Судовий захист політичних та громадянських прав і свобод у довоєнний, воєнний і післявоєнний час: на міжнародній конференції практики й науковці обговорюють актуальні питання адмін’юстиції

Від ефективного захисту прав громадян у всіх сферах життя залежить стабільність суспільства, його розвиток і добробут. Тільки забезпечуючи повагу до цих прав, ми можемо побудувати справедливе та демократичне суспільство.

На цьому наголосив Голова Верховного Суду Станіслав Кравченко під час відкриття VII Міжнародної науково-практичної конференції «Адміністративна юстиція в Україні: проблеми теорії та практики. Судовий захист політичних та громадянських прав і свобод у довоєнний, воєнний і післявоєнний час», яка відбувається в м. Острозі 4–5 липня 2024 року.

Голова ВС подякував організаторам конференції та зауважив, що захист прав і свобод громадян, зокрема політичних та громадянських, завжди був і залишається одним із пріоритетних завдань будь-якої демократичної та правової держави.

Однак з початку широкомасштабної російської агресії проти України та введення воєнного стану реалізація окремих політичних прав зазнала змін. Національні суди стикаються з новими викликами, пов’язаними з війною та необхідністю адаптації законодавства до поточних обставин. Це охоплює забезпечення дотримання прав громадян, навіть коли деякі із цих прав тимчасово обмежені, з урахуванням запровадженого режиму воєнного стану (Закон України «Про правовий режим воєнного стану»).

За словами Станіслава Кравченка, нині функція судів якраз і полягає в тому, щоб такі обмеження застосовувалися у випадках, чітко визначених законом. «І сьогодні ми готуємося до того, що війна обов’язково закінчиться нашою перемогою та справедливим миром. Ми повернемося до стандартів, демократичних процесів, які є звичними для нас», – наголосив Голова Верховного Суду.

Станіслав Кравченко акцентував, що національні суди вивчають практику Європейського суду з прав людини та Суду справедливості Європейського Союзу щодо захисту політичних і громадянських прав, використовують досвід інших країн, які стикалися зі схожими викликами, щоб забезпечити захист прав громадян.

«Тому сьогоднішній обмін думками й досвідом уже зараз дасть нам змогу виявити найбільш ефективні шляхи розв’язання проблем, які постають перед адмінсудами, зокрема в частині реалізації громадянами політичних прав. Наша мета – забезпечити, щоб кожен громадянин мав можливість отримати справедливий судовий захист, а права і свободи кожного були дотримані. Завдяки спільним зусиллям ми зможемо зробити крок уперед у зміцненні демократії та правової держави», – зауважив Голова ВС.

У вітальній промові голова Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Михайло Смокович зазначив, що конференція є нагальною та практичною і проводиться в межах Днів адміністративної юстиції, які тривають з 20 червня по 10 липня.

Михайло Смокович нагадав, що 19 років тому, 6 липня, Верховна Рада України прийняла Кодекс адміністративного судочинства України, за який тоді проголосувало 305 народних депутатів України.

За словами голови КАС ВС, адмін’юстиція – це один з основних складників демократичного суспільства та держави. Адміністративна юстиція – це діяльність не тільки адмінсудів, а й суб’єктів владних повноважень, які діють справедливо, дотримуються принципу верховенства права, а також стоять на захисті прав, свобод та інтересів людини і громадянина.

Михайло Смокович наголосив, що тема конференції дуже важлива й охоплює три періоди: довоєнний, воєнний і післявоєнний. «Ми переконані, що буде повоєнний час, ми переможемо у війні. І вже сьогодні ми повинні бути готові до тих викликів, які нас очікують, і до захисту прав, свобод та інтересів людини і громадянина», – зауважив спікер. Він додав, що конституційне право на судовий захист прав і свобод гарантується кожному навіть під час дії правового режиму воєнного стану, тому адміністративна юстиція в межах своєї юрисдикційної компетенції зобов’язана забезпечити цей захист справедливо, неупереджено, своєчасно й ефективно.

Голова КАС ВС вказав на важливість питань, які розглядатимуться на конференції: доступ до публічної інформації та право на звернення до органів державної влади, місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб; захист та обмеження свободи об’єднання в політичні партії та громадські організації, реалізація права на мирні публічні зібрання; інститут громадянства, свобода пересування і вільний вибір місця проживання; забезпечення приватного і публічного інтересів як гарантія реалізації конституційних прав людини та вплив судової практики на формування соціальної політики держави; передумови й виклики під час організації та проведення виборів у післявоєнний час.

