Актуальні питання з розгляду адміністративних спорів щодо захисту прав фізичних осіб в умовах воєнного стану обговорили на національному судовому форумі

Захист соціальних і пенсійних прав фізичних осіб, підхід Європейського суду з прав людини щодо захисту прав внутрішньо переміщених осіб та інших осіб, які постраждали внаслідок російської агресії проти України, захист майнових та немайнових прав громадян, постраждалих внаслідок збройної агресії проти України, – ці та інші питання розглянули на ХІ Національному судовому форумі «Актуальні питання з розгляду адміністративних спорів, пов’язаних із захистом прав фізичних осіб в умовах воєнного стану в Україні».

У вітальному слові голова Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Михайло Смокович наголосив на актуальності порушених на форумі питань, особливо під час воєнного стану. Він зауважив, що в надскладних умовах правового режиму воєнного стану конституційне право кожної людини на судовий захист не може бути обмежено. Держава має забезпечити право кожної особи на справедливий суд.

Доповідач поінформував, що за період повномасштабної війни до КАС ВС надійшло 119 тис. справ і матеріалів, у залишку – 6 тис. справ і матеріалів. Такі показники кількості справ і матеріалів, що надійшли та розглянуті, свідчать про значне навантаження на суддів ВС у КАС.

Михайло Смокович звернув увагу, що на здійснення правосуддя та судовий процес, зокрема, вплинули законодавчі зміни, поява нових категорій спорів, серед яких – справи щодо: права на відстрочку від призову на військову службу; права особи на перетин державного кордону України в умовах воєнного стану; отримання компенсацій членами сімей загиблих військовослужбовців; встановлення юридичного факту проживання однією сім’єю.

Що стосується захисту прав біженців та осіб без громадянства, то, за словами спікера, це питання досить добре врегульовано в Україні. На сьогодні за українським законодавством маємо не тільки право на отримання статусу біженця, а й на додаткову або тимчасову допомогу, що передбачено Законом України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту». Крім того, в законодавстві України на належному рівні врегульовані питання щодо примусового повернення чи примусового видворення іноземців або осіб без громадянства за межі території України.

Насамкінець очільник КАС ВС зазначив, що агресія рф принесла дуже багато шкоди всій Україні, зокрема й судовій системі, проте, незважаючи на це, адміністративні суди залишаються стійкими та долають усі перешкоди на шляху ефективного захисту прав і свобод людей.

Суддя Верховного Суду у Касаційному адміністративному суді Анна Бучик розповіла про захист пенсійних і соціальних прав фізичних осіб. Доповідачка зауважила, що тема захисту соціальних прав в умовах війни є першочерговою, надзвичайно важливою і дуже чутливою, адже від війни постраждали всі громадяни України. Через війну Україна як соціальна держава зіткнулася з багатьма викликами і, відповідно, з необхідністю актуалізувати питання соціального захисту громадян у зв’язку з реальними правовідносинами, які постали від початку війни. За словами судді, практично всі справи у сфері соціального захисту прав громадян стосуються права на виплати, правильності обрахування цих виплат, різних видів доплат, послуг, допомог тощо.

У своєму виступі Анна Бучик звернула увагу на правові позиції, які стосуються таких вразливих категорій населення, як військовослужбовці, члени сімей загиблих військовослужбовців, поліцейські та внутрішньо переміщені особи.

Зокрема, доповідачка ознайомила присутніх із позицією ВС у справі № 420/22020/23 щодо розміру грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення внутрішньо переміщених осіб. Спірним питанням у справі було те, що відповідний орган за місцем нового проживання особи відмовлявся провести осучаснення обрахованої суми. За результатами розгляду справи Суд виснував, що в разі, якщо грошова компенсація за належні для отримання жилі приміщення раніше була призначена та не виплачена або виплачена не в повному обсязі на території, на якій ведуться бойові дії, з якої ВПО перемістилася в інше місце проживання, до повноважень відповідної комісії за новим місцем перебування на обліку в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб належить повноваження прийняти рішення про виплату грошової компенсації в належному розмірі.

Наступна справа, про яку розповіла суддя, стосувалася права дитини загиблого військовослужбовця, яка народилася після його смерті, на отримання одноразової грошової допомоги. Так, у постанові ВС від 10 травня 2024 року у справі № 440/6725/23 Суд дійшов висновку, що дитина загиблого військовослужбовця, у розумінні ст. 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», належить до кола осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги у зв’язку із загибеллю військовослужбовця.

