Верховний Суд вказав на обов’язок комунального закладу охорони здоров’я з відшкодування вартості медичних послуг, фактично наданих приватним медичним закладом за направленням іншого комунального закладу охорони здоров’я

Обов'язок з відшкодування вартості фактично наданих медичним закладом приватної форми власності послуг з гемодіалізу чітко визначеної категорії пацієнтів за направленням комунального закладу охорони здоров’я в рамках виконання цільових державних чи регіональних програм, але поза межами процедур закупівлі, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», може покладатися на інші комунальні заклади охорони здоров’я на підставі законодавства України у сфері охорони здоров’я, а також безпосередньо на підставі державних цільових обласної та районної програм надання медичної допомоги хворим.

Про це йдеться в постанові ОП КГС ВС у справі за позовом ТОВ (приватний заклад охорони здоров’я) до двох комунальних закладів охорони здоров’я про стягнення заборгованості за надані медичні послуги гемодіалізу.

ТОВ надавало медичні послуги гемодіалізу пацієнтам, які потребували його проходження і обліковувались як жителі двох районів Черкаської області. Лікування було проведено в медичних закладах позивача за направленнями Черкаської обласної лікарні, за погодженням з органами державної влади і місцевого самоврядування області виключно та за рахунок бюджетних коштів із взяттям ними фінансового забезпечення процедур. Водночас закупівля відповідних послуг не здійснювалася і договори між відповідачами й ТОВ не укладалися.

Суди першої та апеляційної інстанцій позов задовольнили.

ОП КГС ВС погодилася з висновком судів попередніх інстанцій у частині обґрунтованості позовних вимог про стягнення вартості фактично наданих позивачем медичних послуг за спірний позадоговірний період.

Крім того, ОП КГС ВС зазначила, що обов’язок надання позивачем процедур гемодіалізу хворим нефрологічного профілю − мешканцями двох районів Черкаської області в спірний період ґрунтується на його обов’язках як закладу охорони здоров’я, встановлених у Законі України «Основи законодавства України про охорону здоров’я», та його публічних зобов’язаннях перед хворими, які на виконання обласної програми отримують медичну допомогу в медичному центрі позивача на виконання обласної та районних програм надання медичної допомоги хворим нефрологічного профілю.

При цьому, як з’ясували суди попередніх судових інстанцій, відповідачі не скасовували направлень пацієнтів до медичного закладу позивача, не повідомляли його про необхідність припинення надання медичних послуг і не вживали заходів щодо виключення своєї участі в державній регіональній цільовій програмі з надання медичної допомоги хворим нефрологічного профілю.

У цьому разі наявні господарські позадоговірні відносини, які виникли між позивачем і відповідачами, поєднані з публічним обов’язком держави в особі органів державної влади та місцевого самоврядування, які є учасниками обласної програми та районних програм, гарантувати й забезпечувати пацієнтів послугами високоспеціалізованої медичної допомоги, тому відмова відповідачів оплачувати фактично надані послуги не відповідає меті та положенням вказаних програм.

Тож на підставі норм частин 3, 4 ст. 11 ЦК України, Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров’я», Закону України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення» (чинного з 30 січня 2018 року), а також безпосередньо на підставі державних цільових обласної та районних програм надання медичної допомоги хворим нефрологічного профілю, затверджених відповідними органами місцевого самоврядування, може виникати публічний обов’язок відповідачів як комунальних закладів охорони здоров’я відшкодувати за рахунок бюджетних коштів вартість медичних послуг із гемодіалізу пацієнтів, які (послуги) були фактично надані суб’єктом господарювання приватної форми власності за направленнями іншого комунального закладу охорони здоров’я, але поза межами процедур закупівлі, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», тобто незважаючи на те, що договори про закупівлю таких послуг у спірний тривалий період з позивачем не укладалися, а чинним законодавством не передбачено обов’язку вказаних комунальних закладів як розпорядників бюджетних коштів укладати зазначені договори.

ОП КГС ВС також зазначила, що покладання на МОЗ України публічного обов’язку з відшкодування за рахунок бюджетних коштів вартості медичних послуг із гемодіалізу пацієнтів нефрологічного профілю, які (послуги) були фактично надані позивачем як суб’єктом господарювання приватної форми власності, за умови, коли бюджетні кошти за рахунок субвенцій обласного бюджету щорічно виділялися саме на користь місцевих бюджетів об’єднаних територіальних громад у рамках виконання цільових державних регіональних (обласних і районних) програм та поверталися до обласного бюджету наприкінці бюджетного року як невикористані комунальними закладами охорони здоров’я (розпорядниками нижчого рівня), не є ефективним способом захисту прав надавача медичних послуг і не призведе до поновлення його прав, позаяк належним відповідачем у таких справах є відповідний комунальний заклад охорони здоров’я, який направляв пацієнтів на лікування методом гемодіалізу до позивача.

Постанова ОП КГС ВС від 3 листопада 2023 року у cправі № 925/872/21 – https://reyestr.court.gov.ua/Review/114837044.

Із цією та іншими правовими позиціями Верховного Суду можна ознайомитися в Базі правових позицій Верховного Суду – https://lpd.court.gov.ua.