Судді ВС розповіли про практику застосування доктрини «підняття корпоративної завіси»

У межах дискусійного клубу до обговорення актуальної теми «Доктрина "підняття корпоративної завіси": світовий досвід та українські реалії» долучилися суддя Верховного Суду у Касаційному господарському суді Олена Кібенко та суддя ВС у Касаційному цивільному суді Василь Крат.

Захiд став платформою для аналiзу досвiду застосування доктрини в рiзних юрисдикцiях і вивчення нацiональної судової практики. Основна увага придiлялася окресленню меж застосування цiєї доктрини, її впливу на забезпечення справедливостi та захист прав сторiн у судових спорах.

Насамперед Олена Кібенко зауважила, що, незважаючи на те, що ця доктрина має багато різних назв («підняття корпоративної завіси», «підняття корпоративної вуалі» або ж «пронизування корпоративної вуалі»), вона відіграє важливу роль у сучасному корпоративному праві, дозволяючи судам відступати від положення про самостійну відповідальність юридичної особи та її учасників, якщо воно використовується для зловживань.

Доктрина «підняття корпоративної завіси» може застосовуватися до широкого кола випадків. Найбільш складними є ситуації, коли закон прямо не передбачає відповідальності, а суд самостійно «піднімає корпоративну завісу», як це передбачено чинним законодавством про неплатоспроможність, про банки, про санкції, керуючись загальними принципами добросовісності, розумності та недопустимості зловживань.

Суддя провела історичний екскурс, згадавши британський прецедент у справі «Salomon v. Salomon & Co Ltd» (1897), який вперше у світі проголосив принцип самостійної відповідальності юридичної особи. Однак згодом суди різних країн почали відступати від цього принципу та в окремих випадках застосовувати доктрину для протидії зловживанням, зокрема у випадках обходу законодавчих заборон чи уникнення відповідальності через формальне розмежування між компанією та її власниками.

Спочатку доктрина застосовувалася у відносно простих кейсах, наприклад коли фізична особа, маючи заборону на конкуренцію, створювала компанію для обходу таких обмежень. З розвитком складних схем структурування бізнесу, включно з міжнародними, появою груп компаній суди почали застосовувати доктрину у складніших випадках.

У своїй доповіді Олена Кібенко навела актуальну судову практику, у якій ВС застосував доктрину «підняття корпоративної завіси».

Однією з перших була постанова ВС від 15 червня 2022 року у справі № 905/671/19. У ній вирішено питання, чи можуть міноритарні акціонери, чиї акції були примусово викуплені в рамках сквіз-ауту, звертатися з позовом про визнання права на компенсацію / стягнення компенсації не лише до заявника вимоги, але й до інших осіб, які отримали вигоду від такого придбання, включно з емітентом, акції якого викуповувалися, та кінцевим бенефіціаром.

У справі № 910/4210/20 (постанова ВС від 20 липня 2022 року) суд визнав, що Державна корпорація розвитку «ВЕБ.РФ» фактично виступала як орган російської федерації, що дозволило накласти арешт на акції українського банку, які належали російській державній корпорації за боргами рф у межах виконання арбітражного рішення.

А у справі № 910/268/23 (постанова ВС від 10 січня 2024 року) було застосовано доктрину «підняття корпоративної завіси» при вжиття заходів забезпечення щодо корпоративних прав, якими  кінцевий бенефіціарний власник володів через складну корпоративну схему (групу українських та іноземних товариств і траст). У цій постанові Верховний Суд вперше сформував певні загальні підходи щодо застосування доктрини «підняття корпоративної завіси».

Олена Кібенко звернула увагу, що «підняття корпоративної завіси» не означає, що юридична особа припиняє своє існування чи перестає бути самостійним суб'єктом права у всіх інших відносинах. Застосування доктрини «підняття корпоративної завіси» має бути виваженим і використовуватися лише у виключних випадках для захисту прав  або інтересів учасників господарських відносин.

Доповідачка також звернула увагу на певний «антидот» – правило ділового рішення, яке встановлює певні обмеження щодо оцінки судом економічної ефективності того чи іншого рішення у сфері бізнесу, ухваленого органом товариства. 

