Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Зміни до законодавства, внесені у 2017 році, запровадили нові механізми забезпечення єдності судової практики й дали можливість досить оперативно реагувати на динамічний розвиток багатогранних суспільних правовідносин, що є значною перевагою порівняно з тими механізмами, що існували раніше.
На це звернув увагу Голова Верховного Суду Станіслав Кравченко під час ІІ Щорічної судово-практичної конференції «Єдність судової практики: ключові правові висновки Верховного Суду у 2025 році», організованої Верховним Судом спільно з Програмою підтримки ОБСЄ для України.
Вже вдруге Верховний Суд запрошує представників правничої спільноти на судово-практичну конференцію, на якій судді Верховного Суду – представники усіх судових юрисдикцій – діляться своїми думками щодо найбільш знакових позицій, ухвалених Судом цього року. Планується продовжувати цю традицію і в наступні роки. За словами Голови ВС, мета цього заходу – не лише висвітлити практику Верховного Суду, а і сформувати спільне розуміння актуальних тенденцій у судовій практиці та передумов їх виникнення.
У межах спеціальної доповіді Станіслав Кравченко зазначив, що війна суттєво вплинула не лише на спектр категорій справ, що надходять на розгляд судів, а і на обсяг навантаження. Так, у першому півріччі 2025 року на розгляді судів усіх інстанцій та юрисдикцій перебувало понад 3,3 млн справ – це на 8 % більше, ніж в аналогічному періоді минулого року, а розглянуто було 2,2 млн справ.
При цьому при розгляді цього обсягу справ перед судами поставала не лише давно відома проблематика, а й нові питання, повʼязані, зокрема, з війною, тож окремі висновки, сформульовані в результаті розгляду таких справ, без перебільшення мають вплив не лише на формування національної судової практики, а і на розвиток міжнародного права.
Крім того, Голова ВС зауважив, що навіть за умови наявності якісного й чіткого законодавства, окремі питання все ж можна врегулювати виключно судовою практикою, адже охопити весь спектр правовідносин законодавчими актами обʼєктивно неможливо з огляду на їх динамічність. Водночас подекуди несистемні зміни до законодавства розбалансовують усталену судову практику, що спричиняє зміну раніше сформованих підходів.
.jpg)
За таких умов важливу роль відіграє донесення актуальних правових позицій до правничої спільноти та суспільства загалом. У цьому контексті Станіслав Кравченко поінформував, що цього року Верховний Суд суттєво модернізував Базу правових позицій ВС, яка дає змогу за лічені хвилини знайти релевантні правові висновки з використанням різних пошукових фільтрів.
Крім того, Верховний Суд та Європейський суд з прав людини реалізували спільний проєкт – запуск українськомовної версії Платформи обміну знаннями ЄСПЛ. Це зручний інструмент, що дає змогу більш поглиблено вивчати підходи ЄСПЛ до вирішення тих чи інших питань, що своєю чергою сприяє належному забезпеченню імплементації європейських стандартів правосуддя національною правовою системою. Значущість цього проєкту, на переконання Голови ВС, полягає в тому, що суміщення знань практики національних судів та підходів ЄСПЛ дасть змогу досягти більш якісного результату в роботі національної судової системи.
Окремо Станіслав Кравченко звернув увагу на проблемні аспекти функціонування судів в умовах війни, що повʼязані із забезпеченням безпеки учасників процесу, матеріальним забезпеченням судів та нестачею суддівських кадрів.
.jpg)
Водночас Голова ВС акцентував, що навіть за таких складних обставин, зумовлених війною, Україна невпинно продовжує свій поступ у межах євроінтеграційного процесу. Судова система відіграє в ньому дуже важливу роль. Зокрема, Верховний Суд є виконавцем 16 заходів Дорожньої карти з питань верховенства права, для реалізації яких у ВС було створено відповідну робочу групу, яка вже провела своє перше засідання за участю Віцепремʼєр-міністра з питань європейської та євроатлантичної інтеграції.
Разом із тим, поруч з удосконаленням окремих аспектів своєї діяльності базовим обовʼязком судової системи залишається забезпечення безперервного й ефективного відправлення правосуддя, і з цим завданням суди справляються, демонструючи всьому світові свою стійкість перед усіма викликами.
