Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Адміністративне судочинство для ефективного здійснення ним функцій має розвиватися, реагуючи на запити демократичного суспільства й результати цифровізації. Необхідність інтегрувати технологічні досягнення у сферу правосуддя, системно аналізувати дієвість процесуальних механізмів та інститутів, ініціювати, за потреби, внесення змін і доповнень до процесуального законодавства задля забезпечення виконання поставлених перед ним завдань, зокрема в умовах дії правового режиму воєнного стану, забезпечувати єдність і сталість судової практики, сприяти євроінтеграції та розв’язанню проблеми щодо невиконання чи тривалого виконання рішень адміністративних судів – ці та інші питання стали предметом обговорення дводенної VIII Міжнародної науково-практичної конференції «Адміністративна юстиція в Україні: проблеми теорії та практики. 20-річчя ухвалення Кодексу адміністративного судочинства України: досвід і перспективи адміністративної юстиції щодо забезпечення захисту прав і свобод особи в демократичному суспільстві».
Перша сесія конференції була присвячена темі «20-річчя ухвалення Кодексу адміністративного судочинства України: новації, специфіка, досягнення, виклики й перспективи». Модерували сесію секретар судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Андрій Рибачук та суддя ВС у КАС Володимир Кравчук.
Голова Конституційного Суду та Голова Вищого адміністративного суду землі Рейнланд-Пфальц Федеративної Республіки Німеччина Ларс Брокер у межах першої сесії конференції виступив із доповіддю на тему «Роль адміністративних судів у зміцненні верховенства права: 20 років німецько-українського судового діалогу». Він зазначив, що в контексті нового статусу України як кандидата на членство в ЄС співпраця у сфері адміністративного судочинства набуває особливого значення для протидії російській агресії та реалізації європейських прагнень. Історія адміністративного судочинства – як німецького, так і українського – підкреслює його важливість у забезпеченні належного врядування та судового перегляду рішень. Німецька система є цінним прикладом у романо-германській правовій традиції.
Ларс Брокер відзначив, що з моменту ухвалення КАС України Німецький фонд міжнародного співробітництва (IRZ) відігравав ключову роль у підтримці України, допомагаючи адаптувати німецький досвід для закладення основ адміністративного судочинства. Протягом 20 років колоквіумів між українськими та німецькими колегами відбувався активний обмін досвідом щодо актуальних питань права, включаючи тлумачення невизначених юридичних термінів із застосуванням конституційних принципів і фундаментальних прав. Ця співпраця сприяє конституціоналізації адміністративного права, дозволяючи адміністративним судам ефективно захищати основоположні права громадян. Основним завданням, за словами спікера, залишається підвищення помітності адміністративних судів та підтримка їхньої ролі як центральних у захисті прав громадян від втручання з боку органів державної влади.
Суддя Верховного Суду у Касаційному адміністративному суді Володимир Бевзенко висвітлив тему «Національна адміністративно-правна теорія і практика на зламі століть», зазначивши про глибоке історичне коріння українського адміністративного права. Він здійснив детальний екскурс в історію зародження українського права та державності, включаючи судівництво Руської Держави (IX століття – 1349 рік), право та судівництво на українських землях у складі Великого Князівства Литовського, Королівства Польського та Речі Посполитої (початок XIV століття – 1648 рік). Особливу увагу суддя приділив добі визвольних змагань 1917, 1920, 1921 років, яка залишила значний спадок у вигляді конституцій і правових актів, що регулювали судоустрій та адміністративне судочинство.
Спікер наголосив, що глибоке розуміння історичного розвитку адміністративного законодавства дає вичерпні відповіді на сучасні виклики та дискусії щодо юрисдикції. Він зазначив, що адміністративна процедура, яка завжди вважалася предметом регулювання адміністративного права, відображена в адміністративному кодексі. У цьому контексті він згадав Адміністративний кодекс Української СРР 1927 року та його продовження у проєктах Адміністративного кодексу УНР 1932 року, а також проєкти Закону УНР про суди в адміністративних справах.
Вирішальним етапом у сучасному правовому житті України Володимир Бевзенко назвав прийняття Конституції України, що стало рушійною силою для подальших правових перетворень. Суддя зазначив, що нині в підручниках із загального адміністративного права спостерігається відтворення німецької теорії, а також посилюється увага до викладання особливого адміністративного права. Каталізатором цих надбань стало прийняття Кодексу адміністративного судочинства України. Саме завдяки адміністративним судам, на його думку, можна переконатися в ефективності законів, спрямованих на захист прав людини.
Насамкінець доповідач окреслив основні завдання національної адміністративно-правової теорії та практики: розвиток вчення про загальне адміністративне право, розвиток галузей особливого адміністративного права, прийняття та розвиток «галузевих» кодексів / законів, підзаконних нормативних актів, а також напрацювання послідовної практики адміністративних судів.
