Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Процесуальні питання заміни сторін у виконавчому провадженні, особливості здійснення правосуддя у цивільних справах та розгляду справ, пов'язаних із захистом інтересів дітей, в умовах війни крізь призму практики ВС, розгляд трудових спорів під час воєнного стану – такі питання висвітлили суддя Великої Палати Верховного Суду Сергій Мартєв, судді ВС у Касаційному цивільному суді Наталія Сакара, Ірина Литвиненко та Ольга Ступак на національному українському судовому форумі «Актуальні питання розгляду справ про захист прав громадян в умовах воєнного стану в Україні».
Сергій Мартєв виступив із доповіддю «Процесуальні питання заміни сторін у виконавчому провадженні та інші питання, які виникають щодо Закону України "Про виконавче провадження"».
Багато справ залишилося на окупованих територіях або в зоні ведення активних бойових дій, тож виникли питання, пов’язані з відновленням втраченого виконавчого провадження. Зокрема, чи відновлення провадження можливе тільки в судовому порядку, чи потрібно отримувати виконавчий лист тощо.
Доповідач звернув увагу на розд. XV Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 2 лютого 2016 року № 512/5 (далі – Інструкція) та зазначив, що відновлення виконавчого провадження здійснюється не судом, а державним виконавцем. При цьому зауважив, що Інструкція регламентує діяльність з відновлення втраченого виконавчого провадження саме державних, а не приватних виконавців.
Щодо юрисдикції органів ДВС Сергій Мартєв сказав, що всі органи служби з окупованих територій перемістилися на підконтрольну Україні територію, отже звертатись із заявою про відновлення втраченого виконавчого провадження треба до того органу, який здійснював виконання судового рішення, або іншого, визначеного за розпорядженням Міністерства юстиції України.
Розділ XV Інструкції передбачає, що втрачене виконавче провадження може бути відновлене за заявою боржника або стягувача. При цьому, зазначив суддя, боржнику, який має намір завершити виконавче провадження, для звернення не потрібно отримувати дублікат виконавчого листа, Інструкція містить перелік документів, які він має надати.
Якщо звертається стягувач, йому бажано попередньо отримати в суді дублікат виконавчого листа, оскільки боржник може не визнавати суму боргу або обсяг того, що було виконано.
Проте дублікат виконавчого листа може бути отриманий і за ініціативою державного виконавця.
Аналізуючи судову практику, Сергій Мартєв навів постанову Касаційного господарського суду у складі ВС від 30 червня 2022 року у справі № 5020-1129/2012, в якій вирішено ряд принципових питань.
У цій справі апеляційний суд відмовив у відновленні втраченого виконавчого провадження, оскільки стягувач не надав дубліката виконавчого листа.
КГС ВС виходив з того, що відповідний дублікат може бути отриманий і за ініціативою державного виконавця, а перелік документів, які повинен надати стягувач, не містить вимоги надати дублікат виконавчого листа.
Також суддя звернув увагу, що постанова ВП ВС від 3 листопада 2020 року № 916/617/17 кардинально змінила судову практику щодо заміни сторони виконавчого провадження. Зокрема, висловила висновок про те, що така заміна можлива лише у відкритому виконавчому провадженні.
Якщо провадження ще не відкрито, було припинено, завершено, то його немає, відповідно, не можна замінювати сторону провадження.
В такому разі застосовується загальне правило ст. 55 ЦПК України «Процесуальне правонаступництво».
Однак є один виняток, передбачений ч. 5 ст. 442 цього Кодексу, з огляду на який заміна сторони виконавчого провадження можлива у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.
Наталія Сакара виступила з доповіддю «Особливості відправлення правосуддя у цивільних справах в умовах війни: огляд окремих правових позицій Верховного Суду».
