нове поняття – «призупинення трудового договору». Водночас законодавець передбачив відшкодування заробітної плати при призупиненні трудових відносин країною, яка здійснює агресію проти України, проте в законі не визначено механізму відшкодування середньої зарплати в разі незаконного призупинення трудових відносин роботодавцем, що породило багато спорів. Цю проблему вирішила ОП КЦС ВС, застосувавши аналогію закону.

Стосовно другої підстави доповідачка звернула увагу на справу, яка стосується розірвання договору емфітевзису. ОП КЦС ВС вирішувала питання, чи є підставою для розірвання такого договору несплата за користування чужою земельною ділянкою. Вона зробила висновок, що емфітевзис є правом абсолютним, і стоїть лише трохи нижче від права власності. Навіть розірвання договору оренди не припиняє емфітевзис.

Марина Червинська наголосила, що інколи на розгляд ОП КЦС ВС потрапляють справи щодо різного застосування норм права. Однак переважно причинами надходження справ до Об’єднаної палати все ж таки є законодавчі зміни та розвиток суспільних відносин.

Суддя ВС у КЦС Наталія Сакара розповіла, яким чином єдність судової практики забезпечує колегія суддів. Вона зазначила, що різниця між колегіями у складі трьох суддів та п’яти полягає в тому, що в першому випадку розглядаються справи, якщо всі члени «трійки» погоджуються з рішенням апеляційного суду. Якщо ж один із них вважає за необхідне змінити чи скасувати попереднє рішення, справу розглядає «п’ятірка».

Доповідачка зазначила, що колегія повинна враховувати правові позиції, сформульовані іншими колегіями, але вона може їх вдосконалювати, не відступаючи від попередніх висновків.

Наталія Сакара звернула увагу на справи щодо визнання особи недієздатною чи обмежено дієздатною та встановлення опіки над такою особою. Під час воєнного стану ця категорія справ поставила перед судом низку нових питань, пов’язаних із тим, що інколи інститут опікунства намагаються використати для уникнення мобілізації. За словами доповідачки, те, що особа підлягає мобілізації, не означає, що вона не може бути опікуном. Однак при вирішенні відповідних спорів слід враховувати, чи не зловживає така особа своїми процесуальними правами.

Також суддя розповіла про справи, які стосуються встановлення факту смерті безвісно відсутньої особи, факту смерті особи на тимчасово окупованій території України. Вона звернула увагу, що коли йдеться про визнання особи померлою чи оголошення безвісно відсутньою, в ролі заінтересованої особи може залучатися Міністерство оборони України. Крім того, під час розгляду справ таких категорій є винятки з принципу змагальності. Це передбачає, що суд за власною ініціативою може отримувати докази і збирати інформацію, пов'язану з розглядом таких справ.

Інформація про виступи всіх спікерів конференції буде додаватися згодом.

Приєднуйтеся до перегляду трансляції заходу на ютуб-каналі ВС – https://www.youtube.com/watch?v=ZO5zFn1VpZE.