Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
У разі проходження суддею військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, а також в інших випадках, передбачених ч. 2 ст. 39 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу», за ним зберігається місце роботи і посада на строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичного звільнення. У цей період на суддю поширюється статус військовослужбовця, визначений нормативно-правовими актами, зокрема гарантії правового і соціального захисту військовослужбовців, а суддівська винагорода судді не виплачується.
Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду.
За обставинами справи наказом голови суду від 5 березня 2022 року позивача було увільнено від роботи у зв’язку з призовом під час мобілізації до Збройних Сил України в Сили територіальної оборони на невизначений термін зі збереженням за ним місця роботи, займаної посади і середньої заробітної плати. Водночас із 19 липня 2022 року нарахування та виплату позивачеві суддівської винагороди припинено.
Позивач вважав, що чинне законодавство не передбачає зупинення виплати суддівської винагороди суддям, які проходять військову службу в ЗСУ. Таке зупинення є протиправним обмеженням гарантованих Конституцією України прав судді.
Суди попередніх інстанцій позов задовольнили, зазначаючи, що до спірних правовідносин не застосовуються норми ч. 3 ст. 119 КЗпП України (у редакції Закону України від 1 липня 2022 року № 2352-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», яким положення щодо збереження середнього заробітку за місцем роботи за працівниками на час призову на військову службу виключено).
Велика Палата ВС не погодилася з такими висновками з огляду на таке.
Якщо суддя призваний для проходження військової служби, зокрема за призовом під час мобілізації, на особливий період, трудові відносини між ним і судом регулюються саме нормою ч. 3 ст. 119 КЗпП України, оскільки в Законі України «Про судоустрій і статус суддів» відсутня норма, яка б по-іншому регулювала ці відносини.
Поступивши на військову службу, позивач не втратив статусу судді, його повноваження судді збереглися в силу норм ч. 7 ст. 126 Конституції України та ст. 119 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Водночас він набув статусу військовослужбовця.
Будучи увільненим від виконання обов’язків зі здійснення правосуддя на період проходження військової служби, позивач у цей період не має права на отримання суддівської винагороди як винагороди за виконання професійного обов’язку судді. Він вступив у публічні правовідносини з державою щодо проходження військової служби на умовах, зокрема й щодо забезпечення (грошового, матеріального), які встановила держава для цього виду публічної служби. У зв’язку із цим припинення нарахування та виплати позивачеві суддівської винагороди є правомірним.
Посилання на постанову ВП ВС від 13 березня 2025 року у справі № 320/10955/23 (провадження № 11-5апп25) буде невідкладно додане після її оприлюднення в ЄДРСР.
_03_03.png)