Михайло Смокович подякував усім, хто долучився до конференції, та побажав її учасникам плідної роботи. «Я переконаний, що завдяки українським воїнам, які нас захищають, судді зможуть зберегти та захистити демократичне ядро – права, свободи та інтереси людини і громадянина», – на завершення виступу сказав голова КАС ВС.

Модератор вітальної частини VII Міжнародної науково-практичної конференції секретар судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян КАС ВС Жанна Мельник-Томенко акцентувала на тому, що сьогодні основні зусилля держави і народу сконцентровані на захисті суверенітету та територіальної цілісності України від неспровокованої агресії рф.

Нинішні складні умови, безперечно, впливають на можливість реалізації в Україні певних політичних та громадянських прав. Тому зараз саме суди мають бути надійним гарантом недопущення надмірного порушення зазначених прав. За таких умов проведення тематичної науково-практичної конференції надає можливість суддям поглибити свої знання, підвищити професійний рівень, порушити проблемні питання, що виникають у судочинстві, почути думки вітчизняних та зарубіжних фахівців щодо діяльності адміністративних судів.

Голова Рівненської обласної державної адміністрації Олександр Коваль висловив переконання, що адміністративна юстиція займає важливу нішу контролю над системою державного управління. Сьогодні органи виконавчої влади, особливо органи місцевого самоврядування, у своїй роботі покладаються саме на цей контролюючий елемент з боку адміністративного судочинства. «Що далі розвивається система адмінсудочинства, то частіше перед ухваленням рішення представники органів виконавчої влади звертаються до судової практики. Це свідчить про те, що вже є напрацьована база судових рішень, на які можуть орієнтуватися представники виконавчої влади, зокрема, в питаннях, що недостатньо врегульовані в законодавстві», – зауважив він.

Як наголосив Олександр Коваль, адміністративне судочинство – обов’язкова частина демократичної держави. Уже зараз, у воєнний час, виникають питання щодо відшкодування шкоди, завданої внаслідок війни. Окрім цього, у повоєнний період гостро постануть питання щодо, наприклад, захисту прав ветеранів і реалізації виборчих прав. Роль адміністративних судів буде ключовою в розв’язанні таких проблем. На думку спікера, умовою подальшого розвитку України як правової та демократичної держави є посилення функції адмінсудочинства з метою захисту прав, свобод і законних інтересів громадян України.

З вітальним словом також виступив ректор Національного університету «Острозька академія» Ігор Пасічник. Він нагадав учасникам конференції про важливе історичне значення освітнього закладу для розвитку правознавства в Україні. Випускники Острозької академії, серед яких і гетьман Війська Запорозького Петро Конашевич-Сагайдачний, активно впливали та впливають на становлення України саме як правової держави.

Від імені Ради Європи до учасників заходу звернувся Голова Офісу Ради Європи в Україні Мачей Янчак. Він привітав Україну з початком переговорів із Європейським Союзом. «Це ще одне підтвердження європейського майбутнього України. Рада Європи й надалі підтримуватиме реформи, спрямовані на євроінтеграцію, і готова надавати всю необхідну допомогу органам української влади та українському народу для досягнення вашою державою європейських перспектив», – запевнив Голова Офісу РЄ в Україні.

За його словами, протягом останніх 30 років Україна провела глибокі реформи в судовій системі відповідно до європейських стандартів. Однак залишається ще багато роботи, зокрема у сфері ефективного добору суддів і своєчасного розгляду справ, пов’язаних із війною, тож РЄ продовжуватиме підтримувати судову владу України для посилення вже досягнутих успіхів. Як зауважив Мачей Янчак, національна судова система має бути гарантом дотримання всіх прав людини. «У складних умовах агресивної війни рф проти України РЄ продовжує підтримувати органи державної влади в пошуку потрібних рішень і реалізації практичних заходів для того, щоб, коли прийде час, вибори в Україні були проведені відповідно до найкращих європейських практик. Так само під час війни належної уваги потребує і захист соціальних прав та розроблення соціально орієнтованого законодавства», – узагальнив Голова Офісу РЄ в Україні.