Резюмуючи, Станіслав Кравченко зазначив, що ця конференція є унікальною можливістю не лише почути доповіді щодо ключових висновків ВС у всіх чотирьох юрисдикціях, а і у фаховому колі в межах відкритого діалогу обговорити її проблемні аспекти для того, щоб сформувати спільне бачення шляхів вирішення дискусійних питань.
Забезпечення однакового застосування судами норм права – одне із завдань діяльності Великої Палати Верховного Суду, закріплене в Законі України «Про судоустрій і статус суддів». Ключові правові висновки, сформульовані Великою Палатою Верховного Суду у 2025 році, висвітлив Секретар Великої Палати ВС Віталій Уркевич.
.jpg)
Утворення у складі Верховного Суду Великої Палати, наголосив спікер, повністю відповідає європейським стандартам організації здійснення правосуддя верховними судами. Так, Консультативна рада європейських суддів у Висновку № 20 (2017) «Про роль судів у забезпеченні єдності застосування закону» зауважила, що наявність інструментів щодо забезпечення єдності практики в одному суді особливо актуальна для верховних судів. Тому існування в межах верховного суду механізмів, здатних виправляти непослідовність практики цього суду, має першорядне значення. «ВП ВС наділена по суті унікальними повноваженнями – вирішення особливих (виключних) проблем правозастосування, здійснення функції забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики в цивільних, господарських, адміністративних та кримінальних справах усіх судів України», – пояснив Віталій Уркевич.
Щодо підстав, з яких касаційні суди передавали справи на розгляд Великої Палати ВС у першому півріччі 2025 року, Секретар ВП ВС повідомив, що серед них переважає необхідність відступу від правових висновків іншого касаційного суду (40 %). З підстав наявності виключної правової проблеми суди зверталися до ВП ВС у 30 % справ, щодо відступу від правових висновків ВП ВС – у 25 %, щодо порушення правил предметної чи суб’єктної юрисдикції – у 5 %.
Віталій Уркевич навів ключові правові висновки ВП ВС, сформульовані у 2025 році, які є фундаментальними у світлі забезпечення єдності судової практики.
Низка правових позицій Великої Палати ВС у 2025 році стосується земельних правовідносин. Зокрема, у постанові від 22 січня 2025 року у справі № 446/478/19 ВП ВС виснувала, що в разі часткового накладення земельної ділянки, яка перебуває у власності фізичної особи, на смугу відведення залізниці належним способом захисту права є витребування тієї частини земельної ділянки, яка накладається. Також, за висновком ВП ВС, додаткова угода до договору оренди землі, підписана сторонами до 1 січня 2013 року, набирає чинності не раніше здійснення її державної реєстрації (постанова від 5 лютого 2025 року у справі № 925/457/23). У постанові від 16 липня 2025 року у справі № 910/2389/23 Велика Палата ВС визначила належний спосіб захисту прав орендодавця в разі неповернення орендарем земельної ділянки після закінчення строку договору оренди. Цим способом є зобов’язання повернути таку земельну ділянку. Крім того, ВП ВС констатувала, що землі прикордонної смуги вздовж державного кордону України, які використовуються для облаштування інженерно-технічних споруд, можуть перебувати лише в державній власності (постанова від 2 липня 2025 року у справі № 902/122/24).
У спорах щодо майнових прав Велика Палата Верховного Суду сформулювала такі ключові висновки:
Так само актуальним є висновок ВП ВС щодо відшкодування шкоди, наведений у постанові від 22 січня 2025 року у справі № 335/6977/22. Так, відшкодування шкоди, завданої складенням патрульним поліцейським протоколу про адміністративне правопорушення, у разі подальшого закриття справи у зв’язку з відсутністю складу правопорушення, можливе, якщо закриття справи відбулося через очевидну невідповідність протоколу вимогам закону або внаслідок інших протиправних дій працівників патрульної поліції під час оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення чи дій, які мають ознаки свавільності.
.jpg)
У сфері податкових відносин ВП ВС зробила висновок, що строк звернення до суду з позовом про оскарження податкових повідомлень-рішень після процедури їх адміністративного оскарження становить один місяць (постанова ВП ВС від 16 липня 2025 року у справі № 500/2276/24).
Щодо розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного (приватного) виконавця Віталій Уркевич навів висновок ВП ВС у справі № 2/1522/11652/11: повернення виконавчого документа стягувачу не є підставою для зняття арешту з майна боржника.