Професор кафедри адміністративного права та адміністративного судочинства факультету права та адміністрації Університету ім. Адама Міцкевича в Познані, член Бюро судових рішень Вищого адміністративного суду Войцех Савчин висловився щодо трансформації адміністративних судів, впливу сучасних інформаційних технологій на відправлення правосуддя, незалежності судової влади та інших аспектів судочинства. Зокрема, спікер зазначив, що сучасні технології варто розглядати як цінний ресурс, а не як універсальні рішення. По-перше, цифровізація – це не просто тренд, а незворотний процес, що постійно змінює функціонування судів. По-друге, цифрові інструменти, особливо в системах випадкового розподілу справ, можуть значно посилити неупередженість. По-третє, важливо розуміти, що такі елементи, як гібридні слухання або пропозиції штучного інтелекту, можуть, навіть ненавмисно, створити спотворення реальності та вплинути на безсторонність.
Войцех Савчин закликав сприймати ШІ як помічника, а не заміну людини. Алгоритми можуть лише пропонувати, тоді як остаточне рішення залишається за суддями. Дискусія полягає не в тому, щоб відхилити тенденції цифровізації, а в тому, як свідомо формувати їх для забезпечення дотримання конституційних цінностей, справедливості судових рішень, безсторонності та прозорості. Легітимність судів ґрунтується не лише на результатах розгляду справ, а й на процесах, які громадяни вважають справедливими, гуманними та належними. Отже, цифрові інструменти повинні підтримувати цю легітимність, а не замінювати її.
Науковий консультант із правових питань Центру Разумкова, суддя Конституційного Суду України у відставці, доктор права Петро Стецюк розповів про головний конституційний обов’язок України та роль адміністративної юстиції в його виконанні. Насамперед спікер здійснив глибокий аналіз самого явища – інституту головного конституційного обов'язку держави, його змісту та правової природи. Петро Стецюк наголосив, що Конституція України чітко вказує на існування цього системного й багатопланового обов'язку. Фактично будь-які дії органів державної влади чи їхніх посадових осіб повинні бути спрямовані на утвердження та забезпечення прав і свобод людини. Адміністративна юстиція в цьому контексті не є винятком.
Спікер також розповів про роль адміністративної юстиції у виконанні цього найважливішого державного обов'язку. Зокрема, Петро Стецюк зупинився на умовах і належному режимі участі адміністративної юстиції в процесі реалізації Україною її головного конституційного обов'язку.
Крім того, доповідач поділився своїми міркуваннями стосовно майбутнього конституційного розвитку України та долі інституту головного конституційного обов'язку. Петро Стецюк висловив сподівання, що після настання миру ключовим залишатиметься положення про головний конституційний обов'язок держави – утверджувати й забезпечувати права і свободи людини. Він наголосив, що повноцінно виконати цей обов'язок у майбутній державі без адміністративних судів буде просто неможливо.
У межах другої сесії на тему «Принципи права в адміністративному судочинстві: архітектоніка ефективного застосування» учасники зосередили увагу на змісті, функціях і викликах реалізації ключових правових принципів у сфері адміністративного судочинства, зокрема в контексті сучасних викликів, воєнного стану, а також європейської інтеграції. Модераторами цієї частини заходу виступили секретар судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Андрій Рибачук та суддя ВС у КАС Володимир Кравчук.
Голова Вищого адміністративного суду Литви Скіргайлє Жалімієне поділилася досвідом втілення принципу верховенства права у практиці литовських судів. Вона акцентувала, що цей принцип не лише задекларований у ст. 2 Договору про Європейський Союз, а й втілений у судовій практиці Суду ЄС. Особливу увагу суддя звернула на справу щодо португальських судів, яка стала прецедентом у формуванні мінімальних стандартів суддівської незалежності.
Важливим елементом захисту прав у демократичному суспільстві, за її словами, є здатність національних судів застосовувати норми права ЄС безпосередньо, визнаючи їх пріоритет над суперечливими положеннями національного законодавства. Суддя також проаналізувала низку справ, у яких Вищий адміністративний суд Литви застосовував положення Європейської конвенції з прав людини і Хартії ЄС про основоположні права безпосередньо.
На продовження теми про верховенство права Голова Федерального адміністративного суду Федеративної Республіки Німеччина Андреас Корбмахер розкрив зміст і функціональне значення принципу офіційності як однієї з ключових засад адміністративного провадження. На прикладі законодавства Німеччини він продемонстрував, як принцип офіційного з’ясування обставин справи реалізується на стадії адміністративної процедури і в судовому розгляді. Зокрема, він акцентував на обов’язку адміністративного органу самостійно збирати докази, необхідні для ухвалення рішення, а не лише покладатися на матеріали, подані сторонами. Також доповідач розкрив особливості застосування цього принципу у складних інфраструктурних спорах, у яких розслідування обставин має межі, пов’язані зі строками та обсягами подання доказів сторонами.
