Морські спори в Україні: суддя Верховного Суду висвітлив актуальну практику у відповідній категорії спорів

Суддя Верховного Суду у Касаційному адміністративному суді Альберт Єзеров взяв участь у науково-практичному семінарі «Морські спори в Україні: особливості розгляду в судах та арбітражі».

У межах виступу Альберт Єзеров ознайомив учасників з позиціями ВС у сфері морського права. Насамперед він розповів про категорію спорів, яка стосується повноважень капітана порту. Зокрема, звернув увагу на постанову ВС  від 2 квітня 2021 року у справі № 814/1100/18 щодо надання дозволу на захід судна до морського торговельного порту. За результатами розгляду справи КАС ВС закрив провадження в частині вимоги про визнання протиправною бездіяльності Державного підприємства в особі його філії, що полягає в ненаданні у визначений період дозволу або відмови на захід судна в Миколаївський морський порт та неузгодженні й неповідомленні позивачеві та капітану судна (агенту) умови лоцманського проведення в морському порту Миколаїв, причалу швартування чи місця якірної стоянки на рейді та запланованої дати постановки судна до причалів.

Верховний Суд вважав, що правовідносини, які склалися між Товариством і Миколаївською філією Державного підприємства, є цивільно-правовими з приводу надання останнім послуг щодо користування причалами та причальною інфраструктурою згідно з метою сервітуту й умовами Договору сервітуту. Виходячи зі статусу та завдань, визначених у Законі України «Про морські порти України», і встановлених у цій справі обставин, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що у спірних правовідносинах відповідачі не виконують управлінських функцій щодо позивача, тобто не є суб’єктами, які здійснюють владні управлінські функції на основі законодавства стосовно позивача.

Наступна справа, про яку розповів доповідач, стосувалася відмови судну у виході з порту через наявність рішення про заборону прикордонної служби (постанова ВС від 16 червня 2021 року у справі № 2140/1776/18). У цій справі колегія суддів підтримала висновки судів попередніх інстанцій про те, що Азово-Чорноморське регіональне управління Державної прикордонної служби України, приймаючи рішення про заборону виходу судна з Херсонського морського торговельного порту, діяло в межах своїх повноважень та відповідно до наведених норм чинного законодавства.

Суд дійшов висновку, що позивач помилково посилався на ст. 80 Кодексу торговельного мореплавства України, оскільки в цьому випадку до правовідносин, що склалися між сторонами, належить застосовувати положення п. «г» ч. 1 ст. 91 вказаного Кодексу, яке прямо передбачає обов’язок капітана морського порту відмовити у видачі дозволу на вихід судна з порту в разі рішення уповноважених законодавством державних органів, зокрема прикордонної служби.

Проаналізував суддя і постанову ВС від 17 серпня 2020 року у справі № 640/1151/19 щодо оскарження положення про капітана морського порту та службу капітана морського порту. Зокрема, у цій справі ВС зазначив, що законодавець розмежовує поняття «державний нагляд за безпекою мореплавства у морському порту», який здійснюється капітаном морського порту, «забезпечення безпеки мореплавства у морському порту», що покладається на адміністрацію морських портів України, а також «реалізація державної політики у сфері безпеки на морському та річковому транспорті», що належить до компетенції Державної служби морського та річкового транспорту України (Морської адміністрації).

Ще одна категорія спорів, про яку розповів Альберт Єзеров, стосується діяльності в межах внутрішніх морських вод і територіального моря України. Як приклад суддя навів справу № 420/4129/19 щодо забруднення внутрішніх морських вод і територіального моря України внаслідок скиду баластних вод в акваторію Аджалицького лиману. Ключовим питанням у цій справі стала претензія, що була висунута Державною екологічною службою до відповідного судна, і встановлена на її підставі заборона виходу судна із порту. За результатами розгляду ВС повернув справу на новий розгляд, наголосивши на тому, що все ж таки цю претензію слід розглядати як адміністративний акт з огляду на ті наслідки, які вона має для позивача.