Сформулювала Велика Палата ВС і висновок з процесуального питання стосовно можливості зупинення апеляційним судом провадження у справі у випадку перегляду судового рішення в подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку (п. 7 ч. 1 ст. 228 ГПК України) (постанова від 5 березня 2025 року у справі № 910/13175/23).
Стосовно юрисдикційності ВП ВС зробила висновок, що справи за позовами контролюючого органу про визнання недійсними правочинів, укладених підприємствами, які не здійснювали господарської діяльності, що встановлено вироком суду, та застосування визначених законом наслідків їх недійсності підлягають розгляду адміністративними судами за правилами КАС України (постанова від 8 травня 2025 року у справі № 420/12471/22).
Як узагальнив Віталій Уркевич, правові висновки ВП ВС, сформульовані протягом 2025 року, використовуються судами всіх інстанцій та юрисдикцій нашої країни з метою забезпечення єдності судової практики. А досягнення цієї єдності є ключовим завданням Дорожньої карти з питань верховенства права на шляху України до ЄС.
Першу панель конференції «Ключові правові висновки в цивільному судочинстві» модерував суддя ВП ВС Олег Ткачук. Він зазначив, що єдність і сталість судової практики – необхідні умови ефективного функціонування правової системи. Вони забезпечують передбачуваність правозастосування, належний правопорядок у державі, формують довіру суспільства до суду й підсилюють авторитет правосуддя. Досягнення таких результатів напряму впливає на реалізацію конституційних гарантій щодо захисту прав, свобод та інтересів і є свідченням ефективного виконання Верховним Судом своїх повноважень у процесуальній діяльності.
.jpg)
Суддя ВП ВС Сергій Погрібний розповів про роль Великої Палати ВС в забезпеченні єдності судової практики, формуванні правових висновків і розвитку цивільного процесуального законодавства України. Доповідач зауважив, що ВС є судом квазіпрецедентного права. Часто трапляються ситуації, коли на певному етапі застосування правової норми з'являється кілька варіантів її тлумачення, порушується питання про її співвідношення із загальними принципами права або виникає потреба заповнити прогалину у правовому регулюванні. У таких випадках ВС формує відповідні правові висновки, які є обов'язковими для суддів нижчих інстанцій. Проте суди першої та апеляційної інстанцій мають враховувати висновки ВС, релевантні до обставин конкретної справи. Це є механізмом забезпечення стабільності правозастосування, що запобігає довільному тлумаченню правових норм.
Сергій Погрібний зазначив, що ВС не позбавлений права відступити від своїх правових висновків, проте лише за наявності для цього належної підстави. ВП ВС може повністю відмовитися від певного висновку на користь іншого або конкретизувати попередні висновки, застосувавши відповідні способи тлумачення норм.
.jpg)
З метою забезпечення єдності та сталості судової практики причинами для відступу від висловленого раніше висновку можуть бути вади попереднього рішення, його неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість або помилковість. Так само мають значення зміни суспільного контексту, через який застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку суспільних відносин або їх правового регулювання.
Доповідач назвав ВС ключовим гравцем в еволюції права як такого. Зазначив, що він віднаходить за допомогою способів тлумачення норми права певне правило поведінки, яке підлягає застосуванню до певних фактичних обставин. Також суддя проаналізував, як квазіпрецедент застосовується до конкретних обставин справи, і дав визначення поняття «правовий висновок», який розуміють як певний умовивід щодо тлумачення правової норми для справедливого вирішення спору, а не оцінку фактів, яка може варіюватися.
.jpg)
Доповідь секретаря Другої судової палати, судді Об’єднаної палати КЦС ВС Марини Червинської була присвячена питанням, які розглядає ОП КЦС ВС. Вона зазначила, що палата складається із семи суддів: голова КЦС ВС і по два судді від кожної з трьох палат (у складі яких по дві колегії з п’яти суддів).
Доповідачка поінформувала, що в 2019 році Об’єднана палата розглянула аж 59 справ. У наступні роки відповідний середній показник становив 30 справ.
За її словами, питання, які вирішує ОП КЦС ВС, пов’язані зі змінами законодавства, розвитком суспільних відносин, необхідністю зміни правової позиції.
