Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Про практику вирішення спорів щодо виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцям і поліцейським, призначення та перерахунок пенсії цій категорії осіб, а також застосування судами «намібійських винятків» під час розгляду справ щодо соціального захисту громадян в умовах воєнного стану йшлося на правовому практикумі «Актуальні питання правозастосування при розгляді соціальних спорів в умовах воєнного стану».
Вітаючи учасників заходу, голова Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Михайло Смокович наголосив на важливості висвітлення юридичних питань сьогодення щодо розгляду соціальних спорів в умовах воєнного стану. Він зазначив, що війна суттєво збільшила кількість соціально вразливих категорій населення, це, зокрема, особи з інвалідністю, сироти й напівсироти, пенсіонери, малозабезпечені та багатодітні родини, родини, які втратили годувальника, та ін. Наприклад, уже цього року на розгляд до КАС ВС надійшло 3672 касаційні скарги щодо соціальної сфери. Здебільшого такі спори стосуються соціальних виплат, їх перерахунку, донарахування, зокрема й тих питань, які зумовлені законодавчими змінами.
В Україні нерідко результатом законодавчого реформування є зниження соціальних стандартів, втрата правонаступності в механізмі перерахунку соціальних виплат, скасування певного виду пільг, що обурює людину і змушує її шукати правди в адміністративних судах. Тому, як зауважив очільник суду, соціальні спори є вкрай актуальними в контексті правосудної діяльності адміністративних судів України, особливо під час війни.
Соціальний захист особи в мирний час і соціальний захист у період війни – це дві різні реалії життя за практично однакового правового регулювання соціальних питань у державі. Проте національна адміністративна юстиція при вирішенні соціальних спорів послуговується не тільки законодавчими актами, а й усталеними правовими позиціями міжнародної та національної судової практики.
Михайло Смокович також акцентував на питанні щодо судового захисту соціальних прав військових, зокрема учасників бойових дій. Держава має бути вкрай відповідальною у своїх соціальних зобов’язаннях перед цією новою категорією осіб – споживачів соціальних послуг, інакше не оминути величезної кількості судових позовів, зауважив голова КАС ВС.
Суддя Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді Олександр Стародуб ознайомив слухачів заходу з актуальною практикою вирішення спорів щодо виплати одноразової грошової допомоги.
Насамперед доповідач звернув увагу на справи про виплату одноразової грошової допомоги поліцейським. Зокрема, висвітлив висновки ВС у справах щодо: виплати одноразової грошової допомоги поліцейському, який отримав інвалідність під час проходження служби та згодом був звільнений зі служби за власним бажанням (постанова КАС ВС від 15 липня 2020 року у справі № 822/1493/18); виплати допомоги в більшому розмірі у зв’язку зі зміною причинного зв’язку захворювання (постанова КАС ВС від 8 листопада 2022 року у справі № 380/8892/21); визначення розміру одноразової грошової допомоги поліцейським (постанова КАС ВС від 24 червня 2022 року у справі № 809/468/18).
Суддя розповів про підстави надання одноразової грошової допомоги, а також навів перелік фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справ щодо виплати одноразової грошової допомоги.
Говорячи про виплату одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, Олександр Стародуб проаналізував рішення, ухвалені у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав. Йшлося про позиції у справах стосовно: строків, протягом яких у військовослужбовців строкової військової служби виникає право на отримання допомоги (постанова КАС ВС від 26 червня 2018 року у справі № 750/5074/17); обов’язку підтвердження причин та обставин поранення (контузії, травми або каліцтва) (постанова КАС ВС від 10 квітня 2019 року у справі № 822/220/18); виплати допомоги в разі встановлення вищої групи інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності (постанова КАС ВС від 15 липня 2020 року у справі № 240/10153/19); застосування дворічного строку в разі встановлення інвалідності після попереднього встановлення ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності (постанова КАС ВС від 2 грудня 2020 року у справі № 1.380.2019.006957).
Ознайомив доповідач і з позиціями ВС, які стосувалися: трирічного строку, протягом якого особа повинна звернутися за виплатою одноразової грошової допомоги (постанова КАС ВС від 29 листопада 2021 року у справі № 140/3335/19); права членів сім’ї померлого військовослужбовця на отримання одноразової грошової допомоги (постанова КАС ВС від 16 листопада 2022 року у справі № 820/3834/18); індексації одноразової грошової допомоги (постанова КАС ВС від 27 грудня 2022 року у справі № 640/14757/21); реалізації права на одноразову грошову допомогу за різними законами (постанова КАС ВС від 11 квітня 2023 року у справі № 440/2563/22); документів про підтвердження причин і обставин поранення (постанова КАС ВС від 27 липня 2022 року у справі № 620/3562/18); особи, уповноваженої на виплату грошової допомоги (постанова КАС ВС від 17 січня 2022 року у справі № 806/1717/16).
Про судову практику щодо призначення та перерахунку пенсії військовослужбовцям і поліцейським розповіла суддя Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді Наталія Коваленко.
Так, спікерка звернула увагу на постанову Великої Палати ВС у зразковій справі № 240/5401/18, у якій ідеться про змінну величину при перерахунку пенсії військовослужбовців за вислугу років. Зокрема, у цій справі Суд зазначив, що під час перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалося при її призначенні відповідно до наявної в позивача вислуги років, є незмінним.
