Відбулося перше засідання робочої групи Науково-консультативної ради при ВС

Захід, до якого долучилися судді – представники господарської та цивільної юрисдикцій у Верховному Суді, а також науковці відповідних спеціалізацій, був присвячений обговоренню правової природи відступлення права вимоги та проблеми розмежування договорів факторингу і цесії.

«Комунікація між суддями та науковцями є дуже важливою. Спілкування в межах робочої групи дає можливість учасникам обговорення висловити свою думку щодо того чи іншого питання, почути відповідь на неї і задуматися над обґрунтованістю та правильністю своєї правової позиції. Звісно, із часом змінюються наукові погляди, вдосконалюються правові позиції, і наша спільна робота спрямована на те, щоб судова практика була зрозумілою та справедливою для тих, хто звертається до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та інтересів», – зазначив вчений секретар НКР, суддя Великої Палати ВС Олег Ткачук.

Також він поінформував, що Верховний Суд почав публікувати висновки НКР на офіційному вебсайті. На переконання Олега Ткачука, це сприятиме уніфікації форми їх викладення і розвитку наукової доктрини, адже у висновках НКР наведені відповіді на питання, важливі для практики правозастосування.

«Крім того, опублікування наукових висновків дасть змогу зробити більш прозорими й зрозумілими процедури їх підготовки, а також зробить свій внесок у формування правосвідомості, правової культури в суспільстві. Люди зможуть не тільки краще розбиратися в повноваженнях і завданнях Верховного Суду, але й оцінити ефективність самої НКР. Водночас судді, інші юристи-практики матимуть орієнтир щодо позиції науковців у певних питаннях теорії», – зауважив суддя.

Під час обговорення суддя ВС у Касаційному цивільному суді Василь Крат звернув увагу на те, що залежно від способу фінансування та функції, яку виконує відступлення, є два види договору факторингу. Функція договору «забезпечувального» факторингу виявляється в тому, що фактор надає або зобов’язується надати фінансування (відповідну грошову суму) за плату, а клієнт відступає чи зобов’язується відступити право грошової вимоги, що забезпечує повернення фінансування. Відступлення права грошової вимоги факторові здійснює функцію забезпечення виконання зобов’язання клієнта перед фактором щодо повернення фінансування. Сутність договору «купівельного» факторингу полягає в тому, що фактор надає або зобов’язується надати фінансування (відповідну грошову суму) за плату, а клієнт відступає чи зобов’язується відступити право грошової вимоги. Способом фінансування клієнта є купівля фактором права грошової вимоги. Відступлення права грошової вимоги є фактично платою за фінансування.

За словами судді, важливо, в контексті яких позовних вимог виникає необхідність розмежування факторингу і цесії. У більшості випадків це питання постає тоді, коли боржник (не сторона договору) заявляє вимогу про визнання недійсним договору відступлення права вимоги, факторингу чи купівлі-продажу права вимоги. Тобто йдеться про пред’явлення ресцисорного позову боржником для того, щоб нівелювати перехід права грошової вимоги від одного до іншого суб’єкта.

У разі якщо суб’єкт, якому продається право грошової вимоги, не є «спеціальним» суб’єктом (фінансовою установою), то такий договір має кваліфікуватися як договір купівлі-продажу з урахуванням принципу тлумачення favor contractus (тлумачення договору на користь дійсності – сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності). Очевидно, що в зазначених випадках підстави для визнання такого договору недійсним відсутні.

Василь Крат звернув увагу, що в імперативній нормі приватного права немає заборони на відступлення (купівлю-продаж, міну, дарування майнових прав) права вимоги, яке виникло на підставі кредитного договору, будь-якій особі. Унаслідок відступлення права вимоги, яке виникло на підставі кредитного договору, не відбувається будь-якого порушення суб’єктивного цивільного права або інтересу боржника, що є необхідним для застосування конструкції оспорювання правочину.