%20(1).jpg)
Що стосується першої підстави, то Марина Червинська звернула увагу на законодавчі зміни щодо організації трудових відносин в умовах воєнного стану, якими, зокрема, введено нове поняття – «призупинення трудового договору». Водночас законодавець передбачив відшкодування заробітної плати при призупиненні трудових відносин країною, яка здійснює агресію проти України, проте в законі не визначено механізму відшкодування середньої зарплати в разі незаконного призупинення трудових відносин роботодавцем, що породило багато спорів. Цю проблему вирішила ОП КЦС ВС, застосувавши аналогію закону.
Стосовно другої підстави доповідачка звернула увагу на справу, яка стосується розірвання договору емфітевзису. ОП КЦС ВС вирішувала питання, чи є підставою для розірвання такого договору несплата за користування чужою земельною ділянкою. Вона зробила висновок, що емфітевзис є правом абсолютним, і стоїть лише трохи нижче від права власності. Навіть розірвання договору оренди не припиняє емфітевзис.
Марина Червинська наголосила, що інколи на розгляд ОП КЦС ВС потрапляють справи щодо різного застосування норм права. Однак переважно причинами надходження справ до Об’єднаної палати все ж таки є законодавчі зміни та розвиток суспільних відносин.
.jpg)
Суддя ВС у КЦС Наталія Сакара розповіла, яким чином єдність судової практики забезпечує колегія суддів. Вона зазначила, що різниця між колегіями у складі трьох суддів та п’яти полягає в тому, що в першому випадку розглядаються справи, якщо всі члени «трійки» погоджуються з рішенням апеляційного суду. Якщо ж один із них вважає за необхідне змінити чи скасувати попереднє рішення, справу розглядає «п’ятірка».
Доповідачка зазначила, що колегія повинна враховувати правові позиції, сформульовані іншими колегіями, але вона може їх вдосконалювати, не відступаючи від попередніх висновків.
Наталія Сакара звернула увагу на справи щодо визнання особи недієздатною чи обмежено дієздатною та встановлення опіки над такою особою. Під час воєнного стану ця категорія справ поставила перед судом низку нових питань, пов’язаних із тим, що інколи інститут опікунства намагаються використати для уникнення мобілізації. За словами доповідачки, те, що особа підлягає мобілізації, не означає, що вона не може бути опікуном. Однак при вирішенні відповідних спорів слід враховувати, чи не зловживає така особа своїми процесуальними правами.
Також суддя розповіла про справи, які стосуються встановлення факту смерті безвісно відсутньої особи, факту смерті особи на тимчасово окупованій території України. Вона звернула увагу, що коли йдеться про визнання особи померлою чи оголошення безвісно відсутньою, в ролі заінтересованої особи може залучатися Міністерство оборони України. Крім того, під час розгляду справ таких категорій є винятки з принципу змагальності. Це передбачає, що суд за власною ініціативою може отримувати докази і збирати інформацію, пов'язану з розглядом таких справ.
Про ключові правові висновки в господарських спорах ішлося на II панелі заходу під модерацією Секретаря ВП ВС Віталія Уркевича.
Суддя ВП ВС Ігор Ткач акцентував на основному завданні ВП ВС — формуванні та забезпеченні єдності правозастосовної практики, що є складовою принципу верховенства права.
Реалізація цього принципу, за його словами, має критичне значення для всієї судової системи, оскільки забезпечує розумну передбачуваність, однозначність і стабільність судових рішень; зміцнює авторитет і довіру до судової влади; сприяє формуванню національної правової традиції; підвищує ефективність судочинства.
Також Ігор Ткач навів приклади ключових рішень ВП ВС, ухвалених цього року, що стали орієнтирами для правозастосування.
Детальніше – у презентації: https://court.gov.ua/storage/portal/supreme/prezentacii_2025/Prezent_Klych_prav_vysnovky_VP_VS_2025.pdf.
Cуддя Верховного Суду у Касаційному господарському суді Юрій Чумак представив результати діяльності cудової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності КГС ВС.
Доповідач на прикладі низки постанов профільної палати КГС ВС розглянув актуальні питання, зокрема щодо використання водних об’єктів, ефективного способу захисту порушених прав у разі зміни цільового призначення земельної ділянки, при визнанні недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна, щодо оренди державного та комунального майна.
Як зазначив Юрій Чумак, у 2025 році судова палата КГС ВС продемонструвала готовність коригувати попередні підходи та забезпечувати єдність судової практики, водночас залишаються виклики, пов’язані з її стабільністю.