Керівниця проєкту ЄС «Право-Justice» Оксана Цимбрівська акцентувала, що захист політичних та громадянських прав і свобод є, безумовно, критичним елементом демократичної інфраструктури держави. Дуже цінно, що вже сьогодні адміністративні суди говорять про такі важливі питання, як організація та проведення виборів у післявоєнний час.

Спікерка відзначила, що сьогоднішня конференція приділяє значну увагу європейському досвіду у сфері захисту політичних і громадянських прав та свобод, що вагомо в контексті євроінтеграційного шляху України. Вона звернула увагу на надважливість утвердження верховенства права і всіх реформ у сфері правосуддя як одного з основних критеріїв для вступу до ЄС.

І в цьому аспекті роль суддів є ключовою та стратегічною. Процес наближення українського законодавства до законодавства ЄС неможливий без врахування практики та тлумачення Суду справедливості ЄС. Практика цього Суду має принципове значення у правопорядку ЄС, і саме готовність українських суддів до правозастосовної і правотлумачної практики визначатиме, у тому числі, й успішність переговорного процесу для України та його тривалість.

На думку керівниці проєктів в Україні та В’єтнамі Німецького фонду міжнародного правового співробітництва Ангели Шмайнк, українська судова система та Верховний Суд працюють у надскладних умовах воєнного стану. Міжнародна спільнота з великою повагою ставиться до того, як українські судді не лише здійснюють судочинство, а й підтримують міжнародні контакти для обміну досвідом та вдосконалення судових процесів.

Після вітальних слів старший міжнародний експерт, керівник компоненту «Підтримка процесу євроінтеграції в секторі юстиції» проєкту ЄС «Право-Justice» Віргіліюс Валанчюс виступив із доповіддю «Євроінтеграційний вимір: виклики для адміністративної юстиції». Спікер наголосив, що адмін’юстиція в ЄС відіграє надзвичайно важливу роль у формуванні демократичної держави.

Питання форуму щодо судового захисту політичних та громадянських прав і свобод безпосередньо пов’язане з порядком денним вступу України до ЄС. Гармонізація національних правових актів зі стандартами ЄС – вагомий елемент. У більшості випадків під час переговорного процесу «багато очей» стежать за тим, як законодавство реалізується на практиці, чи немає спроб обійти законодавство, яке абсолютно відповідає стандартам ЄС, чи немає спроб після кроку вперед зробити два кроки назад.

За словами Віргіліюса Валанчюса, судова система загалом та адмін’юстиція зокрема не можуть безпосередньо впливати на швидкість переговорів щодо вступу України в ЄС, проте не слід недооцінювати їхній опосередкований вплив на цей процес. Дотримання фундаментальних цінностей ЄС, захист прав людини, забезпечення ефективного судового захисту тощо підпадають під дію основних договорів ЄС, Хартії основних прав ЄС.

Доповідач наголосив, що зазвичай адмінсуди та судді адмінсудів – це ті, хто першими починають відчувати дихання права ЄС. «Так було в інших державах, так буде і в Україні», – акцентував Віргіліюс Валанчюс, зауваживши, що вже давно українська адмін’юстиція має розуміння важливості інструментів тлумачення права, які просуває Суд справедливості ЄС.

Крім того, експерт розповів про виклики, які можуть постати перед адмінсудами на шляху до вступу України до ЄС.

Під час першої тематичної сесії учасники обговорили актуальні питання, які стосуються доступу до публічної інформації та права на звернення до органів державної влади, місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб. Модерувала цю сесію віцепрезидент Групи спеціалістів з доступу до офіційних документів (Access Info Group) Тетяна Олексіюк. Вона зазначила, що доступ до публічної інформації, безумовно, є складником фундаменту належного функціонування демократії. Також модераторка відзначила здобутки України щодо розвитку законодавства, яке регулює доступ до інформації.

Суддя Верховного Суду у Касаційному адміністративному суді Мирослава Білак виступила з доповіддю на тему «Європейські стандарти у контексті захисту права на доступ до публічної інформації в Україні: судова практика». Доповідачка зауважила, що ВС відійшов у своїй практиці від декларативного застосування норм права до більш глибокого застосування принципів права, що містяться, зокрема, в Конвенції Ради Європи про доступ до офіційних документів і Міжнародній хартії відкритих даних. У зв’язку із цим доповідачка звернула увагу на практику Верховного Суду у справах, розглянутих в умовах воєнного стану, що стосувалися саме доступу до публічної інформації у формі відкритих даних. Так, суддя зосередилася на справі про надання текстів судових рішень з ЄДРСР; справі, що стосується доступу до публічної інформації у формі відкритих даних, що містилися в електронному публічному реєстрі, вільний доступ до якого був обмежений з початком повномасштабної агресії. У фокусі уваги ВС у цих справах було питання щодо обмеження доступу до змісту інформації та меж обов’язку розпорядника надати її в певній формі.