До глибокого аналізу природи принципів адміністративного процесуального права звернувся доцент кафедри загальнотеоретичного правознавства та публічного права Національного університету «Києво-Могилянська академія», член Науково- консультативної ради при Верховному Суді Юрій Ключковський. Він акцентував на тому, що принципи не є суто декларативними постулатами, це правові норми найвищого рівня, які мають обов’язкову силу й виконують регуляторну функцію. Вони визначають загальний вектор правозастосування і є мірилом якості законодавства, його тлумачення та застосування.
Доповідач зауважив, що принципи адміністративного процесуального права не можуть розглядатися ізольовано один від одного, вони взаємодіють, можуть вступати у конфлікт, але в таких випадках повинні бути врівноважені. Доповідач наголосив, що у співвідношенні між принципами та звичайними правовими нормами пріоритет завжди слід віддавати принципам, навіть якщо це призводить до невиконання норми, яка не узгоджується з ними. Особливу увагу він приділив метапринципу верховенства права.
Юрій Ключковський також порушив тему співвідношення принципу верховенства Конституції України з принципом res judicata (встановленої судом істини). На його думку, у разі конфлікту між ними саме верховенство Конституції має переважати, адже лише дотримання Основного Закону може гарантувати стабільність правової системи. Крім того, вчений застеріг від надмірного звуження юрисдикції судів щодо спорів про дотримання вимог до посадових осіб чи процедур призначення, адже такі рішення, навіть за відсутності безпосереднього інтересу позивача, можуть порушувати права всього суспільства в демократичній державі.
Суддя Окружного суду в м. Лодзі, міжнародний консультант Ради Європи доктор права (Польща) Моніка Смуш-Кулеша окреслила підходи Європейського комітету із соціальних прав до оцінки обмежень соціальних виплат, зокрема в умовах війни. Її виступ був зосереджений на аналізі практики застосування Європейської соціальної хартії та взаємозв’язку з практикою ЄСПЛ. Вона наголосила, що навіть у складні періоди держава повинна гарантувати мінімальні соціальні стандарти, а будь-які обмеження мають відповідати критеріям пропорційності, необхідності та недискримінації. Своєрідним викликом у цій сфері є забезпечення балансу між фінансовими можливостями держави та необхідністю захисту вразливих категорій населення, що набуває особливої актуальності в умовах війни рф проти України.
Одна з панелей конференції була присвячена початку правосудної діяльності адміністративних судів в Україні, під час якої учасники поділилися спогадами про започаткування в Україні адміністративного судочинства. Голова КАС ВС Михайло Смокович нагадав, що 7 лютого 2002 року Верховна Рада України прийняла Закон України «Про судоустрій України», який передбачав створення системи адміністративних судів. На його виконання 1 жовтня 2002 року Президент України видав Указ щодо створення Вищого адміністративного суду України. 11 грудня 2003 року до Вищого адміністративного суду України було обрано дев’ять суддів, а вже 16 листопада 2004 року Указом Президента України створено систему адміністративних апеляційних і окружних адміністративних судів України. Але питання створення адміністративних судів постало ще з прийняттям 28 червня 1996 року Конституції України. Тож голова КАС ВС надав слово одному з розробників Конституції України, судді КСУ у відставці, члену-кореспонденту НАПрН України Сергію Головатому.
Сергій Головатий сказав про помилковість визначення в Конституції України терміна rule of law як «верховенство права». Спікер зазначив, що на той час розробники повною мірою не розуміли всеохопного значення цього терміна. Тому під час прийняття КАС України він наполіг, щоб у ст. 6 Кодексу було додано слово «зокрема» й було зазначено, що суд керується цим принципом, «відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави». Оскільки поняття rule of law ширше, ніж «верховенство права», воно є антитезою до rule of men (сваволя).
Крім того, Сергій Головатий нагадав, що після прийняття КАС України Президент України скористався правом вето стосовно нього з мотивів, що Кодекс небезпечний для держави (оскільки судді будуть зупиняти дію нормативних актів) і буде перешкоджати виконанню конституційних обов’язків органами державної влади. Але вето було подолано.
.jpg)
Також доповідач акцентував, що у ст. 6 КАС України законодавець вказав, що людина визнається «найвищою цінністю», а не «найвищою соціальною цінністю», що, на переконання спікера, є позитивним моментом. Завершуючи виступ, Сергій Головатий зазначив про своє непохитне переконання, що система адміністративного судочинства повинна бути самостійною структурою.
Директор Німецького фонду міжнародного правового співробітництва Штефан Хюльсхьорстер відзначив понад 20-річну співпрацю Фонду з Україною щодо становлення адміністративного судочинства в нашій державі. Він зауважив, що Німеччина має дуже добре працюючу систему адміністративного судочинства – незалежного суддівського контролю дій держави. Експерти Фонду знайомили українських колег з особливостями судового провадження в рамках адміністративної юрисдикції, обговорювали значення термінів, готували експертні висновки, загалом було проведено сотні зустрічей, консультацій.
.jpg)
Фонд підтримував і вітав ухвалення КАС України, долучався до формування системи адміністративних судів. Це важливо, адже адміністративні суди мають відшукувати баланс між правами та інтересами держави і громадян.
