Верховний Суд підтвердив протиправність встановлення на частині території островів Венеціанський і Труханів водоохоронних зон та прибережних захисних смуг, оскільки такий статус має вся територія цих островів

Режим обмеженої господарської діяльності, характерний для прибережних захисних смуг, поширюється на всю територію острова, тому встановлення меж прибережної захисної смуги на невеликій частині островів суперечить ст. 88 Водного кодексу України.

Про це йдеться в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, ухваленій у справі за позовом заступника Генерального прокурора в інтересах держави в особі Київської міської ради про визнання недійсним договору на закупівлю послуг з розробки проєктів землеустрою щодо організації і встановлення меж водоохоронних зон на території островів Венеціанський і Труханів.

Поданий позов прокурор обґрунтував тим, що положення договору, які передбачають виготовлення проєктів землеустрою із встановлення водоохоронних зон, що мають менш суворий режим використання, ніж той, який поширюється на територію островів, порушує приписи земельного та водного законодавства.

Суди першої та апеляційної інстанцій вимоги прокурора задовольнили в частині, що стосувалася саме території островів.

За результатом касаційного розгляду справи КГС ВС погодився з висновками попередніх інстанцій про протиправність встановлення на островах водоохоронних зон як таких, які мають вужчий перелік заборон використання, ніж прибережна захисна смуга, та відсутність підстав для встановлення на території островів меж прибережних захисних смуг, оскільки режим обмеженої господарської діяльності, характерний для прибережних захисних смуг, поширюється на всю територію островів.

КГС ВС звернув увагу на те, що згідно із ст. 87 ВК України на території водоохоронних зон діє лише три заборони щодо допустимих видів діяльності (не можна застосовувати стійкі та сильнодіючі пестициди, влаштовувати кладовища, скотомогильники, звалища, поля фільтрації і скидати неочищені стічні води з використанням рельєфу місцевості), тоді як для прибережних захисних смуг ст. 89 ВК України таких заборон встановлено сім (не можна будувати будь-які споруди, у тому числі бази відпочинку, дачі, гаражі та стоянки автомобілів, розорювати землі, застосовувати добрива і пестициди, влаштовувати літні табори для худоби, звалища сміття, гноєсховища тощо, мити і обслуговувати техніку, випалювати суху рослинність).

Разом з тим відповідно до ч. 17 ст. 88 ВК України на островах встановлюється передбачений для прибережних захисних смуг режим обмеженої господарської діяльності.

Отже, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що за наслідком укладення оспорюваного прокурором договору на території островів Венеціанський і Труханів, на яку поширюється передбачений для прибережних захисних смуг режим використання, встановлено водоохоронні зони, які є територією із менш суворим режимом обмеження діяльності, якщо порівняти із прибережною захисною смугою.

Водночас серед об’єктів, щодо яких умовами договору передбачається розроблення проєктів землеустрою з метою встановлення меж водоохоронних зон та прибережних захисних смуг, містяться декілька пляжів, які розташовані на островах і займають лише певну (порівняно невелику) частину території цих островів.

Отже, КГС ВС зазначив, що оскільки згідно з ч. 17 ст. 88 ВК України режим обмеженої господарської діяльності, передбачений для прибережних захисних смуг, встановлюється на всій території такого утворення, як острів, встановлення зовнішніх меж прибережної захисної смуги на островах не відповідає положенням цього Кодексу.

Постанова КГС ВС від 25 червня 2024 року у справі № 910/71/23 – https://reyestr.court.gov.ua/Review/120232058.

Із цим та іншими правовими висновками Верховного Суду можна ознайомитися в Базі правових позицій Верховного Суду – https://lpd.court.gov.ua/.