ВП ВС вирішила колізію між Законом України «Про судоустрій і статус суддів» та законами про Державний бюджет України на відповідний рік щодо визначення розміру посадового окладу судді

Починаючи з 2021 року в законах про Державний бюджет України на відповідний рік встановлюється на 1 січня відповідного календарного року прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді в розмірі 2102 грн.

Такого висновку дійшла Велика Палата ВС за позовом судді у відставці щодо проведення неповного  розрахунку при звільненні судді у відставку.

У цій справі 8 лютого 2024 року ВРП прийняла рішення про звільнення позивачки з посади судді Вищого адміністративного суду України у зв’язку з поданням заяви про відставку.

Позивачка вважала, що відповідач протиправно нарахував та виплатив їй суддівську винагороду, допомогу на оздоровлення та вихідну допомогу за нормами Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (Закон № 2453-VI), а не із застосуванням посадового окладу судді вищого спеціалізованого суду відповідно до Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIІІ «Про судоустрій і статус суддів» (Закон № 1402-VIІІ). Також, на її думку, протиправно застосував прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2102 грн замість прожиткового мінімуму станом на 1 січня відповідного календарного року.

Суди попередніх інстанцій позов задовольнили.

Водночас Велика Палата ВС зазначила, що для суддів ВССУ, ВГСУ, ВАСУ, які виявили бажання звільнитися у відставку, відповідні гарантії, визначені в пунктах 14-3, 14-4 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII, починають діяти саме з моменту прийняття Вищою радою правосуддя рішення про їх відставку, а не з моменту набрання чинності Законом України від 21 листопада 2023 року № 3481-IX «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у зв’язку з Рішенням Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020 щодо забезпечення безперервності здійснення правосуддя найвищим судом у системі судоустрою України».

На час виникнення спірних правовідносин на підставі п. 7 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII суддівська винагорода для суддів ВАСУ визначалася Законом № 2453-VI. Отже, відповідач правомірно нараховував і виплачував позивачці суддівську винагороду, допомогу на оздоровлення та вихідну допомогу у зв’язку з відставкою із застосуванням положень Закону № 2453-VI.

Також Велика Палата ВС зазначила, що безсумнівно розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, поняття якого наведено в Законі України «Про прожитковий мінімум». Цим Законом закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, стосовно яких визначається прожитковий мінімум.

Водночас законодавець починаючи з 2021 року в законах про Державний бюджет України на відповідний рік окремими приписами цих законів встановлював на 1 січня відповідного календарного року саме прожитковий мінімум для працездатних осіб для цілей визначення базового розміру посадового окладу судді в розмірі 2102 грн.

Отже, цими законами не встановлювалася розрахункова величина, відмінна від тієї, що визначена спеціальним законом для визначення розміру суддівської винагороди, а власне визначалася ця величина – встановлювався грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді.

Велика Палата ВС не погодилася з висновком судів попередніх інстанцій щодо задоволення позовної вимоги про визнання протиправними дій ВАСУ щодо проведення неповного розрахунку при звільненні та виключенні позивачки зі штату суду.

Посилання на постанову ВП ВС від 24 квітня 2025 року у справі № 240/9028/24 буде невідкладно додане після її оприлюднення в ЄДРСР.