Вона порушила питання щодо підсудності справ за участю внутрішньо переміщених осіб. Зазначила, що з позовами до судів за місцем фактичного проживання / перебування можуть звертатися особи, які залишили або покинули своє місце проживання в результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації та стали на облік як ВПО. В свою чергу особи, які не стали на облік як ВПО, мають звертатися з позовами до судів, на яких була визначена територіальна підсудність судів, що залишаються в зоні бойових дій чи в окупації. Виняток — встановлення фактів народження, смерті, які відбулися на тимчасово окупованій території. Такі заяви подаються в будь-який місцевий суд загальної юрисдикції на території України.
Суддя розповіла про можливість звернення до суду шляхом направлення документів на офіційну електронну адресу суду. Вона навела постанову ВП ВС від 13 вересня 2023 року у справі № 204/2321/22, в якій зроблено висновок про обов’язкову вимогу, зокрема, для адвокатів, нотаріусів, державних та приватних виконавців, органів державної влади і місцевого самоврядування, інших юридичних осіб, а також для тих осіб, які добровільно зареєстрували офіційні електронні адреси в ЄСІТС, звертатися до суду через підсистему. Інші особи можуть направляти процесуальні документи, підписані ЕЦП, на офіційну електронну адресу суду – це є належним та правомірним способом безпосереднього звернення до суду.
Доповідачка сказала про особливості оформлення документів при зверненні до суду в електронній формі з посиланням на судову практику:
Крім того, Наталія Сакара розповіла про особливості оформлення електронного доручення на підтвердження повноважень представника; повідомлення на електронну пошту, зазначену учасником справи; виклику шляхом оголошення на офіційному вебпорталі судової влади України; розгляду справи під час оголошення повітряної тривоги; проведення судового засідання в режимі відеоконференції та ін.
Ірина Литвиненко виступила з доповіддю «Особливості розгляду справ, пов'язаних із захистом інтересів дітей, під час дії воєнного стану (судова практика Верховного Суду)».
Вона розповіла про спори щодо визначення місця проживання дитини. Доповідачка звернула увагу на постанову Об'єднаної палати КЦС ВС від 18 вересня 2023 року у справі № 545/2247/18, в якій зроблено висновок, що підсудність українським судам справ з іноземним елементом визначається саме на момент відкриття провадження у справі, незважаючи на те, що в ході розгляду справи підстава для такої підсудності може або відпасти, або змінитися. ОП КЦС вказала, що за наявності судового рішення про повернення дитини відповідно до Гаазької конвенції 1980 року, яке набрало законної сили, але залишається невиконаним, та відсутності наданої відповідно до Гаазької конвенції про батьківську відповідальність 1996 року згоди компетентного органу іноземної держави, до якої підлягає поверненню дитина, на здійснення юрисдикції національними судами України вирішення питання про визначення місця проживання дитини не належить до юрисдикції національних судів України.
Також суддя навела постанову КЦС ВС від 28 червня 2023 року у справі № 372/2558/21. Позивачка звернулася до суду з позовом про визначення місця проживання дитини після набуття дитиною права на тимчасове проживання на території ФРН. КЦС ВС вказав, що справа не підсудна національним судам України тому, що на час звернення з позовом дитина вже набула право на тимчасове проживання за кордоном.
В іншій справі суди встановили, що внаслідок військової агресії російської федерації проти України мати з сином виїхали з України, зокрема згідно з даними копій закордонних паспортів вони 6 березня 2022 року перетнули кордон України з Румунією й надалі прибули до Ірландії, де й мешкають до цього часу. В ухвалі про відмову у відкритті провадження КЦС ВС зазначив: правильним є висновок апеляційної інстанції, що з огляду на те, що постійним місцем проживання дитини на момент відкриття провадження у справі була Україна, відповідний суд України має юрисдикцію щодо вирішення спору про визначення місця проживання дитини (ухвала КЦС ВС від 12 червня 2023 року у справі № 359/2356/21).
Ірина Литвиненко проаналізувала і судову практику у спорах щодо повернення дитини до місця її постійного проживання та щодо виконання судових рішень про участь одного з батьків у вихованні дитини.