Суддя звернув увагу на висновок у справі № 808/2192/16 про оскарження відмови в погодженні програми проведення науково-дослідних робіт щодо здійснення промислу риби в п’ятикілометровій прибережній зоні вздовж українського узбережжя Азовського моря. Суд указав, що міжнародними угодами, які були ратифіковані та набрали законної сили, визначено право Комісії з питань рибальства в Азовському морі, зокрема, узгоджувати питання щодо промислового рибальства, проведення науково-дослідних робіт, пов’язаних із виловом біоресурсів в Азовському морі в районі дії Угоди. Таким чином, рішення Комісії, прийняті в рамках дії Угод, є обов’язковими для виконання для сторін Угоди, в тому числі для підприємств установ та організацій на території України.

Проаналізував доповідач і постанову ВС від 24 травня 2023 року у справі № 420/9486/21 щодо можливості оскарження в судовому порядку акта перевірки судна, складеного на підставі Правил контролю суден з метою забезпечення безпеки мореплавства, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 17 липня 2003 року № 545. У цій справі ВС вказав, що оскарження акта перевірки судна до суду прямо встановлено в підпункті 2.5.1 п. 2.5 зазначених Правил, а суб’єктний склад учасників спірних правовідносин передбачає розгляд цього позову за правилами адміністративного судочинства. Альберт Єзеров зауважив, що дуже часто першим питанням, яке слід вирішити адміністративному суду при розгляді справи у сфері морських відносин, є питання про юрисдикцію.

Також під час виступу суддя висвітлив правові позиції ВС, пов'язані з правовим режимом території порту. Зокрема, у постанові ВС від 16 вересня 2021 року у справі № 815/658/18 щодо визнання протиправною бездіяльності контролюючого органу стосовно непроведення радіологічного контролю вантажу, що призвело до затримання судна, Суд дійшов висновку, що дії інспектора щодо недотримання часових строків проведення відповідної перевірки мають перебувати в безпосередній залежності від факту реальної наявності порушень законодавства з боку об’єкта перевірки.

У цій справі суди, надаючи оцінку діям відповідача, не надали оцінки факту реальної наявності чи відсутності порушень законодавства з боку позивача, а тому висновки щодо наявності в діях відповідача протиправної бездіяльності, що полягала в порушенні строків проведення радіологічного контролю та проставляння відповідних відміток, за таких обставин є передчасними. Крім того, суди мають враховувати адекватність застосованих інспектором заходів щодо продовження строків проведення контролю як реакцію на виявлене порушення і наслідки, які можуть такі порушення спричинити.

Зупинився доповідач і на постанові ВС від 29 травня 2024 року у справі № 400/1453/19, у якій спірним питанням було надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення в постійне користування земельної ділянки земель водного фонду державної власності зі зміною цільового призначення на землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення для розміщення й експлуатації будівель і споруд морського транспорту (реконструкція причалу). У цій справі колегія суддів дійшла висновку, що управління та контроль за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів, у тому числі розпорядження водними об’єктами загальнодержавного значення, належить до відання Кабінету Міністрів України.

Бузький лиман є водним об’єктом загальнодержавного значення, оскільки належить до внутрішніх морських вод України. Спірна земельна ділянка була дном лиману, її межі лише частково збігалися зі штучними спорудами, тому неможливо встановити її межі в натурі та закріпити межовими знаками встановленого зразка.

Зважаючи на те, що спірна територія не має такої обов’язкової ознаки земельної ділянки, як встановлені межі, колегія суддів ВС погодилася з позицією судів попередніх інстанцій, що вищезазначена територія не може бути об’єктом земельних правовідносин.

Також Альберт Єзеров звернув увагу на справу № 640/3513/20, яка стосувалася сплати канального збору. Звертаючись до суду з позовом, позивач ставив питання про свою дискримінацію щодо справляння та розміру ставок портових зборів.

Крім цього, учасники заходу розглянули актуальні питання стосовно забезпечення торговельного мореплавства в Чорному морі під час війни та стратегії морської безпеки України, арешту суден, щодо особливостей розгляду судами загальної юрисдикції спорів з трудових контрактів моряків, роботи Морської арбітражної комісії та Міжнародного комерційного арбітражного суду при ТПП України.  

Науково-практичний семінар організувала Асоціація адвокатів України спільно з Радою адвокатів Одеської області.

Фото надали організатори.