Захист прав внутрішньо переміщених осіб: судді ВС висвітлили актуальні питання

Роль юридичної допомоги в гуманітарному реагуванні, захист прав дітей в умовах реформування системи інституційного догляду та в перспективі повоєнного відновлення – ці та інші питання розглянули під час юридичного форуму «Захист прав ВПО: виклики та горизонти».

У межах панельної дискусії «Судовий захист прав ВПО: сучасний стан та тенденції» суддя Верховного Суду у Касаційному адміністративному суді Альберт Єзеров нагадав, що відповідно до КАС України соціальні спори визначені як такі, що є незначної складності (малозначні), а тому не підлягають касаційному оскарженню. Водночас, зазначив спікер, справи відповідної категорії доходять до касаційного перегляду. Він розповів про касаційні фільтри, через які має пройти справа, щоб її прийняв до розгляду Верховний Суд.

У цьому контексті спікер звернув увагу на ст. 328 КАС України та порадив усім, хто звертається до ВС з касаційними скаргами, більш детально ознайомитися з положеннями частин 4 і 5 цієї статті, мати на увазі, що у справах незначної складності треба наводити як загальні підстави для касаційного оскарження, так і спеціальні підстави для справ незначної складності. За його словами, підстави, наведені в частинах 4 і 5, дуже добре між собою узгоджуються.

Виходячи зі статусу ВС, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має належати до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення «розгляду заради розгляду».

Питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики, може обґрунтовуватися як відсутністю висновку ВС з відповідного питання, так і необхідністю відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постанові ВС та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, або навіть тим, що суди попередніх інстанцій не врахували висновки, вже викладені ВС.

Альберт Єзеров акцентував, що якщо касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики, то в ній мають зазначатися щонайменше новітні, проблемні, засадничі, раніше ґрунтовно не досліджувані питання права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб’єктів правовідносин.

Питання права, які мають фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики, можуть охоплювати правові явища, що є найбільш суттєвими для такої практики та формування її однаковості. До них можна віднести систематичне порушення державою норм матеріального та процесуального права, які зачіпають інтереси великого кола осіб.

Говорячи про оскарження судових рішень з підстав, коли особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до КАС України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи, суддя зазначив, що в цьому випадку важливо обґрунтовувати, які саме  обставини і при розгляді якої пов’язаної справи неможливо буде спростувати.

Водночас наявність «суспільного інтересу» як обставина, яка може слугувати підставою для відкриття касаційного провадження, оцінюється за кількісними та якісними критеріями: суспільна значущість (кількісний критерій); інтенсивність втручання в сферу реалізації законного інтересу (якісний критерій).

Спікер пояснив, що оцінка судом такої «винятковості» може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Винятковість значення справи для учасника справи можна оцінити тільки з урахуванням особистої оцінки справи таким учасником.

Що стосується підстави, коли суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково, то, як зауважив суддя, процесуальним законом визначено категорії справ, які не можуть бути визнані справами незначної складності, а всі інші справи на предмет їх складності оцінюються безпосередньо судом і належить до його дискреційних повноважень.

Отже, аналіз норми п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України свідчить про те, що під час касаційного оскарження судових рішень, ухвалених у справах незначної складності та в інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), заявник має обов’язково аргументувати в касаційній скарзі наявність однієї або кількох обставин, перелік яких викладений у підпунктах «а», «б», «в» та «г» п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Альберт Єзеров також зазначив, що під час дії воєнного стану спори у відповідній сфері правовідносин не змінилися, а тільки ускладнилися, їх масив збільшився. За його словами, як до повномасштабного вторгнення, так і після розглядалися справи щодо: зобов’язання взяти на облік внутрішньо переміщену особу; поновлення, нарахування, виплати пенсії ВПО; призначення щомісячної адресної допомоги та інших виплат ВПО.  

Суддя Великої Палати Верховного Суду Сергій Мартєв окреслив питання щодо захисту прав внутрішньо переміщених осіб у кредитних спорах. У зв’язку з подіями 2014 року та повномасштабним вторгненням у лютому 2022 року, зауважив спікер, ВПО, які ще до свого переміщення брали кредити, наприклад, на придбання житла, автомобіля, брали споживчі кредити, опинилися в стані фінансової невизначеності. У них непогашені кредити, у багатьох на окупованих територіях залишилася придбана в кредит нерухомість, машина, ці предмети можуть бути знищені, але банк продовжує рахувати за ними борг.