«Застосування Конвенції Тромсо для захисту права на доступ до інформації» – такою була тема президента Групи спеціалістів з доступу до офіційних документів (Access Info Group), Голови Вищого адміністративного суду Швеції Хелени Едерблом. Конвенція Ради Європи про доступ до офіційних документів (Конвенція Тромсе) була створена з метою закріплення права громадян на доступ до офіційних документів шляхом установлення мінімальних стандартів для країн, що її ратифікували, а також із можливістю розширити ці стандарти з урахуванням правових особливостей кожної країни. На сьогодні документ ратифіковали вже 13 європейських країн, серед яких і Україна. Спікерка схвально відгукнулася про законодавчу базу України, яка регулює це питання. Проте вона звернула увагу, що надалі також планується провести оцінку практичного застосування цих норм на прикладі роботи судів та інших державних установ. «Доступ має бути простим і не має створювати обмежень через бюрократичні перешкоди», – наголосила Хелена Едерблом.

Президент Конституційної судової палати та Вищого адміністративного суду землі Рейнланд-Пфальц (Німеччина) Ларс Брокер навів приклади з німецької судової практики щодо підстав і меж доступу до офіційної інформації. Він, зокрема, розповів про визначення меж права на отримання офіційної інформації адміністративними судами, випадки зловживання правом на доступ до інформації та особливості захисту інформації певної категорії. Як акцентував Ларс Брокер, вільний доступ до інформації обов’язково має бути гарантований у демократичній державі. Однак також важливо дотримуватися балансу між інтересами громадян та, наприклад, захистом персональних даних, необхідністю дотримання комерційної таємниці тощо.

Виконавчий директор Центру права та демократії (Канада) Тобі Мендель виступив з доповіддю «Національна безпека та право на інформацію: оцінка юридичного і практичного застосування під час конфлікту». Він високо оцінив те, як в Україні реалізовується право на надання публічної інформації громадянам, та надав певні рекомендації щодо технічного вдосконалення цих процесів.

Говорячи про пошук балансу між дотриманням інтересів національної безпеки та збереженням права на інформацію, правник наголосив на тому, що установа має право відмовити у зверненні, якщо існує ризик зашкодити інтересам держави. Водночас якщо публічний інтерес переважає можливу шкоду, інформацію має бути розголошено.

Про основні підходи судової практики Суду справедливості ЄС щодо справ у сфері публічного доступу до документів учасникам науково-практичної конференції розповів суддя цього Суду Ірмантас Ярукайтіс. Щорічно Суд ЄС розглядає близько 15–20 справ, які стосуються цієї категорії, і основним документом, який використовується для прийняття рішень, є Регламент Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1049/2001 від 30 травня 2001 року щодо доступу громадськості до документів Європейського Парламенту, Ради та Комісії. Доповідач розповів про окремі рішення з новітньої практики Суду ЄС. Також суддя звернув увагу на винятки, завдяки яким може бути обмежено доступ до документів (всі вони вказані в ст. 4 Регламенту).

Про правові висновки Великої Палати Верховного Суду щодо юрисдикційності спорів у справах про доступ до публічної інформації розповів Секретар Великої Палати ВС Віталій Уркевич. Він пояснив, що при визначенні юрисдикційності таких спорів найпоширенішим критерієм є характер спірних правовідносин. Наприклад, на відносини з оскарження бездіяльності розпорядника публічної інформації щодо розгляду звернення або запиту про надання публічної інформації поширюється юрисдикція адмінсудів, а в порядку цивільного судочинства мають розглядатися справи щодо захисту порушених особистих немайнових і майнових прав у сфері інформаційних правовідносин.

