Суддя ВС став співавтором монографії «Односторонні правочини»

Правила тлумачення, що не застосовуються до односторонніх правочинів, можливість визнання їх недійсними чи фраудаторними – про це та інше розповів суддя Верховного Суду в Касаційному цивільному суді Василь Крат під час презентації монографії «Односторонні правочини», співавтором якої він став.

Говорячи про актуальність теми книги, Василь Крат звернув увагу, що Єдиний державний реєстр судових рішень на запит «односторонній правочин» видає 1429 постанов тільки ВС. І ця цифра, додав суддя, не охоплює значної кількості рішень, у яких відповідне словосполучення не вживається, але вони стосуються  відмови від договору, справ щодо заповіту, довіреності, інших односторонніх правочинів. При цьому односторонні правочини можуть породжувати ще й публічні спори.

Василь Крат акцентував на кількох аспектах правового регулювання односторонніх правочинів, які слід брати до уваги при вирішенні відповідних спорів.

Один із них – неможливість застосування принципу contra proferentem (слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав) до тлумачення таких правочинів. Очевидно, що це правило тлумачення розраховане на застосування до дво- і багатосторонніх правочинів. Також суддя розглянув питання, чи можна тлумачити оспорений заповіт.

Важливим є правовий інструментарій, передбачений законодавцем для того, щоб забезпечувати правомірність одностороннього правочину. Доповідач зазначив про універсальність ст. 204 ЦК України «Презумпція правомірності правочину», тому до односторонніх правочинів, як і до дво- чи багатосторонніх, застосовується принцип favor contractus чи favor negotii (тлумачення договору на користь дійсності). «Тобто будь-які сумніви в дійсності, чинності та виконуваності правочину мають тлумачитися на користь його дійсності, чинності, виконуваності. Якщо односторонній правочин може бути витлумачений як дійсний або недійсний, то перевагу повинно мати тлумачення, яке дозволяє констатувати саме те, що він є дійсним, а не навпаки», – сказав Василь Крат.

Також він порушив питання про те, чи всі односторонні правочини «піддаються» недійсності. Зокрема, зазначив, що треба досить чітко розмежовувати підстави недійсності одностороннього правочину та підстави односторонньої відмови від договору.

Односторонні правочини, як і дво- чи багатосторонні, можуть визнаватися фраудаторними. Але тут є своя специфіка. Василь Крат зауважив, що треба напрацьовувати критерії, які дозволяють / не дозволяють кваліфікувати той чи інший односторонній правочин як фраудаторний. У практиці КЦС ВС значна увага приділена визнанню фраудаторними договорів, які використовувалися як інструмент, що унеможливлює звернення стягнення або перешкоджає йому. Але з цією метою можуть бути використані й односторонні правочини. До обставин, які дозволяють кваліфікувати односторонній правочин як фраудаторний, зокрема, належать: момент вчинення правочину; особа, яка сприймає вчинений односторонній правочин боржника (родич боржника, пасинок боржника, пов’язана чи афілійована юридична особа та ін.); унеможливлення звернення стягнення на майно боржника чи зменшення його обсягу.

Крім того, доповідач зазначив, що у практиці КЦС ВС постійно виникають нові питання, пов’язані з односторонніми правочинами. Тож частина цих питань не потрапила до монографії, але їх також варто розглянути. Наприклад, колегія суддів передала на розгляд Об’єднаної палати КЦС ВС справу, в якій належить вирішити питання: якщо один із подружжя надав письмову згоду на укладення іншим із подружжя договору на придбання майна (і це зафіксовано в договорі), то чи свідчить це про придбання майна за спільні кошти у спільну сумісну власність (ухвала КЦС ВС від 20 березня 2024 року у справі № 712/3590/22).

Василь Крат навів як приклад і постанову ОП КЦС від 25 березня 2024 року у справі № 458/229/18. У ній вирішуються, зокрема, питання, чи може довіреність містити обов’язки представника; чи можливо видати довіреність на підставі усного договору доручення і чи є її видача підтвердженням укладення такого договору та ін.

Також доповідач зауважив, що дуже багато питань, які стосуються односторонніх правочинів, постають у приватному праві. Однак вони виникають і на перехресті приватного права з публічним (наприклад, які податкові наслідки породжує прощення боргу).

Презентація Василя Крата – https://supreme.court.gov.ua/userfiles/media/new_folder_for_uploads/supreme/2024_prezent/Krat-intehralna-tsyvilistyka.pdf.

Монографія «Односторонні правочини» – за редакцією проф. Інни Спасибо-Фатєєвої.