Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Зараз на розгляді Великої Палати Верховного Суду перебуває значна кількість справ щодо застосування санкцій, запроваджених Радою національної безпеки і оборони України. Розглядаючи такі справи, Велика Палата ВС зважає на те, що рішення у справах про застосування санкцій мають відповідати міжнародним стандартам судочинства, та орієнтується на загальний підхід до розуміння санкцій як превентивного заходу, що запроваджується з метою захисту національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України, протидії терористичній діяльності, а також запобігання порушенню, відновлення порушених прав, свобод та законних інтересів громадян України, суспільства та держави.
Про це під час ІІ Конференції «БІЗНЕС VS САНКЦІЇ» зауважив суддя Великої Палати ВС Олег Ткачук.
Як повідомив суддя, з 2017 року в провадженні Верховного Суду перебувала 461 справа стосовно оскарження указів Президента України щодо застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій). З них 256 справ досі перебувають на розгляді. Велика Палата ВС як суд апеляційної інстанції розглянула 44 справи.
За результатами розгляду таких справ ВС ухвалив 27 рішень про відмову в задоволенні позову, одне – про задоволення позову, 46 – про закриття провадження, три – про відмову у відкритті провадження, 67 – про залишення позовної заяви без розгляду і 61 – про повернення позовної заяви. Рішення ВС загалом ґрунтуються на тому, що при введенні в дію рішення РНБО України про застосування санкцій Президент як гарант Конституції, якому народом України надано представницький мандат і який відповідно до Основного Закону України має повноваження вводити в дію рішення РНБО України, самостійно оцінює наявність та достатність підстав для введення санкцій.
Олег Ткачук також зазначив, що дискусійні питання щодо розгляду справ, які стосуються санкцій (наприклад, чи можуть санкції застосовуватися до громадян України), обговорювалися в колі науковців та представників законодавчої влади на засіданні робочої групи Науково-консультативної ради при ВС.
Детально спікер зупинився на кількох справах щодо застосування санкцій, розглянутих Верховним Судом. У першій з них позивач (колишній депутат Верховної Ради Автономної Республіки Крим, який після анексії півострова залишився працювати в Криму і став членом так званої Державної ради Республіки Крим) просив визнати протиправною і нечинною статтю Указу Президента України про застосування санкцій. Він зазначав, що не є суб’єктом, до якого можуть бути застосовані персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи. ВП ВС такі доводи відхилила, адже санкції до позивача були застосовані з підстав, передбачених Законом України «Про санкції», а його дії створюють реальні та потенційні загрози національним інтересам, національній безпеці, суверенітету і територіальній цілісності України та сприяють терористичній діяльності (постанова ВП ВС від 6 липня 2023 року у справі № 9901/635/18).
У справі № 9901/376/21 (постанова ВП ВС від 6 липня 2023 року) особа просила визнати протиправним і нечинним Указ Президента України про застосування персональних санкцій, посилаючись на те, що не належить до суб’єктів, щодо яких можна застосовувати санкції, оскільки є громадянином України. Верховний Суд установив, що позивач має громадянство рф, отже є фізичною особою-нерезидентом, тому вважав можливим застосувати до такої особи санкції.
Також Велика Палата ВС вирішила справу щодо накладення обмежувальних заходів на ТОВ. У цій справі товариство вказувало на те, що заборона доступу до інтернет-ресурсів може розглядатися як втручання у свободу одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів, гарантовану ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Проте, на переконання ВП ВС, у цьому випадку втручання було можливим, передбачалося ст. 34 Конституції України та Законом України «Про санкції» і мало легітимну мету. ВП ВС також зазначила, що позивач не був позбавлений можливості використовувати для одержання, зберігання, передачі інформації через мережу «Інтернет» без втручання органів державної влади вебресурси, аналогічні до російських інтернет-ресурсів, на доступ до яких були встановлені обмеження оскарженим Указом (постанова ВП ВС від 13 червня 2018 року у справі № 800/321/17).
За обставинами іншої справи, в лютому 2021 року позивач звернувся до суду з позовом про скасування Указу Президента України про застосування санкцій щодо однієї фізичної особи та восьми юридичних осіб (телеканалів). У постанові від 6 жовтня 2021 року у справі № 9901/26/21 ВП ВС вказала, що право на оскарження рішення суб’єкта владних повноважень мають особи, щодо яких воно прийняте або яке безпосередньо стосується прав, свобод та інтересів цих осіб. Як було встановлено, позивач у цій справі не належав до кола осіб, чиїх прав чи інтересів стосувався оскаржуваний Указ. Тож ВП ВС ухвалила рішення про закриття провадження в цій справі.
Конференцію організувало видання «Юридична практика».
Відеозапис заходу доступний за посиланням – https://www.youtube.com/live/kR5Ga1aBZv4.
Фото надані організаторами.
_03_03.png)