Новий етап розвитку конституційного права на звернення окреслив заступник Міністра юстиції України Олександр Банчук. На його думку, цей етап полягає, зокрема, в ухваленні в лютому 2022 року Закону України «Про адміністративну процедуру». Цей Закон відповідно до європейських стандартів реалізовує відповідні положення ст. 40 Конституції України щодо права на звернення і розгляд цього звернення. Крім того, Олександр Банчук повідомив, що вже ухвалений у першому читанні законопроєкт «Про звернення» (реєстр. № 11082). Цей законопроєкт передбачає, що суб’єктами звернення можуть бути не лише фізичні, а і юридичні особи, а також пропонує обмежити коло суб’єктів розгляду звернень.

Голова Запорізького окружного адміністративного суду Олег Прудивус виступив з темою «Право на доступ до публічної інформації: рішучі кроки молодої держави». Він зауважив, що той змістовний формат роботи, який зроблено в Україні в аспекті доступу до публічної інформації, – це не просто рішучі кроки, а революція в інформаційних правовідносинах.

За словами доповідача, у світі був сформований потужний базис для забезпечення та захисту всебічного права людини на доступ до інформації (Загальна декларація прав людини, Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, Міжнародний пакт про громадянські і політичні права). Ці міжнародні акти фактично були імплементовані в українське законодавство. Першим національним нормативно-правовим актом, покликаним урегулювати відносини щодо створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони, захисту інформації, став Закон України «Про інформацію». Революцією в Україні в побудові правової держави було прийняття в 1996 році Конституції України, в якій визначено, що кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб – на свій вибір. А 13 січня 2011 року Верховна рада України ухвалила довгоочікуваний Закон України «Про доступ до публічної інформації», який не лише продовжив логіку Закону України «Про інформацію», а й став прогресивним кроком у розвитку підзвітного та відкритого державного управління в Україні.

Крім того, Олег Прудивус вказав на проблемні аспекти реалізації права на доступ до публічної інформації, зокрема й в умовах воєнного стану.

Також до дискусії в межах першої сесії щодо надання доступу до інформації, яка перебуває в розпорядженні державних органів, приєднався заступник Голови Вищого адміністративного суду Литви Ернестас Спруогіс.

Друга сесія науково-практичної конференції була присвячена темі «Захист та обмеження свободи об’єднання в політичні партії та громадські організації, реалізація права на мирні публічні зібрання». Учасники мали можливість обговорити питання щодо реалізації права на об’єднання в політичні партії та громадські організації в контексті євроінтеграції України, меж державного контролю й заборони політичних партій, умов реєстрації та анулювання реєстрації політичних партій, а також особливостей права на мирні публічні зібрання, його обмеження в довоєнний і воєнний час. Модератором сесії стала суддя Верховного Суду у Касаційному адміністративному суді Мирослава Білак.

Почесний президент Венеційської комісії Ради Європи Каарло Туорі виступив з доповіддю про захист та обмеження свободи об’єднання в політичні партії і громадські організації, реалізацію права на мирні публічні зібрання. Він проаналізував окремі норми українського законодавства в аспекті цієї теми та нагадав про окремі висновки Венеційської комісії РЄ щодо обмеження виборчого права та вибори.

Практику ЄСПЛ щодо допустимих обмежень права на свободу об’єднання в інтересах національної безпеки висвітлив заступник секретаря Адміністративного трибуналу Ради Європи, старший юрист Секретаріату Європейського суду з прав людини Дмитро Третьяков. Як пояснив спікер, у контексті ст. 11 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод ЄСПЛ неодноразово зазначав, що політичні партії та інші об’єднання відіграють важливу роль у забезпеченні плюралізму й демократії і що стан демократії в певній країні можна оцінити саме з огляду на те, як свобода об’єднання забезпечується національним законодавством і застосовується органами державної влади на практиці. Відповідно до практики ЄСПЛ свобода об’єднання може бути обмежена, зокрема, в інтересах державної або громадської безпеки.

Професор кафедри політології Львівського національного університету імені Івана Франка, керівник Центру політичних досліджень при ЛНУ імені Івана Франка Анатолій Романюк виступив із доповіддю «Криза інституту чи домінуючої моделі політичної партії в Україні?». Він проаналізував участь політичних партій у парламентських виборах різних років, зміну рівня індексу електорального волевиявлення на парламентських виборах в Україні (1998–2019 роки).

Представники Міністерства юстиції України В’ячеслав Хардіков та Олена Вакуленко розглянули підстави для заборони політичних партій. У виступі вони зосередилися на судовому супроводі справ щодо заборони політичних партій.

