Судді ВС обговорили сучасні виклики та майбутні перспективи арбітражу в Україні

Про актуальні питання міжнародного арбітражу та інвестиційної привабливості, а також вплив воєнних конфліктів і санкцій на арбітраж ішлося під час IX Міжнародних арбітражних читань пам’яті академіка І. Г. Побірченка «Арбітраж в умовах викликів: формуючи майбутнє сьогодні». У заході взяли участь голова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Лариса Рогач, суддя ВС у Касаційному цивільному суді Василь Крат і суддя ВС у Касаційному господарському суді Олег Васьковський.

Актуальність судової медіації та альтернативних способів вирішення спорів в Україні зростає в умовах воєнного стану. Законодавчі зміни, які відновлюють роль суду у сприянні досягненню домовленостей у спорі між сторонами, є важливим кроком до вдосконалення правового регулювання у цій сфері. Вони відкривають нові можливості для ефективного вирішення конфліктів, сприяючи стабільності та розвитку економіки. На цьому наголосила голова КГС ВС Лариса Рогач під час вітальної промови.

Як зазначила Лариса Рогач, на сьогодні національне законодавство надає підприємцям можливість вибору різних форм вирішення спорів: від міжнародного комерційного арбітражу до державних судів.

Крім того, судова медіація в Україні стає важливим інструментом, який дає змогу сторонам конфлікту знаходити компроміс без затяжних судових процесів, а також сприяє зменшенню навантаження на судову систему.

Голова КГС ВС зауважила, що Верховний Суд активно розвиває судову практику щодо принципів проарбітражності, що є вагомим поступом у напрямі інтеграції України в міжнародну правову спільноту. Водночас у своїх правових висновках ВС акцентує на необхідності забезпечення справедливості та доступності арбітражного процесу, що підвищує довіру до цього механізму з боку бізнесу.

Насамкінець Лариса Рогач констатувала, що національні суди та арбітражі можуть забезпечити верховенство права в Україні навіть в умовах воєнного стану та під час майбутньої післявоєнної відбудови. Водночас поглиблення співпраці з міжнародними інституціями, адаптація міжнародного економічного законодавства та розвиток судової медіації стануть дієвими кроками у створенні ефективної системи альтернативного вирішення спорів в Україні.

Суддя ВС у КЦС Василь Крат виступив із доповіддю про «стабільність» арбітражного застереження в ракурсі інвестиційної привабливості. Перш за все суддя зауважив, що, на його думку, замість поняття «третейська / арбітражна угода» варто було б уживати словосполучення «третейський / арбітражний правочин».

На заході обговорювали постанову об’єднаної палати КГС ВС від 30 серпня 2024 року у справі № 911/1766/22, у якій зроблено висновок, що питання щодо дійсності третейської / арбітражної угоди не може розглядатися як позовна вимога; третейська / арбітражна угода не є правочином у розумінні ЦК України, цивільно-правовим договором, а вважається за своєю суттю процесуальним договором, для якого чинне законодавство України встановлює спеціальний порядок визнання недійсним.

Суддя розглянув порушене питання у двох аспектах: історичному і сутнісному.

Щодо першого аспекту Василь Крат нагадав, що в грудні 2018 року відбувся третейський форум «Стан і перспективи розвитку третейського розгляду в Україні». Під час форуму він звертав увагу, що про третейську / арбітражну угоду (застереження) треба говорити саме як про процесуальний договір, який є складовою приватноправового договору, а також на те, що необхідно розмежовувати матеріальний і процесуальний аспекти недійсності, які є кардинально різними за своєю сутністю. Надалі такий підхід був імплементований у судову практику КЦС ВС. Зокрема, у п. 67 зазначеної постанови КГС ВС ідеться, що в постанові КЦС ВС від 26 липня 2023 року у справі № 824/123/22 визначена правова природа арбітражної угоди, а також вказано, що, по суті, це процесуальний договір, хоча він може міститися і в приватноправовому договорі.

Аналогічні правові позиції містяться в постановах КЦС ВС від 4 квітня 2024 року у справі № 824/97/22, від 21 березня 2024 року у справі № 824/99/22. «У численних постановах, що ухвалювалися КЦС ВС як судом апеляційної інстанції, суд уже як даність вів мову про третейське / арбітражне застереження як про процесуальний договір, починаючи з 2023 року. З 2018 року кваліфікація цієї конструкції суттєво змінилася. І сьогодні вона знайшла подальше підтвердження в постанові ОП КГС ВС», – сказав доповідач.

Стосовно сутнісного аспекту він зазначив, що «цивільний оборот любить тишу». Договори не вчиняються для того, щоб їх не виконувати, констатувати неукладеність, нечинність, з надуманих причин визнавати недійсність. Загалом це стосується будь-якої конструкції, про яку домовляються учасники обороту.

