Про судовий захист відкритих даних розповіла суддя Верховного Суду

Суддя Верховного Суду у Касаційному адміністративному суді Мирослава Білак взяла участь у конференції «Closed data conference 5.0: Можливості та загрози для сфери відкритих даних», присвяченій збереженню та розвитку відкритих даних в умовах воєнного стану.

Учасники заходу обговорили, зокрема, питання щодо загрози для сфери відкритих даних, а також те, як обмеження доступу ускладнює та унеможливлює ефективний моніторинг відбудови й відновлення країни і як захищати право на доступ до даних у нинішніх умовах.

Під час тематичної панелі з питань судового захисту відкритих даних спікерка зазначила, що на сьогодні практика українських судів, у тому числі Верховного Суду, у сфері доступу до публічної інформації зафіксувала факт доступу до суду, можливість особи звернутися за захистом, якщо розпорядник інформації, зокрема, щось не опублікував у формі відкритих даних або опублікував частково. Реалізація права особи «знати» дає змогу здійснювати певний контроль над владою. Така практика судів не тільки легітимізує цей процес, а й спонукає розпорядника діяти відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації». Крім того, навіть зараз, коли відбуваються активна євроінтеграція, скринінг законодавства в контексті дотримання європейських стандартів, судові рішення у сфері відкритих даних також враховуються.

Мирослава Білак нагадала про стандарти міжнародного права, зокрема про Міжнародну хартію відкритих даних, яка містить набір принципів і найкращих практик для оприлюднення відкритих даних. Такі принципи, як доступність для використання, порівняння та відкритість за замовчуванням, є фундаментом для утвердження права особи «знати» у формі відкритих даних. Саме ці принципи спонукають суди і органи влади відійти від декларативного застосування приписів права.

Доповідачка зазначила, що скаржники можуть звертатися до суду не тільки в разі відсутності оприлюднення відкритих даних, але й у випадку, коли якихось даних немає або формат не відповідає типу даних. У цьому контексті суддя звернула увагу на справу № 9901/468/21, у якій ВС як суд першої інстанції розглянув спір про визнання протиправними дій ВККС щодо оприлюднення набору даних і частково задовольнив позовні вимоги. Ця справа цікава тим, що суд застосував у практиці принцип доступності у використанні даних для автоматизованої обробки, який є ключовим критерієм його машиночитаності, без участі людини.

За словами Мирослави Білак, відповідна практика стимулює суб’єктів владних повноважень і розпорядників виконувати покладені на них обов’язки, встановлені законом.

Крім того, спікерка на запитання аудиторії, як краще підготуватися з позовом до суду, наголосила на необхідності працювати з доказовою базою у цій категорії справ. Ця тема у правозастосуванні порівняно нова, і часом суду може бути недостатньо оглянути портал відкритих даних без технічної підготовки чи спеціальних знань. Тому, коли скаржник просить оглянути великий файл чи його структуру, можливо, позивачам варто було б вдаватися до проведення технічної експертизи. Слід розглянути питання про доцільність звернення до Міністерства цифрової трансформації України, яке відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015  року № 835 «Про затвердження Положення про набори даних, які підлягають оприлюдненню у формі відкритих даних» має здійснювати відповідну оцінку стану оприлюднення і оновлення відкритих даних. Також Мирослава Білак зазначила, що було б добре розробити правові стандарти щодо визначення якості відкритих даних (критеріїв чи стандартів), що спростило б перевірку якості даних і дотримання розпорядниками законодавства.

Конференцію організувала Фундація DEJURE за підтримки Антикорупційної ініціативи ЄС в Україні (EUACI).

Фото надані організаторами.