Директор Департаменту державної реєстрації Мін’юсту В’ячеслав Хардіков розповів про особливості процесу призупинення діяльності політичних партій в Україні. У 2022 році рішенням Ради національної безпеки і оборони України було заборонено діяльність окремих політичних партій у зв’язку з посяганням на національну безпеку України. Водночас було розпочато процес конфіскації їхнього майна у власність держави відповідно до судових рішень. Крім того, аналогічна заборона стосувалася і діяльності окремих громадських організацій – з моменту анексії Криму у 2014 році було розглянуто 58 таких судових справ.

Детальніше про труднощі, які виникають під час процесу доведення діяльності партій та її окремих членів, поінформувала директор Департаменту з питань судової роботи Мін’юсту Олена Вакуленко. Розгляд першої справи, яка стосувалася заборони політичної партії, розпочався ще у 2014 році, а рішення було отримано лише у 2022 році. Це було пов’язано з тим, що представники партії всіляко перешкоджали здійсненню судочинства. Проте завдяки законодавчим змінам, які врегулювали процес розгляду цієї категорії справ, процедура суттєво спростилася.

Старший радник з правових питань Всеукраїнської громадської організації «Громадянська мережа “ОПОРА”» Ольга Коцюруба зупинилася на засторогах щодо розгляду справ, які стосуються політичної діяльності. Як акцентувала доповідачка, згідно з практикою ЄСПЛ фундаментальною засадою взаємодії держави й політичних партій є принцип плюралізму (політичної багатоманітності). Також міжнародні стандарти передбачають обмежене вжиття державою таких заходів, як розпуск чи заборона політичних партій. Щодо українського законодавства у сфері діяльності політичних партій Ольга Коцюруба вказала, що законодавчо неврегульованими лишаються питання правомірності заборони політичної партії, якщо її окремі члени вчиняють дії, які є підставою для заборони партії.

Аналізуючи особливості процесу заборони політичних партій згідно з німецьким та європейським законодавством, суддя Федерального адміністративного суду Німеччини Мартін Штайнкюлер зауважив, що політичні партії відіграють головну роль у стабілізації держави. Водночас іноді діяльність певних політичних партій може загрожувати конституційному устрою держави. Тому, за його словами, в німецькій конституції закріплено, що партії, які мають за мету порушити демократичний устрій держави або посягають на її територіальну цілісність, можуть бути заборонені. І рішення про заборону політичної партії з таких підстав може ухвалити лише Федеральний конституційний суд Німеччини кваліфікованою більшістю голосів (2/3 голосів).

З темою про практику ЄСПЛ щодо реалізації права на мирні зібрання та особливості її реалізації в Україні виступив професор кафедри теорії та історії держави і права Національного університету «Острозька академія» Сергій Іщук. На його переконання, лише наявності ст. 39 Конституції України не достатньо для того, щоб повноцінно регулювати право на мирні зібрання. Потрібен спеціальний закон, який закріпив би позитивні та негативні зобов’язання держави в цьому аспекті. До того ж Сергій Іщук зосередився і на проблемних питаннях, які стосуються обмеження права на мирні зібрання в умовах воєнного стану в інтересах національної безпеки.

Суддя Верховного Суду у Касаційному адміністративному суді Андрій Загороднюк під час виступу на тему «Вплив воєнного стану на реалізацію права на мирні публічні зібрання: юридичні механізми захисту в умовах воєнного стану» окреслив основні законодавчі зміни щодо права на мирні зібрання, які були внесені з моменту оголошення воєнного стану в Україні. Основною зміною було те, що тепер забороняти проведення мирних зібрань має право не лише суд, а й військове командування або військові адміністрації. При цьому влада на місцях самостійно ухвалює рішення щодо заборони зібрання чи його дозволу – єдиного підходу наразі немає, тому що безпекова ситуація на території є неоднаковою.

Третя сесія була присвячена темі «Інститут громадянства та свобода пересування і вільний вибір місця проживання». Її модератором став суддя Верховного Суду у Касаційному адміністративному суді Андрій Жук. Він зазначив, що під час сесії будуть обговорені такі теми, як: принцип єдиного громадянства; множинне громадянство; набуття та втрата громадянства України; наслідки набуття громадянином України громадянства іншої держави, зокрема держави-агресора; обмеження та захист права на вільний вибір місця проживання у воєнний час; правовий статус внутрішньо переміщених осіб; право виїзду за межі України у воєнний час.

