Важлива інформація

13 червня 2024 року Велика Палата Верховного Суду ухвалила рішення у справі № 9901/198/20, пов’язаній із процедурними аспектами проведення кваліфікаційного оцінювання суддів.

Згодом у медіа з’явилися численні публікації, в яких наведено твердження про те, що завдяки вказаному рішенню ВП ВС недоброчесні судді можуть уникнути звільнення із займаних посад та продовжуватимуть здійснювати судочинство; про те, що це рішення фактично нівелює кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді.

Таке прочитання рішення Великої Палати ВС не відповідає його дійсному змісту. 

За обставинами справи, що розглядалася, колегія Вищої кваліфікаційної комісії суддів України ухвалила рішення про відповідність позивача займаній посаді, водночас зазначивши, що воно набирає чинності в разі, якщо буде підтримане у пленарному складі Комісії, оскільки щодо позивача був наявний негативний висновок Громадської ради доброчесності.

Проблема правозастосування у цій справі полягала в тому, що приписами п. 20 розд. ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не було передбачено будь-якого перегляду, підтвердження чи підтримки зазначеного рішення ВККС України у пленарному у складі.

Водночас ст. 88 цього ж Закону та підпунктом 4.10.8 п. 4.10 Регламенту ВККС України врегульовано порядок ухвалення ВККС України рішення в межах іншої процедури оцінювання, а саме кваліфікаційного оцінювання, яке проводиться з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді (наприклад, під час конкурсу до Верховного Суду, вищих спеціалізованих судів тощо). За наявності висновку ГРД під час проведення такого оцінювання остаточне рішення про підтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді ВККС України може ухвалити лише в разі, якщо таке рішення підтримане не менше ніж одинадцятьма її членами.

Колегія ВККС України, ухвалюючи рішення щодо відповідності займаній посаді, помилково ототожнила дві відмінні за своєю природою і правовим регулюванням процедури оцінювання судді та застосувала до процедури оцінювання позивача на відповідність займаній посаді наслідки за результатами проведення з ним співбесіди, передбачені для процедури кваліфікаційного оцінювання з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя.

Велика Палата ВС звернула увагу на те, що лише через сім років після внесення змін до Конституції України в частині правосуддя Законом України від 9 грудня 2023 року № 3511-ІХ «Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедур суддівської кар’єри», який набрав чинності 30 грудня 2023 року, було змінено процедуру оцінювання судді на відповідність займаній посаді, передбачену п. 20 розд. ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Таким чином, до набрання чинності Законом № 3511-ІХ оцінювання судді на відповідність займаній посаді та ухвалення остаточного рішення із цього питання належало до виключних повноважень колегії ВККС України. Вирішення зазначеного питання ВККС України у пленарному складі суперечить п. 20 розд. ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів»,  приписи якого мають імперативний характер і не підлягають розширеному тлумаченню.

Водночас якщо після 30 грудня 2023 року колегія ВККС України ухвалила рішення про відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п’ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України «Про судоустрій і статус суддів», то, за наявності щодо такого судді негативного висновку ГРД, саме пленарний склад Комісії за правилами, передбаченими ст. 88 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ухвалює рішення про відповідність або невідповідність судді займаній посаді. 

Окрім того, Велика Палата ВС звернула увагу, що Законом України «Про судоустрій і статус суддів» не передбачено право ВККС України приймати рішення про залишення без розгляду інформації або висновку, які були надані ГРД, як і не передбачено право не досліджувати відповідні документи.

В межах процедури оцінювання судді на відповідність займаній посаді, з урахуванням мети і завдань його проведення, обов’язком (повноваженням) ВККС України є з’ясування й оцінка всіх аспектів життя і діяльності такого судді не лише професійного характеру, але й морально-етичного.

В такому разі рішення від імені ВККС України мало ухвалюватись колегією ВККС України.

Таким чином, зазначене свідчить про необґрунтованість опублікованих на деяких медіаресурсах висновків щодо змісту та ймовірних наслідків судового рішення, ухваленого Великою Палатою ВС.

Із повним текстом постанови ВП ВС від 13 червня 2024 року у справі № 9901/198/20 можна ознайомитися в ЄДРСР – https://reyestr.court.gov.ua/Review/120088917.

В справі також висловлено окремі думки суддів Великої Палати ВС щодо прийнятого рішення.

Коментар підготовлено суддею-спікером Великої Палати Верховного Суду Пільковим Костянтином Миколайовичем.