Президент Всеукраїнської асоціації адміністративних суддів, суддя КСУ у відставці, Голова Вищого адміністративного суду України (2004–2011), професор кафедри адміністративного права і процесу Навчально-наукового інституту права КНУ імені Тараса Шевченка Олександр Пасенюк зазначив, що комуністична ідеологія тривалий час заперечувала концепцію адміністративної юстиції, її необхідність у сучасній європейській державі. Стверджувалося, що всі державні органи, їхні посадові особи функціонують і діють, апріорі, тільки в інтересах громадян і тому судовому оскарженню не підлягають.
.jpg)
20 років тому на одній із конференцій доповідач говорив про переосмислення сутності адміністративного права з репресивного на правозахисне, про право громадян на захист і поновлення своїх порушених прав. Він зазначив, що це був дуже важкий процес, який неоднозначно сприймався правниками, політиками і чиновниками. Поставали запитання. Чи може адміністративне судочинство стати ефективним механізмом правового захисту громадян? Наскільки обізнані та готові звертатися до такого суду громадяни в разі порушення, утиску їхніх прав державними посадовцями? Чи готові самі судді новостворюваних судів виконувати покладені на них повноваження, не озираючись на суб’єктів владних повноважень, часто наділених репресивними можливостями? І, нарешті, чи забезпечить держава належним чином функціонування адміністративних судів?
Відповіді на ці запитання – це понад 20 млн справ і матеріалів, розглянутих судами першої інстанції, апеляційними адміністративними судами і касаційною інстанцією: Вищим адміністративним судом України і КАС ВС за 20 років. Підсумовуючи, Олександр Пасенюк зазначив, що до розділу «Правосуддя» Конституції України внесено зміни, які набули чинності 1 жовтня 2016 року. Задекларовано: «З метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин діють адміністративні суди» (ст. 125). Отже, ліквідувати адміністративні суди і адміністративне судочинство в Україні вже неможливо.
Третю сесію конференції, присвячену процесуальним аспектам адміністративного судочинства, емпіричним напрацюванням і юрисдикційним перспективам, модерували секретар судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян КАС ВС Жанна Мельник-Томенко та суддя ВС у КАС Андрій Жук. У вступному слові вони зазначили, що цифровізація адміністративного судочинства має відповідати не лише технічним вимогам, а й фундаментальним принципам права, і наголосили на важливості критичного осмислення як здобутків, так і ризиків цифрової трансформації.
Голова Адміністративної палати Верховного суду Естонії Іво Пілвінг, розповідаючи про вимоги до електронних процедур у нещодавній судовій практиці ВС Естонії, зосередився на викликах цифровізації адміністративного судочинства та ролі судів у забезпеченні дотримання базових принципів адміністративного права. Доповідач звернув увагу на те, що правові рамки, такі як Загальний регламент Європейського Союзу про захист персональних даних (General Data Protection Regulation, GDPR) і нещодавно ухвалене законодавство ЄС про штучний інтелект, не завжди достатньо охоплюють реальні процесуальні загрози, що виникають у цифровому середовищі.
Ілюструючи проблематику, він навів дві нещодавні справи, які розглянув ВС Естонії. Перша з них стосувалася ситуації, коли електронний портал поліції не прийняв заяву про поновлення дозволу на зброю через відсутність одного з обов’язкових додатків. Суд встановив, що така відмова суперечила положенням закону про адміністративну процедуру, який передбачає обов’язок органу влади прийняти заяву з недоліками та надати строк для їх усунення.
У другій справі йшлося про застосування автоматизованого алгоритму для видачі дозволів на вирубку лісу. Алгоритм не врахував особливості території, що належала до зеленої мережі, і суд визнав, що попри автоматичний характер ухвалення рішення, воно повинне відповідати всім процесуальним гарантіям: праву на справедливий розгляд, обов’язку надавати вмотивоване рішення, дотриманню правових принципів.
Як наголосив Іво Пілвінг, цифрові інструменти, включно з алгоритмами, не можуть звужувати обсягу процесуальних прав, а адміністративні суди мають відігравати активну роль у виправленні помилок, допущених органами влади при розробленні цифрових рішень. Судова практика повинна не лише гарантувати дотримання законності, а й бути на сторожі балансу між ефективністю цифрових процедур та реальним забезпеченням прав людини.
Суддя Львівського окружного адміністративного суду Ростислав Москаль виступив із доповіддю на тему «Вимоги до позовної заяви як умова доступу до суду в адміністративному судочинстві – надмірний формалізм?» та акцентував на суперечностях між формальними вимогами до позовів і реальним доступом до правосуддя. Він зазначив, що принцип верховенства права, закріплений у Конституції України після реформи 2016 року, набув практичного значення, однак його реалізація стикається з низкою проблем у судовій практиці.