Анна Бучик звернула увагу на справу № 420/9003/23, у якій спір виник між матір’ю загиблого військовослужбовця і компетентним органом щодо права на призначення (отримання) повної одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум у зв’язку зі смертю військовослужбовця. Мати загиблого бійця претендувала на отримання всієї суми компенсації матеріальної допомоги, вказуючи на те, що батько загиблого є громадянином рф, не перебуває від 2014 року в законному шлюбі з матір’ю, з відповідною заявою не звертається, а тому вона має право на отримання повного розміру суми.

Висвітлила доповідачка і позицію ВС у справі № 280/3308/23 щодо права на виплату в повному обсязі одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовців Збройних Сил України в період дії воєнного стану. Це питання, як зазначила спікерка, одне з найболючіших і найгостріших у вказаній категорії справ. Суд зробив висновок, що право на виплату ОГД залежить від початку правовідносин щодо призначення одноразової грошової допомоги, а саме з дати звернення особи з відповідною заявою про призначення їй одноразової грошової допомоги, і тривають до моменту прийняття рішення про призначення одноразової грошової допомоги уповноваженим органом.

Під час виступу суддя також розповіла про правові позиції ВС щодо: умови для виникнення права на одноразову грошову допомогу у сімей загиблих під час дії воєнного стану осіб – поліцейських (постанова ВС від 29 березня 2024 року у справі № 440/3321/23); розміру одноразової грошової допомоги, що підлягає виплаті військовослужбовцю у зв’язку із встановленням вищої групи інвалідності (постанова ВС від 8 травня 2024 року у справі № 240/17749/20); встановлення факту проживання однією сім’єю із загиблим військовослужбовцем (постанова ВП ВС від 18 січня 2024 року у cправі № 560/17953/21).

Суддя Верховного Суду у Касаційному адміністративному суді Олена Губська нагадала, що відповідно до ст. 64 Конституції України в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод. Серед іншого, йдеться про обмеження вільного пересування, вільного залишення території, обмеження права на вибори, зібрання, мітинги, демонстрації.

Доповідачка зазначила, що під час дії правового режиму воєнного стану збільшилася кількість позовів, пов’язаних із реалізацією права виїзду за межі території України, права на доступ до публічної інформації та прав внутрішньо переміщених осіб.

Якщо говорити про справи щодо відмови у визнанні особи внутрішньо переміщеною і наданні їй відповідної довідки, то в значній частині справ відсутні докази того, що такі особи перемістилися з територій, на яких ведуться бойові дії. Ще одне проблемне питання, на якому акцентувала суддя, стосується виплати допомоги внутрішньо переміщеним особам. Олена Губська зазначила, що якщо особа повторно перемістилася, але з тієї території, де проводяться бойові дії, то такі виплати продовжують виплачуватися або виплачуються, якщо вони до цього не виплачувалися.

До того ж, як зауважила доповідачка, зараз люди дуже страждають від того, що не можуть знятися з місця реєстрації або зареєструватися за новим місцем реєстрації.

Також у зв’язку з введенням воєнного стану виникли проблемні питання не тільки у громадян України, але й в осіб без громадянства та осіб, які до цього проживали на території України на законних підставах. Зокрема, це пов’язано зі змінами, які були внесені до чинного законодавства. Наприклад, було прийнято постанови Кабінету Міністрів України «Про зупинення строків надання адміністративних послуг та видачі документів дозвільного характеру», «Деякі питання реалізації актів законодавства у сфері міграції в умовах воєнного стану», «Деякі питання надання Державною міграційною службою публічних послуг в умовах воєнного стану». Якщо в осіб закінчився строк дії документів, що підтверджують наявність підстав для подальшого перебування на території України, особливо якщо йдеться про громадян рф, то таким особам на підставі норм згаданих актів відмовляють у продовженні цього строку на законних підставах.

У цьому аспекті суддя проаналізувала і справу № 522/8660/23. У ній позивач, серед іншого, обґрунтовував протиправність оскаржуваного рішення про примусове повернення тим, що міграційним органом не враховано обставин його сімейного стану, наявності жінки, з якою спільно проживає та має спільну дитину, що є порушенням ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Суд зазначив, що особи, які не є громадянами України, мають не тільки права, а й обов’язки. Тобто законодавець не лише наділяє іноземця певними правами, але й покладає на нього обов’язок забезпечення врегулювання свого правового становища в легалізований спосіб, зокрема шляхом звернення до відповідного територіального підрозділу ДМС України.

Під час форуму до обговорення актуальних питань з розгляду адміністративних спорів у відповідній категорії справ долучився і суддя Верховного Суду у Касаційному адміністративному суді Сергій Уханенко.

Захід організований Представництвом Норвезької ради у справах біженців (NRC).