Суддя розповів про зміни до законодавства, які були внесені з початку війни. Зокрема, Сергій Мартєв звернув увагу на пункти 18, 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України щодо порядку обчислення строків і заборони нарахування штрафних санкцій, що пов’язані з боргами, які утворилися у воєнний час.

Також спікер нагадав про зміни, внесені до Закону України «Про іпотеку», щодо звернення стягнення на предмет іпотеки, акцентував на змінах до Закону України «Про споживче кредитування», які стосуються спеціального суб’єкта – захищеної особи. Існує три категорії громадян, які підпадають під поняття «захищена особа», порядок набуття статусу, порядок взаємовідносин з кредиторами, факторами, колекторами.

Що стосується захисту прав у відповідній категорії спорів, то, як зазначив Сергій Мартєв, у разі, якщо справа доходить до суду, потрібно не лише з’ясовувати умови договору, суму, правильність нарахування, а й брати до уваги статус особи у справі. Якщо це відповідач у справі, позивач, який оспорює певні умови договору або звернення стягнення на предмет іпотеки, то він має доводити свій спеціальний статус (переміщена особа, захищена особа). Далі потрібно працювати із законами, які регулюють правовідносини, дивлячись як ці закони впливають на розмір заборгованості та їх дію в часі.

Проблемним є й питання, яке полягає в тому, що більша частина справ надходить за позовами банків, факторів, колекторів або осіб, які набули права вимоги за цими договорами, і, звичайно, вони взагалі не зацікавлені зазначати про спеціальний статус відповідача, оскільки не хочуть втрачати гроші.

Крім того, у воєнний час постало питання щодо відновлення втрачених виконавчих проваджень. Суддя зауважив, що втрачене виконавче провадження завжди відновлюється державним виконавцем, для цього йти до суду не потрібно. Він також навів алгоритм дій у відновленні втраченого виконавчого провадження. В аспекті зазначеного питання суддя запропонував використовувати висновки ВС, викладені в постанові від 30 червня 2022 року у справі № 5020-1129/2012.

У своєму виступі суддя Верховного Суду Дмитро Гудима зупинився на питаннях щодо захисту власності та відшкодування шкоди. На його думку, відповіді на них у типових ситуаціях не залежать від статусу позивача, зокрема від того, чи є він внутрішньо переміщеною особою.

Доповідач відзначив, що в більшості таких справ виникають проблеми з доказовою базою позивача, заявленими підставами для стягнення відшкодування та обґрунтуванням його розміру. Як приклад суддя навів постанову ВП ВС від 4 вересня 2019 року у справі № 265/6582/16-ц щодо зруйнованого внаслідок артобстрілу майна. У цій постанові викладені критерії відповідальності держави за завдану шкоду, зокрема виходячи зі стандартів захисту права на мирне володіння майном, яке гарантує ст. 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Дмитро Гудима також звернув увагу учасників на постанову ВП ВС від 13 вересня 2023 року у справі № 757/64569/16-ц щодо мобілізованого майна. ВП ВС вказала на те, коли майно можна вважати мобілізованим і за яких умов особа може претендувати на відшкодування його вартості.

Суддя охарактеризував і деякі проблеми, що стосуються змісту касаційних скарг з обґрунтуванням подібності правовідносин у справах, висновки Верховного Суду в яких просить застосувати скаржник, і в тій, у якій він подає скаргу.

На переконання Дмитра Гудими, досить часто бачення подібності правовідносин серед фахівців і осіб, які звертаються з касаційними скаргами, відрізняється. Хоч ця проблема має вигляд теоретичної, проте її вирішення серйозно впливає як на «прийнятність» касаційних скарг, так і, зрештою, на застосування висновків ВС у справах, які розглядають суди першої та апеляційної інстанцій.

За словами доповідача, типова помилка полягає у визначенні подібності відносин виключно за предметом позову та за його підставами. І те, й інше повністю залежить від позивача. Тоді як подібність спірних правовідносин слід визначати за об’єктивними критеріями, а не відповідно до бачення одного з учасників цих відносин.

В аспекті цього питання Дмитро Гудима відзначив постанову ВП ВС від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19, в якій розкриті критерії визначення подібності спірних відносин. У тій справі ВП ВС дійшла висновку, що оскільки елементами правовідносин є зміст (взаємні права та обов’язки), суб’єкти й об’єкти, то подібність правовідносин слід визначати саме за цими критеріями. Причому головним є зміст спірних правовідносин.

Захід організував Благодійний фонд «Право на захист» за підтримки УВКБ ООН.