Відшкодування шкоди, завданої внаслідок збройної агресії рф проти України: суддя ВП ВС проаналізував проблемні питання у відповідній категорії справ

Суддя Великої Палати Верховного Суду Олександр Банасько взяв участь у міжнародній конференції «Компенсація та відшкодування шкоди, завданої агресією Російської Федерації проти України: розвиток міжнародних і національних механізмів», організованій програмою USAID «Справедливість для всіх».

«Ця тема надзвичайно актуальна не тільки для судової системи, але й для будь-якого громадянина, юридичної особи, що перебувають нині в нашій державі та вже понад тисячу днів відчувають на собі всі негативні наслідки, заподіяні збройною агресією рф», – наголосив Олександр Банасько.

Суддя підкреслив, що збройна агресія росії проти України розпочалася ще у 2014 році. Це спричинило появу в національному судочинстві пов’язаних із цим спорів про відшкодування державою Україна матеріальної та моральної шкоди. Так, ще у 2019–2020 роках Велика Палата ВС розглядала справи щодо пред’явлення позову до держави України у зв’язку з пошкодженням / викраденням майна під час проведення АТО (постанови ВП ВС від 4 вересня 2019 року у справі № 265/6582/16-ц та від 22 вересня 2020 року у справі № 910/378/19). ВП ВС у цих справах, проаналізувавши національне законодавство та практику Європейського суду з прав людини, дійшла висновку, що держава Україна не несе відповідальності за збитки, завдані внаслідок терористичних актів чи військових дій. Передбачене у ст. 19 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» право на відшкодування відповідно до закону шкоди, заподіяної терористичним актом, не породжує легітимного очікування на отримання від держави України відшкодування за пошкоджене / викрадене в період проведення АТО майно незалежно від того, на якій території – підконтрольній чи непідконтрольній Україні – мав місце вказаний акт.

Також суддя звернув увагу на постанову ВП ВС від 12 травня 2022 року у справі № 635/6172/17 щодо відшкодування державою Україна моральної шкоди у зв’язку зі смертю фізичної особи внаслідок терористичного акту. Відмовляючи в задоволенні позову, ВП ВС, з-поміж іншого, зазначила про право національних судів ігнорувати імунітет держави-агресора та розглядати справи про відшкодування шкоди, завданої фізичній особі в результаті збройної агресії рф, за позовом, поданим саме до цієї іноземної країни.

У межах аналізу юрисдикційного імунітету Олександр Банасько звернув увагу на необхідність урахування положень Європейської конвенції про імунітет держав, Конвенції ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності й позицій ЄСПЛ із цього питання. Зокрема, він нагадав про важливі рішення ЄСПЛ, які стосуються питання юрисдикційного імунітету держав. Так, у справах «Cudak v. Lithuania» та «Олєйніков проти Росії» ЄСПЛ визначив межі імунітету держав від позовів у контексті порушень прав людини, зазначивши про явне ослаблення застосування абсолютного імунітету держави, та сформував підхід про те, що положення Конвенції ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності можуть бути застосовані відповідно до міжнародного звичаєвого права, навіть якщо відповідна держава її не ратифікувала, але водночас не голосувала проти її прийняття.

Спікер також звернув увагу на рішення ЄСПЛ у справі «Україна проти Росії (щодо Криму)», яке було ухвалене в червні 2024 року. У цій справі ЄСПЛ констатував, що рф порушила ряд міжнародних норм, зокрема ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в аспекті експропріації майна без належної компенсації.

Водночас Олександр Банасько зазначив, що є низка постанов ВС щодо подолання і незастосування юрисдикційного імунітету рф, які були ухвалені з посиланням на ст. 12 Конвенції ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності.

Суддя акцентував, що в питанні юрисдикційного імунітету найбільш проблемним є аспект примусового виконання судового рішення у справах за участю держави-агресора.

Також Олександр Банасько зазначив, що суди розглядають і справи стосовно майна, вилученого для потреб оборони, та навів для прикладу постанову ВП ВС від 13 вересня 2023 року у справі № 757/64569/16-ц. У ній ВП ВС виснувала, що з огляду на норми Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» таке відшкодування допускається лише після скасування і припинення правового режиму воєнного стану протягом п’яти наступних бюджетних періодів, правового режиму надзвичайного стану – протягом одного наступного бюджетного періоду після скасування правового режиму воєнного чи надзвичайного стану за рахунок коштів державного бюджету, за умови, що таке майно було примусово відчужене, а особа, відповідно, має право на таку компенсацію.

Суддя навів статистичні дані Київської школи економіки, відповідно до яких станом на січень 2024 року загальна сума прямих збитків економіці України сягає 157 мільярдів доларів, а непрямі фінансові втрати перевищують 1,164 трильйона доларів. Особливо значних втрат зазнав аграрний сектор – близько 80 мільярдів доларів, з яких 10,3 мільярда становлять прямі збитки від знищення активів.

Говорячи про визначення розміру шкоди під час розгляду відповідних спорів, Олександр Банасько зазначив, що основним засобом доказування є висновок експерта, який може бути наданий як на замовлення учасника справи, так і на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

Посилаючись на конкретні фабули справ, спікер наголосив, що національні суди розглядають значну кількість спорів про стягнення шкоди з рф, причиною заподіяння якої є, зокрема: знищення / пошкодження майна внаслідок ракетних, артилерійських обстрілів та із застосуванням безпілотних літальних апаратів; відсутність майна після деокупації території (викрадення, розукомплектування, вивезення тощо); перебування майна на тимчасово окупованій території (позбавлення можливості користуватися та розпоряджатися майном); упущена вигода (відмова від реалізації проєкту, неможливість здійснювати ліцензовану господарську діяльність тощо).

«Важливо наголосити, що за відсутності чіткої позасудової адміністративної процедури фіксації розміру збитків судова система забезпечує можливість їх документування та визнання через судові рішення. Судові процеси проти рф, спрямовані на відшкодування збитків від війни, насамперед забезпечують належну фіксацію обставин та розміру заподіяної шкоди», – підкреслив спікер.

За словами Олександра Банаська, незважаючи на численні процесуальні проблеми, як-от визначення належного відповідача, його повідомлення про дату, час та місце судового засідання тощо, національні суди під час розгляду відповідних спорів дотримуються основних засад судочинства.

Водночас проблеми з виконанням таких рішень залишаються значними викликами як для українських судів, так і держави Україна загалом. Для забезпечення ефективності процесу відшкодування шкоди Україні необхідно вдосконалити механізми виконання судових рішень, постановлених проти рф, що дасть змогу забезпечити належну компенсацію для громадян та бізнесу, які постраждали від російської агресії.

Навіть в умовах, коли держава-агресор фактично ігнорує судові процеси й рішення українських судів, варто розглядати можливість ефективного виконання таких рішень завдяки міжнародному співробітництву, спрямованому на розширення джерел виконання рішень та ініціювання міжнародно-правових механізмів звернення стягнення на активи агресора, які можуть бути заморожені чи використані для виконання рішень.

На переконання Олександра Банаська, за належної взаємодії, орієнтованої на створення дієвого механізму виконання рішень, Україна може отримати справедливе відшкодування за завдану державою-агресором шкоду.

Детальніше з відповідною практикою ВС можна ознайомитися в презентації Олександра Банаська – https://court.gov.ua/storage/portal/supreme/prezentacii_2024/Prezent_Vidshk_shkodu_war.pdf.

Фото надані організаторами.