Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Заборона щодо неприпустимості оспорювання батьківства після досягнення дитиною повноліття, запроваджена ч. 3 ст. 136 СК України, не має зворотної дії в часі і не застосовуються при оспоренні актового запису про народження дитини, якщо такий актовий запис вчинений до 1 січня 2004 року. При його оспоренні застосовуються відповідні положення КпШС України.
Позов особи, яка записана батьком дитини, про оспорення запису в книзі записів народжень після досягнення дитиною повноліття спрямований на захист приватного інтересу та «приватного життя» чоловіка за ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, тому суд не може відмовити в задоволенні такого позову з підстав відсутності порушеного інтересу в позивача.
Такі висновки зробив Верховний Суд у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі за позовом батька про виключення відомостей про нього як батька з актового запису про народження дитини, зобов’язання внести зміни до актового запису.
Позивач звернувся до суду з цим позовом після досягнення сином повноліття. Вказував, що існування актового запису, в якому він зазначений батьком дитини, порушує його права, оскільки після розірвання шлюбу відповідно до рішення суду з нього стягувалися аліменти, в рамках виконавчого провадження на нього накладено штраф, арешт на майно і рахунки, інші обмеження тощо. У разі задоволення позову в цій справі він матиме можливість звернутися до суду з позовом про скасування виконавчого листа та заборгованості зі сплати аліментів.
Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову з таких підстав: а) позивач пропустив встановлений ст. 56 КпШС України строк для звернення до суду з позовом про оспорювання батьківства; б) внаслідок недоведеності (оскільки позивач не довів, що він не є батьком дитини); в) позов подано після досягнення дитиною повноліття.
Апеляційний суд змінив мотивувальну частину рішення. Вказав, що існування відомостей про батька в актовому записі про народження дитини після досягнення дитиною повноліття саме по собі не призводить до порушення прав особи, яка записана батьком дитини. Позивач не надав суду належних обґрунтувань того, чим порушено, оспорено або не визнано його права, свободи чи інтереси внаслідок існування відомостей щодо його батьківства в актовому записі про народження дитини, яка станом на момент звернення до суду із цим позовом досягла повноліття.
КЦС ВС скасував постанову апеляційного суду, передав справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, зробивши такі правові висновки.
Норми СК України застосовуються до сімейних відносин, які виникли після набрання ним чинності, тобто не раніше 1 січня 2004 року. У розд. VII «Прикінцеві положення» СК України законодавець не передбачив правил, аналогічних положенням абз. 2 п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.
Тому заборона, запроваджена ч. 3 ст. 136 СК України, щодо неприпустимості оспорювання батьківства після досягнення дитиною повноліття, не має зворотної дії в часі. Якщо актовий запис про народження дитини вчинений до 1 січня 2004 року, то при його оспоренні застосовуються відповідні положення КпШС України.
Оскільки запис про народження дитини вчинений 22 серпня 2002 року, то до спірних правовідносин підлягають застосуванню відповідні положення КпШС України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Законодавство про шлюб та сім’ю передбачало презумпцію про те, що батьком дитини жінки, яка перебуває у шлюбі, є не хтось інший, а її чоловік, та допускало оспорювання запису як батька дитини для виправлення можливих помилок. В інтересах дитини ст. 56 КпШС України встановлювала нетривалий, а саме річний, строк для оспорювання вказаного запису. У КпШС України не було передбачено заборону на оспорювання актового запису після досягнення дитиною повноліття.
Також Верховний Суд зауважив, що по своїй суті позов особи, яка записана як батько, про оспорення запису в книзі записів народжень є негативним, у цьому позові позивач стверджує, що в нього відсутні батьківські обов’язки. За допомогою такого позову відбувається захист приватного інтересу та «приватного життя» чоловіка згідно зі ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яке охоплює важливі аспекти особистої ідентичності.
Тому апеляційний суд зробив неправильний висновок про відсутність порушеного інтересу в позивача.
Постанова Верховного Суду від 30 листопада 2023 року у справі № 161/10712/21 (провадження № 61-1153свп23) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/115654046.
Із цією та іншими правовими позиціями Верховного Суду можна ознайомитися в Базі правових позицій Верховного Суду – https://lpd.court.gov.ua.
_03_03.png)