Разом з тим спікер окреслив головні проблеми, які перешкоджають забезпеченню єдності судової практики. До них, зокрема, належать:
Детальніше із презентацією Юрія Чумака можна ознайомитися за посиланням: https://court.gov.ua/storage/portal/supreme/prezentacii_2025/Prezent_Ednist_sud_prakt_zemeln_palata_2025.pdf.
Суддя ВС у КГС Олена Кібенко представила аналітичний огляд діяльності об'єднаної палати КГС ВС у 2025 році, зосередивши увагу на ключових правових висновках, статистичних даних та актуальних процедурних проблемах. У своєму виступі вона підкреслила важливість розуміння внутрішньої роботи об'єднаної палати.
Під час аналізу було виокремлено три періоди функціонування об'єднаної палати, від початку її створення до останніх змін у складі, що дало змогу простежити зміни у підходах до розгляду справ. Статистика чітко демонструє: лише 0,6–0,7 % від загальної кількості справ передаються до об'єднаної палати КГС ВС. Це свідчить про виважене і обґрунтоване застосування цього механізму.
Натомість справжнім викликом стало зростання кількості повернень справ з об'єднаної палати на розгляд судових колегій КГС ВС. Раніше цей показник становив 13–16 %, нині ж він перевищує 40 %. Така динаміка зумовлена удосконаленням внутрішніх процедур: тепер передача справи до об’єднаної палати КГС ВС супроводжується попереднім колективним обговоренням, що дозволяє виявити процесуальні або змістові недоліки ще до початку розгляду по суті.
Це, на думку Олени Кібенко, є позитивною зміною, яка сприяє підвищенню якості судового процесу. Втім, будь-яке повернення справи є недоліком роботи суду, адже негативно впливає на строки розгляду. Серед найчастіших підстав для повернення справ з ОП КГС ВС доповідачка виокремила: 1) наявність вже сформульованого висновку ВП ВС або іншого касаційного суду; 2) неподібність правовідносин; 3) відсутність правового висновку в постанові. Судді ОП доволі часто висловлюють окремі думки з питань як прийняття, так і повернення справи.
Суддя також наголосила на необхідності глибшого аналізу роботи об'єднаної палати та зауважила, що частину процедур доцільно було б законодавчо врегулювати, зокрема чинний ГПК України не містить взагалі такого інструменту, як повернення справ із судової чи об’єднаної палати. Крім того, питання забезпечення єдності судової практики, прозорості рішень та передбачуваності правозастосування залишаються в центрі уваги професійної дискусії і КГС ВС продовжує вивчати досвід інших об'єднаних палат касаційних судів для вироблення найбільш ефективних рішень у майбутньому.
Детальніше – у презентації Олени Кібенко: https://court.gov.ua/storage/portal/supreme/prezentacii_2025/Prezent_Klych_prav_Vysnovky_obedn_palata_2025.pdf.
.jpg)
У межах конференції суддя Європейського суду з прав людини від України Микола Гнатовський розповів про тенденції розвитку практики ЄСПЛ щодо України останнім часом і відзначив зусилля всього Верховного Суду в запуску українськомовної версії Платформи обміну знаннями ЄСПЛ.
Найперше, як повідомив Микола Гнатовський, протягом останнього року вдалося завершити розгляд по суті наймасштабнішої справи за всю історію ЄСПЛ – «Україна та Нідерланди проти Росії». Рішення Великої палати ЄСПЛ від 9 липня 2025 року в цій справі є, без перебільшення, найголовнішим у практиці Суду як у питаннях щодо України, так і в набагато ширшому контексті. Це безпосередньо впливатиме на роботу ЄСПЛ з тисячами індивідуальних заяв, скерованих проти України чи проти рф.
По-друге, переважна більшість справ, розглянутих ЄСПЛ стосовно України, стосується системних проблем функціонування національної правової системи. Занепокоєння викликає і комплекс взаємопов’язаних проблем у кримінальному судочинстві: надмірна тривалість кримінального провадження і перебування особи під вартою, недостатнє мотивування продовження строку такого перебування. Допомога судовій системі в тому, щоб кримінальні провадження розглядалися максимально ефективно й у стислі строки, – величезне завдання, розв’язання якого виходить за межі можливостей лише судової влади.
Також щодо системних проблем, констатованих ЄСПЛ протягом останнього року, суддя зауважив про проведення обшуків без попередньої судової санкції, яке стало предметом уваги Суду в палатному форматі. Так, у справі «Рєзнік проти України» постало питання щодо якості процесуальних гарантій для захисту адвокатської таємниці. А у справі «Корнієць та інші проти України» ЄСПЛ визнав незадовільною відсутність належного законодавчого регулювання та ефективного засобу правового захисту щодо втручання в приватне життя у формі обшуку.
