Солідарна та субсидіарна відповідальність у справах про банкрутство: судді ВС обговорили нові підходи

Секретар судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Олег Васьковський і суддя ВС у КГС Володимир Погребняк взяли участь у круглому столі «Солідарна та субсидіарна відповідальність. Розвиток судової практики».

Під час виступу Олег Васьковський основну увагу приділив правовій природі субсидіарної відповідальності, її встановленню та реалізації в рамках чинного законодавства. Він розглянув актуальну судову практику щодо субсидіарної відповідальності, зокрема постанову КГС ВС від 19 червня 2024 року у справі № 906/1155/20 (906/1113/21).

У контексті зазначеної постанови секретар судової палати зазначив, що субсидіарна відповідальність – це додаткова відповідальність, яка настає лише після вичерпання всіх можливостей задоволення вимог кредиторів за рахунок майна боржника. В центрі уваги, сказав Олег Васьковський, завжди залишається боржник, який одночасно є і ключовою фігурою, і потерпілою стороною.

Суддя акцентував на важливості визначення моменту виникнення права на подання заяви про притягнення до субсидіарної відповідальності. Це право, за його словами, виникає лише після реалізації майна боржника і встановлення точної суми незадоволених вимог кредиторів. Доповідач наголосив, що розмір відповідальності має бути конкретним і об'єктивним, оскільки лише так можна забезпечити правову визначеність.

Окремо розглядалися випадки складних корпоративних структур, де важливим є встановлення неправомірної поведінки осіб та причинно-наслідкового зв'язку між їхніми діями і погіршенням фінансового стану боржника. Олег Васьковський зауважив, що така поведінка має бути доведена на основі конкретних рішень, розпоряджень та інших матеріальних доказів.

Щодо стадій банкрутства суддя акцентував, що субсидіарна відповідальність може бути застосована виключно в рамках ліквідаційної процедури. Доки існує можливість задоволення вимог кредиторів іншими засобами, говорити про застосування субсидіарної відповідальності передчасно.

Також Олег Васьковський приділив увагу субсидіарній відповідальності в контексті фраудаторних правочинів. У таких справах, сказав він, необхідно не лише довести факт шахрайства, але й забезпечити справедливий розподіл відповідальності між винними особами.

Суддя акцентував, що існує нагальна потреба в удосконаленні законодавства, зокрема у створенні окремої глави у КУзПБ, яка б урегулювала питання щодо відповідальності третіх осіб у справах про банкрутство.

Підсумовуючи свій виступ, Олег Васьковський наголосив на важливості збалансованого підходу до захисту прав усіх учасників справи про банкрутство. «Наше завдання – забезпечити ефективний механізм відповідальності, який би захищав права кредиторів, але не створював загроз для добросовісної підприємницької діяльності. Важливо чітко розмежовувати випадки звичайного комерційного ризику та навмисного доведення до банкрутства», – резюмував він.

Володимир Погребняк зазначив, що солідарна відповідальність є однією з форм забезпечення виконання зобов’язань у разі банкрутства. Її суть полягає в тому, що у випадках, визначених законом, кілька осіб можуть бути зобов’язані спільно відповідати за борги, якщо боржник неспроможний виконати свої зобов’язання. Цей інструмент спрямований на забезпечення прав кредиторів і створення умов для відновлення фінансової стабільності в господарських відносинах.

Володимир Погребняк акцентував на розвитку законодавства щодо солідарної відповідальності у справах про банкрутство. Він зазначив, що законодавчі зміни дозволили чітко регулювати питання відповідальності осіб, що допустили порушення під час ліквідації боржника.

Особливу увагу суддя приділив ст. 34 КУзПБ, яка суттєво розширила коло осіб, що можуть бути притягнуті до солідарної відповідальності, включаючи бенефіціарів та осіб, які контролюють діяльність боржника. Це дало змогу посилити захист прав кредиторів.

