Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Вимоги платника податку (у тому числі й після відкриття провадження у справі про банкрутство та визнання його банкрутом з відкриттям щодо нього ліквідаційної процедури) стосовно правомірності рішень, дій чи бездіяльності контролюючого органу стосуються насамперед перевірки законності дій суб’єкта владних повноважень, що свідчить про публічно-правовий характер такого спору, в якому суб’єкт владних повноважень реалізує свої владно-управлінські функції, а тому цей спір віднесено до розгляду саме за правилами адміністративного судочинства.
Про це йдеться в постанові Великої Палати Верховного Суду.
Відповідно до обставин справи за результатами перевірки ТОВ на підставі акта перевірки ДПС України прийняла податкові повідомлення-рішення, якими збільшено суми грошових зобов’язань ТОВ та застосовано штрафні (фінансові) санкції. ТОВ подало скаргу до ДПС України на податкові повідомлення-рішення, які за результатами розгляду залишені без змін, а скарга в цій частині – без задоволення.
Ухвалою господарського суду відкрито провадження у справі про банкрутство ТОВ, введено процедуру розпорядження та призначено розпорядника майном боржника.
Згодом до цього ж господарського суду надійшла позовна заява ТОВ до ДПС України про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень, прийнятих на підставі акта перевірки.
Господарський суд першої інстанції позов задовольнив. Водночас суд апеляційної інстанції вказав, що позов у цій справі має розглядатися господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство товариства.
Розглядаючи справу, Велика Палата ВС зазначила, що особливості порядку та процедури розгляду справ про банкрутство в межах господарської юрисдикції, визначеної ГПК України, регламентуються КУзПБ. При цьому КУзПБ не можна розглядати з точки зору розширення господарської юрисдикції на певні категорії спорів, щодо яких установлено виняток п. 8 ч. 1 ст. 20 ГПК України, що розглядаються в межах справ про банкрутство, оскільки саме ГПК України визначає юрисдикцію господарських справ. Натомість КУзПБ встановлює не юрисдикцію справ, а особливості порядку та процедури розгляду лише певної категорії спорів у межах господарської юрисдикції, визначеної ст. 20 ГПК України.
Так само як особливості розгляду податкових спорів у межах адміністративної юрисдикції, визначеної КАС України, регламентуються ПК України, особливості порядку та процедури розгляду справ про банкрутство в межах господарської юрисдикції, визначеної ГПК України, регламентуються КУзПБ.
Текстуальна конструкція ст. 7 КУзПБ свідчить на користь того, що законодавець, маючи на меті віднести до юрисдикції господарських судів певні категорії спорів, як-от щодо стягнення заробітної плати або поновлення на роботі, окремо про це детально зазначив та виокремив такі спори, при цьому в цій статті жодним чином не виокремлено податкових спорів, що виникають із податкових відносин і врегульовані ПК України.
Отже, юрисдикцію судів щодо розгляду тих чи інших спорів установлюють лише процесуальні кодекси (ГПК України, КАС України, ЦПК України). Тобто зі змісту ст. 7 КУзПБ слід дійти висновку, що вона не встановлює особливостей, за яких адміністративні спори, що виникають із податкових відносин, віднесено до юрисдикції господарських судів у межах процедури банкрутства.
КУзПБ і ПК України є кодексами з консолідованими нормами права, тобто є спеціальними в частині розгляду окремого виду господарських спорів (про банкрутство), які розглядаються господарським судом за правилами ГПК України з урахуванням особливостей, визначених КУзПБ, та, відповідно, окремого виду адміністративних спорів (податкових спорів), які розглядаються адміністративним судом за правилами КАС України з урахуванням особливостей, визначених ПК України.
Велика Палата ВС констатує, що суди попередніх інстанцій, розглянувши цю справу по суті, не врахували її висновків, викладених у постанові від 13 квітня 2023 року у справі № 320/12137/20, щодо визначення підсудності спорів, які виникають із податкових правовідносин, судам адміністративної юрисдикції.
Оскільки господарські суди помилково розглянули по суті цю справу, ВП ВС вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, судові рішення попередніх інстанцій скасувати, а провадження у справі закрити.
Постанова ВП ВС від 1 листопада 2023 року у справі № 908/129/22 (908/1333/22) (провадження № 12-46гс23) –https://reyestr.court.gov.ua/Review/114904850.
Із цим та іншими правовими висновками Верховного Суду можна ознайомитися в Базі правових позицій Верховного Суду – https://lpd.court.gov.ua.
_03_03.png)