Василь Крат зауважив, що існує «добра» і «погана» недійсність. Перша – це, наприклад, коли вчиняється фраудаторний правочин. Визнання такого правочину недійсним допомагає задовольнити вимоги кредитора. Другу учасники обороту намагаються використовувати для незастосування умов договору, наприклад коли хочуть визнати недійсним третейське / арбітражне застереження, щоб не було компетенції у третейського суду чи арбітражу. «Рано чи пізно ми будемо так дивитися на будь-яку недійсність у контексті кожної конструкції: є "добра" і є "погана". У будь-якому випадку, щоб забезпечити стабільність, потрібно не допускати "поганої" недійсності. По-іншому гарантувати стабільність навряд чи вийде», – сказав суддя.

Доповідач припустив, що можуть виникнути думки, що ст. 203 ЦК України дозволяє оскаржити третейську / арбітражну угоду через недодержання загальних вимог, необхідних для чинності правочину. Але, акцентував Василь Крат, необхідно чітко розмежовувати матеріальну і процесуальну сфери. Якщо йдеться про предмет регулювання, передбачений ч. 1 ст. 1 ЦК України, – це матеріальна сфера.

Однак треба чітко усвідомлювати, що закони України «Про третейські суди» та «Про міжнародний комерційний арбітраж» мають специфіку, що виражається як у термінології, так і в підставах, не характерних для приватного права. Тобто недійсність третейської / арбітражної угоди (чи застереження) піддається специфічному регулюванню: вирішення цього питання переміщується на етап розгляду справи про визнання та надання дозволу на виконання рішення третейського суду чи арбітражу. Не існує додаткових способів нівелювати третейську / арбітражну угоду (застереження), зауважив доповідач і додав, що в цьому питанні ми ще на початку шляху, буде й критика, й інші пропозиції. Але необхідно зберегти саме такий підхід та, можливо, посилити його з точки зору аргументації.

Законодавство, що стосується війни, розробляється в умовах безпрецедентних викликів, і важливо зрозуміти, яким чином формуються відповідні норми та як застосовувати їх на практиці, щоб максимально забезпечити захист національних інтересів. Про санкції і мораторій під час війни та актуальну судову практику розповів секретар судової палати для розгляду справ про банкрутство КГС ВС Олег Васьковський.

Як зауважив доповідач, законодавство про санкції, що діє з 2014 року, створювалося поступово, але в 2022 році з’явився важливий нормативний акт — постанова Кабінету Міністрів України від 3 березня 2022 року № 187 «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв’язку з військовою агресією Російської Федерації». Крім того, цей документ стосується захисту інтересів України в контексті можливих позовів проти росії і вводить поняття «мораторій» на виконання грошових зобов’язань, кредитором яких є суб’єкт рф.

Застосування ВС зазначеної постанови демонструє, як нове законодавство починає працювати на практиці. Зокрема, Олег Васьковський навів кейс Смілянського електромеханічного заводу (м. москва), у якому КГС ВС відхилив позов кредитора з рф з огляду на наявність мораторію. Це рішення показало, що наявність мораторію не лише затримує виконання зобов’язань, а й унеможливлює участь російських кредиторів у процедурах банкрутства українських компаній.

Подібні правові висновки містяться також у таких постановах ВС: від 28 вересня 2023 року у справі № 904/3057/22 (один з учасників позивача є громадянином рф); від 14 березня 2024 року у справі № 910/1418/23 (кінцевий беніфіціарний власник є громадянином рф); від 17 серпня 2023 року у справі № 910/19426/21 (виробником продукції за контрактом є фірма, зареєстрована в рф); від 30 листопада 2023 року у справі № 916/1947/22 (виключено зі складу учасників товариства особу, що має громадянство рф).

Крім того, Олег Васьковський проаналізував справу про банкрутство ТОВ «БНК-Україна», бенефіціарними власниками якого були резиденти рб. Компанія була основним постачальником білоруських нафтопродуктів на території України до початку збройної агресії рф. Як зауважив доповідач, ця справа є яскравим підтвердженням того, що в умовах війни правовий режим майна суб’єктів господарювання і порядок розрахунків змінюються, а це потребує нових підходів і рішень.

Загалом практика правозастосування в умовах війни ще формується, і важливо, як законодавство адаптується до нових реалій. Водночас специфіка спорів вимагає особливої уваги до нових правових норм, судової практики та економічних механізмів, які допоможуть Україні не тільки захистити свої інтереси, але й створити підґрунтя для відновлення економіки в майбутньому.

Із презентацією Олега Васьковського можна ознайомитися за посиланням: https://court.gov.ua/storage/portal/supreme/prezentacii_2024/Prezent_Sankcii_moratorij.pdf

Захід організований Міжнародним комерційним арбітражним судом при Торгово-промисловій палаті України.

Фото надали організатори.