Доповідач звернув увагу і на якість позовних заяв у так званих соціальних справах. Він сказав, що значна частина таких заяв подається особами без юридичної освіти або ж підготовлена за шаблоном, що унеможливлює швидкий та ефективний розгляд. За словами судді, саме такі матеріали призводять до необхідності повторного збирання доказів судом і унеможливлюють дотримання розумних строків, особливо у спрощеному провадженні.
Ростислав Москаль застеріг від підміни понять: «права людини» й «зловживання правом». Він наголосив на потребі у відмежуванні реального доступу до правосуддя від процесуальної недбалості. На його думку, системне та чітке дотримання судами вимог до форми і змісту позовів стимулюватиме підвищення якості представництва в суді, а отже — сприятиме дотриманню розумних строків розгляду. Підсумовуючи, доповідач закликав до єдності суддівського корпусу у вимозі належного виконання процесуальних обов’язків учасниками справи як необхідної умови для ефективного функціонування адміністративного судочинства в умовах надмірного навантаження.
Голова Комітету Верховної Ради України з питань правової політики Денис Маслов окреслив системну проблему перевантаження адміністративних судів справами соціального характеру. Він зазначив, що масовість таких спорів є своєрідним випробуванням для всієї системи правосуддя, що потребує рішучих законодавчих змін. За його словами, громадяни дедалі частіше сприймають суд як єдиний реальний інструмент захисту своїх прав у відносинах із державою, що зумовлює надмірне навантаження на суддів і загрожує ефективності правосуддя.
У відповідь на ці виклики розроблено проєкт Закону України «Про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України щодо удосконалення розгляду справ незначної складності про пенсійні та інші соціальні виплати, а також типових адміністративних справ» (реєстр. № 11170-д), що передбачає спрощення й прискорення розгляду соціальних спорів. Документ підготовлений у тісній співпраці із суддями всіх рівнів і містить низку процесуальних новел. Зокрема, в ньому пропонується запровадити можливість ухвалення скорочених судових рішень, які міститимуть лише вступну та резолютивну частини із посиланням на правові позиції ВС. Такий підхід, сказав доповідач, відповідає європейським стандартам у сфері доступу до правосуддя.
Інші пропоновані зміни передбачають письмове провадження за замовчуванням, обов’язок відповідача надавати всі докази разом з відзивом, автоматичне повернення апеляційних скарг у разі несплати судового збору та участь представників органів влади або омбудсмана у зразкових справах, що мають системне значення. Водночас Денис Маслов зазначив, що законопроєкт спрямований на забезпечення реального поновлення прав громадян у розумний строк та оптимізацію навантаження на судову систему без шкоди для якості правосуддя.
Про систему дозволу на апеляційне оскарження у Фінляндії розповів голова Верховного адміністративного суду Фінляндії Карі Куусініємі. Він зосередився на перевагах і особливостях функціонування фільтраційної моделі доступу до апеляції. Доповідач зауважив, що у Фінляндії функціонує дволанкова система адміністративних судів: адміністративні суди першої інстанції та Верховний адміністративний суд, апеляція до якого можлива лише за спеціальним дозволом.
Критерії для надання дозволу чітко визначені: наявність потреби у формуванні прецеденту, очевидна помилка в судовому рішенні або інші вагомі підстави, зокрема інтереси правосуддя. Процедура оцінки здійснюється за участю референта, після чого справа розглядається щонайменше двома суддями, які ухвалюють рішення про надання дозволу чи відмову в дозволі. Близько 85–90 % апеляцій не проходять цей фільтр, проте кожна з них підлягає ретельному аналізу.
Рішення про відмову зазвичай складається з однієї сторінки, без мотиваційної частини, але, як наголосив доповідач, така форма відповідає Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Європейська конвенція з прав людини), оскільки мотиви вже наведені в рішенні суду першої інстанції. Це забезпечує баланс між ефективністю, правовою визначеністю та доступом до правосуддя. Карі Куусініємі також підкреслив, що всі рішення суду є публічними та оприлюднюються в електронному вигляді у день їх ухвалення, що гарантує прозорість процесу. Усе це сприяє підвищенню передбачуваності судової практики й ефективному застосуванню прецедентного підходу.
Другий день конференції розпочався із спеціальної лекції голови КАС ВС Михайла Смоковича на тему «Адміністративне судочинство України: тенденції та перспективи розвитку в контексті євроінтеграції». Ця частина заходу пройшла під модеруванням судді ВС у КАС Мирослави Білак.
У межах виступу очільник КАС ВС зазначив, що судова практика адміністративних судів України, передусім КАС ВС, базуючись на досягненнях національної і зарубіжної доктрини адміністративного права та адміністративного судочинства, істотно збагачує науку концептуальними правовими підходами. 20-річний досвід адміністративної юстиції в Україні значно розширив доктринальне підґрунтя, наповнивши його правовими концептами, що витікають із практики адміністративних судів, формуючи правові засади тлумачення й застосування публічного права. Протягом двадцяти років КАС України акумулював правові категорії, інститути та положення, що мають як теоретичну, так і прикладну цінність.