Інший аспект пов’язаний із проведенням негласного аудіо- і відеоконтролю, перехопленням телекомунікацій тощо. У справі «Денисюк та інші проти України» констатовано проблему стосовно відсутності на національному рівні ефективної процедури для своєчасного розгляду скарг за ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У ще одній справі («Якимчук проти України») ідеться про прослуховування кабінету судді. Відсутність належної процедури затвердження такого втручання і проблеми, пов’язані із законодавчим регулюванням, були у фокусі уваги ЄСПЛ у цій справі.
Окремо Микола Гнатовський зазначив також про рішення ЄСПЛ у справах «Вячеславова та інші проти України» (порушення позитивних зобов’язань держави за ст. 2 Конвенції), «Ситник проти України» (у тому числі, порушення ст. 18 Конвенції), «Медвідь проти України», «Співак проти України», «Богдан Шевчук проти України» і «Томенко проти України».
Третя панель конференції була присвячена ключовим правовим висновкам у публічно-правових спорах. Ця частина заходу пройшла під модеруванням судді Великої Палати Верховного Суду Ігоря Дашутіна.
Суддя Великої Палати Верховного Суду Олена Губська зосередилася на ключових правових висновках Верховного Суду в публічно-правових спорах. Насамперед спікерка звернула увагу на постанову ВП ВС від 16 липня 2025 року у справі № 500/2276/24, у якій Суд дійшов висновку, що строк звернення до суду для оскарження рішення контролюючого органу після процедури їх адміністративного оскарження становить один місяць.
Наступне питання, на якому зупинилася суддя, стосувалося вирішення питання предметної юрисдикції. В цьому аспекті Олена Губська навела постанову ВП ВС від 8 травня 2025 року у справі № 420/12471/22. У цій справі Велика Палата ВС зазначила, що справи за позовами контролюючого органу про визнання правочинів, укладених підприємствами, які не здійснювали господарської діяльності, що встановлено вироком суду, недійсними підлягають розгляду адміністративними судами.
На завершення доповідачка висвітлила питання про відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах. Як приклад вона навела постанову ВП ВС від 14 травня 2025 року у справі № 2/1522/11652/11, де розглядалося оскарження особою відмови державного виконавця щодо зняття арешту з її нерухомості. ВП ВС дійшла висновку, що ні в ч. 1 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження», ні в п. 3.17 Інструкції з організації примусового виконання рішень не визначено обов’язку державного виконавця зняти арешт, накладений на майно боржника, у разі повернення виконавчого документа стягувачу.
Про висновки об’єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду розповіла секретар судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян КАС ВС Жанна Мельник-Томенко. Вона зазначила, що судді часто порушують перед об'єднаною палатою питання щодо допуску до перегляду касаційною інстанцією ухвал, які не перешкоджають подальшому провадженню у справі.
Спікерка нагадала, що реформа правосуддя, запроваджена у 2016 році, закріпила право на касаційне оскарження судових рішень лише у випадках, визначених законом. Законодавець послідовно обмежує можливість касаційного оскарження окремих процесуальних рішень судів першої та апеляційної інстанцій. КАС України чітко регулює перелік таких рішень. Згідно з ч. 2 ст. 328 Кодексу касаційному оскарженню підлягають лише ті ухвали, які:
На думку об'єднаної палати, якщо ухвала суду першої інстанції скасована судом апеляційної інстанції, то предмет касаційного перегляду відсутній (постанова ВС від 19 березня 2023 року у справі № 380/970/24). Суддя зауважила, що у ВП ВС зараз перебуває справа № 367/252/24, де порушено питання про відступ від цієї позиції.
За словами Жанни Мельник-Томенко, деякі учасники справ намагаються поновити строк для касаційного оскарження, коли бачать, що судова практика змінилася. Вони стверджують, що не отримували копію рішення особисто, а лише через свого представника, що нібито є підставою для поновлення строку. Об'єднана палата КАС ВС у справі № 480/8341/22 дійшла висновку, що участь позивача в судовому процесі через належним чином уповноваженого представника прирівнюється до його особистої участі. Факт ненадіслання позивачу копії рішення на паперових носіях не є достатньою підставою вважати, що він не знав про результат розгляду справи.