Вона розповіла, що КЦС ВС передав на розгляд ВП ВС справу щодо встановлення факту самостійного виховання дитини батьком без участі матері для вирішення питання юрисдикції, оскільки встановлення факту потрібне позивачеві для отримання відстрочки від мобілізації.
Крім того, суддя звернула увагу, що для встановлення факту народження дитини на тимчасово окупованій території не потрібна попередня відмова органу РАЦС, – на цьому КЦС ВС наголосив у кількох постановах.
Ольга Ступак виступила з доповіддю «Розгляд трудових спорів під час воєнного стану».
Вона зазначила, що після повномасштабного вторгнення рф були внесені зміни в трудове законодавство, але практика його застосування судами почала напрацьовуватися пізніше. Доповідачка наголосила, що не можна говорити про зворотну дію відповідних змін, якщо про це прямо не вказано в самих нормах.
Змінами передбачено, що в період дії воєнного стану роботодавець може перевести працівника на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором. Якщо з цього приводу виникає спір, слід звертати увагу, що розподіл тягаря доказування залишається традиційним для трудових спорів – роботодавець повинен довести правомірність переведення працівника на іншу роботу, а працівнику достатньо вказати, що він вважає такі дії неправомірними.
У період дії воєнного стану повідомлення працівника про зміну істотних умов праці здійснюється не пізніше, як до запровадження таких умов (а не за два місяці, як було раніше). Якщо з цього приводу виникають спори, суд повинен оцінити, чи був працівник належним чином повідомлений у відповідні строки.
А працівникам надана можливість звільнитися за власним бажанням у строки, визначені ними в заяві, якщо в районі, де розташоване підприємство, ведуться бойові дії, існує загроза життю і здоров’ю працівників (не треба попереджати роботодавця про звільнення за два тижні). Важливо, зазначила доповідачка, щоб у заяві було вказано про те, що працівник просить його звільнити у зв’язку з веденням бойових дій у конкретному районі, де розташоване підприємство.
В період дії воєнного стану широко використовувалася можливість переведення працівників на дистанційну форму роботи. Ольга Ступак акцентувала, що таке переведення можливе лише за згодою сторін, і на вимогу роботодавця працівник повинен вийти на роботу. КЦС ВС розглянув уже кілька відповідних справ. В одній з них, крім іншого, суд взяв до уваги, що працівники, які відмовилися вийти на роботу, не змогли підтвердити результати своєї роботи в дистанційному режимі протягом 1,5 років.
Крім того, доповідачка наголосила, що в трудових спорах, незалежно від пропуску позивачем строку на звернення, суд зобов’язаний встановити всі обставини справи й тільки після того з власної ініціативи оцінити, чи дійсно пропущений строк, встановити причини його пропуску, і тільки в разі обґрунтованості позову суд може відмовити в його задоволенні з підстав пропуску строку звернення до суду.
Ольга Ступак розповіла й про судову практику щодо збереження робочого місця за працівником, якого призвали на військову службу (зокрема, звернула увагу, що не кожен, хто вдягнув військову форму, є таким, що прийнятий на військову службу); про зміни до ст. 233 КЗпП України, якими скорочено строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів та ін.
Також на заході модераторами були суддя ВС у Касаційному цивільному суді Євген Петров та суддя ВС у Касаційному адміністративному суді, член Асоціації розвитку суддівського самоврядування Володимир Кравчук.
Національний український судовий форум «Актуальні питання розгляду справ про захист прав громадян в умовах воєнного стану в Україні» організували Норвезька рада у справах біженців в Україні та Асоціація розвитку суддівського самоврядування за підтримки Міністерства закордонних справ Норвегії.
Презентація Наталії Сакари – https://supreme.court.gov.ua/userfiles/media/new_folder_for_uploads/supreme/2023_prezent/Prezent_vidpravl_pravosud_viina.pdf.
Презентація Ірини Литвиненко – https://supreme.court.gov.ua/userfiles/media/new_folder_for_uploads/supreme/2023_prezent/Prezent_zahist_viina_ditu.pdf.
_03_03.png)