Застосування принципу юридичної визначеності в адміністративному судочинстві: суддя ВС долучився до апробації навчального курсу для суддів

Суддя Верховного Суду у Касаційному адміністративному суді Сергій Уханенко взяв участь в апробації навчального курсу для суддів адміністративних судів «Застосування принципу юридичної визначеності в адміністративному судочинстві, в тому числі у контексті легітимних очікувань щодо соціальних виплат».

Сергій Уханенко розкрив зміст поняття «легітимні (правомірні) очікування». Він зазначив, що складовим елементом загального принципу юридичної визначеності як вимоги верховенства права (правовладдя) також є принцип правомірних (легітимних) очікувань. Відповідно до цього принципу органи публічної влади повинні не лише дотримуватися законів та інших нормативних актів, а й своїх обіцянок та правомірних очікувань людини. Ті, хто чинить добросовісно на підставі права, яким воно є, не повинні відчувати втрату надій щодо своїх легітимних (правомірних) очікувань. Однак нові обставини можуть бути достатньою підставою для законодавчих змін, які можуть спричинити виникнення відчуття невиправданих очікувань, проте таке можливо лише у виняткових випадках.

Легітимні (правомірні) очікування з’являються за умови, якщо заявник має право, яке може бути доведене, має майновий характер та достатньою мірою встановлене в національному законодавстві. При цьому питання, яке необхідно досліджувати в справах, пов’язане з вимогами, закріпленими в ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, і зазвичай полягає в тому, чи надають заявнику обставини справи, взяті в сукупності, право на істотний інтерес, що перебуває під охороною положень зазначеної статті. Лектор наголосив, що поняття «володіння» та «майно» за змістом положень ст. 1 Першого протоколу до Конвенції мають автономний характер.

Зупинився Сергій Уханенко й на умовах застосовності принципу легітимного очікування. Зокрема, навів приклади з практики ЄСПЛ щодо застосування цього принципу: вимога, яка ґрунтується на чіткому положенні національного законодавства (справа «Сук проти України»); вимога майнового характеру, яка ґрунтується на правовому акті, що має під собою вагомі юридичні підстави (справи «Стретч проти Сполученого Королівства», «Федоренко проти України»); вимога, яка ґрунтується на остаточному судовому рішенні (справа «Пономарьов проти України»).

Крім того, доповідач зазначив, що ст. 1 Першого протоколу до Конвенції застосовується лише до майна, яке вже належить людині й не створює права придбання майна. Необхідно, щоб правомірне очікування мало більш конкретний характер, ніж просто надія. В його основі повинні бути норма права чи правовий акт, наприклад рішення суду. Надію на те, що давно припинилося майнове право, може бути відновлено, не можна вважати «майном», так само як і право вимоги при настанні певної умови, що втратило чинність внаслідок того, що ця умова не була виконана (справа «Гратцінгер і Гратцінгерова проти Чеської Республіки»). Потрібно враховувати й те, що для того, щоб з’явились легітимні очікування, законодавство має бути досить чітким (справа «Портянко проти України»).

У межах програми навчального курсу учасники також розглянули такі питання:

• юридична визначеність як елемент верховенства права;
• застосування принципу юридичної визначеності в адміністративному судочинстві;
• якість закону як елемент юридичної визначеності;
• обмеження соціальних виплат у контексті легітимних очікувань.

Захід організовано проєктами Ради Європи «Підтримка судової влади України в умовах війни та післявоєнного періоду» та «Посилення соціального захисту в Україні» спільно з Національною школою суддів України.