Суддя Адміністративного суду Відня (Австрія), президент Асоціації європейських адміністративних судів (2014–2023), експерт проєкту ЄС «Право-Justice» Едіт Целлер окреслила питання громадянства та свободи пересування з акцентом на потреби внутрішньо переміщених осіб. Спікерка зауважила, що надання громадянства є компетенцією суто національного законодавця. Разом із тим вона пояснила, що мета спільної міграційної політики в межах ЄС є достатньо чіткою – налагодити ефективне управління міграційними потоками, а також запобігти нелегальній міграції та торгівлі людьми. Окрему увагу приділено дотриманню прав ВПО як особливо вразливої групи громадян.

Старша радниця з питань захисту Управління Верховного комісара ООН у справах біженців в Україні Сара Еліотт поділилася спостереженнями щодо захисту прав біженців та інших груп осіб. Вона зауважила, що Управління Верховного комісара ООН у справах біженців давно співпрацює з українською судовою системою у сфері захисту прав вимушено переміщених груп осіб та осіб без громадянства. У контексті повномасштабної війни рф проти України Сара Еліотт нагадала, що хоча з міркувань національної безпеки зараз у нашій країні може застосовуватися ст. 9 Конвенції про статус біженців 1951 року, важливо, щоб усі вжиті заходи були пропорційними й мали тимчасовий характер. Дотримання цих умов важливе з огляду на євроінтеграційні перспективи України. Спікерка запевнила, що Управління Верховного комісара ООН у справах біженців продовжуватиме надавати Україні допомогу, необхідну для надання вимушеним переселенцям доступу до правосуддя.

«Конституційний розвиток повоєнної України (фактор громадянства)» – такою була тема виступу наукового консультанта з правових питань Центру Разумкова, судді Конституційного Суду України у відставці Петра Стецюка. У своїй доповіді він розповів про саме явище конституційного розвитку та його особливості в сучасній Україні. Новітній період конституційного розвитку України розпочався з розпадом Радянського Союзу. Є як мінімум три знакові події в конституційному розвитку України, такі як: прийняття Акта проголошення незалежності України, прийняття Конституції України та ухвалення конституційних змін щодо незворотності європейського та євроатлантичного курсу держави. Доповідач звернув увагу на те, що війна негативно впливає на конституційний розвиток, але він не зупиняється. Також Петро Стецюк поділився з аудиторією своїми роздумами, чому варто готуватися до прийняття нової Конституції України.

Про особливості затримання та видворення нерегулярних мігрантів органами Державної прикордонної служби України в довоєнний, воєнний і післявоєнний періоди розповів начальник управління адміністративної юрисдикції Департаменту охорони державного кордону Адміністрації Державної прикордонної служби України Юрій Курилюк. Він, серед іншого, акцентував, що в умовах воєнного стану під час розгляду адміністративних справ щодо перетину державного кордону важливим є дотримання балансу між правами громадянина й національними інтересами.

Голова Адміністративної палати Верховного суду Естонії Іво Пілвінг зосередився на співвідношенні понять «громадянство» та «національна безпека». Він розповів про основні принципи громадянства в Естонії, серед яких – принцип ius sanguinis (дитина набуває громадянство батьків) та заборона подвійного громадянства, передбачена законодавством Естонії про громадянство. Однак де-факто подвійне громадянство дозволене в Естонії за однієї з умов: обидві країни визнають принцип ius sanguinis; особа народилася у країні, у якій визнається принцип ius soli, але її батько (батьки) має естонське громадянство. Також Іво Пілвінг окреслив нещодавню практику ВС Естонії щодо впливу іноземних органів влади у справах, предметом спору в яких є громадянство.

До обговорення долучилася перший заступник Голови Державної міграційної служби України Ірина Ковалевська. Доповідачка окреслила основні критерії реалізації норм Закону України «Про громадянство України» на сьогодні. Вона наголосила, що відповідно до актів міжнародного права саме регулювання питання набуття або втрати громадянства належить до дискреційних повноважень держави, а отже встановлюється державою на власний розсуд.

Також спікерка окреслила основні принципи єдиного та множинного громадянства. Ірина Ковалевська наголосила, що є випадки, коли набуття множинного громадянства особою не вважається добровільним, а тому не призводить до втрати громадянства України.

