Суддя ВП ВС розповіла про непомірні розміри застав: питання щодо балансу між запобіжним заходом і правами людини

Проблематика непомірних розмірів застав як альтернативи триманню під вартою залишається гострою, оскільки безпосередньо стосується дотримання фундаментальних прав людини, презумпції невинуватості та справедливості кримінального процесу. На цьому наголосила суддя Великої Палати Верховного Суду Надія Стефанів під час круглого столу «Непомірні розміри застави як спосіб тримання під вартою».

У своєму виступі суддя зазначила, що механізм запобіжних заходів, передбачений КПК  України, ще з моменту його ухвалення у 2012 році давав надію на запровадження ефективної альтернативи «традиційному» триманню під вартою. Проте, за її словами, з часом ці механізми почали використовуватись у спосіб, який може суперечити правам людини.

Особливу увагу спікерка приділила рішенню Європейського суду з прав людини у справі «Істоміна проти України», в якому вказано, що національні суди іноді неналежно мотивують застосування застави, не пов’язуючи її з процесуальними ризиками, наприклад уникненням слідства, перешкоджанням правосуддю або недотриманням встановлених процесуальних обов’язків. Замість цього застава сприймається як гарантія відшкодування збитків, що не відповідає її правовій природі.

Надія Стефанів наголосила, що встановлення непомірних розмірів застави породжує соціальну несправедливість і може викликати недовіру громадян до правосуддя. Адже пересічному пенсіонеру з доходом у декілька тисяч гривень важко зрозуміти, чому особі, яка підозрюється у вчиненні злочину, встановлюється застава в мільйонних розмірах. Це створює враження, що правосуддя доступне лише тим, хто має фінансові ресурси.

Суддя звернула увагу і на непослідовність у визначенні розміру застави, наприклад, ситуації, коли за додаткову підозру за менш тяжким злочином прокурори ініціюють підвищення застави в десятки чи сотні разів. Це, на її переконання, є ознакою нерівномірності підходів і свідченням відсутності чітких критеріїв оцінки «виняткових випадків».

У контексті національної практики Надія Стефанів зауважила про необхідність законодавчого врегулювання поняття «виключні обставини». Тих випадків, коли справу можна передати до іншого суду або змінити розмір застави. Чітке визначення таких критеріїв дасть змогу уникнути свавільності, покращити передбачуваність судових рішень і забезпечити єдність правозастосування.

Суддя також звернулася до аспекту практики слідчих суддів, зазначивши, що вони мають більше послуговуватися стандартами ЄСПЛ, належно мотивувати ухвали з обґрунтуванням наявності процесуальних ризиків і оцінки спроможності особи сплатити заставу без надмірного тягаря. Адже навіть такі міркування, як імовірна наявність майна за кордоном або аналогії з іншими кримінальними провадженнями, не можуть правомірно лягати в основу судового рішення.

Наприкінці виступу Надія Стефанів підтримала ідею дозволити вносити як заставу не лише грошові кошти, а й майно, яке вже заарештоване, що забезпечить більш реалістичний баланс між процесуальними гарантіями і справжніми можливостями підозрюваних. Такий підхід, на її думку, сприятиме дотриманню розумних строків розгляду справ, ефективності судового процесу та зміцненню довіри до судової системи в цілому.

Захід організовано Комітетом Національної асоціації адвокатів України з питань захисту прав людини.