Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Пропонуємо до вашої уваги черговий огляд судової практики Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду – https://court.gov.ua/storage/portal/supreme/Oglyad_KKS_01_2025.pdf.pdf.
В огляді відображено важливі правові позиції з кримінального і кримінального процесуального права, що містяться в постановах ККС ВС, ухвалених у січні 2025 року, які матимуть значення для формування єдності судової практики. Серед цих висновків слід виокремити такі.
У сфері кримінального права акцентовано, що:
– кваліфікуюча ознака «ті самі дії, вчинені протягом року після засудження за цією статтею», передбачена ч. 2 ст. 309 КК України, встановлює кримінальну відповідальність за відповідні дії, вчинені особою протягом року після ухвалення обвинувального вироку за цією статтею, а не після повідомлення їй про підозру чи затвердження прокурором обвинувального акта;
– недбале зберігання вогнепальної зброї або бойових припасів, яке призвело до завдання необережних тяжких тілесних ушкоджень, повністю охоплюється ст. 264 КК України та не потребує додаткової кваліфікації за ст. 128 цього Кодексу;
– передача особи на поруки підприємству, установі чи організації, з якими особа не перебуває у трудових відносинах або на навчанні, та, відповідно, не перебуває під їх постійним контролем, є неможливою.
У сфері кримінального процесуального права вказано, що:
– обов’язок роз’яснити потерпілому право підтримувати обвинувачення в раніше пред’явленому обсязі після його зміни прокурором КПК України покладає на суд, а не на прокурора чи іншу особу;
– виділення з кримінального провадження в окреме провадження матеріалів щодо частини кримінальних правопорушень не впливає на обчислення процесуального строку досудового розслідування за фактом вчинення того кримінального правопорушення, у якому повідомлення про підозру не здійснювалося;
– шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що керував автомобілем у зв’язку з виконанням своїх трудових (службових) обов’язків на підставі трудового договору з особою, яка володіє транспортним засобом, відшкодовується володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не винним водієм.
Упродовж січня 2025 року ККС ВС висловлював також інші, не менш актуальні правові позиції, які висвітлено в огляді судової практики.