Доцент кафедри адміністративного та фінансового права Львівського національного університету імені Івана Франка, член Науково-консультативної ради при Верховному Суді Олег Ільницький висвітлив питання щодо перспектив оцінки «законності» обмежень свободи пересування та вільного вибору місця проживання в умовах правового режиму воєнного стану в Україні.

Спікер нагадав, що ст. 33 Конституції України гарантує кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, свободу пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом. За його словами, такі права не є абсолютними, є випадки їх обмеження. Так, відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 28 серпня 2020 року у справі № 1-14/2020 (230/20) обмеження конституційних прав і свобод людини та громадянина є можливим у випадках, визначених Конституцією України. Таке обмеження може встановлюватися виключно законом – актом, ухваленим Верховною Радою України як єдиним органом законодавчої влади в Україні. Встановлення такого обмеження підзаконним актом суперечить статтям 1, 3, 6, 8, 19, 64 Конституції України.

Олег Ільницький розповів про справу, яку ЄСПЛ узяв до розгляду, – справа «Коніченко проти України» (Konichenko v. Ukraine) (заява № 57699/22 від 4 грудня 2022 року, що перебуває на стадії обговорення від 30 жовтня 2023 року). У цій справі належить з’ясувати такі питання: формальні обставини додержання порядку відступу від зобов’язань України на міждержавному рівні; чи була заборона виїзду з країни громадянам чоловічої статі віком від 18 до 60 років як захід, що відступає від зобов’язань Уряду-відповідача згідно з вимогами ст. 2 Протоколу № 4 Конвенції, обґрунтованою та обмеженою тим, що суворо вимагалося гостротою ситуації, що склалася; чи були законні підстави для відмови в перетині заявником українського кордону (зокрема, чи була заборона виїзду з України громадян чоловічої статі віком від 18 до 60 років, на яку посилалася органи Державної прикордонної служби України як на правову підставу для відмови в перетині кордону заявнику, «відповідно до закону» в розумінні Конвенції; чи відповідали положення, що допускають винятки з обмеження на перетин кордону, зокрема щодо осіб, які виховують дитину самостійно, вимозі «якості закону», передбаченій Конвенцією; чи були ці положення, зокрема щодо «документальних доказів», які необхідно надати, доступними для громадськості та передбачуваними в аспекті їх застосування); чи було обмеження свободи заявника «необхідним у демократичному суспільстві», зокрема пропорційним в індивідуальних обставинах заявника. Окремо виділено й питання оцінки наявності дискримінації при здійсненні конвенційних прав чоловіком, який самостійно виховував дитину, за ознакою статі.

Захід відбувається в межах проведення Днів адміністративної юстиції та організований Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду спільно з проєктами Ради Європи «Підтримка судової влади України в умовах війни та післявоєнного періоду», «Посилення судових та позасудових засобів захисту прав осіб, постраждалих від війни в Україні», «Підтримка демократичних післявоєнних виборів в Україні», «Посилення соціального захисту в Україні», проєктом ОБСЄ «Підтримка Верховного Суду та вищих судів у реалізації судової реформи та забезпеченні доступу до правосуддя в умовах війни», проєктом ЄС «Право-Justice», Німецьким фондом міжнародного правового співробітництва і Національним університетом «Острозька академія».

Учасники конференції – судді, науковці, юристи-практики, представники органів державної влади і місцевого самоврядування, а також представники зарубіжних країн і міжнародних організацій.

Проведення заходу ініційовано з метою обговорення питань та обміну досвідом в аспекті розгляду адміністративними судами справ щодо захисту політичних та громадянських прав і свобод в умовах особливого правового режиму, прав на свободу об’єднання, мирні публічні зібрання; перехідного правосуддя у постконфліктних державах щодо захисту та обмеження політичних і громадянських прав, перспективи застосування прийнятих підходів адміністративними судами в післявоєнний період; застосування практики ЄСПЛ та Суду справедливості ЄС щодо захисту політичних і громадянських прав, зокрема в умовах особливого правого режиму.

Презентаційне відео «Адміністративні суди України», підготовлене спеціально для конференції, доступне за посиланням – https://youtu.be/lzSG8OTuj80?si=uLVuU9_3-ylGF-7C.

Матеріали заходу – https://supreme.court.gov.ua/supreme/pokazniki-diyalnosti/konferencii/2024_07_04_05_konferentsiia_7_07_2024.