Крім того, як зазначила доповідачка, об'єднана палата розглядала питання, чи можна оскаржувати ухвалу суду про накладення штрафу на суб'єкта владних повноважень за неподання звіту про виконання рішення. Об'єднана палата постановила, що накладення штрафу є додатковим засобом для реального захисту прав. Додаткове оскарження рішення про накладення штрафу, який по суті є засобом ефективного виконання судового рішення, суперечить завданням адміністративного судочинства (постанова ВС від 30 квітня 2024 року № 380/12153/20).
Суддя Верховного Суду у Касаційному адміністративному суді Володимир Кравчук висвітлив ключові правові висновки судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав (2024–2025 роки).
.JPG)
У межах виступу доповідач також зосередився на механізмах взаємодії між Верховним Судом і судами першої та апеляційної інстанцій. На його думку, нині бракує дієвого механізму оперативної взаємодії між судами. «Сьогодні, коли суди нижчих інстанцій стикаються із застосуванням нового законодавства або складними правовими питаннями, відсутній офіційний механізм, який дозволив би швидко отримати думку Верховного Суду. Таким чином, наше завдання — не лише констатувати необхідність єдності практики, а й активно запобігати її розбіжностям на початкових етапах», — акцентував суддя.
Враховуючи сучасні технічні можливості, спікер запропонував започаткувати проведення регулярних онлайн-зустрічей представників ВС із суддями апеляційної і, за потреби, першої інстанцій. До участі мають залучатися судді, які опікуються питаннями єдності практики та правозастосування у своїх судах.
Володимир Кравчук зазначив, що ВС має унікальний експертний інструментарій: Науково-консультативну раду при ВС і правове управління з командою висококваліфікованих юристів. Цей потенціал не повинен застосовуватися лише тоді, коли справа вже на стадії касаційного розгляду, його необхідно задіяти превентивно. З боку ВС до такого механізму можуть бути залучені, наприклад, секретарі судових палат, відповідальні за єдність практики.
На переконання доповідача, такий підхід суттєво вплине на формування єдності практики вже на початковому етапі. Ми наблизимо ресурси Верховного Суду, як лідера судової системи, безпосередньо до суддів на місцях. Це значно ефективніше, ніж формування узагальнених висновків через рік, коли розбіжності вже створили враження хаосу в судовій системі. Насамкінець, це сприятиме пріоритизації розгляду справ ВС, зауважив суддя.
ІV панель «Ключові правові висновки у кримінальних провадженнях», модератором якої виступила суддя ВП ВС Ольга Булейко, була присвячена аналізу важливих правових висновків.
У своєму виступі суддя ВП ВС Лев Кишакевич зупинився на трьох показових справах: «Краєва проти України», «Ганущак проти України» та «Сапіташ та інші проти України», які стали прикладом перегляду постанов національних судів після рішень ЄСПЛ. У справі «Краєва проти України» Велика Палата ВС звернула увагу на непропорційність втручання у майнові права особи через накладення надмірного штрафу та конфіскацію товару. ЄСПЛ встановив порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що стало підставою для повторного апеляційного розгляду справи. Як зауважив доповідач, цей випадок підтвердив необхідність для судів ретельно мотивувати свої постанови, щоб уникнути подібних порушень у майбутньому.
Аналізуючи справу «Ганущак проти України», суддя зазначив, що ЄСПЛ вказав на суттєві розбіжності в застосуванні положень ст. 482 Митного кодексу України, коли транспортні засоби особистого користування суди по-різному кваліфікували як «товари». Це створювало правову невизначеність і підривало принцип законності. Велика Палата, переглянувши справу, фактично сформувала єдиний підхід, визнавши такі транспортні засоби товаром, і цим усунула розбіжності в судовій практиці.
У справі «Сапіташ та інші проти України» ЄСПЛ констатував непропорційність стягнення у вигляді одночасного накладення штрафу та конфіскації незадекларованої готівки. ВП ВС, враховуючи рішення ЄСПЛ і позицію Конституційного Суду щодо неконституційності обов’язкової конфіскації валютних цінностей, частково задовольнила заяву та виключила з постанови елемент конфіскації. Таким чином, було забезпечено справедливий баланс між інтересами держави та правом особи на власність.