Інша зразкова справа, про яку розповіла суддя, стосувалася обсягу прав органів Пенсійного фонду України під час перевірки довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії військовослужбовцю. Суд дійшов висновку, що на підставі п. 9 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45, Пенсійний фонд України та його головні управління мають право перевіряти правильність складення довідок про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії. Водночас права самостійно визначати складові та розміри складових грошового забезпечення, що впливають на обчислення розміру пенсії при її перерахунку, такі органи не мають (постанова ВП ВС від 19 лютого 2020 року у справі № 240/6263/18).
Наталія Коваленко звернула увагу на позицію ВС, викладену в постанові КАС ВС від 10 травня 2023 року у справі № 240/6857/20, щодо права на включення до грошового забезпечення, з якого обраховується пенсія деяких видів виплат, з яких було сплачено єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, та індексації.
Доповідачка також ознайомила слухачів із правовими позиціями ВС у зразкових справах стосовно: виплати пенсії військовослужбовцям з урахуванням 100 % суми її підвищення (постанова ВП ВС від 11 березня 2020 року у справі № 160/3586/19); врахування доплат, передбачених для учасників бойових дій, під час перерахунку пенсій (постанова ВП ВС від 8 квітня 2020 року у справі № 300/1695/19); оновленої довідки щодо розміру грошового забезпечення військовослужбовця (постанова ВП ВС від 24 червня 2020 року у справі № 160/8324/19).
Висвітлила суддя і важливу для правозастосування позицію ВС, викладену в постанові від 9 червня 2022 року у справі № 520/2098/19. У цій справі ВП ВС виснувала, що оскаржувані пункти 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» та зміни до п. 5 і додатка 2 до Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45, є протиправними й такими, що не відповідають правовим актам вищої юридичної сили, а тому суди в період чинності таких норм постанови Кабінету Міністрів України повинні застосовувати Закон України від 9 квітня 1992 року № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», хоч ці норми й не були скасовані на момент спірних правовідносин.
Щодо питання обмеження пенсій колишніх військовослужбовців максимальним розміром, серед іншого, спікерка розповіла про постанову КАС ВС від 17 травня 2021 року у справі № 343/870/17. Суд вказав, що буквальне розуміння змін, внесених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 6 грудня 2016 року № 1774-VIII, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016, дозволяє стверджувати, що в Законі України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» немає ч. 7 ст. 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр, є нереалізованими. Тому протягом 2017 року ст. 43 цього Закону не передбачала положення про те, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів. Суддя зауважила, що таке обмеження максимального розміру пенсій військових відсутнє й надалі.
Крім того, Наталія Коваленко здійснила огляд практики щодо розрахункової величини для визначення розмірів посадових окладів та окладів за спеціальним (військовим) званням. Зокрема, вона звернула увагу на постанову КАС ВС від 30 березня 2023 року у справі № 320/9431/21, у якій позивач просив зробити перерахунок розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за спеціальним званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня календарного року. За результатами розгляду справи Суд дійшов висновку, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню п. 4 Постанови КМУ «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» у частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу, – Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).
Секретар судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав КАС ВС Андрій Рибачук висвітлив аспекти практичного застосування судами «намібійських винятків» під час розгляду справ щодо соціального захисту громадян в умовах воєнного стану. Він зазначив, що в умовах воєнного стану значна кількість громадян змушена захищати свої права у певних правовідносинах, які пов’язані з окупованими чи деокупованими територіями. У цих осіб виникають деякі труднощі при захисті їхніх прав, тому в таких випадках у пригоді буде певний міжнародний досвід.
Спікер розповів, що «намібійський виняток» можна охарактеризувати як певний правовий стандарт, що існує в інституті міжнародно-правового визнання (окремі джерела визначають його як принцип міжнародного права), згідно з яким документи, видані органами окупаційної влади, повинні визнаватися іншими державами, якщо їх нехтування несе за собою серйозні порушення або обмеження прав осіб, яких ці документи стосуються. Проте визнання таких документів, зокрема їх прийняття судами як доказів, не означає автоматичного визнання цією державою такої окупаційної влади.
Суддя зазначив, що вперше «намібійський виняток» був сформульований Міжнародним судом ООН у його Консультативному висновку від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії (Південно-Західна Африка) всупереч резолюції 276 (1970) Ради Безпеки». Серед іншого, в цьому висновку вказано, що в той час як офіційні дії, що здійснюються Урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після закінчення відомого мандата, є незаконними і нечинними, ця неспроможність не може бути поширена на такі дії, як, наприклад, реєстрація народження, смерті та шлюбу, ігнорування наслідків таких дій можуть призвести до погіршення становища жителів цієї території.
Згодом, як зауважив Андрій Рибачук, такі висновки були підтверджені і в практиці Європейського суду з прав людини, який розглядав справи стосовно захоплення певних територій, запровадження на цих територіях певних органів влади і виданих ними документів. Як приклад доповідач навів рішення у справах «Луїзіду проти Туреччини», «Кіпр проти Туреччини», «Мозер проти Республіки Молдова та Росії», «Демопулос та інші проти Туреччини», «Савіскіс та інші проти Латвії».
Розповів доповідач і про справи адміністративної юрисдикції, в яких суд застосував загальні принципи («намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та ЄСПЛ:
Суддя також звернув увагу на постанову КЦС ВС від 26 квітня 2023 року у справі № 337/3725/22 щодо встановлення факту смерті батька, що настала на тимчасово окупованій території України, у якій ВС зазначив про можливість застосування загальних принципів («намібійські винятки»), сформульованих у рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини.
Захід організували юридичний журнал «Право України» та юридичний портал «Ratio Decidendi».
_03_03.png)