Спікер відзначив, що ухвалення КАС України стало непересічним проявом демократичного розвитку нашої держави, яка вперше визнала право людини позиватися з метою захисту своїх прав, свобод та інтересів до суду проти держави в особі відповідних суб’єктів публічної влади та їх посадових осіб.
Судова практика з адміністративного права і процесу, наголосив Михайло Смокович, має вагомий вплив на розвиток обґрунтованих теоретичних концепцій адміністративного права та процесу. До того ж вона формує сучасну наукову доктрину з адміністративного права і процесу. Поняття, категорії, конструкції адміністративно-правової природи, які можуть бути предметом перевірки в адміністративному процесі, представлені в Конституції України, КАС України, адміністративних законах, нормативних актах.
Торкнувся Михайло Смокович і питання щодо формування судової доктрини. Зокрема, як зазначив доповідач, у матеріально-правовому аспекті формується зміст і алгоритм вирішення публічно-правових спорів з урахуванням норм адміністративного права. У процесуально-правовому аспекті суд напрацьовує методику та послідовність застосування норм адміністративного процесуального права, передусім положень КАС України. У багатьох випадках спостерігається поєднання як матеріального, так і процесуального підходів, що забезпечує комплексне й послідовне правозастосування.
За словами спікера, з аналізу судової практики адміністративних судів вбачається, що поняття та категорії, обґрунтовані доктриною адміністративного права і процесу, сформували теоретичну базу сучасної моделі правосуддя: суб’єкт владних повноважень; публічно-правові відносини; публічно-владні управлінські функції; рішення, дії, бездіяльність; принципи адміністративного судочинства; індивідуальний акт та ін.
Адміністративно-правові категорії, які аналізуються в адміністративному процесі, для більш повного та системного їх сприйняття можна класифікувати на такі узагальнені групи:
Що стосується розуміння адміністративно-правових категорій, то, як зауважив очільник КАС ВС, повне або навіть часткове нерозуміння адміністративно-правових понять (категорій) ускладнюватиме здійснення конституційного права на звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини та громадянина, оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Доповідач наголосив, що адміністративне судочинство має великий вплив на доктрину адміністративного права і процесу. А це впливає на законодавче закріплення, практичне втілення та має науково-методологічне значення.
Михайло Смокович також розповів про розвиток доктрини верховенства права (правовладдя), тлумачення принципів адміністративного судочинства, теоретико-методологічну доктрину євроінтеграції адміністративного судочинства та застосування права ЄС (практики Суду ЄС).
.jpg)
Четверта сесія конференції була присвячена темі «Адміністративне судочинство в умовах правового режиму воєнного стану: реалії вимушеного досвіду та засвоєні уроки». Під час цієї сесії, яку модерували секретар судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов’язкових платежів КАС ВС Раїса Ханова та суддя ВС у КАС Наталія Блажівська, учасники обговорили, як в умовах збройного конфлікту українські суди, не відступаючи від принципів верховенства права, справляються з новими викликами, зокрема з розглядом справ, що містять інформацію з обмеженим доступом або пов’язані з питаннями національної безпеки.
На аргументах національної безпеки в надзвичайних ситуаціях у світлі забезпечення верховенства права зосередився суддя Департаменту з адміністративних справ Верховного суду Латвії Яніс Плепс.
Суддя Восьмого апеляційного адміністративного суду Олег Заверуха виступив із доповіддю «Справи про заборону політичних партій: виклики та особливості розгляду». Він наголосив, що свобода об’єднання є одним із ключових елементів демократичного ладу та правової держави. Конституція України, а також міжнародні договори, учасницею яких є наша держава, гарантують право кожного на створення політичних партій і участь у їхній діяльності.
Водночас після початку повномасштабного вторгнення рф в Україні обмежено діяльність політичних партій, які відкрито чи завуальовано підтримували агресора або просували антиукраїнську ідеологію. Суддя назвав виклики при розгляді справ про заборону політичних партій; навів статистику надходження і розгляду справ відповідної категорії за 2022–2024 роки; звернув увагу на особливості нормативної бази, яка застосовується при розгляді таких справ, та особливості провадження в таких справах; проаналізував ключові висновки КАС ВС і практику ЄСПЛ у справах відповідної категорії та ін.
Підсумовуючи, Олег Заверуха зазначив, що ухвалені в період воєнного стану судові рішення про заборону політичних партій стали переконливим прикладом того, як інститути демократичної держави можуть діяти в умовах надзвичайної загрози, не втрачаючи зв’язку з правовими принципами, задля збереження державного суверенітету та підтримання громадської довіри до державних інституцій.
Суддя Європейського суду з прав людини Анна Адамська-Галант виступила з доповіддю «Захист прав людини адміністративними судами в умовах воєнного стану в практиці ЄСПЛ». Вона розглянула питання про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод як базовий стандарт; роль суддів у забезпеченні дотримання стандартів Конвенції та адаптації до практики ЄСПЛ; значення процесуальних гарантій у сфері публічного управління та судового контролю; вплив на громадян, бізнес і довіру до правових інституцій та ін.