З презентацією Лева Кишакевича можна ознайомитися за посиланням – https://court.gov.ua/storage/portal/supreme/prezentacii_2025/Prezent_Peregl_sud_rish_mytni_pravyla.pdf.
Заступник голови Касаційного кримінального суду у складі ВС Наталія Антонюк зауважила про роль об’єднаної палати ККС ВС у формуванні єдиної практики. Водночас вона наголосила, що значна кількість правових висновків формується самими колегіями суддів, і саме їх поширення серед правничої спільноти має велике практичне значення для забезпечення єдності судової практики. Одним із найефективніших інструментів комунікації з юридичною аудиторією суддя назвала тематичні огляди судової практики. Такі тематичні узагальнення дають змогу побачити спектр позицій щодо конкретної проблематики, сприяють роботі суддів першої та апеляційної інстанцій, допомагають науковцям і викладачам аналізувати правові позиції ВС, а також забезпечують орієнтири для адвокатів і сторони обвинувачення.
Окрему увагу спікерка приділила проблематиці відступів від правових позицій. Вона порушила дискусійне питання, чи достатньо для цього простої більшості голосів, адже за умови прийняття рішення з перевагою в один чи два голоси практика може стати нестабільною. Водночас вона нагадала, що механізм відступу має застосовуватися вкрай обережно й лише тоді, коли для цього є справді суттєві підстави.
Суддя навела приклади ключових рішень ОП ККС ВС, ухвалених цього року. Зокрема, йшлося про обрахунок строків досудового розслідування. Так, ККС ВС постановив, що на етапі підготовчого засідання провадження може бути закрите, якщо очевидно, що строки минули. Вагомим орієнтиром стало й рішення про те, що ознайомлення прокурора з матеріалами захисту не зупиняє перебіг строків досудового розслідування, на відміну від ознайомлення сторони захисту.
Важливим став висновок ОП ККС ВС щодо форми судового рішення апеляційного суду в разі зарахування строків ув’язнення у строк покарання. Об’єднана палата дійшла висновку, що таке рішення може постановлятися у формі ухвали.
У своєму виступі суддя Верховного Суду у Касаційному кримінальному суді Сергій Єремейчук навів низку прикладів із практики суду касаційної інстанції. Зокрема, у постанові від 12 серпня 2025 року у справі № 991/1710/22, що стосувалася корупційного правопорушення та покарання у виді позбавлення класного чину, ККС ВС сформував висновок, що суд може застосувати це покарання як тоді, коли злочин вчинено із використанням повноважень, пов’язаних зі званням або чином, так і тоді, коли такого зв’язку немає, за умови, що йдеться про тяжкий чи особливо тяжкий злочин.
Ще одна правова позиція була сформована в постанові від 14 серпня 2025 року у справі № 725/4784/22 за обвинуваченням у службовій недбалості, передбаченій ч. 2 ст. 367 КК України. Суд дійшов висновку, що причинний зв’язок у складних управлінських рішеннях, зокрема щодо надання грошової допомоги з бюджету на придбання житла, встановлюється через послідовний ланцюг дій і рішень посадових осіб. У цьому випадку надання недостовірних довідок про перебування на квартирному обліку створило передумову для неправомірного виділення бюджетних коштів.
Доповідач також звернув увагу на постанову від 31 липня 2025 року у справі № 183/12595/23 щодо застосування ч. 5 ст. 401 КК України. ККС ВС визначив, що військовослужбовець, який уперше вчинив злочин, передбачений ч. 5 ст. 407 КК України, під час дії воєнного стану, може бути звільнений від кримінальної відповідальності за умови добровільного звернення до суду та згоди командира військової частини.
Окремо він зупинився на постанові від 21 серпня 2025 року у справі № 991/503/23, у якій ККС ВС розглянув питання допустимості доказів, здобутих із системи «Безпечне місто». Суд дійшов висновку, що інформація, отримана детективами НАБУ про минулі події, не має ознак негласних слідчих дій, якщо вона не є таємною і спрямована на встановлення факту використання транспортного засобу.
Суддя наголосив, що наведені приклади відображають системну роботу ККС ВС над формуванням єдності практики. Ці висновки важливі як для суддів, так і для сторін кримінального провадження, оскільки забезпечують передбачуваність та сталість правозастосування.
Відеозапис заходу доступний за посиланням на ютуб-каналі ВС – https://www.youtube.com/watch?v=ZO5zFn1VpZE.
.jpg)
_03_03.png)