flag Судова влада України
| Українська | English |

Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел

Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46

Василь Крат та Інна Спасибо-Фатєєва обговорили питання, повʼязані з відумерлою спадщиною

05 лютого 2025, 09:05

Про сутність відумерлої спадщини та способи захисту територіальної громади, коли майно, що входить до такої спадщини, відчужене, говорили суддя Верховного Суду у Касаційному цивільному суді Василь Крат і професор, завідувач кафедри цивільного права Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого, член Науково-консультативної ради при Верховному Суді Інна Спасибо-Фатєєва на черговому спільному заході «Діалоги суддя – науковець» на тему «Відумерлість спадщини: за і проти».

Василь Крат звернув увагу, що, на відміну від ЦК України, ЦК УРСР передбачав автоматичний перехід відумерлої спадщини до держави. Держава завжди приймала таку спадщину і не могла від неї відмовитися. Натомість ч. 1 ст. 1277 ЦК України передбачає, що орган місцевого самоврядування після спливу одного року з часу відкриття спадщини зобов’язаний подати до суду заяву про визнання її відумерлою, якщо немає спадкоємців. Про це, зокрема, йдеться в постанові Об’єднаної палати КЦС ВС від 24 травня 2021 року у справі № 671/22/19.

Суддя зауважив, що в ЦК України законодавець не кваліфікує набуття територіальною громадою права власності на відумерлу спадщину як спадкування, а громаду – як спадкоємця. Порівняно із ЦК УРСР в новому Кодексі передбачено щодо цього питання зовсім інший підхід. «У ст. 1277 для територіальної громади встановлений публічний обов’язок прийняти відумерлу спадщину. Тобто навіть не йдеться про приватноправову категорію», – сказав Василь Крат.

Інна Спасибо-Фатєєва порушила питання: якщо територіальна громада не є спадкоємцем, у неї немає права на майно, яке входить до відумерлої спадщини (вона його набуде, лише коли звернеться до суду, що зобов’язана зробити), то що вона повинна захищати та про що просити суд у разі, коли дізналася, що відповідне майно відчужено? Чи може територіальна громада стверджувати, що в неї з’явився інтерес набути спірне майно і саме він, окрім публічного обов’язку, спонукає її звернутися до суду?

Василь Крат зазначив, що саме це питання обговорювала правнича спільнота після ухвалення Великою Палатою ВС постанови від 14 грудня 2022 року у справі № 461/12525/15-ц. В ній зроблено висновок, що територіальна громада в разі відчуження спадкового майна особою, яка не є спадкоємцем, або незбереження цього майна, на користь добросовісного набувача, має право на отримання лише грошової компенсації. Суддя зауважив, що на певному етапі публічний обов’язок територіальної громади трансформується в її інтерес. Однак все одно лишаються деякі неузгодженості. Стаття 16 ЦК України визначає способи захисту цивільних прав та інтересів. Однак ст. 22 Кодексу передбачає право на відшкодування збитків, якщо вони завдані особі в результаті порушення її цивільного права, а про інтерес тут не згадується.

Закон покладає на територіальну громаду публічний обов’язок звернутися до суду щодо відумерлої спадщини для того, щоб вона це зробила в будь-якому разі. До того ж, якщо вона цього не зробить, може бути ще кредитор, який має право звернутися до суду з відповідним позовом. Тобто в нього, як і в територіальної громади, є законний інтерес. «Зверненням до суду територіальна громада активує свій інтерес, з’являється щось, що дозволяє громаді, яка не набула автоматично право на відумерлу спадщину, надалі захищати цей інтерес», – сказав Василь Крат.     

Інна Спасибо-Фатєєва зауважила, що далі постає інше запитання. Якщо територіальна громада дізналася, що майно вже відчужено, чи повинна вона реалізувати свій обов’язок і звертатися до суду з позовом про визнання спадщини відумерлою та набуття права власності на неї або заявляти інші вимоги?    

Суддя звернув увагу на висновок, наведений у постанові ВП ВС від 14 грудня 2022 року у справі № 461/12525/15-ц, в якій за аналогією застосовано ст. 1280 ЦК України. Ця стаття передбачає, що якщо майно, на яке претендує спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, перейшло як відумерле до територіальної громади і збереглося, спадкоємець має право вимагати його передання в натурі. У разі ж продажу такого майна спадкоємець має право на грошову компенсацію. Відповідно, ВП ВС, застосувавши аналогію закону, зробила висновок, що і в разі відчуження майна, яке входить до відумерлої спадщини, територіальна громада має право на компенсацію його вартості. Тому в зазначеній ситуації має бути заявлено саме позов про компенсацію.

Крім того, Інна Спасибо-Фатєєва спробувала пов’язати інтерес територіальної громади щодо відумерлої спадщини з правомірними очікуваннями й запропонувала порівняти такі очікування з правомірними очікуваннями інвестора, який інвестував кошти в будівництво квартири та очікує набути її у власність.

Василь Крат зазначив, що такі очікування не можна порівнювати через те, що в них різні суб’єкти. Територіальна громада – публічний суб’єкт, вона виконує публічний обов’язок. А інвестор уклав угоду в площині приватного права. «Було б нонсенсом сказати, що ми за допомогою приватноправового інструментарію допомагаємо територіальній громаді захистити публічний обов’язок», – зауважив суддя.

Однак науковець, дискутуючи, висловила іншу думку. За її словами, причини того, як особа потрапила в стан правомірного очікування, можуть бути різними, але цей стан один і той же. Обидва суб’єкти перебувають в очікуванні. Правомірні очікування – це інтерес.  Водночас ВП ВС зробила висновок, що інвестор, захищаючи свій інтерес, може заявити віндикаційний позов про витребування квартири, а територіальна громада – лише позов про компенсацію вартості майна. Це й спонукало провести відповідні паралелі.

Також Інна Спасибо-Фатєєва порушила питання, чи може територіальна громада заявляти позов про визнання недійсним правочину, яким відчужено майно, що входить до відумерлої спадщини. Василь Крат зазначив, що такий спосіб захисту, як правило, зручний, якщо майно залишається в суб’єкта, який набуває це майно. Якщо майно циркулює в обороті, постає питання, чи взагалі можна його забрати шляхом подання віндикаційного позову. Однак науковець зауважила, що все ж таки треба дати оцінку договору, оскільки він є одним юридичним фактом зі складу фактів, необхідних для виникнення права власності.

Суддя та науковець обговорили, зокрема на підставі висновків постанови ОП КЦС ВС 9 грудня 2024 року у справі № 754/446/22, питання, чи можна застосовувати віндикацію, якщо кінцевий набувач добросовісний, чи в такому разі слід заявляти вимогу про компенсацію. В зазначеній постанові суд застосував згадуваний висновок ВП ВС. Крім іншого, Василь Крат звернув увагу, що в цій справі публічний суб’єкт (територіальна громада) атакує приватного суб’єкта, який є добросовісним набувачем. ЄСПЛ неодноразово встановлював порушення Україною Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у випадках, коли публічний суб’єкт витребував майно в добросовісного набувача. Тому, зазначив суддя, у подібних випадках може бути тільки компенсація. Інна Спасибо-Фатєєва зауважила, що цією постановою ОП КЦС ВС вказала, куди слід рухатися в питанні недопустимості порушення прав добросовісного набувача, який покладався на дані державного реєстру.

Захід організований ГО «Цивілістична платформа».