Суддя розповіла про сферу застосування ст. 6 ЄКПЛ та її значення в адміністративному праві. Окреслила підхід Конвенції до тлумачення: воно має бути змістовним та автономним (незалежним від національного законодавства). Також вона зауважила, що Конвенція – «живий інструмент», який реагує на зміни.
Доповідачка проаналізувала випадки, коли адміністративні справи підпадають під дію ст. 6 Конвенції та звернула увагу на випадки, коли цього не відбувається (податкові нарахування (але податкові санкції підпадають під дію статті), імміграція та громадянство; державна служба у суверенних функціях (військові, судді тощо); політичні права та доступ до парламенту).
Також суддя розглянула питання про застосування ст. 13 Конвенції «Право на ефективний засіб правового захисту», зокрема зупинилася на критеріях ЄСПЛ для оцінки розумності строку.
Крім того, Анна Адамська-Галант звернула увагу на ст. 15 Конвенції, яка дозволяє державам тимчасово відступати від деяких зобов’язань за Конвенцією під час війни або іншої суспільної небезпеки, що загрожує життю нації. Але такий відступ є винятковим заходом, який підлягає суворим умовам і контролю з боку ЄСПЛ. Доповідачка розповіла про структуру статті, її основні правові принципи, навела практику ЄСПЛ щодо застосування цієї статті. Підсумовуючи, вона зазначила, що ст. 15 – це інструмент захисту демократії, а не дозвіл на свавілля; відступ має бути винятковим, обґрунтованим і тимчасовим; судді відіграють ключову роль у збереженні балансу між безпекою і правами людини.
Член Консультативної групи експертів Генерального директорату з прав людини Ради Європи для підтримки Офісу Генерального прокурора України, міжнародний консультант Ради Європи Джеремі Макбрайд акцентував на особливостях забезпечення права на справедливий суд у справах, пов’язаних із державною таємницею. За його словами, хоча більшість адміністративних справ не стосуються національної безпеки, навіть у типових спорах, наприклад, у справах про дозвіл на доступ до секретної інформації чи питаннях, дотичних до міграційної або трудової сфери, можуть виникати ситуації, коли права сторін мають бути ретельно збалансовані з інтересами держави.
Спікер навів низку прецедентів Європейського суду з прав людини, які демонструють: жодне обмеження процесуальних прав сторін, навіть із міркувань державної безпеки, не може бути автоматичним чи безумовним. Рішення суду про обмеження відкритості слухань або недопуск сторін до певних матеріалів мають ґрунтуватися на конкретних обставинах кожної справи і відповідати принципу пропорційності. У справі «Кеннеді проти Сполученого Королівства» ЄСПЛ, наприклад, визнав допустимим обмеження доступу заявника до документів, які стали підставою для прослуховування його телефонних розмов, оскільки національний суд мав повний доступ до доказів і дотримався балансу між правами особи й інтересами безпеки.
Позицію української судової влади з окреслених на сесії питань представив Секретар Великої Палати Верховного Суду Віталій Уркевич. Він зауважив, що Велика Палата ВС виконує функцію суду апеляційної інстанції у справах, зокрема про застосування санкцій, які Касаційний адміністративний суд у складі ВС розглядає як суд першої інстанції. Ці справи часто стосуються правовідносин щодо зв’язку певних осіб з державою-агресором, містять конфіденційні матеріали і потребують від суду особливої відповідальності та процедурної бездоганності.
«Наше завдання – забезпечити не лише справедливість, а й довіру. Ми повинні чітко дотримуватися всіх процесуальних стандартів, застосовувати європейські підходи до оцінки допустимості запроваджених обмежень, використовувати трискладовий тест і діяти з дотриманням принципу верховенства права. Лише так ми можемо довести, що навіть у найтяжчих умовах збройної агресії українська адміністративна юстиція повністю відповідає європейським правовим стандартам», – зазначив Віталій Уркевич.
Говорячи про єдність судової практики, старший міжнародний експерт компоненту «Підтримка процесу євроінтеграції у секторі юстиції» проєкту ЄС «Право-Justice» Віргіліюс Валанчюс акцентував на вирішальній ролі найвищих судових інстанцій у забезпеченні послідовності правозастосування. Це питання є глобальною проблемою як для адміністративної, так і для інших юрисдикцій у всьому світі. В Україні, на думку спікера, саме на Верховний Суд загалом і на КАС ВС зокрема лягає відповідальність з підтримання єдності судової практики.
Вкрай важливо, щоб у найвищому суді були ефективні механізми для виправлення таких розбіжностей. До них можна віднести, наприклад, направлення справ до колегій ширшого складу у випадках розбіжності практики або ж перегляд та можливе скасування вже встановлених прецедентів. Подібні механізми успішно функціонують, наприклад, у Люксембурзі.