Детальніше з відповідною практикою ВС можна ознайомитися в презентації Олени Кібенко – https://court.gov.ua/storage/portal/supreme/prezentacii_2025/Prezent_pidn_korpor_zavisu.pdf .

Василь Крат розповів про застосування доктрини «пронизування корпоративної вуалі» в контексті цивільного права. Він звернув увагу, що юридична особа, хоч і є штучним утворенням, невидимим, невідчутним на дотик і таким, що існує лише у вимірі правової дійсності, має універсальну правоздатність (постанова ОП КЦС ВС від 11 грудня 2023 року у справі № 504/4099/16-ц).

У національній як цивілістичній доктрині, так і судовій практиці майже аксіомою є те, що юридична особа і учасники такої юридичної особи – окремі суб’єкти, і, відповідно, не здійснюють виконання зобов’язання одне одного. Хоча очевидно, що з урахуванням і світових тенденцій, зокрема існування та застосування доктрини «пронизування корпоративної вуалі» (piercing the veil of incorporation), і для охорони інтересів добросовісного кредитора юридичної особи починають закріплюватися на рівні законодавства випадки, за яких саме на учасника юридичної особи покладено обов’язок виконувати зобов’язання юридичної особи.

За словами Василя Крата, важливо не лише розуміти саму доктрину, а й чітко визначити, коли вона має бути застосована. Пов’язаність (афілійованість) юридичної особи чи групи юридичних осіб із певним суб’єктом, який використовує приватноправовий інструментарій всупереч призначенню, в численних випадках враховувалася КЦС (зокрема, при кваліфікації правочину як вчиненого на шкоду кредитору, для унеможливлення створення видимості добросовісного набуття права власності, для унеможливлення застосування віндикаційного позову, для кваліфікації недобросовісності іпотекодержателя). Тобто коли конструкція юридичної особи застосовується без зловживання, питання про «пронизування корпоративної вуалі» не виникає. Однак у разі зловживання правами чи використання конструкції юридичної особи всупереч її призначенню суди можуть застосовувати цю доктрину для захисту прав інших осіб.

Суддя акцентував, що до обставин, які дозволяють кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору, зокрема, належить контрагент, з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, пов’язана чи афілійована юридична особа) (постанова КЦС ВС від 7 жовтня 2020 року у справі № 755/17944/18). Наприклад, контрагент, з яким боржник вчинив оспорювані договори (ТОВ вчинило оспорювані договори купівлі-продажу з ОСОБА_2, який був учасником ТОВ на момент їх вчинення) (постанова КЦС ВС від 19 травня 2021 року у справі № 693/624/19). Зауважив, що застосування приватно-правових конструкцій з метою створення видимості добросовісного набуття права власності для унеможливлення застосування віндикаційного позову по своїй суті є недобросовісним і свідчить про зловживання учасниками цивільного обороту. До обставин, які можуть свідчити про те, що учасники створюють видимість добросовісного набуття права власності для унеможливлення застосування віндикаційного позову, належать, зокрема, суб’єкти, які вчиняють або з якими вчиняються правочини, контрагент, з яким боржник вчиняє договір (наприклад, родичі, квазіродичі, пов’язана чи афілійована юридична особа, пов’язані чи афілійовані групи юридичних осіб) (постанова КЦС ВС від 30 листопада 2022 року у справі № 522/14900/19). До обставин, які можуть свідчити про недобросовісність іпотекодержателя, відносять, зокрема: момент вчинення правочину; суб’єкти, які вчиняють або з якими вчиняється договір іпотеки (наприклад, родичі, квазіродичі, пов’язана чи афілійована юридична особа, пов’язані чи афілійовані групи юридичних осіб) (постанова ОП КЦС ВС від 9 вересня 2024 року у справі № 466/3398/21).

Завершуючи свій виступ, Василь Крат наголосив, що доктрина «пронизування корпоративної вуалі» (piercing the veil of incorporation) може застосовуватися як задля забезпечення приватного інтересу, так і для публічного інтересу. У приватних відносинах для «пронизування корпоративної вуалі» передує використання приватноправового інструментарію всупереч його призначенню, а для публічних відносин це не характерно.

Захід організувала ГО «Цивілістична платформа».