Суддя ВС проаналізувала критерії допустимості й достовірності електронних доказів у кримінальному процесі

Про особливості використання електронних доказів, їх значення для кримінального судочинства та виклики, які постають перед судами, під час круглого столу на тему «Електронні докази в кримінальному процесі» детально розповіла суддя Верховного Суду у Касаційному кримінальному суді Надія Стефанів.

Одним із ключових аспектів дослідження електронних доказів є їх достовірність. З огляду на цифрову природу таких доказів вони можуть бути змінені. Саме тому, як зазначила Надія Стефанів, суди повинні перевіряти цілісність і автентичність цих доказів, зокрема враховувати джерело їх походження. 

Важливу роль у цьому процесі відіграють міжнародні рекомендації. Зокрема, Рада Європи розробила «Керівні принципи щодо електронних доказів», яких мають дотримуватися як представники органів досудового розслідування, так і судді. Вони дають змогу визначити, чи отримано доказ у законний спосіб, а також встановити його відповідність критеріям допустимості. Не менш значущим є розуміння суддями природи електронних доказів. Для цього необхідні базові знання у сфері електронного документообігу, комп’ютерних мереж та цифрових технологій. Судді мають розрізняти джерело доказу та сам доказ, адже, наприклад, мобільний телефон є лише носієм, а не самим доказом. 

Особливу увагу суддя звернула на використання відеозаписів як доказів у кримінальному процесі. Вони можуть фіксувати слідчі дії, зокрема обшуки, і в деяких випадках відеозапис може стати визначальним доказом, навіть якщо на протоколі обшуку немає підписів понятих. Верховний Суд уже висловив позицію, що за наявності відеозапису така процесуальна неточність не впливає на допустимість доказу. Крім того, важливу роль відіграють записи камер відеоспостереження, які допомагають у розкритті злочинів. Верховний Суд уже неодноразово визнавав такі докази допустимими, якщо вони отримані відповідно до встановлених процедур. Зокрема, у справі про підпал автомобіля та будинку суд визнав доказами відеозаписи з камер спостереження, які добровільно передав потерпілий. 

Значну увагу було приділено питанням презумпції цілісності електронних доказів. Верховний Суд у 2023 році закріпив цю концепцію, визначивши, що електронні докази можуть подаватися, зокрема в цифровому вигляді з електронним підписом. Водночас, якщо учасник процесу ставить під сумнів достовірність доказу, він повинен обґрунтувати свої сумніви, а суд може витребувати оригінал. 

З огляду на сучасні виклики електронні докази відіграють вирішальну роль у кримінальних провадженнях щодо державної зради, воєнних злочинів і корупції. Наприклад, у справі про дезертирство військовослужбовця з Криму ключовими доказами стали матеріали, зібрані з відкритих джерел, включно із даними із соціальних мереж та електронними документами. Верховний Суд визнав такі докази допустимими та відхилив спроби сторони захисту оскаржити їх достовірність. Схожа ситуація виникла у справі, що розглядалася у грудні 2024 року. У ній відеозаписи з камер спостереження були вилучені та передані слідству відповідно до встановленої процедури. Суд визнав копію відеозапису оригіналом, оскільки процес копіювання здійснював безпосередньо власник запису під контролем слідчого. 

Нерідко сторони кримінального провадження наполягають на проведенні експертиз електронних доказів, зокрема фототехнічних чи портретних. ВС уже сформував підхід до таких ситуацій: якщо особу можна чітко ідентифікувати за відеозаписом, призначення експертизи не є обов’язковим.

У цьому контексті було згадано Рішення Конституційного Суду України 2011 року, яке визначає, що докази можуть бути отримані не лише під час слідчих дій, а й унаслідок випадкової фіксації подій фізичними особами або камерами спостереження. Воно стало основою для багатьох судових рішень, які підтверджують законність використання таких доказів. 

Також до круглого столу долучилися суддя ВС у ККС Сергій Єремейчук і начальник управління аналітичної та правової роботи ККС департаменту аналітичної та правової роботи ВС Ольга Бринзанська.

Захід організувала Національна школа суддів України у співпраці з Тренінговим центром прокурорів України, Консультативною місією Європейського Союзу в Україні та Офісом Ради Європи в Україні.