Разом з тим суддя навів ключові аспекти щодо солідарної відповідальності, наведені в постанові КГС ВС від 4 вересня 2024 року у справі № 908/3236/21.

Зокрема, ВС виснував, що солідарна відповідальність має деліктну природу, що узгоджується із ч. 1 ст. 1166 ЦК  України, оскільки, беручи до уваги принцип конкурсного імунітету, який діє разом із принципом судового контролю процедури банкрутства, не допускається стягнення кредитором або кредиторами з керівника / органів боржника коштів у рахунок індивідуального погашення заявлених вимог поза межами конкретної конкурсної процедури.

Саме в такому розумінні Велика Палата Верховного Суду витлумачила положення про субсидіарну відповідальність у справі про банкрутство третіх осіб за зобов’язаннями боржника, а саме ч. 2 ст. 61 КУзПБ, в постанові від 28 вересня 2021 року у справі № 761/45721/16-ц (провадження № 14-122цс20), застосувавши підхід, відповідно до якого доведенням боржника до банкрутства боржнику завдаються збитки, які і спричиняють його неплатоспроможність, і завдані не кредиторам боржника, а самому боржнику.

Одним із центральних питань круглого столу стало визначення загрози неплатоспроможності боржника. Загроза неплатоспроможності виникає, коли фінансовий стан боржника свідчить про його неспроможність виконувати зобов’язання перед кредиторами в повному обсязі. У цьому контексті законодавство встановлює обов’язок керівників юридичних осіб або власників майна боржника вчасно звертатися до суду із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство.

На практиці визначення загрози неплатоспроможності – складне завдання. Важливим є аналіз фінансової документації, оцінка причинно-наслідкового зв’язку між діями боржника та збитками кредиторів. Крім того, існують проблеми з встановленням моменту, з якого починає обчислюватися строк для звернення до суду. Володимир Погребняк наголосив, що відсутність чітких норм у цьому питанні ускладнює застосування законодавства.

Що ж до характеру позову про покладення солідарної відповідальності, то суддя звернув увагу на відповідні висновки ВС, у яких зазначено, що позов кредитора (кредиторів) слід кваліфікувати як похідний, оскільки грошові суми солідарної відповідальності фактично є сумою збитків, завданих боржнику його керівником (членом органу управління) неподанням (несвоєчасним поданням) заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, попри загрозу неплатоспроможності боржника, оскільки наслідком невиконання (несвоєчасного виконання) керівником / органами управління боржника відповідного обов’язку під час загрози неплатоспроможності стала неможливість боржника задовольнити грошові вимоги кредитора, через що кредитор звертає такі вимоги до суб’єкта солідарної відповідальності, тим самим задовольняючи їх за відповідними зобов’язаннями боржника.

Насамкінець Володимир Погребняк навів ключові висновки, сформульовані в постанові КГС ВС від 4 вересня 2024 року у справі № 908/3236/21, у яких зазначено, що належне телеологічне тлумачення положень ч. 6 ст.  34 КУзПБ полягає в такому:

– порушення вимоги закону своєчасно звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство є підставою для стягнення з винного члена органу управління боржника збитків, спричинених таким порушенням, на користь боржника;

– належним позивачем за вимогою про стягнення збитків є як кредитор, так і боржник;

– якщо суд виявив порушення законодавчої вимоги своєчасно звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство, такий висновок відображається в мотивувальній, а не резолютивній частині рішення;

– кошти, стягнені із суб’єкта солідарної відповідальності, є коштами боржника, які, зокрема, включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані для задоволення вимог кредиторів лише в порядку черговості, встановленому КУзПБ.

Отже, стягнення коштів із члена органу управління боржника на підставі ч. 6 ст. 34 КУзПБ має здійснюватися на користь боржника з подальшим зарахуванням цих коштів до ліквідаційної маси.

Захід організувала Національна асоціація арбітражних керуючих України за підтримки проєкту ЄС «Право-Justice».

Фото надані організаторами.