Окрім того, Віргіліюс Валанчюс наголосив на значному потенціалі сучасних технологій, зокрема штучного інтелекту, у посиленні послідовності судової практики. За його словами, досягти абсолютної послідовності в реальному світі без ШІ практично неможливо. Згідно з позицією Суду справедливості ЄС сучасні технології можуть сприяти досягненню трьох ключових цілей: підвищення ефективності адміністрування та судових процесів; зростання якості та послідовності судових рішень; розширення доступу та прозорості для громадян. ШІ вже зараз може покращити якість і послідовність рішень через автоматичну кореляцію та класифікацію справ, автоматизацію обробки документів, а також як передовий інструмент правових досліджень. Наявні можливості ШІ дають змогу автоматично візуалізувати пов'язані справи, а також, на думку спікера, ефективно виявляти суперечності в судовій практиці.
П’яту сесію міжнародної науково-практичної конференції, присвячену механізмам забезпечення єдності судової практики в адміністративному судочинстві, модерували секретар судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов’язкових платежів КАС ВС Раїса Ханова та суддя ВС у КАС Наталія Блажівська. Вони акцентували на важливості пошуку ефективних інструментів для підтримання стабільності судової практики, зокрема в умовах змін, спричинених як внутрішніми правовими трансформаціями, так і зовнішніми євроінтеграційними процесами.
Голова Верховного адміністративного суду Чеської Республіки Карел Шимка виступив із доповіддю на тему «Роль Великої палати суду найвищої інстанції: судові рішення як прецеденти, методика чи наукові праці?», зосередивши увагу на унікальній ролі цього інституту у формуванні та підтриманні єдності судової практики. Він наголосив, що Велика палата, хоча формально є внутрішньою структурою в межах суду, фактично виконує функцію «суду над судом», переглядаючи рішення колегій та забезпечуючи уніфіковане тлумачення норм.
Особливу увагу Карел Шимка звернув на принципи рівності, передбачуваності та логіки як підґрунтя для формування прецедентної практики. На його думку, саме ці принципи забезпечують ефективне функціонування верховного правосуддя в умовах континентальної правової традиції. Доповідач також сказав про важливість внутрішньої процедури: стабільного складу Великої палати, чіткого регламенту передачі справ і прозорих критеріїв відбору.
Наводячи приклади із чеської практики, він зазначив, що Велика палата розглядає приблизно 12 справ щороку з-поміж понад 3500, які надходять до суду. Ефективність її роботи значною мірою залежить від якісного аналітичного забезпечення, спеціалізації суду та розвитку цифрових баз судової практики.
Питання єдності судової практики безпосередньо пов’язане з принципом верховенства права і передбачуваності, які є ключовими складовими справедливого судового розгляду відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. На цьому наголосив суддя Європейського суду з прав людини Микола Гнатовський під час виступу на тему «Вимога щодо єдності національної судової практики: погляд Європейського суду з прав людини».
Спікер зазначив, що хоча Конвенція прямо не гарантує індивідуального права на єдність практики, ЄСПЛ розглядає послідовність судових рішень як системну вимогу, необхідну для дотримання принципу правової визначеності та зміцнення довіри до судової влади.
Доповідач окреслив підходи ЄСПЛ до оцінки допустимості відступу від усталеної практики та критерії, за якими встановлюється порушення: наявність глибоких і тривалих суперечностей у судовій практиці, які не долаються ефективними правовими засобами. Він навів приклади відповідної практики Суду. Суддя зауважив про особливу роль касаційних інстанцій у забезпеченні правової узгодженості, зокрема через механізми, подібні до Великої палати ЄСПЛ.
У виступі йшлося також про відповідальність касаційної інстанції за забезпечення єдності судової практики та важливість наявності внутрішніх механізмів для усунення суперечностей. Спікер звернувся і до досвіду самого ЄСПЛ, у якому різні формації – від одноособових суддів до Великої палати ЄСПЛ – забезпечують узгодженість рішень.
Крім того, Микола Гнатовський наголосив на потенціалі Протоколу № 16 до Конвенції як додаткового інструменту для консультування національних судів у складних справах. Доповідач відзначив цінність ініціативи з перекладу практики ЄСПЛ українською мовою як практичного ресурсу для національних судів.
Міжнародну науково-практичну конференцію організував Верховний Суд за підтримки проєктів Ради Європи «Посилення соціального виміру в Україні», «Підтримка України у впровадженні стандартів Ради Європи щодо судової влади», «Удосконалення судових та позасудових засобів захисту прав осiб, постраждалих від війни в Україні», що впроваджуються на виконання Плану дій Ради Європи для України «Стійкість, відновлення та відбудова» на 2023–2026 роки спільно з проєктом «Підтримка Верховного Суду та вищих судів у реалізації судової реформи та забезпеченні доступу до правосуддя в умовах війни» Програми підтримки ОБСЄ для України, проєктом ЄС «Право-Justice» та Німецьким фондом міжнародного правового співробітництва.
З матеріалами заходу можна ознайомитися за посиланням – https://supreme.court.gov.ua/supreme/pokazniki-diyalnosti/konferencii/2025_06_24_konferen_adm_yust.
_03_03.png)