Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Який порядок вирішення спору, коли оскаржується право спільної сумісної власності дружини / чоловіка спадкодавця, як застосовується презумпція спільного майна подружжя та інші питання порушила у своїй доповіді суддя-спікерка Великої Палати Верховного Суду Ольга Ступак на науково-практичному вебінарі «Спільна власність і спадкування: точки дотику в теорії і практиці».
Ольга Ступак проаналізувала статті 57 та 61 СК України, які визначають особисту приватну власність дружини, чоловіка та об'єкти права спільної сумісної власності. Вона зазначила про необхідність звертати увагу на особливості спільної сумісної власності, оскільки спадкування пов’язане з визначенням правового режиму майна, щодо якого постає питання про його входження до спадкової маси.
Доповідачка зауважила, що коли вирішується спір про поділ майна чи його спадкування, то потрібно оцінювати правовий режим такого майна на момент набуття його у власність. Трапляються ситуації, коли при спадкуванні береться до уваги лише факт реєстрації певного майна за спадкодавцем (одним із подружжя), однак не враховується, що воно було набуте подружжям під час шлюбу, тому є його спільною власністю (інший із подружжя має право на половину такого майна). Тому за подібних обставин суду треба спочатку вирішити питання щодо того, належить об’єкт до спільної сумісної власності чи є особистим майном спадкодавця. А вже потім вирішувати безпосередньо спадковий спір.
Суддя проаналізувала останню практику ВП ВС, Об’єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі ВС та колегій суддів КЦС ВС щодо обговорюваної тематики. За словами Ольги Ступак, зараз на розгляді ВП ВС перебуває цікава справа, пов’язана зі спадкуванням: вирішується питання, чи підлягають застосуванню положення ст. 1281 ЦК України «Пред’явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців» у разі смерті іпотекодавця, який не є боржником. ВП ВС звернулась із запитами до Науково-консультативної ради при ВС.
Ольга Ступак проаналізувала постанову ВП ВС від 4 липня 2023 року у справі № 686/20282/21, яка стосується перерозподілу спадкових часток. До суду позивалася сестра спадкодавця, вказувала, що його дружина не мала права на 1/2 частки в статутному капіталі приватного підприємства, оскільки спадкодавець заснував його до укладення шлюбу. Основне питання стосувалося юрисдикції спору. ВП ВС вказала, що справа підлягає розгляду цивільним судом, адже спірне питання виникло у сфері сімейного і спадкового права.
Також ВП ВС зазначила, що первісним у цьому спорі є питання, чи належить приватне підприємство до об’єктів спільної сумісної власності, а вже потім слід вирішувати спадковий спір, оскільки від вирішення першого питання залежить, чи ввійде майно до спадкової маси. Крім того, у цій справі апеляційний суд відмовив у задоволенні позову через те, що до справи не залучили дітей спадкодавця (спадкоємці першої черги). Направляючи справу на новий розгляд, ВП ВС вказала й те, що незалучення інших спадкоємців як третіх осіб не є підставою для відмови в позові.
Доповідачка звернула увагу на постанову ОП КЦС ВС від 4 листопада 2024 року у справі № 532/1550/23. Після смерті колишньої дружини позивач спочатку звернувся до нотаріуса із заявою, що не претендує на отримання свідоцтва про право на частку в спільному з нею майні (він уже не був спадкоємцем першої черги, оскільки розлучився, а такими спадкоємцями були діти). Але згодом передумав і просив видати йому відповідне свідоцтво. ОП КЦС ВС зробила висновок, що звернення позивача до нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтв про право власності на частку в спільній власності подружжя після подачі ним заяви про те, що на виділ 1/2 частки в спільному майні подружжя та на обов’язкову частку після смерті дружини він не претендує і не заперечує, щоб свідоцтва про право на спадщину були видані на ім’я сина, свідчать про суперечливу поведінку позивача.
У постанові від 4 листопада 2024 року у справі № 504/3606/14-ц ОП КЦС ВС вирішувала кілька правових проблем. Крім неправильного розрахунку нотаріусом частки в спірному об’єкті, розглядалося питання щодо факту постійного проживання спадкоємця зі спадкодавцем на момент відкриття спадщини, що давало б можливість вважати, що спадкоємець є таким, що прийняв спадщину в силу ч. 3 ст. 1268 ЦК України. Також у цій справі зроблено висновок щодо презумпції чинності правочину.
Постанова ОП КЦС ВС від 22 квітня 2024 року у справі № 346/2744/21 стосується права на обов’язкову частку в спадковому майні. Касаційний суд зробив висновок, що ЦК України не забороняє спадкування права на обов’язкову частку за відсутності його оформлення, тому правильним є висновок апеляційного суду, що після смерті дружини до складу її спадщини увійшло право на 3/4 частки у праві власності спірного житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами та право на 1/2 частки у праві власності на спірну земельну ділянку. Спадкоємець за заповітом (позивач) має право після смерті спадкодавця (чоловіка) на спадкування 1/4 частки у праві власності спірного житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами та на 1/2 частки у праві власності на спірну земельну ділянку.
Обговорюючи питання про спільну сумісну власність подружжя, Ольга Ступак звернула увагу, що Кодекс про шлюб та сім'ю України, який втратив чинність, визначав презумпцію спільності відповідного майна, як це передбачено й у ст. 60 СК України. Однак певний час судова практика щодо цього питання різнилася. Ще Верховний Суд України сформував три критерії, які підлягали встановленню для поширення режиму спільної сумісної власності на майно, набуте одним із подружжя: набуття майна на момент перебування у шлюбі; придбання його за спільні кошти; придбання майна в інтересах сім'ї. Деякий час суди робили висновок, що наявність цих трьох елементів повинен доводити позивач. Однак потім ВСУ уточнив позицію, вказавши на презумпцію спільності майна подружжя. Тож доводити, що об’єкт не є у спільній сумісній власності, має сторона, яка заперечує таку презумпцію.
Продовжуючи цей підхід, подібний висновок зробив КЦС ВС у постанові від 27 грудня 2024 року у справі № 726/679/20. Суд вказав, що тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції спільності майна, покладається на того з подружжя, який її заперечує. Крім того, у цій справі КЦС ВС зробив додатковий висновок, що початком перебігу позовної давності встановлено день, коли один зі співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права. Неподання позову про поділ майна, у тому числі до спливу трьох років із дня розірвання шлюбу, за відсутності доказів, які б підтверджували заперечення права одного з подружжя на набуте в період шлюбу майно, зареєстроване за іншим подружжям, не може свідчити про порушення права і вказувати на початок перебігу позовної давності.
Крім того, Ольга Ступак проаналізувала судову практику щодо:
Науково-практичний вебінар організувала ГО «Цивілістична платформа».
Презентація Ольги Ступак – https://court.gov.ua/storage/portal/supreme/prezentacii_2025/Prezent_spilna_sum_vlasn_spadk_vidnos_2025.pdf
_03_03.png)