Доцент кафедри цивільного права № 1 Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого Богдан Карнаух зазначив, що один із критеріїв розмежування факторингу та купівлі-продажу права вимоги, на думку деяких науковців, – системність. Натомість ключовою деталлю є спеціальний суб’єкт, оскільки купівля-продаж майнового права вимоги – це версія договору, що доступна всім, а факторинг – це комерційна версія того самого договору.

Директор Науково-дослідного інституту правотворчості та науково-правових експертиз Національної академії правових наук України, член-кореспондент НАПрН України Олексій Кот зауважив, що одностайної відповіді на питання, чим насправді відрізняється договір факторингу від відступлення права вимоги, немає. Науковець також додав, що в разі застосування критерію системності слід було б конкретизувати його та визначити межу. Водночас, з точки зору правової визначеності, краще використовувати суб’єктний критерій.

Віцепрезидент, академік НАПрН України, професор кафедри цивільного права Навчально-наукового інституту права Київського національного університету імені Тараса Шевченка Наталія Кузнєцова звернула увагу на питання щодо правових наслідків договору факторингу і відступлення права вимоги та підстав визнання таких договорів недійсними, акцентувавши на практичному значенні цих питань.

Професор кафедри цивільного права № 1 Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого, член-кореспондент НАПрН України Інна Спасибо-Фатєєва наголосила, що купівля-продаж майнового права вимоги належить до групи договорів про придбання майна у власність, а факторинг є договором про надання послуг фінансовою установою. Мета договору купівлі-продажу – отримання майна у власність, тобто набуття права вимоги за переданими боргами, а мета договору факторингу – отримання клієнтом грошових коштів у вигляді фінансування. Предметом договору купівлі-продажу можуть бути будь-які речі, а факторингу – лише грошові кошти. Об’єктом правовідносин у договорі купівлі-продажу є дії з передання майна у власність, а у випадку з факторингом – послуги з фінансування, в обмін на які клієнт передає право вимоги.

Професор кафедри цивільного права і процесу Донецького національного університету імені Василя Стуса Олена Беляневич у своєму виступі розглянула факторинг як вид діяльності в контексті Закону Україні «Про банки і банківську діяльність».

Завідувач кафедри господарського права і процесу Національного університету «Одеська юридична академія», член-кореспондент НАПрН України Олег Подцерковний зауважив, що розмежування договорів цесії та факторингу на підставі великої кількості особливих ознак практично неможливе. За його словами, ключовим критерієм є наявність спеціального суб’єкта. Лише за такого підходу можна чітко й однаково розмежовувати ці договори. Крім того, факторингу притаманні спеціальні умови, особливий порядок визнання його недійсним і виконання взаємних прав та обов’язків сторін.

Проректор з наукової роботи Харківського інституту кадрів управління Юрій Мица також підтримав позицію щодо застосування критерію наявності спеціального суб’єкта. Такий підхід, на думку науковця, здатен знизити градус напруги навколо питання щодо розмежування договорів та зменшить кількість недобросовісних позовів із вимогою про визнання договору недійсним.

Суддя ВС у Касаційному господарському суді Олександр Банасько резюмував, що більшість позицій присутніх учасників робочої групи зводиться до застосування суб’єктного критерію при розмежуванні договорів факторингу від цесії, а при вирішенні питання щодо недійсності договору у відповідних спорах слід насамперед установити наявність порушеного права чи інтересу позивача, і, якщо його немає, – необхідність визначення кваліфікуючих ознак оспорюваного правочину відсутня.

Також суддя звернув увагу на проблематику в правозастосуванні касаційних судів у складі Верховного Суду, яка полягає в різних підходах до кваліфікації договору факторингу й інших договорів відступлення права вимоги, зокрема договору купівлі-продажу права грошової вимоги в разі наявності / відсутності дисконту в різних варіаціях між номінальною вартістю права грошової вимоги та ціною його продажу.

Суддя ВС у Касаційному господарському суді Юрій Чумак зауважив, що одним із критеріїв також є наявність дисконту, який притаманний саме договору факторингу. Водночас суб’єктний критерій, на переконання судді, теж недостатньо чіткий.

За результатами засідання робочої групи НКР буде підготовлено інформаційну довідку про судову практику у справах відповідної категорії.